Тема 2: «Організація мобілізаційної підготовки у державі».

РОЗДІЛ «ОСНОВИ МОБІЛІЗАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ».

 

З поняттям “мобілізація” природньо пов’язані такі поняття як мобілізаційна підготовка, мобілізаційна готовність та бойова готовність військ.

Як вже зазначалось вище, на випадок війни, необхідно враховувати велику довжину державних кордонів України, недостатній розвиток комунікацій та наявність сусідніх держав, в яких можуть виникати регіональні збройні конфлікти, а тому є потреба мати не тільки кадрову армію, але й достатню кількість мобілізаційних ресурсів на кожному театрі воєнних дій.

На сучасному етапі проблеми мобілізації для нашої держави загострились. Це обумовлено прийняттям оборонної доктрини, скороченням Збройних Сил, суттєвими змінами в економіці держави. Ці обставини призвели до того, що значна частина сил і засобів, необхідних для ведення війни переводиться в резерв.

 

Навчальне питання №1. Законодавча база та керівні документи з питань мобілізації.

Мобілізаційна робота в Збройних Силах України організовується та проводиться командирами і штабами на підставі законодавчих актів і керівних документів, які можна поділити на загальнодержавні та військові.

До загальнодержавних відносяться:

I. Закони України.

1. «Про оборону України».

В ньому визначаються основи та організація оборони держави; правові основи діяльності органів оборони; стан війни, воєнний час, воєнне положення, мобілізація, а також коли вони оголошуються, вводяться та скасовуються; організація територіальної оборони

2. «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В цьому законі визначається:

а) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації;

б) діяльність, повноваження та функції органів державної законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації;

в) обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян, щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Громадяни зобов’язані за викликом з’явитися у військові комісаріати для постановки на військовий облік і визначення призначення на воєнний час; надавати у воєнний час будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам та іншим військовим формуванням, з подальшим відшкодуванням державою їх вартості в порядку встановленому законом.

Під час оголошення мобілізації громадяни, які підлягають призову на військову службу, зобов’язані з’явитись на збірні пункти в терміни, зазначені в мобілізаційних посвідченнях, повістках або у розпорядженнях військових комісарів.

Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації, забороняється виїзд з місця мешкання без дозволу військового комісару.

г) порядок і організація призову громадян на військову службу та відстрочка від неї під час мобілізації;

д) бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час.

3. «Про загальний військовий обов’язок і військову службу»

Закон визначає загальні обов’язки та військовий облік громадян, які проходять службу в запасі, порядок проходження служби та зборів військовослужбовцями запасу, призов на військову службу в разі мобілізації та підготовку громадян для комплектування Збройних Сил у воєнний час.

II. Укази президента України.

1. №648/2004 від 25.06.04р. «Про воєнну доктрину України» (в редакції Указу Президента України від 8 червня 2012 року №390/2012)

Воєнна доктрина містить три аспекти:

а) воєнно-політичні засади;

В них дається характеристика воєнно-політичній обстановці навколо України та визначаються напрямки створення її воєнної безпеки.(розглянуто в попередньому питанні).

Ураховуючи тенденції та умови розвитку воєнно-політичної обстановки у світі, Україна вважає, що збройна агресія, в результаті якої може виникнути локальна або регіональна війна проти неї, в середньостроковій перспективі є малоймовірною.

б) воєнно-стратегічна складова:

Метою оборони України є підготовка держави до збройного захисту в разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Не виключається можливість втягнення України в воєнні конфлікти. Визначаються форми воєнних конфліктів та характерні риси сучасної збройної боротьби.

Воєнно-стратегічна складова визначає основні завдання Збройних Сил України в мирний час, в особливий період, в разі збройної агресії, після відсічі збройної агресії та під час надання військової допомоги іншим державам.

в) воєнно-економічні та військово-технічні складові.

Економічне забезпечення воєнної безпеки України здійснюється в межах економічних і фінансових можливостей держави шляхом формування та реалізації науково обґрунтованої воєнно-економічної, воєнно-технічної та військово-промислової політики.

Тому в економічному забезпеченні воєнної безпеки головною метою є задоволення потреб Збройних Сил України у фінансових і матеріальних ресурсах, що реалізується через реформування і подальший розвиток Збройних Сил; оптимізацію витрат на оборону та розвиток оборонно-промислового комплексу; створення виробництва та удосконалення озброєння та військової техніки, зменшення залежності поставок їх з інших держав; забезпечення функціонування і вдосконалення мобілізаційної підготовки національної економіки.

Воєнно-технічна політика держави спрямована на підтримання в боєздатному стані, модернізацію, розроблення та оснащення Збройних Сил системами озброєння і військової техніки. При цьому приоритетними напрямками визначаються:

• розроблення нового та підтримання в боєздатному стані наявного озброєння та військової техніки;

• створення сприятливих умов мобілізаційного розгортання промисловості для виробництва озброєння і військової техніки у необхідних обсягах.

2. №1039/95 від 14.11.95 р. «Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційних питань у народному господарстві». Надається розпорядження Кабінету Міністрів України про створення органів оборонної і мобілізаційної роботи при Міністерствах, відомствах, держадміністраціях, підприємствах, організаціях та установах всіх форм власності.

3. №352/96 від 16.05.96 р. «Положення про порядок проведення мобілізації» Визначає порядок проведення мобілізації ЗС України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, центральних органів державної виконавчої влади органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та обов’язки щодо її здійснення.

III. Постанови Кабінету Міністрів України.

1. №377 від 9.06.94 р. «Про військовий облік військовозобов’язаних та призовників». Визначає порядок організації роботи та нормативні дані по обліку військовозобов’язаних та призовників у військкоматах та військово-облікових органах підприємств, організацій, установ.

2. №709-018 від 3.07.96 р. «Про затвердження Положення про нормативне забезпечення населення в особливий період». Це положення визначає порядок підготовки та здійснення заходів щодо нормованого забезпечення населення в особливий період продовольчими і непродовольчими товарами та раціонального їх використання, яке запроваджується в установленому порядку на базі підприємств роздрібної та оптової торгівлі, громадського харчування незалежно від форм власності.

3. №744-019 від 12.07.96 р. «Про впорядкування роботи з мобілізаційним резервом». Визначає порядок вирішення питань, пов’язаних з розбронюванням, зміною мобілізаційних завдань, номенклатури та розмірів накопичення, запозичення,освіження і продовження строків повернення запозичених матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

IV. Інструкції.

1. Інструкція про порядок організації в народному господарстві України автомобільних колон військового типу та порядок їх мобілізаційної підготовки.

2. Інструкція з військового обліку військовозобов’язаних і призовників на підприємствах, в установах, організаціях та навчальних закладах (МОУ № 166-1995 р).

3. Інструкція з військового обліку військовозобов’язаних і призовників в органах місцевого самоврядування (МОУ № 166-1995 р).

До керівних документів, які стосуються тільки військових належать:

I. Укази Президента України.

1. №1145/95 від 12.12.95 р. «Положення про мобілізаційну підготовку ЗС України, інших військових формувань,утворених відповідно до законодавства України».

II. Постанови Кабінету Міністрів.

1. №2216/065 від 8.12.99 р. «Про затвердження Положення про порядок створення, утримання та використання непорушних запасів озброєння, військової техніки, боєприпасів а також інших матеріальних засобів у Збройних Сил України».

III. Настанови.

1. Тимчасова настанова з мобілізації Збройних Сил України, частина І і ІІ – серпень 1994 р.

IV. Інструкції.

1. Інструкція про порядок прийому та визначення придатності техніки, яка надходить від народного господарства до Збройних Сил України при мобілізації.

2. Інструкція про облік техніки народного господарства у штабах оперативних командувань і військових комісаріатах.

3. Інструкція з організації і проведення навчальних зборів військовозобов’язаних при військових частинах і установах Збройних Сил України.

4. Інструкція про порядок перевірки та оцінки бойової та мобілізаційної готовності з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ і військових комісаріатів Збройних Сил України.

V. Накази МО України.

1. Про введення в дію «Положення про критерії визначення готовності з’єднань, частин, установ та переліку основних заходів бойового злагодження».

2. «Про порядок забезпечення мобілізаційного розгортання Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою та іншими матеріально-технічними засобами».

3. «Про затвердження Положення про підготовку формувань та відправку резерву Збройних Сил України та Положення про запасні та навчальні з’єднання, частини і частини резерву офіцерського складу ЗСУ».

VI. Директиви МО України.

1. «Щодо бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України» - серпень 1996 року.

Усі ці військові документи визначають та регламентують основні питання роботи у військах щодо мобілізації, а саме:

• мобілізаційне планування;

• організацію системи оповіщення, збору, призову, підготовки до прийому мобілізаційних ресурсів;

• організацію оперативного забезпечення мобілізаційного розгортання;

• проведення організаційної роботи щодо забезпечення своєчасного і якісного виконання мобілізаційних планів;

• комплектування військ особовим складом і технікою яка приписана з національної економіки;

• організацію матеріально-технічного і фінансового забезпечення мобілізаційного розгортання;

• підготовку органів управління;

• підготовку і накопичення в запасі військовонавчених ресурсів у районах комплектування військ;

• організацію взаємодії між військами, військоматами і органами влади при підготовці і проведенні мобілізаційних заходів;

• організацію управління мобілізаційним розгортанням військ.

Таким чином, мобілізаційна робота у Збройних Силах України – це заздалегідь спланований і цілеспрямований комплекс заходів, які здійснюються в мирний час командуючими, командирами, штабами і військовими комісаріатами у взаємодії з центральними та місцевими органами державної виконавчої влади органами місцевого і регіонального самоврядування підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності з метою створення необхідних умов для своєчасного проведення мобілізації в особливий період.

 

Навчальне питання № 2. Визначення мобілізаційної підготовки та її основний зміст.

З початком бойових дій, в складних умовах наземної та повітряної обстановки, відмобілізування військ може бути успішно проведене тільки при всебічній і якісній підготовці мобілізаційних ресурсів в мирний час. З цією метою в державі діє система мобілізаційної підготовки, як важлива складова частка підготовки командирів, штабів і особливого складу Збройних Сил України і інших військових формувань до початку бойових дій (війни), а органів влади усіх рівнів, підприємств, установ, організацій та громадян України до мобілізації.

Мобілізаційна підготовка в Україні - це комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових і спеціальних заходів, які здійснюються у мирний час з метою підготовки органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, національної економіки, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності в особливий період.

Зміст мобілізаційної підготовки становить:

- нормативно-правове регулювання у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації;

- наукове і методичне забезпечення мобілізаційної підготовки і мобілізації;

- визначення умов діяльності та підготовка органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій до роботи в умовах особливого періоду;

- розроблення мобілізаційних планів довготермінових та річних програм мобілізаційної підготовки;

- підготовка ЗСУ, інших військових формувань до проведення мобілізації;

- підготовка національної економіки та її галузей до переведення і функціонування в умовах особливого періоду;

- створення, розвиток та утримання мобілізаційних потужностей для задоволення потреб держави в особливий період;

- підготовка єдиної системи цивільного захисту населення і територій до функціонування в умовах особливого періоду;

- утворення і підготовка до розгорнення спеціальних формувань, призначених для передачі у разі мобілізації до складу ЗСУ, інших військових формувань, а також для забезпечення функціонування галузей національної економіки в умовах особливого стану;

- створення, зберігання та оновлення запасів мобілізаційного резерву;

- створення та утримання страхового фонду проектної конструкторської і технологічної документації на продукцію мобілізаційного і оборонного призначення;

- підготовка і утримання в належному стані техніки та об'єктів, призначених для передачі у разі мобілізації ЗСУ, іншим військовим формуванням;

- створення та утримання в готовності до роботи під час мобілізації та на воєнний час системи управління та зв'язку органів державної влади;

- планування та підготовка до нормованого забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами;

- військовий облік військовозобов'язаних і призовників;

- підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів військовозобов’язаних і призовників за військово-обліковими спеціальностями (ВОС) для комплектування ЗСУ, інших військових формувань у мирний час та під час мобілізації;

- бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

- підготовка керівного складу органів державної до дій у разі мобілізації;

- підвищення кваліфікації з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації керівників органів різних рівнів влади, працівників відповідних мобілізаційних підрозділів і працівників з питань мобілізаційної роботи;

- проведення військово-економічних мобілізаційних навчань і тренувань;

- перевірка і оцінка стану мобілізаційної готовності національної економіки, органів усіх рівнів влади, а також адміністративно-територіальних одиниць України;

- міжнародне співробітництво у сфері мобілізаційної підготовки;

забезпечення готовності системи управління державою до функціонування в особливий період;

- підготовка фінансової системи держави до функціонування в умовах особливого періоду;

- планування і підготовка до технічного прикриття в особливий період об’єктів, споруд та транспортних магістралей оборонного і важливого загальнодержавного значення;

- підготовка транспортної системи до забезпечення мобілізації;

- підготовка до перерозподілу трудових ресурсів в особливий період;

- інформаційне забезпечення;

- підготовка до переведення редакцій друкованих ЗМІ і телерадіоорганізацій до роботи під час мобілізації та у воєнний час.

Питання мобілізаційної підготовки займає одне з провідних місць в діяльності усіх гілок і рівнів влади, починаючи з Верховної Ради і Президента України і закінчуючи органами місцевого самоврядування. Контроль за станом мобілізаційної підготовки цих органів влади, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлені мобілізаційні завдання (замовлення) забезпечується їх керівниками.