Футбол як різновид рекреаційних занять

Лекція 8

Використання окремих видів спорту у рекреаційно-спортивній роботі

План

1. Оздоровчі заняття у воді

2. Футбол як різновид рекреаційних занять

Бадмінтон як засіб оздоровлення

 

Література:

1. Аквайога./ Космополітен. - Листопад, 2003. - С.44

2. Бадмінтон: Навчальна програма для дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих дитяча-юнацьких шків олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності. – Київ, 2000.

3. Глебович Б.В., Постников Н. Бадминтон для детей. - Москва: ФиС, 1968.

4. Короп Ю.А., Кононенко Ю.А. Женское плавание: особенности и перспективи. - К.: Здоров”я, 1983. - 112 с.

5. Лыжный спорт:Учеб. для инст-тов и техн. физ культ./ Под ред. В.Д.Евстратова, Б.И.Сергеева, Г.Б.Чукардина.- М.: Физкультура и спорт, 1989.-319с.

6. Реалізація здорового способу життя - сучасні підходи./ Збірник наукових статей ІІ Міжнародної конференції 22-23 травня 2003р./ Готлиб В.М. К вопросу проведения оздоровительних занятий в воде. - Дрогобич: Коло, 2003. - С.177

7. Рыбаков Д.П., Штильман М.И. Основы спортивного бадминтона. - Москва: ФиС, 1982.

8. Сипаренко Ю. Катание на горных лыжах – оздоровительной вид физ.рекреации // Студент, наука і спорт у 21ст.: 3-я міжнар.-наукова конференція студентів.-К., 2002.-с.105-107

9. Смирнов Ю.Н. Бадминтон. Учебник для институтов физической культуры. - Москва: ФиС, 1990.

10. Смирнов Ю.Н. Основы бадминтона. - Москва: Изд-во УДН, 1976.

11. Ярковенко Г.И., Рыбаков Д.П. Бадминтон в практике физического воспитания студенток // Теория и практика физической культуры. – 1988. - № 3. – С. 13-15.

Оздоровчі заняття у воді

 

Плавання в значній мірі сприяє покращенню функціональних можливостей нервової системи, її вегетативних функцій, підвищенню рухливості нервових процесів. Вода і одноманітні циклічні рухи мають заспокійливу дію на нервову систему, зменшують надмірне збудження.

Об’єм серця людини в положенні стоячи на суші складає приблизно 689 см куб., лежачи - 771 см куб., при зануренні у воду - до 922 см куб. При горизонтальному положенні плавця тіло має найменшу поверхню лобового опору, і робота серця полегшується, так як не треба витрачати додаткові зусилля на подолання власної ваги тіла. Під час плавання серцю не доводиться перекачувати кров вгору Тиск води на всю поверхню тіла покращує рух венозної крові від периферії до серця, створює сприятливі умови для діяльності правого передсердя і шлуночка.

У людей, які постійно займаються плаванням нерідко спостерігається сповільнення пульсу в стані спокою до 44-55 уд./хв. - брадикардія. За рахунок збільшення маси м’язів лівого шлуночка стають більшими розміри серця - робоча гіпертрофія; зростають ударний і хвилинний об’єми серця, тобто зростає кількість крові, що виштовхується за одне скорочення за 1 хв.

Заняття плаванням - найкраще тренування для дихальної системи. Під час вдиху відбувається посилена робота м’язів, які беруть участь в акті дихання, яким доводиться долати тиск води на грудну клітку, який підвищується при збільшенні швидкості плавання. Видих, який зазвичай відбувається у воду, також ускладнений. Така регуляторна гімнастика призводить до укріплення і розвитку м“зів, які беруть участь в акті дихання, збільшенню рухливості грудної клітки і життєвої ємності легень (ЖЄЛ). Зазвичай ЖЄЛ не перевищує 3.5 - 4 тис. см куб., а у добрих плавців об’єм легень зростає майже вдвічі, досягаючи 6-7 тис. см куб. Дуже високі у плавців величини поглинання кисню - 5 л/хв. Дослідження показали, що у 12-річних підлітків, які регулярно займаються плаванням, ЖЄЛ протягом року збільшується на 200 - 400 см куб. більше, ніж у підлітків, які не займаються плаванням.

Під впливом занять плаванням нормалізується секреторна та моторна, функція органів травлення. М’язова діяльність сприяє кращому відтоку жовчі з печінки і жовчного міхура та покращує евакуацію вмісту товстих кишок.

Заняття плаванням посилюють обмін речовин, що викликає утворення підвищеної кількості кінцевих продуктів обміну - сечовини, сечової кислоти, вуглекислого газу. Активізується видільна діяльність органів.

Під час плавання (особливо з великою швидкістю і протягом тривалого часу) відбуваються значні зміни в картині крові. Навіть звичайне купання або тільки перебування у воді з температурою + 20 C протягом однієї хвилини викликає збільшення кількості еритроцитів на 20-25 % і підвищення гемоглобіну в крові. Кількість лейкоцитів при цьому зменшується. Ці зміни пов’язані із виходом крові з кров’яного депо.

Однією з важливих умов життєдіяльності організму людини є збереження постійної температури тіла при змінах умов зовнішнього середовища. Під час занурення людини у воду наступає перебудова терморегуляції тіла, так як вода має більш низьку, ніж повітря, температуру і значно більшу теплоємкість і теплопровідність.

Вода впливає на шкіру як механічний і термічний подразник. Змиває бруд, піт, шкірне сало, верхній шар епітелію; сприяє зміцненню самої шкіри і покращенню дихання через шкіру.

На міжнародному симпозіумі лікарів, на якому обговорювався вплив видів спорту на зріст людини, перевагу віддали спортивному плаванню. Спостерігалися випадки, коли в наслідок занять спортивним плаванням у віці 24-25 років, тобто відмічалось збільшення зросту коли ріст організму вже фактично зупинився. Це пояснюється тим, що при горизонтальному плаванні хребетний стовбур тимчасово розвантажується від звичайних гравітаційних навантажень і маси тіла, а це сприяє росту тіла у довжину.

Симетричні рухи в горизонтальному положенні є чудовим корегуючим засобом, який дозволяє позбутись різноманітних порушень постави – сутулості, викривленню хребта в різноманітних площинах (сколіоз, кіфоз), позбавитися туго рухливості у суглобах (контрактур). Найбільший ефект при дефектах постави дає плавання брасом. Робота ніг тренує м’язи і зв’язки гомілковостопного суглобу, попереджує деформацію стопи.

Плавання також застосовується при лікуванні наслідків переломів кінцівок, захворювань спинного мозку, а також особам з хронічними пошкодженнями рухового апарату. Під час плавання в рухах беруть участь всі основні групи м’язів, а це сприяє пропорційному їх розвитку і створенню “м’язового корсету”. Корегуючий вплив плавання найбільш помітний при заняттях з дітьми, тому що ріст і формування кістково-зв”язкового апарату ще не закінчився. Так, наприклад, Олімпійський чемпіон з плавання кролем, австралієць Джон Форвардс у ранньому дитинстві переніс поліомієліт. Лікарі порадили восьмирічному хлопчику зайнятися плаванням і сімнадцяти років він вже став рекордсменом світу.

Заняття плаванням приводять до зменшення надлишкових жирових відкладень, а у худорлявих людей стимулює збільшення підшкірної основи, що разом із збільшенням сили і об’єму м’язів також сприяє покращенню постави.

Таким чином, плавання рекомендується у будь - якому віці, без обмежень. Позитивний вплив обумовлений виконанням рухів у горизонтальному положенні; розвантаженням хребта; сприяє розвитку гнучкості та покращенню постави; гідромасаж шкіри, який покращує периферійний кровообіг; стимулює діяльність головного мозку.

Негативним моментом занять плаванням є невідповідність деяких басейнів певним санітарно - гігієнічним вимогам, що може призвести до очних і лор захворювань.

Розглянемо основні види оздоровчих занять у воді.

Аква-аеробіка. Займатися нею можна не тільки в басейні, але і в природному водоймищі з чистою водою і тихою течією. Ідеальна глибина для тренування - 1,6 - 2 метри (люди, які мають зайву масу або які не вміють плавати можуть виконувати роботу на більш мілкому місці, спираючись на дно басейну). Заняття складаються з серії вправ, при виконанні яких долається опір води. Вага людини у воді набагато зменшується, тому під час водного тренування виключена небезпеку отримати травму. Аква-аеробіка корисна всім хто бажає повернути минулу стрункість, а також швидше відновитися після травм або операцій. Зараз цей вид аеробних занять користується великою популярністю в елітних спортклубах.

На заняттях може використовуватися спортивне спорядження, наприклад, еластичні бинти, ласти, дощечки, обручі, обтяження, які закріплені на зап'ястках або гомілках. За допомогою, наприклад лижних палиць виконуються у воді вправи, що нагадують слалом або лижні гонки. Невеликі весла або звичайні дощечки дозволять імітувати веслування в човні. Зображуючи боксера, можна атакувати товщу води не тільки кулаками, але і тенісними ракетками або палицями типу клюшок для гольфа. Крім того, в програму занять включаються вправи на гнучкість і розтягування м'язів і зв'язок, біг і марширування у воді, обертання навколо своєї осі, стрибки і підскоки в різних напрямах, махи руками і ногами, танцювальні кроки та інш.

Один з самих поширених рухів - ходьба у воді рівень якої доходить приблизно до середини стегна. Ця вправа спалює набагато більше калорій, чим ходьба по суші. Якщо ви ходите у воді зі швидкістю 5 км/год (а це зовсім непросто!), спалюється вдвічі більше калорій, ніж при ходьбі на суші з тією ж швидкістю.

На сьогоднішній день широке розповсюдження отримали такі види оздоровчих занять у воді як аква- гімнастика (Aqua-Gymnastik) і джогінг (Aqua-Joging) це пояснюється їх великим оздоровчим ефектом. Ці види оздоровлення базуються на багатьох фізичних вправах, до яких відноситься і плавання. Не дивлячись на багато спільного, існує низка принципових відмінностей, які визначають проведення гімнастики і джогінгу. Однією з таких відмінностей є те, що проведення гімнастики і джогінгу базується на позитивному використанні опору води. На відміну від плавання в гімнастиці і джогінгу, той хто займається частіше за все знаходиться у вертикальному положенні, при якому опір води значно збільшується. Якщо для техніки спортивного плавання таке збільшення не допустиме, то в наведених видах оздоровлення з успіхом використовують цю особливість взаємодії людини з водним середовищем. Саме на цій особливості побудовано більшість комплексів вправ водної гімнастики і джогінгу, так як збільшення опору веде за собою збільшення кількості працюючих м’язів і їх зусиль. Тому для досягнення ще більшого ефекту застосовують різноманітні пристосування, які сприяють збільшенню опору.

Стає популярним виконання вправ на силових тренажерах, які стаціонарно встановлені у басейні. На цих тренажерах особи, що займаються можуть отримати додаткове навантаження за рахунок подолання ще і опору води.

Слід зупинитись на ще одній особливості, яка має місце при заняттях джогінгом - це підвішений стан, в якому перебуває людина. При заняттях гімнастикою підвішений стан практично відсутній - людина, яка виконує вправу використовує тверду поверхню. Зовсім інше положення при джогінгу. За допомогою підтримуючого поясу створюється позитивна плавучість і від тих хто займається вже не потребується зусиль, щоб утримувати себе на плаву. Тому з підтримуючим поясом на плаву може знаходитись людина, яка погано плаває. Перебуваючи у такому положенні, змінюючи, за необхідністю, положення тіла в воді, той хто займається може тим самим “розвантажити” м’язові групи і суглоби або навпаки цілеспрямовано прикладати зусилля. Таким чином, за рахунок підвішеності і зміни положення тіла у воді, з одного боку можна скеровувати навантаження на необхідну частину опорно-рухового апарату людини. В той самий час, виконання вправ на подолання опору води дає можливість збільшувати зусилля на задану м’язову групу або суглоби. Таких унікальних можливостей комплексної дії на опорно-руховий апарат людини немає у жодному іншому виді оздоровчої гімнастики.

Окрім того, заняття джогінгом і гімнастикою у воді знімають нервово-м”язеве напруження після трудового дня, покращують показники фізичного стану, мають відновлювальні властивості після травм і захворювань. Аквайога - це новий вид аква-аеробіки з використанням елементів йоги. Розтягуючи асани виконуються у воді. За рахунок подолання опору води навантаження стає у 3 рази більше, ніж на суші, але переноситься легше. Вага тіла не відчувається, знижується тиск на хребет, тому ризик отримати травму зведений до мінімуму. Мета тренування - укріпити м’язовий корсет і покращити гнучкість хребта;. Заняття триває 60 хв. Проводиться один — три рази на тиждень. Перші результати відчуваються одразу –це чудовий настрій і приплив енергії. За місяць вже можна похвалитись пружніми біцепсами і тріцепсом, та підтягнутими м’язами живота.

В деяких спортивних клубах проводяться тренування в басейнах, які побудовані на техніці одноборств: аква-бокс, аква-кікбоксінг, аква-тай.

 

Футбол як різновид рекреаційних занять

 

Футбол — одна з найдавніших ігор людства. Невідомо, де і коли він з'явився. Архівні джерела, знайдені в Китаї та Єгипті, зокрема зображення гравців з м'ячем, окремо м'ячі, дають вченим підстави стверджувати, що футбол був відомий людству задовго до нашої ери. Так, англійський професор Барканс (Англія) переконаний, що навіть первісні люди грали в футбол кам'яним м'ячем. Китайцям гра з м'ячем була відома ще понад 5000 років тому. Імператори вважали, що така гра є важливим засобом військової підготовки. На футбольних майданчиках воїни намагалися застосовувати тактику, якої вони дотримувалися на полі битви, тож і вдосконалювали основіпринципи атаки та захисту. М'яч тоді був набитим кінським волосом і обшитий шкірою. А надувними м'ячами почали грати вже у XVIII столітті.

В правилах навчання воїнів, виданих в Китаї понад 2000 років тому, досить докладно описано гру в футбол. Архівні дані свідчать, що змагалися між собою дві команди, завданням яких було потрапити м'ячем у отвір в сітці, натягнутій між двома бамбуковими жердинами. Переможців нагороджували щедрими подарунками. Деякі популярні гравці навіть призначались на високі державні або військові посади. Згодом під назвою "Кемарі" футбол із Китаю перекочував до Японії. Тут ця гра стала частиною чисельних релігійних обрядів, але широкого розповсюдження серед населення не здобула.

Археологічні розкопки, проведені в Єгипті та стародавній Греції, а також архівні джерела, засвідчують, що там футбол був досить поширений. Так, він згадується у всесвітньо відомій "Одіссеї"" Гомера. Ця гра була складовою частиною спартанського виховання юнаків, оскільки вимагала від її учасників прояву сили та елементів боротьби. У стародавній Греції гра з м'ячем мала три назви: "Файнінда", "Гарпаціон", "Єпіскурос". Однак, тільки у перших двох видах завданням гравців (що складали дві команди по 15 чоловік у кожній) було оволодіти м'ячем, зберегти його під контролем своєї команди і провести у визначене місце або ворота ногами. Із літературних джерел відомо, що Софокл, Олександр Македонський, Діонісій також були знайомі з грою у футбол. Існує чимало згадок, що у стародавній Греції в гімназіонах існували спеціальні майданчики для гри, яку організовував і проводив окремий вчитель. Це був дійовий засіб фізичного загартування не лише воїнів, але й оздоровлення усієї нації. К. Гален — римський лікар і природодослідник, писав, що гра з м'ячем забезпечувала фізичну, психічну підготовку найширших мас. Вона, на його думку, є могутнім засобом лікування хворих. Хоч сам Гален мав міцне здоров'я, багато часу віддавав цій грі, оскільки, власне, таким способом вів боротьбу зі старінням.

Після занепаду стародавньої Греції, футбол під назвою "Гарпастум", стрімко завойовує римлян і особливо захисників імперії. Зміст гри полягав у перекиданні м'яча один одному так, щоб занести його за основні лінії половини майданчика суперників. Ті лінії вважалися голевими. Існувала ще й центральна лінія. Правила гри забороняли одному і тому самому гравцеві володіти м'ячем двічі до взяття воріт. За їх порушення м'яч передавався суперникам.

Гравці тоді мали взуття, яке римляни називали "кальцеус". Корінь цього слова зберігся в Італії до наших днів, де "кальчіо" означає футбол.

Завойовуючи дедалі нові території, римські воїни просувалися вглиб Європи — до Франції, Німеччини, Англії і впроваджували свої звичаї та ігри. Легіонери весь вільний час віддавали футболу.

У Франції ця гра називалася "Soule". Гравці повинні були переміщувати м'яч від однієї лінії до другої. Боротьба за м'яч була безкомпромісною і навіть небезпечною. Тож і з'явилися королівські та парламентські укази про заборону гри, що призвело до тимчасового занепаду футболу.

В Англії найпопулярнішим видом розваги був "футбол натовпу". Ігри неорганізованих гуртів проводилися на майданах і вулицях міст, що паралізувало життя населення і завдавало великих збитків ремісникам, торговцям. Усе це викликало невдоволення королів та у 1314 р. Едуард II видав указ, де зазначалося: "У зв'язку з тим, що гра у м'яч призводить до великого безладдя, а це само собою є велике зло, ми іменем короля під страхом ув'язнення забороняємо грати в футбол у великих містах". Його послідовники Едуард III, Річард II та Генріх IV ще неодноразово повторюватимуть цей указ. Замість гри у футбол мешканцям міст пропонувалося зайнятися метанням списа чи стрільбою з лука. Не зважаючи на суворі заборони популярність футболу серед населення зростала. Так, на зображення гри з м'ячем (різьба по дереву) натрапляємо і у кафедральному соборі м. Ланкастер, який побудовано в XIV ст. та є найстарішим у світі. Про нехтування забороною королівськими указами цієї гри згадує В.Шекспір у "Комедії помилок" та "Королі Лірі".

В Італії у часи Середньовіччя у "саісіо" грали переважно у містах Флоренції та Падуї, але там уже існували деякі правила гри. Так, визначалася кількість учасників в команді, існували ворота, ставилися певні вимоги до розташування гравців, що вважається витоками тактичних систем гри. Існує думка, що ігри з м'ячем в середні віки були відомі також і в країнах Африки та Південної Америки, але там вони мали релігійно-культовий характер. Отож фахівці та більшість істориків вважають, що футбол постав на традиціях ігор з м'ячами, якими користувалися за давніх часів та у Середньовіччі, а батьківщиною його є, безперечно, Англія.

Дуже великого розповсюдження масовий футбол набрав за часів Радянського Союзу, він повністю підтримувався і фінансувався державою, до нього було залучено міліони громадян, а особливо дітей. На початку 90-х економічні негаразди в Україні позначилися і на дитячому футболі. Були ліквідовані штатні посади інструкторів з футболу в житлово-експлуатаційних конторах. Деякі регіони взагалі відмовилися від проведення змагань «Шкіряний м'яч». Вогник колись найулюбленіших дитячих змагань ледь жеврів.

Все змінилося зі створенням у березні 1998 року Асоціації аматорського футболу України, її президент Федір Шпиг з перших днів існування Асоціації запропонував відродити наймасовіші колись змагання на призи клубу «Шкіряний м'яч». Вже восени 1998 року в Івано-Франківську пройшов фінальний турнір серед восьми команд старшої вікової групи, переможцем якого став дружний колектив «Каскаду» з міста Славутич, що на Київщині. Взагалі у перших відроджених українських стартах «Шкіряного м'яча» взяли участь 120 команд. Але це був тільки початок.

Величезні зусилля організаторів дали головний результат — сотні тисяч дітей змогли пограти в улюблену гру, поспілкуватися із ровесниками, взнати чимало нового в своєму житі.

Відомо, що рекреаційно-оздоровча діяльність передбачає велику кількість форм реалізації, що здійснюються за місцем проживання, у місцях масового відпочинку, в оздоровчо-рекреаційних та лікувально-профілактичних установах. Практично в кожній зформ доволі популярним видом рухової активності є спортивні ігри і футбол, зокрема. Доступність цієї гри, простота інвентарю та обладнання, висока емоційність гри є далеко не повним переліком позитивних характеристик занять зазначеним видом фізичних вправ.

Разом з тим, за зовнішньою простотою організації ігрової діяльності стоїть величезний арсенал техніко-тактичних прийомів від рівня володіння якими, багато в чому, залежить не лише успішність професійної діяльності футболіста, а і повнота емоційного задоволення самодіяльного гравця у процесі „відпочинкових” ігор. Очевидним є те, що ніж вищий рівень „футбольної” підготовленості мають учасники рекреаційних заходів, тим різноманітнішою, насиченою, яскравішою і, що надзвичайно важливо, безпечнішою є їх діяльність під час занять.

Позитивна динаміка популярності футболу як виду спорту, видовища, професії та виду відпочинку відзначається як у популярних, так і у фахових публікаціях. Одним з напрямків і результатів підвищення інтересу до феномену „футбол” є зміни у навчальних програмах з фізичної культури, що відбулись в останні роки, і, звичайно, запровадження уроку футболу.

Сьогодні саме футбол є складовою частиною культурного життя суспільства, яка сприяє збереженню і зміцненню здоров'я, розвитку фізичних і морально-вольових здібностей людини, організації змістовного дозвілля. Цей найпопулярніший вид спорту охопив усі верстви населення: ним займаються діти, молодь і ветерани, жінки та інваліди.