Соціалізація: поняття, сутність і зміст.

Соціалізація є основним механізмом взаємодії суспільства і особистості. Кожне суспільство висуває певні вимоги до розвитку особистості, створює системи сприяють формуванню соціально затребуваних властивостей особистості. У процесі соціалізації формуються такі властивості особистості, які в подальшому забезпечать їй успішне існування в суспільстві. Особистість одночасно виступає і суб'єктом, і об'єктом соціальних відносин, соціального розвитку. Соціалізація забезпечує саморозвиток суспільних відносин, збереження їх структурної цілісності, визначає стиль життя людини і надає йому можливість для самореалізації.
Соціалізація - це процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві. Вона здійснює перетворення суспільством вроджених сил і можливостей людини, реалізується за коштами засвоєння індивідом елементів культури.

Соціалізацією забезпечується, з одного боку, самовідтворюваність суспільних відносин, збереження культурної цілісності, а з іншого, - комфортність життєдіяльності індивідів і можливість самореалізації особистості в соціальних зв'язках. Витоки сучасної концепції соціалізації містяться в працях французького соціолога Г. Тарда. В основу його теорії соціалізації покладено принцип наслідування, що визначає особистісні форми спілкування, як базового соціального взаємодії їм виділялося ставлення «вихователь-вихованець».
Розгорнуту соціологічну теорію, що описує інтеграцію індивіда в соціальну систему зв'язків і відносин шляхом засвоєння загальноприйнятих соціальних норм і правил в умовах спілкування зі «значущими іншими», розробили американські соціологи А. Халлер і Т. Парсонс. Агенти соціалізації (сім'я, інститути освіти), на їх думку, виконують функції відтворення соціальної структури.

В якості джерела соціалізації людини виступають:
- первинний досвід, пов'язаний з періодом раннього дитинства;
- інтерактивне спілкування і взаємний вплив людей в процесі їх спільної діяльності;
- передача через соціальні інститути культури як форми діяльності;
- процеси саморегуляції, що відбиваються в поступовій заміні зовнішнього контролю індивідуальної поведінки на внутрішній самоконтроль, розвиток соціального інтересу і активності особистості.

Соціалізація передбачає дві сторони: об'єкт і суб'єкт. Об'єкт соціалізації - це ті на кого спрямований цей процес, тобто окремі люди або групи людей. Суб'єкт соціалізації - це ті, хто здійснює цей процес: окрема особистість, соціальна група, соціальний інститут, організація чи установа, кого ми вище називали агентами соціалізації.

Соціалізація людини відбувається за допомогою механізмів соціалізації - способів свідомого чи несвідомого засвоєння і відтворення соціального досвіду. З. Фрейд виділив механізми соціалізації:

- імітація - усвідомлена спроба дитини копіювати певну модель поведінки;

- ідентифікація - це спосіб усвідомлення приналежності до тієї чи іншої спільності. Через ідентифікацію діти приймають поведінку батьків, друзів, їх цінності та норми як свої власні.

Імітація й ідентифікація є позитивними механізмами, оскільки вони націлені на засвоєння певного типу поведінки.

- сором - емоційно-чуттєве стан зазвичай асоціюється з відчуттям, що вас викрили і зганьбили. Це почуття орієнтоване на сприйняття вчинків індивіда іншими людьми;

- вина - емоційно-чуттєве стан пов'язаний з внутрішніми переживаннями, із самооцінкою людиною своїх вчинків. Покарання тут відбувається самим собою, контролює формою виступає совість.

Виділяють наступні стадії соціалізації: 1. Первинна соціалізація, або стадія адаптації (від народження до підліткового періоду дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується, пристосовується, наслідує).2. Стадія індивідуалізації (з'являється бажання виділити себе серед інших, критичне відношення до суспільних норм). 3. Стадія інтеграції (з'являється бажання знайти своє місце в суспільстві, «вписати» у суспільство). Якщо інтеграція проходить не благополучно, можливі наступні результати: збереження своєї несхожості й поява агресивних взаємодій (взаємин) з людьми й суспільством; зміна себе, «стати як всі»; конформізм, адаптація.4. Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь період його трудової діяльності, коли людина не тільки засвоює соціальний досвід, але й відтворює його за рахунок активного впливу людини на середовище через свою діяльність.5. П і слятрудова стадія соціалізації розглядає літній вік як вік, що вносить істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес передачі його новим поколінням.