Поняття та предмет міжнародного приватного права.

Тема 1. Вступ до міжнародного приватного права. Джерела міжнародного приватного права

Поняття та предмет міжнародного приватного права.

Міжнародне приватне право – це сукупність юридичних норм, які регулюють приватноправові відносини з іноземним елементом.

Приватноправові відносини – відносини, які ґрунтуються на
засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій
самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи (стаття 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Предмет міжнародного приватного права складають такі правовідносини: цивільні, господарські, сімейні, трудові, провадження у справах за участю іноземних осіб між відповідними суб’єктами при наявності іноземного елементу.Приклад. Відповідно до Договору між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах від 31 жовтня 1992 року термін «цивільні справи», що вживається в цьому Договорі, містить також торговельні, господарські, шлюбно-сімейні і трудові справи[1].
Суб’єктами міжнародного приватного права є фізичні особи, юридичні особи та держава за наявності іноземного елементу. Іноземний елемент – ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що виявляється в одній або кількох з таких форм: – хоча б один учасник правовідносин є громадянином України,
який проживає за межами України, іноземцем, особою без
громадянства або іноземною юридичною особою;– об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної
держави;– юридичний факт, який створює, змінює або припиняє
правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Міжнародне приватне право відіграє важливе значення у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності. За його допомогою вирішуються питання цивільних відносин між господарюючими суб’єктами різних держав. Зокрема, між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності інших країн. Особливо актуальним є питання вирішальної ролі міжнародного приватного права у договірних відносинах, тобто при укладенні різних видів міжнародних приватних договорів (договорів з іноземних елементом).

 

 

2. Методи правового регулювання регулювання у міжнародному приватному праві.

Основними методамирегулювання правовідносин, ускладнених іноземним елементом є матеріально-правовий та колізійно-правовий.

Матеріально-правовий метод полягає у застосуванні норм матеріального права, які містяться у міжнародних договорах, внутрішньому законодавстві конкретної держави. Тобто правовідносини регулюються безпосередньо юридичними нормами без відсилання до іноземної правової системи

Приклад: відповідно до Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р., яка набула чинності для України 1 лютого 1991 р. порушення договору, допущене однією із сторін, є істотним, якщо воно тягне за собою таку шкоду для іншої сторони, що остання значною мірою позбавляється того, на що вона мала право розраховувати на підставі договору, крім випадків, коли сторона, що порушила договір, не передбачала такого результату, і розумна особа, що діє в тій самій якості за аналогічних обставин, не
передбачала б його. Матеріальні норми містяться і в законі Законі України «Про міжнародне приватне право», відповідно до статті 31 зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення.

Колізійно-правовий метод полягає у застосуванні колізійних норм, які містяться як у міжнародних договорах так і у спеціальних законах конкретної держави. Колізійні норми вказують на право держави, яке слід застосовувати при вирішенні конкретної ситуації.

Приклад: відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, яка набула чинності для України 14 квітня 1995 року дієздатність фізичної особи визначається законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа[2].