Наука як сфера людської діяльності

Вступ

Зростання вимог до підготовки і перепідготовки науково-педагогічних та наукових кадрів, а також до вищої професійної освіти вимагає якісно нового теоретичного і методичного забезпечення науково-дослідницької діяльності.

Науково-дослідницька діяльність — це інтелектуальна праця, спрямована на при­дбання знань, умінь і навичок.

Провідне місце в системі багатоступеневої підготовки і перепідготовки наукових і науково-педагогічних кадрів по­сідають вищі навчальні заклади (ВНЗ) України. У більшості з них створені наукові осередки, спеціалізовані вчені ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій, магістра­тура, аспірантура, докторантура, система додаткової професій­ної освіти, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Знання методології, теорії, технології, методів та органі­зації науково-дослідницької діяльності є базою для аспірантів, докторантів, здобувачів наукових ступенів, співробітників наукових підрозділів установ різного профілю, організаторів науково-дослідницької діяльності всіх рівнів. Зростання ви­мог до професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів потребує більш активного залучення до науко­во-дослідницької роботи (НДР) викладачів та студентів. Успішне володіння навичками дослідження і творчої роботи бакалаврами, спеціалістами і магістрами допомагає їм порівняно легко включатися в професійну діяльність, переводити на­укові знання в площину практичного використання. У зв'язку з цим до навчальних планів більшості вищих навчальних закладів України включено спеціальні навчальні дисциплі­ни з основ науково-дослідницької діяльності, введено елементи наукової творчості у фундаментальні, професійно орієнтовані та спеціальні дисципліни. Для студентів, аспірантів, здобу­вачів наукових ступенів провідні вчені вищих навчальних закладів читають лекції з організації та методики науково-дослідницької діяльності, культури наукових досліджень, методики соціологічних досліджень тощо.

Науково-дослідницька робота — одна з пріоритетних сфер людської діяльності, важливий чинник удосконалення тео­ретичної, загальнопрофесійної і спеціальної підготовки май­бутніх спеціалістів, магістрів. Розширення наукового світо­гляду, формування навичок наукового дослідження, вивчен­ня, узагальнення і поширення передового практичного досві­ду всебічно підготовляє студента до науково-практичної діяль­ності після закінчення вищого навчального закладу.

Для деякої частини випускників курсові, дипломні робо­ти стають стартовою сходинкою в науку. Молоді фахівці збе­рігають подальший зв'язок з кафедрами, беруть участь у нау­кових дослідженнях кафедр, стають аспірантами та здобува-чами, а пізніше — кандидатами і докторами наук.

За останні роки науково-дослідницька діяльність суттєво змінилась як змістовно, так і організаційно. У зв'язку з цим з'явилися нові вимоги до особистих і професійних якостей ученого. Тепер в усіх розвинутих країнах при підготовці на­уковців особливу увагу приділяють розширенню професій­ної ерудиції та кругозору, зважають на рівень інтуїції, уяви, захоплення, працелюбності, емоційності, честолюбства, які мають важливе значення для успіху в науковій діяльності.

Від професійного рівня науковця значною мірою залежить успіх його наукової творчості. Основами наукової роботи мож­на оволодіти у відносно короткий термін, але справжня май­стерність, як і в будь-якій професії, приходить лише з рока­ми. Методом спроб і помилок, з набуттям необхідних нави­чок, постійно підвищуючи свій професійний рівень, науко­вець починає відчувати тонкощі наукової творчості. Це дає змогу йому вільно орієнтуватися у вибраній темі, бути найінформованішою у своїй сфері людиною, здатною аналі­зувати й узагальнювати наукові факти, обстоювати свої погляди, привертати на свій бік опонентів, створювати і поповнювати наукові школи.

Наука як сфера людської діяльності

Наука — це сфера людської діяльності, спрямована на ви­роблення нових знань про природу, суспільство і мислення. Наукове пізнання — це дослідження, яке характерне своїми особли­вими цілями і задачами, методами отримання і перевірки нових знань. Основою і рушійною силою пізнання є практика, вона дає науці фактичний матеріал, який потребує теоретичного осмислення. Наука характеризується такими основними ознаками:

• наявністю систематизованого знання (наукових ідей, теорій, концепцій, законів, закономірностей, принципів, гіпо­тез, основних понять, фактів);

• наявністю наукової проблеми, об'єкта і предмета дослі­дження;

• практичною значущістю як явища (процесу), що ви­вчається, так і знань про нього.

Основні поняття науки: наукова ідея, гіпотеза, закон, судження, умовивід, т еорія, наукова концепція принцип, поняття, науковий факт.

Методологія наукового пізнання — вчення про прин­ципи, форми і способи науково-дослідницької діяльності. Метод дослідження — це спосіб застосування старого знан­ня для здобуття нового знання. Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань. Наукове дослідження — цілеспрямо­ване пізнання, результати якого виступають як система по­нять, законів і теорій. Фундаментальні наукові досліджен­ня — наукова теоретична та (або) експериментальна діяль­ність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв'язку природи, суспільства, людини. При­кладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття і використання знань для практичних цілей.

Наукова школа (НШ) — неформальний творчий колек­тив дослідників різних поколінь, об'єднаних загальною про­грамою і стилем дослідницької роботи, які діють під керів­ництвом визнаного лідера.