Передумови промислової революції

Науково-інженерна думка завжди випереджала розвиток ви­робництва. Герон Олександрійський (І ст.) створив перший паровий двигун, який не міг бути використаний у виробництві (раб був дешевим, ринок вузьким). Він є автором автомата, що подавав воду в хра­мі для миття рук за монету в 5 драхм, а також автоматичних дверей в Олександрійському храмі.

Леонардо да Вінчі (1412—1459) зробив блискучі технічні ви­находи, але його креслення авіаційних, ткацьких, стригальних, прядильних машин виявилися на той час непотрібними. Італійські ари­стократи кінця XV — початку XVI ст. не цікавилися його пошу­ками способів і засобів збільшення виробництва, їм він був по­трібний як військовий інженер та живописець.

Епоха машин настає тоді, коли з’являються ринок попиту та пропонування, підприємець, кредит, нарешті, коли є вільнонай­маний працівник з технічними знаннями, які він здобуває, як пра­вило, коштом підприємця.

Поява машини для виробництва предметів масового попиту відрізняє західну цивілізацію від східної, хоча прообраз машини існував і в інших цивілізаціях. Величезні будівельні блоки під час будівництва храмів, пірамід уміли переміщати як в азіатській, так і в єгипетській цивілізаціях. Оскільки війни були явищем безперер­вним, тут з’явилися як облогові, так і захисні машини. Будівни­цтво фортець потребувало знань із фізики, механіки, архітекту­ри. Оскільки, енергетичним джерелом на той час були сили природи (ві­тер, вода, вогонь), вивчення природи стало необхідним і першочерговим завданням. Розвиток природничих наук є однією з ознак прогресу європейської цивілі­зації.

Важливу роль у розвитку науки відіграло й християнство. Всевишній вимагає істини, а істина — це пошук. Місіонерська діяльність зумовлює появу подвижників, яких готують університети. Знання – це рушій­на сила прогресу, прорив — машина. Вона пряде, тче, віджимає, відливає. Вона створює предмет цілком. Але необхідне універсальне енер­гетичне джерело.

Машина — це прорив, але потрібна була ще й така складова реалізації її можливостей, як свобода. Свобода людини. Вільна конкуренція — змагання на свій страх і ризик, відродження на новій основі кредитних відносин як засобу примноження інвес­тиційних вкладень, нова організація праці. Вільнонаймана праця на основі угоди, норм права, втілених у юридичних законах. Але, це вже буде у XIX столітті.

Промисловий переворот – це загальносвітовий процес переходу від мануфактурного виробництва з ремісничою технікою і технологією до фабрично-заводського розширеного товарного виробництва, створеного на основі використання машинної техніки, технології та вільнонайманої робочої сили.

Промисловий переворот як економічне поняття з’являється лише у XX ст., зокрема у праці А. Тойнбі “Розуміння історії”.

До характерних рис промислового перевороту як світового економічного процесу слід віднести:

– використання у промисловому виробництві робочих машин та механізмів;

– використання парових машин;

– поступове створення національної машинобудівної галузі;

– зростання ролі в соціально-економічному житті суспільства буржуазії (зокрема, купців, фабрикантів) та пролетаріату.

До основних передумов промислового перевороту потрібно віднести:

– зростання потреб ринку у промислових товарах (промисловий переворот забезпечив формування елементів вільної конкуренції – 1825–1875 рр.);

– активний розвиток товарно-грошових відносин (світова торгівля);

– зростання вивільнених капіталів;

– зростання вивільненої робочої сили із сільського господарства;

– активний розвиток науки і техніки.

Економічний розвиток кожної країни має свої особливості, їх відображає історія економіки. Так, у XVIII ст. господарство Англії, Франції, Німеччини, Росії різко відрізнялося. Напри­кінці XVIII ст. Англія починає своє входження в індустріальну революцію. Досвід підприємницької діяльності в сільському гос­подарстві переноситься на промисловість і передусім туди, де немає гільдійських регламентацій. Місце мануфактури посідає фабрика. Підприємець в умовах вільної боротьби сміливо вихо­дить на зовнішні ринки. Тут народжується класична економічна теорія, репрезентована А. Смітом з його “невидимою рукою”, що регулює примноження багатства народу, з його аналізом поділу праці та мотивацією ді­яльності людини.

У Франції господарює кольбертизм із його зна­чним втручанням у комерційну діяльність, з його сеньйоральним сільським господарством. З’являється школа фізіократів з їхнім природним порядком, чистим продуктом, невиробничими та ви­робничими класами. Вони вимагають свободи бізнесу, політич­ної, світоглядної свободи, ліквідації становості, захисту приват­ної власності — того, що вже є в сільському господарстві Англії.

У Німеччині — сотні відособлених господарств-держав на основі абсолютистського управління, що ведуть між собою економічну та релігійну війну (тридцятирічну). Тут має місце камералістика, яка дає знання бюрократам-чиновникам з фінансів, подат­ків, мита та інших інструментів державного втручання в економі­чне і політичне життя. Тут народжується історична школа націо­нальної економії — продукт поєднання в одне ціле економічної історії та економічної думки [58].

 

Перетворення Англії у “майстерню світу”

Передумови:

– успішне завершення буржуазної революції, що зумовило формування єдиної буржуазної нації;

– політика протекціонізму (меркантилізм започаткований
В. Стаффордом (1554–1612 рр.) та У. Петті (1623–1687 рр.);

– географічне розташування, що сприяло активному розвитку торговельного флоту (у ІІ п. XVІІІ ст. Англія стала наймогутнішою морською державою);

– активна участь у колонізаційних процесах (використання сировинних, людських та фінансових ресурсів колоній);

– товаризація господарства країни (поглиблення галузевої спеціалізації мануфактур та розвиток фермерства);

– наявність резерву вільнонайманої робочої сили (1,5 млн робітників – вивільнено з сільського господарства у процесі огороджування);

– наявність вільних капіталів для розвитку науки і техніки.

Століття текстилю започатковане 1733 року, коли Дж. Кей винайшов ”летючий” човник; продуктивність ткацького верстата подвоїлася.

1765 р. – Д. Харгривс створює механічну прядку “Дженні”.

1769 р. – Аркрайд створює першу прядильну фабрику.

1785 р. – Е. Картрайт створює механічний ткацький верстат (заміняв 40 ткачів).

1783 р. – Т. Белл створює першу бавовняно-прядильну машину.

Наслідки

Англія стала безперечним лідером у текстильній галузі, яка зросла до п. XІX ст. у 25–40 р. Виробництво бавовняних тканин зросло більш ніж у 6 разів.

У к. XVІІІ ст. в Англії діяли 2,5 тис. фабрик із використанням: 32 млн прядильних верстатів; 379 тис. ткацьких верстатів.

Англійські товари досягли високого рівня конкурентоспроможності товарів на світовому ринку.

Століття пару – його початок забезпечив технічний прогрес у металургійному виробництві.

1735 р. – А. Дербі винайшов коксову металургію.

1760 р. – у Шотландії відкрився перший металургійний завод “Керрон”.

1769 р. – Дж. Уатт винаходить парову машину і до 1784 р. перетворює її в машину подвійної дії.

1782 р. – у м. Бірмінгем побудовано першу фабрику з виробництва машин.

Наслідки

Активно зростає металургійне виробництво (1790 – 80 тис. т, 1820р. – 250 тис. т, 1853 р. – 2,7 млн т чавуну; з 1865 р. по 1880 рр. видобуток вугілля зріс у 10 разів і сягнув 100 млн т на рік). Формується машинобудівна галузь (до 1820 р. щорічно виготовляється 320 парових двигунів); удосконалюється обробка металів – винаходять токарний та свердлильний верстати.

Вирішується транспортна проблема:

1807 р. – побудовано перший пароплав;

1814 р. – Д. Стефансон побудував перший паровоз;

1825 р. – побудована перша двадцятикілометрова залізниця Стоктон – Дарлінгтон (20 миль/год);

1785–1835 рр. – активне будівництво шосейних доріг та каналів.

Між 1850–1870 рр. на частку Англії припадало 35–40 % світової торгівлі. Змінилася економічна демографія країни, із 75 % міського населення 45,5 % становили наймані робітники. Англія стала на шлях індустріального розвитку першою у світовому господарстві. Промисловий переворот у 50–60-х рр. ХІХ ст. завершився.