Системно-структурний підхід до поведінки людини

В основу такого підходу покладено розглянуту раніше концепцію людини як багаторівневої живої системи, що як структурні елементи містить п'ять основних рівнів: структурний, функціональний, психічний, свідомий і поведінково-діяльнісний.

Поведінка і діяльність людини при цьому розглядаються як результат взаємодії всіх зазначених рівнів системи, спрямованої на збереження її цілісності та життєвості. Оскільки людина є відкритою соціально-інтегрованою системою, її поведінку потрібно розглядати як таку, що визначається природно-соціальним середовищем, а також сутністю зв'язків, відносин та станів у системі "людина-середовище".

В основі поведінки людини як системи лежить механізм підтримки динамічної рівноваги системи "людина - середовище", що порушується через зміни в кожній із підсистем - "людина" і "середовище". Спрямованість поведінки і діяльності людини в бік підтримки рівноваги із середовищем зумовлені прагненням зберегти людину як систему. Іншими словами, будь-яка поведінка людини зумовлена і спрямована на збереження та забезпечення її життя.

Згідно з викладеними принципами системного підходу до діяльності всякий поведінковий акт людини здійснюється за схемою спіралеподібного циклу, що складається з послідовного ряду ланок, які змінюють одна одну¹¹:

1. Обмін речовиною, енергією, інформацією - головний атрибут життя, основна умова збереження рівноваги в системі "людина - середовище".

У стані динамічної рівноваги в системі "людина - середовище" на людину впливає потік різноманітних зовнішніх подразників, проте їхньої сили недостатньо для порушення гомеостазу (внутрішньої рівноваги) системи "людина". В організмі відбувається нормальний обмін речовиною, енергією, інформацією, нормально функціонують усі його органи та системи, але в цей момент людина не здійснює цілеспрямованих дій.

2. Об 'єктивними критеріями рівноваги є життєво важливі константи, що характеризують обмін речовиною та енергією, а також усі форми обміну інформацією між людиною та соціальним середовищем. Константи рівноваги є індикаторами нормальної життєдіяльності системи.

3. Відхилення від констант рівноваги свідчить про порушення внаслідок впливу на людину як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, особливо останніх. Відхилення супроводжується потоком перших імпульсів у центральну нервову систему, у тому числі в кору головного мозку.

4. Суб'єктивно ці сигнали сприймаються людиною у формі відчуттів, сприймань і уявлень, що свідчать про вплив зовнішніх факторів. Сигнали є системою оповіщення про мінливі умови середовища.

5. На всяке життєво значуще відхилення від рівноваги жива система реагує своєю поведінкою. У цьому беруть участь усі механізми життєзабезпечення, починаючи від подразливості та завершуючи свідомістю. Відбувається формування відповідної потреби - стан внутрішньої готовності людини до діяльності, спрямованої на відновлення рівноваги в системі "людина - середовище". Потреба дає про себе знати у вигляді стійкого суб'єктивно усвідомленого переживання нестатку. Потреба передує мотивації.

6. Мотивація, формування мети і прийняття рішення - інтеграція, звірення готовності всіх робочих систем і подавання команди до дії. Мотивація охоплює лише дії, в яких реалізація потреби вимагає участі свідомості. На цій основі в поведінці людини відокремлюються дві форми: свідома та підсвідома (інстинктивна).

7. Діяльність, поведінка - суворо скоординована система дій людини, спрямованих на досягнення об'єкта, що має задовольняти потреби. Уся багатоманітність поведінки та діяльності людини спрямована на задоволення різних потреб, а в кінцевому підсумку - на остаточний результат функціонування людини як багаторівневої живої системи, на збереження та забезпечення життя людини.

8. Задоволення потреби, що спричинила розузгодження в рівновазі системи "людина - середовище". Діяльність щодо задоволення потреб спрямована на відновлення динамічної рівноваги.

9. Завершення циклу - відновлення порушеної рівноваги в системі "людина-середовище". Задоволення потреб сприяє нормалізації співвідношень між зовнішнім та внутрішнім середовищами людини і супроводжується поверненням до початкової активності мотиваційних центрів. Суб'єктивно людина зазнає при цьому позитивних емоцій і загального заспокоєння.

10.Тимчасовий спокій. Зі стану активності, пов'язаної із задоволенням даної потреби, людина переходить у стан відносного спокою. Цей період спокою буває різним. Після задоволення однієї з потреб може актуалізуватись інша, і людина одразу починає її реалізовувати. Проте можливі також паузи. У будь-якому разі для задоволення однієї й тієї самої потреби повторно слід обов'язково робити перерву чи відпочивати.

11. Початок нового витка "життєвої спіралі" - задоволення чергової потреби, що актуалізувалась. Практично людина, задовольнивши одну потребу, одразу розпочинає задовольняти іншу, а може задовольняти їх паралельно. Проте і в тому, і в іншому разі задоволення кожної з них утворює черговий виток у спіралі життєдіяльності людини. Основними регуляторами поведінки, діяльності та життя людини є потреби, емоції, воля, характер, здібності та свідомість. Кожний компонент виконує властиву йому функцію в системі регулювання.

Потреби є внутрішнім природним джерелом усіх видів діяльності.

Формуються потреби під впливом таких факторів: суб'єкт-особистість; об'єкт (те, в чому людина може відчувати потребу); взаємодія суб'єкта з об'єктом потреби; адекватна ситуація, коли найлегше формується та чи інша потреба; підкріплення (кінцевий результат, який отримує людина внаслідок задоволення потреб).

Знання цих компонентів, процесу їх виникнення і вміння керувати ними дають змогу впливати на прискорення виникнення одних потреб і гальмувати виникнення інших, тобто впливати на поведінку.

Емоції - це форма реагування на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ через переживання. Вони мобілізують енергетичні можливості організму на виконання завдань і тим самим сприяють швидкому задоволенню потреб.

Воля - мобілізує, організовує і спрямовує всі механізми життєзабезпечення на подолання перешкод і труднощів, що стоять на шляху до мети.

Здібності - зумовлюють успіх діяльності, визначають рівень можливих досягнень людини у різних видах діяльності.

Свідомість - це інтегрована система психічних функцій людини, а саме: сприйняття, уявлення, уява, увага, пам'ять, мова. Взаємодія всіх компонентів свідомості та всіх психічних функцій створює інтегровану систему, що формує цілі, вказує шляхи, способи, засоби, методи та форми реалізації потреб.

Отже, усі компоненти особистості, що регулюють поведінку, а не лише її "раціональний компонент", виконуючи різні функції, працюють в одному напрямку - сприяють успішному та швидкому задоволенню посталої потреби.

На завершення розгляду системного підходу до поведінки людини зазначимо деякі його переваги, корисні для соціологічного дослідження процесу економічної поведінки.

1. Можливість урахування впливу на поведінку навколишнього природного та соціального середовища.

2. Можливість розглядати в єдності біологічні, психічні та соціальні механізми поведінки людини.

3. Орієнтація на збереження та забезпечення життя людини-системи як її кінцева мета, навколо якої інтегруються всі функції взаємодіючих елементів системи, а економічна виступає як одна з них.

4. Можливість спирання у соціальному управлінні на всю сукупність компонентів особистості, що регулюють її економічну поведінку.