Тестові завдання третього рівня складності. 1Разом із земельною ділянкою в оренду здана споруда вартістю 5 тис

 

1Разом із земельною ділянкою в оренду здана споруда вартістю 5 тис. грн., термін служби якої становить 20 років. Процентна ставка за користування основним капіталом - 4 %. Розрахуйте величину земельної ренти, якщо орендна плата становить 850 грн.

А) 250 грн.; Б) 400 грн.; В) 850 грн.; Г) 450 грн.; Д) 100 грн.

2 Попит на землю в країні задано рівнянням Qd=2800 – 4R, де Qd ‑ площа землі, що використовується (га), а R ‑ рента (у гривнях за 1 га). Площа земельних угідь в країні становить 2000 га. Ставка банківського відсотка в країні – 20 %. Розрахуйте рівноважну ренту в країні та ціну 1 га землі відповідно.

А) 700 грн., 1000 грн.;

Б) 200 грн., 1000 грн.;

В) 700 грн., 3500 грн.;

Г) 200 грн., 3500 грн.;

Д) правильна відповідь відсутня.

 

3 Фермер вирішив продати свою земельну ділянку, на якій побудовано дім вартістю 10 тис. дол. Ділянка приносила щорічний прибуток у вигляді ренти в розмірі 1 тис. дол. Середня відсоткова ставка за банківськими депозитами – 5 %. Розрахуйте загальну суму, яку отримає фермер за продаж ділянки.

А) 10 тис. дол.; Б) 20 тис. дол.; В) 30 тис. дол.; Г) 40 тис. дол.; Д) правильна відповідь відсутня.

 

4 Фермер вирішив продати свою земельну ділянку в 10 га. Ділянка щорічно приносила доход у вигляді ренти в розмірі 1 тис. дол. Середня процентна ставка по банківських депозитах - 5%. Визначите ціну 1 га землі:

А) 20 тис. дол.; Б) 200 тис. дол.; В) 5000 тис. дол.; Г) 40 тис. дол. Д) 4 тис. дол.

 

5 Дано два однакових по площі ділянки землі, у які вкладено по 1000 дол. Урожайність склала 20 й 30 ц зерна. Якщо абсолютна земельна рента за кожну ділянку дорівнює 500 дол., визначите ціну кожної ділянки за умови, що середня норма прибутку - 20%, а норма позичкового відсотка - 10%.

А) ціна 1-ої ділянки – 5000 дол., ціна 2- ої ділянки - 11000 дол.;

Б) ціна 1-ої ділянки – 11000 дол., ціна 2- ої ділянки - 5000 дол.;

В) ціна 1-ої ділянки – 5000 дол., ціна 2- ої ділянки - 14000 дол.;

Г) ціна 1-ої ділянки – 1200 дол., ціна 2- ої ділянки - 1800 дол.

Д) правильна відповідь відсутня.

МЕНЕДЖМЕНТ І МАРКЕТИНГ

1 Менеджмент, його суть та функції.

2 Адміністративний та науковий менеджмент.

3 Ділові та особисті якості сучасного менеджера.

4 Маркетинг та його цілі.

5 Концепції управління маркетингом.

6 Ціна товару в маркетингу. Основи цінової політики підприємства.

Менеджмент, його суть та функції. Підприємницький успіх залежить не лише від економічних ресурсів, які є в розпорядженні фірми, а й від мистецтва згрупування всього виробничого колективу підприємства для досягнення поставлених цілей, від уміння організувати ефективну реалізацію товарів, дієвого управління персоналом, фінансами тощо. Забезпечити це покликаний особливий вид діяльності, котрий називається менеджментом (від англійського „management” – управляти).

Менеджмент – це діяльність з координації роботи інших людей. У загальному вигляді менеджмент слідує представляти як науку та мистецтво перемагати, уміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, мотиви поведінки і інтелект людей.

Сутність управління полягає у здійсненні певних функцій менеджменту, а саме: планування, організація, мотивація, контроль (рис. 2.12.1). Функція менеджменту, як можлива область формування управляючої дії, припускає здійснення безперервних взаємозв'язаних між собою дій по виробленню засобів і методів дії й їх реалізації стосовно рішення конкретної проблеми. Тому функція розглядається як об'єктивно необхідна область процесу менеджменту, що має тимчасову і просторову визначеність і кінцеву результативність.

Планування – це система методів, засобів, дій менеджерів, що забезпечують спрямованість зусиль усього колективу на досягнення спільної мети.

 

Рисунок 2.12.1 – Функції менеджменту

Планування роботи зазвичай розраховане на певний період (місяць, рік), після чого проводять аналіз його ефективності, визначають переваги, недоліки, які враховуються в подальшому плануванні. Документ фірми, де викладено основні напрямки її подальшої діяльності, мета й очікувані результати, називається бізнес-планом. Він є стислим викладом ідеї та особливостей справи, якою збирається зайнятися фірма. Бізнес-план є обов’язковим документом, якщо фірма бажає отримати значний кредит чи укласти угоду.

Як правило, схема бізнес-плану фірми має такий вигляд:

- ідея бізнесу – вибір товару для виробництва або послуги;

- графік бізнесу – терміни виконання роботи;

- цілі бізнесу – чого саме прагне досягти підприємець;

- підсумки дослідження ринку – дослідження конкурентів, споживачів, ринку праці, продуктів і послуг;

- оцінка витрат – приблизний розрахунок витрат, які необхідні для реалізації мети проекту;

- утворення ціни – на основі витрат на виробництво, вивчення цін на аналогічні товари, розрахунку можливого прибутку, визначається ціна, з якою фірма виходить на ринок;

- оцінка прибутків і збитків – обґрунтування прибутку, оцінка ризику, можливих збитків.

Організація – це процес координації завдань підприємства і дій працівників. Вона має два аспекти. Перший з них – створення структури підприємства, яка б відповідала меті його діяльності, розподілу ресурсів за підрозділами. Другий аспект – узгодження повноважень.

В залежності від спеціалізації підприємства практикують створення різних організаційних структур, в яких підрозділи відрізняються варіантами підпорядкування і зв’язків між собою.

Мотивація – процес цілеспрямованого формування заінтересованого ставлення до праці та її результатів. З метою посилення мотивації підприємець може вдатися до різних заходів: 1) поліпшення умов праці й усього виробництва; 2) подяка, премія; 3) підвищення по службі; 4) допомога, штраф; 5) зниження робочого статусу (негативні стимули до мотивації).

Щоб мотивувати працю людей, слід впливати на їх потреби й на сприйняття та очікування. Відповідно до цього мотивацію поділяють на:

- змістовну – пов’язану з визначенням потреб людей, що змушують їх діяти так або інакше. Завданням менеджера є вивчення потреб своїх працівників і розробка індивідуальних стимулів, що спонукають їх до трудової активності. (Наприклад, у працівника А незадоволена потреба у житлі, тому методами його стимулювання будуть підвищення зарплати, можливість отримання пільгового кредиту. Працівник Б має потреби в соціальних контактах, тому для нього слід створювати умови для спілкування, участі в нарадах. Співробітник С має потребу в повазі, тому необхідно підшукати йому змістовнішу роботу, забезпечити просування по службі);

- процесуальну – пов’язану з очікуванням. У виробничому процесі очікування людей поділяють на три види:

а) очікування щодо затрат – результату (виготовивши продукцію вищої якості, робітник сподівається підвищити свій розряд);

б) очікування щодо результату – винагороди (сподівається, що вищий розряд забезпечить вищу зарплату);

в) задоволення від винагороди (замість отримання вищої зарплати, робітник був призначений бригадиром, що не відповідало його очікуванням, тому на новій посаді він не реалізував себе).

Контроль – це елемент менеджменту, що передбачає встановлення прямого і зворотного зв’язку між керівником та виконавцем. Контрольяк основна функція менеджменту об'єднує види управлінської діяльності, пов'язані з формуванням інформації про полягання і функціонування об'єкту менеджменту (облік), вивченням інформації про процеси і результати діяльності (аналіз), роботою по діагностиці та оцінці процесів розвитку і досягнення цілей, ефективності стратегій, успіхів і прорахунків у використовуванні засобів і методів менеджменту. Контроль може існувати у трьох формах:

- попередній – це реалізація певних правил, процедур, ліній поведінки на початку роботи, а також перевірка кількісних та якісних показників ресурсів, які будуть використовуватись у процесі виробництва;

- поточний – це регулярна перевірка діяльності підлеглих;

- завершальний – це порівняння досягнутих результатів роботи з вимогами, що ставилися (рис. 2.12.2).

 

Рисунок 2.12.2 – Форми контролю в менеджменті

 

Менеджмент виконує також деякі інші важливі функції.

Функція регулювання – вид діяльності по підтримці режимів функціонування соціально-економічної системи у сфері дії об'єктивних законів, принципів і забезпеченню умов прояву об'єктивних процесів і тенденцій. В процесі регулювання виробляються засоби дії та механізми реалізації взаємодії державних і ринкових регуляторів. Дана функція адаптує менеджмент до встановлюваних державою параметрів, таким як податки, процентні ставки, тарифи, валютний курс, і забезпечує реагування на зміни макроекономічних параметрів: рівня зайнятості, рівня інфляції, зміни динаміки валового внутрішнього продукту.

Функція координації як основна функція менеджменту є видом діяльності по узгодженню і впорядкуванню з'єднаних загальною метою і спільною діяльністю людей у виробничо-господарських організаціях. В організаціях, орієнтованих на довготривале функціонування, координація розглядається як доповнення і розширення функції організації. В процесі реалізації даної функції здійснюється координація переважно зовнішніх зв'язків керівниками вищих рівнів галузевого, регіонального, муніципального управління.

Функція стимулювання пов'язана з процесом активізації діяльності людей і колективів шляхом використовування стимулів, важелів і способів формування інтересів і мотивів діяльності. Звідси витікає, що функція стимулювання ґрунтується на процесах мотивації, перетворюючи їх в стимули, що впливають на поведінку й діяльність переважно колективів і фірм.

Адміністративний та науковий менеджмент. Суть адміністративного підходу полягає в регламентаціях функцій прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, тривалості елементів систем менеджменту в нормативних актах.

А. Файоль був одним з перших теоретиків, що намагалися розробити „загальний підхід” до адміністрації і сформулювати деякі принципи адміністративної теорії. Фойоль створив „теорію адміністрації”. Його стаття вийшла в 1900 р., а книга в 1916 р., яка називалася „Загальне і промислове управління”. Там він розкрив 14 принципів адміністративного менеджменту: розподіл праці; влада і відповідальність; дисципліна; єдність розпорядництва; єдність керівництва; підкорення приватних інтересів загальним; винагорода персоналу; централізація; скалярна мета; порядок; справедливість; постійність, стабільність персоналу; ініціатива; корпоративне духовне єднання персоналу.

Метою адміністративної школи було створення універсальних принципів управління, слідуючи яким, на переконання творця, організація досягне успіху.

Внесок даної школи полягає в тому, що вони розглядають менеджмент, як універсальний процес, що складається з декілька взаємозв'язаних функцій. Вони сформували теорію управління всією організацією.

Управління як наука, наукова дисципліна виникла в США на початку ХХ ст. Цьому сприяв цілий ряд чинників, серед яких слід зазначити демократичність країни, працьовитість громадян, високий престиж освіти, а також відсутність державного втручання в економіку. В цих умовах виникнення наукового менеджменту стало відповіддю на потреби бізнесу. Засновником наукового менеджменту по праву вважається Фредерік Уїнслоу Тейлор (1856-1915 рр). Почавши життя з простого робітника – учня в механічній майстерні, він виріс до головного інженера заводу. Пішовши з компанії він пропагує „науковий менеджмент”, відкриває власну консультативну фірму, стає утримувачем акцій крупних компаній. Свій фінансовий капітал в 10 тис. дол. він збільшив до 900 тис. дол. в 1910 р.

Тейлор сформулював строгу наукову систему знань, в основу яких встановлено чотири наукові принципи, які він сам називав законами управління:

- створення наукового фундаменту, який замінить собою старі, грубо практичні методи роботи, наукове дослідження кожного окремого виду трудової діяльності;

- відбір робітників і менеджерів на основі наукових критеріїв, їх тренування і навчання;

- співпраця адміністрації з робітниками в справі практичного упровадження ноу-хау;

- рівномірний і справедливий розподіл обов'язків (відповідальності) між робітниками і менеджерами.

Великою заслугою Тейлора з'явилося не просто декларування, а реалізація сформульованих їм принципів управління на практиці й досягнення вражаючих успіхів.

Ділові та особисті якості сучасного менеджера. Менеджер має бути впевненим у собі та своїх здібностях, проте варто стерегтися того, щоб така ділова риса менеджера не перетворилась у самовпевненість. У зв’язку з цим стає обов’язковою ще одна вимога до діяльності менеджера: не треба ні поспішати з реалізацією нової ідеї, ні баритися з нею. Вихід з такої ситуації такий: будь-яка ідея має дозріти, треба добре її опрацювати і побудувати детальну схему її реалізації. Ця робота є важливою, оскільки саме вона є запорукою майбутнього успіху.

Менеджер повинен мати нахил до підприємництва і певні ділові якості особистості. Найважливіші з них:

- готовність до пошуку нових можливостей та ініціативність у бізнесі;

- упертість і настійливість у досягненні поставленої мети;

- постійна готовність до господарського ризику;

- орієнтація у бізнесовій діяльності на ефективність виробництва і високу якість товарів;

- рішучість і цілеспрямованість у діяльності;

- намагання бути всебічно інформованим щодо вибраного напрямку бізнесу;

- планомірність і гранична чіткість у роботі, реалізації стратегії і тактики підприємництва;

- здатність переконувати партнерів і встановлювати потрібні господарські зв’язки;

- незалежність і впевненість у собі;

- уміння протистояти будь-якому тиску з зовні, шантажу, та іншим. протиправним діям.

Діяльність менеджера має два основних рівні:

- стратегічний – на цьому рівні менеджером визначається мета, завдання та основні напрямки діяльності підприємства на приведений період, засоби та методи досягнення поставленої мети;

- оперативний – окремо з’ясовуються дії працівників протягом конкретного періоду, визначаються окремі цілі підприємства і менеджменту і люди, відповідальні за їх реалізацію.

Особисті якості менеджера:

- вміння реалізувати індивідуальний підхід до працівників (менеджер повинен знати нахили своїх працівників);

- комунікабельність (уміння спілкуватися);

- інтелект (високі розумові здібності менеджера);

- здатність навчати і навчатися;

- вимогливість;

- здатність до виваженого ризику.

Маркетинг та його цілі. Маркетинг – це наука про особливості руху товарів та послуг від виробника до споживача з метою оптимальної їх реалізації. В перекладі з англійської означає ринок, але його сфера набагато ширша і виходить за межі просто продажу чи збуту продукції та послуг.

Маркетингова діяльність являє собою комплекс заходів, що ставлять метою дослідження таких питань, як:

- вивчення споживача та мотивів його поведінки на ринку;

- аналіз власне ринку підприємства;

- дослідження продукту (товару чи виду послуг);

- аналіз форм і каналів збуту;

- аналіз обсягу товарообігу підприємства;

- вивчення конкурентів, аналіз форм і рівня конкуренції;

- дослідження рекламної діяльності;

- визначення найбільш ефективних способів просування товарів на ринку;

- вивчення „ніші” ринку.

Маркетингова діяльність по вивченню споживача визначає структуру споживчих переваг на ринку даної компанії. Дослідження мотивів поведінки споживачів на ринку ставлять метою прогнозування поведінки визначених груп споживачів на ринку.

Аналіз ринку має на меті визначення потенційної місткості ринку для продукції, що випускається; визначення характеру споживчого попиту, розподіл попиту по різних регіонах.

Задачею маркетингової діяльності по дослідженню продукту є визначення потреб ринку в нових виробах чи поліпшення модернізації вже існуючих. Товаром є все, що здатне задовольняти попит споживачів і може бути запропоноване на ринку з метою продажу.

Аналіз систем і методів реалізації продуктів з погляду маркетингу дозволяє визначити, як найкраще й ефективніше реалізовувати продукцію даної компанії в умовах конкретного ринку, хто може стати торговим посередником тощо. При цьому можуть застосовуватися різні види стимулювання:

- стимулювання споживачів (система знижок; безкоштовне розповсюдження зразків, реклами; лотереї при купівлі);

- стимулювання сфери торгівлі (рекламні компанії; спеціалізовані виставки);

- стимулювання персоналу фірми (премії, конкурси на кращу пропозицію з метою активізації продажу, конференції спеціалістів з реалізації).

З метою визначення найбільш ощадливих шляхів і способів нарощування обсягу товарообігу проводяться дослідження динаміки продажів, витрат і прибутку підприємства.

Проведена маркетингова діяльність по вивченню конкурентів ставить метою встановлення головних конкурентів компанії на ринку, виявлення їх слабких і сильних сторін, одержання інформації про фінансове становище конкурентів, особливостей виробничої діяльності, керування.

Дослідження реклами допомагає визначити керівництву компанії найбільш ефективні способи впливу на споживача, підвищення його інтересу до продукції.

При проведенні маркетингових досліджень по пошуку найбільш ефективних способів просування товарів на ринку керівництво компанії визначає, яка система стимулів дозволить зацікавити оптовиків у закупівлі більш великих партій продукції.

Усі вищевказані цілі маркетингової діяльності стосуються в основному процесу виробництва й розподілу товарів і послуг, тобто маркетингова діяльність орієнтована на продукт чи послугу.

Концепції управління маркетингом. Управління маркетингом (маркетинговий менеджмент) – це аналіз, планування, втілення в життя і контроль за проведенням заходів, розрахованих на встановлення, зміцнення і підтримку вигідних обмінів з цільовими покупцями ради досягнення мети організації.

Управління маркетингом може здійснюватися з позицій п'яти різних підходів (рис. 2.12.3).

Концепція вдосконалення виробництва стверджує, що споживачі будуть прихильні до товарів, які широко поширені й доступні за ціною, а як слідство компанія повинна зосередити свої зусилля на вдосконаленні виробництва і підвищенні ефективності системи розподілу. Застосування концепції вдосконалення виробництва підходить в 2-х ситуаціях. Перша – коли попит на товар перевищує пропозицію. Друга – коли собівартість товару дуже висока й її необхідно понизити, для чого потрібне підвищення продуктивності.

 

 

Рисунок 2.12.3 – Концепції управління маркетингом

Концепція вдосконалення товару стверджує, що споживачі прихильно відноситимуться до товарів, що пропонують найвищу якість, кращі експлуатаційні характеристики і властивості, а отже компанія повинна зосередити свої зусилля на постійному вдосконаленні товару. Проте, негативним моментом даної концепції є те, що споживачі насправді задовольняють не потребу в конкретному товарі, а свої потреби, які можуть бути задоволені товарами іншого роду.

Концепція інтенсифікації комерційних зусиль стверджує, що споживачі не купуватимуть товари компанії в достатніх кількостях, якщо компанія не зробить достатніх зусиль у сфері збуту й стимулювання. Сфера застосування згаданої концепції – просування на ринок товарів так званого пасивного попиту (страховки, енциклопедичні словники тощо).

Концепція маркетингу стверджує, що заставою досягнення мети організації є визначення потреб споживачів і потреб цільових ринків та забезпечення бажаної задоволеності ефективнішими і продуктивнішими, порівняно з конкурентами, способами. Орієнтація в даній концепції йде на потреби клієнтів.

Концепція соціально-етичного маркетингу стверджує, що завданням компанії є встановлення потреб споживачів, потреб і інтересів цільових ринків та забезпечення бажаної задоволеності ефективнішими і продуктивнішими способами з одночасним зміцненням благополуччя споживача і суспільства в цілому. Дана концепція намагається вирішити протиріччя між задоволенням справжніх потреб клієнтів й їх довготривалим благополуччям.

Ціна товару в маркетингу. Основи цінової політики підприємства. Одним з об’єктів маркетингу є ціна товару. Згідно маркетингу ціна є:

- одним із основних інструментів в конкурентній боротьбі;

- однією з головних передумов купівлі-продажу товарів;

- чітко і просто вимірювальною змінною, яка традиційно використовується в економічних розрахунках фірми;

- важливою передумовою досягнення підприємством своїх стратегічних цілей;

- надійним зрівнювачем попиту і пропозиції.

Основними цілями цінової політики є:

- максимізація поточного прибутку;

- збільшення частки ринку торгового підприємства;

- завоювання лідерства за якістю товарів;

- забезпечення виживання фірми.

Визначаючи ціну на певний вид товару підприємство повинно враховувати основні фактори, які впливають на ціну:

- обмежений попит (надто висока ціна);

- собівартість продукції (ціна може бути високою або прийнятною);

- ціни конкурентів і ціни на подібні товари (прийнятна ціна);

- особливості саме цього товару (прийнятна ціна або надто низька ціна).

Елементи цінової стратегії фірми:

- встановлення та обґрунтування завдань ціноутворення: забезпечення діяльності фірми в конкурентному середовищі, завоювання лідерства щодо збуту або якості товару. Ціноутворення – це процес встановлення цін на товари та послуги, що пропонуються на ринку. Цінова політика підприємства в умовах ринкової економіки надто тісно пов’язана з його цілями у сфері комерційної діяльності. Підприємства промислової галузі можуть мати різні цілі й відповідно впроваджувати різну цінову політику. Чим краще компанія орієнтується в своїх цілях, тим простіше їй встановити ціну на товар;

- визначення попиту;

- оцінка витрат;

- вивчення цін і товарів конкурентів;

- встановлення остаточної ціни.

Для прийняття своєчасних рішень у сфері ціноутворення треба володіти достовірною інформацією про хід реалізації товарі в конкурентів.

Знаючи попит, витрати і ціни конкурентів, фірма готова до вибору ціни власного товару. Ціна буде знаходитись приблизно у проміжку між надто низькою, що не забезпечує прибутку, і надто високою, яка перешкоджає формуванню попиту.

У цілому всі методи ціноутворення можна поділити на затратні та маркетингові.

До основних витратних методів ціноутворення належать:

- метод „середні витрати плюс прибуток";

- розрахунок ціни на підставі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку;

- метод мінімальних витрат;

- метод ціноутворення із підвищенням ціни шляхом надбавки до неї;

- метод цільового ціноутворення.

До маркетингових методів належать такі методи:

- визначення ціни з орієнтацією на попит;

- визначення ціни на підставі аналізу мінімальних прибутків і збитків;

- визначення ціни на підставі максимального піку прибутків і збитків;

- визначення ціни з орієнтацією на конкурентів;

- визначення ціни з урахуванням поточних цін;

- визначення ціни з орієнтацією на ринкові ціни;

- встановлення ціни шляхом слідування за цінами офіційних лідерів на ринку;

- формування ціни на основі вже прийнятих на даному ринку;

- метод визначення престижних цін;

- суперницький метод відношення цін;

- встановлення ціни на основі відчутної цінності товару.

На рішення керівництва фірми щодо політики ціноутворення здійснюють вплив внутрішні і зовнішні фактори. Маркетингові цілі та витрати фірми служать лише приблизним орієнтиром для визначення цін на товари або послуги. Перед тим як встановити кінцеву ціну, фірма враховує також ступінь державного регулювання, рівень і динаміку попиту, характер конкуренції, потреби оптових і роздрібних торговців, які продають товар кінцевому споживачу.

Запитання та завдання для контролю

1 Розкрийте економічну суть поняття “менеджмент”.

2 Наведіть основні функції менеджменту.

3 Охарактеризуйте адміністративний та науковий менеджмент.

4 Розкрийте ділові та особисті якості сучасного менеджера.

5 Розкрийте економічну суть поняття “маркетинг”.

6 Наведіть основні цілі маркетингу.

7 Охарактеризуйте концепції управління маркетингом.

8 Розкрийте суть ціни товару в маркетингу.

9 Охарактеризуйте основи цінової політики підприємства.