Калькуляція собівартості продукції за статтями витрат

 

Калькуляція - це обчислення собівартості окремих виробів. Вона необхідна для вирішення рядуекономічнихзавдань: обґрунтування цін на вироби; обчислення рентабельності; аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах; визначення економічної ефективності виробництва.

До об’єктів калькулювання належать: основна і допоміжна продукція; послуги і роботи.

При калькулюванні витрати групуються за калькуляційними статтями. Затверджені Кабінетом Міністрів України і набули чинності “ Типові положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)”:

- у будівництві - Постанова Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1996 року (див. “Галицькі контракти” №15, 1996 р.);

- у торгівельній діяльності - Постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 1996 року, №334; (див. “Галицькі контракти” №16, 1996 р.);

- у сільському господарстві - Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 року, №452 (див. “Галицькі контракти “, №25, 1996 р.);

- у промисловості - Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року (див. “Галицькі контракти”, №35-36, 1996 р.).

Типова номенклатура калькуляційних статей витрат в основних галузях матеріального виробництва така:

1. Сировина і матеріали.

2. Енергія технологічна.

3. Основна заробітна плата виробничих робітників.

4. Додаткова заробітна плата виробничих робітників.

5. Відрахування на соціальні потреби.

6. Утримання і експлуатація машин і устаткування.

7. Загальновиробничі витрати.

8. Загальногосподарські витрати.

9. Підготовка і освоєння виробництва.

10. Позавиробничі витрати (витрати на маркетинг).

Сума перших 7 статей складає цехову собівартість, 9 статей - виробничу, а сума всіх - повну собівартість виробленої продукції.

Стаття “Сировина і матеріали” містить витрати на сировину, основні та допоміжні матеріали, купівельні вироби і напівфабрикати, виходячи з норм їх витрат і цін. Крім ціни на матеріали враховуються транспортно-заготівельні витрати, а саме:плата за транспортування; навантажувально-розвантажувальні роботи; комерційні винагороди заготівельним організаціям тощо. Із вартості сировини і матеріалів віднімаються зворотні відходи по ціні їх можливого використання, або продажу.

Стаття “Енергія технологічна” включає витрати на енергію (паливо, електроенергію, пар, газ), яка безпосередньо використовується у технологічному процесі.

Стаття “Основна зарплата виробничих робітників” містить витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо зайняті виготовленням основної продукції. Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій за тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі. Сюди включаються і доплати з фонду зарплати в процентах від прямого заробітку.

Стаття “Додаткова зарплата” -це оплата відпусток, часу виконання державних обов’язків, доплати за виконання додаткових функцій. Обчислюється в процентах від основної зарплати, а відрахування на соціальні потреби - в процентах від суми основної і додаткової зарплати.

Стаття “Утримання та експлуатація машин і устаткування”. Є комплексною і охоплює такі витрати, як амортизаційні відрахування, витрати на електроенергію, пальне, технологічний інструмент, ремонт, оплату праці з відрахуванням на соціальне страхування робітників, які обслуговують машини (налагоджувальники, електрики, слюсарі).

Статті “Загальновиробничі“ і “Загальногосподарські” витрати є близькі за змістом і відрізняються тільки рівнем узагальнення витрат.

Загальновиробничі витрати -це витрати на управління виробництвом і господарське обслуговування в межах цеху (виробництва). Сюди входять: витрати на зарплату з відрахуванням на соціальне страхування працівників управління цеху, спеціалістів, і обслуговуючого персоналу; амортизаційні відрахування по будовах і спорудах загальновиробничого призначення, їх утримання і ремонт; витрати на охорону праці, відрядження, поштово-канцелярські послуги.

Загальногосподарські витрати є такими же за складом, як і загальновиробничі витрати, тільки на рівні підприємства як єдиної системи.

Додатково до них включаються: витрати на досліди, випробовування, винахідництво, підготовку кадрів; оплата банківських послуг; оплатапослуг обчислювальних центрів; обов’язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення середовища).

Розподіляються загальновиробничі і загальногосподарські витрати, у більшості випадків, пропорційно основній і додатковій зарплаті виробничих робітників. Точнішим є розподіл їх пропорційно сумі основної заробітної плати і витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування.

Стаття “Підготовка і освоєння виробництва” включає пускові витрати, тобто витрати на освоєння нових виробництв, витрати на підготовку і освоєння нової продукції і підготовчі роботи в добувній промисловості.

Стаття “Позавиробничі витрати” містить витрати на вивчення ринку, рекламу продукції і її продаж.

Групування за статтями і елементами витрат є комплексним тому, що окремі статті включають витрати як живої так і уречевленої праці. В табл. 9.1 наведено приклад комплексного групування за статтями і елементами собівартості будівельно-монтажних робіт.

Таблиця 9.1

Групування собівартості будівельно-монтажних робіт

	ЕКОНОМІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ
СТАТТІ ВИТРАТ	матері-альні витрати	оплата праці	відраху-вання на соціальні потреби	амортизація основних засобів і нематеріаль-них активів	інші витрати	ВСЬОГО
Матеріали	+	--	--	--	--	+
Основна зарплата робітників	--	+	--	--	--	+
Затрати по елсплуатації машин	+	+	--	+	+	++++
Накладні витрати	+	+	+	+	+	+++++
ВСЬОГО	+++	+++	+	++	++	++++++++ +++