По-трете, це поняття і категорії, на високому рівні абстракції, що формуються іншими соціально-гуманітарними науками: соціологією, філософією, антропологією, культурологією.

ТЕМА 11 Понятійний апарат історичної науки.

 

ПЛАН

1. Загальна характеристика понятійного апарату.

2. Об’єктивно-суб’єктивна сутність історичних термінів.

3. Сучасний стан історичного понятійного апарату в Україні.

 

Загальна характеристика понятійного апарату.

 

Мова історичної науки надзвичайно специфічна. На відміну від природно-математичних дисциплін вона не має суворо упорядкованої і визначеної термінології, що виключає багатозначність, неконкретність понятійного апарату.

З певною долею умовності можна виділити три «джерела», що живлять мову сучасної історії.

По-перше, це терміни і поняття писемних джерел.

Будь яке джерело надає можливість використання приватних понять, що зобов’язують історика встановити їх зміст, сферу застосування і межі використання.

Так тільки у декількох главах «Саліческої Правди» (записи звичаєвого права салических франків початку VI ст.: рейпус (Титул XLIV О РЕЙПУСЕ'§ 1. За звичаєм буде так, якщо чоловік, померши, залишить удову і хто-небудь побажає її взяти, то, перед тим як він візьме з нею шлюб, тунг ін, або центенарій повинен призначити судове засідання і на цьому засіданні повинен мати при собі щит. І три людини повинні висунути три позиви. І тоді той, хто хоче взяти вдову, повинен мати три повноцінних соліди і один динарій…(40 с. = 1д.) § 2. Якщо цього не зробить і візьме її так, повинен сплатити тому, хто має право не рейпус 63 соліди. Додаток 1. Ось як треба відрізняти, кому належить рейпус. § 4. Якщо старшим за всіх виявиться племінник, син сестри... § 5. Якщо не виявиться племінника, рейпус отримує його старший син…), тунгін (виборний голова під керівництвом якого відбувався суд), центенарій (управитель територіальної сотенної громади), малюс (місцеві збори сотен), аффатомія (право внесення змін до успадкування майна за умови угоди по якій майно ще за життя спадкодавця передавалося іншій особі), рахінбург (суддя обраний на загальних зборах сотні), королівский сотрапезник, (Титул XLI § 5. Если кто лишит жизни римлянина - королевского сотрапезника и будет уличен, присуждается к уплате 300 со-лидов. § 6. Если кто лишит жизни римлянина-землевладельца и не королевского сотрапезника, присуждается к уплате 100 со-лидов.) алод (землеволодіння вільного франка, що передавалося у спадок і могло бути відчужене – лежав в осонві феодального землеволодіння і землекористування залежних селян), трибутарій (римляни землевласники, що сплачували податок).

 

По-друге, це терміни і поняття, що виробляються в історіографії для впорядкування, систематизації різнорідного емпіричного матеріалу.

Широта узагальнень може бути різноманітною: від понять станової належності, абсолютизму, ранньої тиранії, принципату, промислового перевороту до категорій середньовіччя, феодалізму, цивілізації.

 

По-трете, це поняття і категорії, на високому рівні абстракції, що формуються іншими соціально-гуманітарними науками: соціологією, філософією, антропологією, культурологією.

Історик и широко користуються цими поняттями: держава, суспільство, культура, політика, класи, соціальна стратифікація, соціальна мобільність. Як правило історики, наповнюючи їх конкретним змістом, дещо понижують їх ступінь абстракції.

 

Відбиток багатозначущості лежить на історичних поняттях незалежно від того, якими шляхами вони прийшли у мову історика і наскільки широке коло конкретних явищ і фактів вони відбивають. Здавалося б, що термінологія істориків повинна була б бути від цього вільною. Проте, це не так, принаймні у відношенні до більшості понять.

Слово «вілла» у «Салічній Правді»

· одними істориками трактується як термін, що визначає землеробську громаду франків,

· іншими, це індивідуально-сімейне домогосподарство.

Складність ще й у тому, що час, зберігаючи слово, часто змінює його значення.

· «Вілла» в добу розквіту античної рабовласницької економіки – середнє за розміром, інтенсивне, високотоварне господарство.

· «Вілла» сучасної епохи – розкішна будівля за містом.

«Буржуазія» ХІІ-ХІІІ ст. ні чим не схожа на «буржуазію», що здійснювала революції в кінці ХVIII – ХІХ ст.

«Князь» у слов’янських племен V-VI ст. суттєво відрізнявся за змістом владних повноважень від «князя» часів Руської держави.

 

Здавалося б, що можна уникнути неточностей у застосуванні слів, якщо використовувати терміни джерел, не намагаючись знайти для них відповідні еквіваленти. В решті решт вони породження тої самої реальності, пізнати яку прагне історик. На жаль цей шлях не можливий. Першою жертвою тоді стає саме реальність минулого, яку прагнуть пізнати – не можливо пробитися до неї, не надавши інтерпретації термінів, що її відбивають, не включивши їх у систему більш загальних понять і категорій.

СЛОВНИК!!! – повинен мати молодий дослідник.