Сутність державного регулювання економіки

Сучасна економіка не здатна функціонувати без державного втручання.

Державне регулювання можна визначити як вплив держави на відтворювальні процеси в економіці відповідними засобами з метою орієнтування суб'єктів господарювання і окремих громадян на досяг­нення цілей і пріоритетів державної політики суспільного розвитку.

Державне регулювання - це майже всі функції держави, пов'язані з економічною та економіко-соціальною діяльністю і покликані забезпечити умо­ви функціонування ринкової економічної системи.

Державне регулювання охоплює всі напрямки суспільного виробництва. Однак першочергова увага приділяється регулюванню відносин власності та підприємництва, інвестицій і структурної перебудови галузей матеріального виробництва, соціального розвитку й ринку праці, фінансового ринку та грошового обігу, територіальних пропорцій і регіональних ринків, природокористування, зовнішньоекономічної діяльності. Ці питання становлять основ­ний зміст державного регулювання економіки з огляду на наявні особливості проблеми, зокрема структурні перетворення, технологічні оновлення, подо­лання кризових явищ.

Державне регу­лювання потрібне за таких умов:

1) уразі природної монополії, коли вихідною є теза про обмеженість ресурсів угалузі;

2) за ринкової монополії, коли йдеться про "неконкурентне ринкове витіснення", тобто продавці через дискримінацію цін або агресивне зниження намагаються витіснити з ринку конкурентів з метою встановлення панів­ного ринкового становища;

3) коли спостерігається побічна дія, тобто коли у процесі виробництва або споживання товарів з'являються недоліки у ціновій системі. Побічний ефект може бути і негативним (соціальні витрати перевищують особисті, а особиста вигода перевищує суспільну), і позитивним (соціальна вигода перевищує особисту).

Державне регулювання економіки - це система заходів задля здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави, спрямо­ваної на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки і всього суспільства.

Підтримуюча діяльність держави (підтримка функціонування ринку) передбачає:

- правове забезпечення ринкової діяльності;

- створення ринкової та виробничої інфраструктури;

- підтримання конкурентного середовища.

Компенсаційна діяльність держави покликана компенсувати (врівноважувати) недоліки або негативні наслідки функціонування ринку шляхом:

- проведення антимонопольних та екологічних заходів;

- організації системи захисту для непрацездатних та малозабезпечених верств населення;

- боротьби з безробіттям тощо.

Регулююча діяльність держави передбачає регулювання економічних та соціальних відносин з метою реалізації певних цілей.

Державне регулювання економіки може бути як ефективним за умов зваженості, так і деструктивним у проти­лежному випадку. Тому проблема співвідношення між державним регулюванням економіки та ринковим саморегулюванням залишається актуальною в теоретичному й практичному аспектах.

Спираючись на ринковий механізм, держава разом з тим використовує й неринкові інструменти, зокрема: державні закупки, податки, трансферти, грошову емісію, без яких не можуть вирішуватися важливі питання соціально-економічного розвитку країни.

В умовах розвинутих ринкових відносин ринковий механізм виступає бар'єром для втручання держави в економіку, а держава має усувати пере­шкоди на шляху функціонування ринку, створювані монополіями та владни­ми структурами.

Винятком з правила невтручання держави в ринковий механізм є перехідна економіка в період зміни економічних відносин, коли адміністративно-командні відносини вже не діють, а ринкові знаходяться в процесі фор­мування.

Важливою передумовою, яка визначає ефективність державного регулювання економіки, є врахування державою специфічних умов конкретної країни, зокрема, структури економіки, частки державного сектора в зміша­ній економіці, технічного рівня виробництва, місця національної економіки у світовому розподілі праці, природні, демографічні, національні й політичні умови тощо. Слід також акцентувати увагу на трансформації функцій самої держави: з командно-розподільчих в умовах планової економіки вони повинні перетво­ритися у партнерські зв'язки.