Напрями вдосконалення господарського законодавства.

Державна регуляторна політика у сфері господарювання

Верховна Рада України 11 вересня 2003 року прийняла Закон “Про засади держ регулят політики у сфері госп д-сті”. В ньому держ регуляторна політика у сфері госп-ня визначається як напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави в діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України.

За цим Законом, регуляторна діяльність – це діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями,

13. Методи державного регулювання економіки.

Методи ДРЕ — це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни.

Держконтракт і держзамовлення — це договори між державою і суб'єктами господарювання на виготовлення певного товару чи виконання певного виду послуг з метою задоволення соціально-економічних потреб споживача, стимулювання виробництва дефіцитного товару, у тому числі на експорт, розвитку пріоритетних галузей і виробництв, впровадження нових технологій, виконання міжнародних угод та задоволення соціальних потреб суспільства.

Методи ДРЕ- прямі, непрямі, планові, ек-чні, адм.., імперат., індикативні, неформальні, специфічні.

Прямі методи-м-ди, за доп.яких д-ва безпосер.втручається в ек.процеси.

Інструменти прямого втручання-1) держконтракт і держзамовлення 2) субсидії, субвенції, дотації 3) ліцензування, квотування, контингентування 4) прямі витрати уряду 5) встановлення фіксованих цін, валютних курсів 6) встан.ек, соц., еколог.стандартів.

пільги (в оподаткуванні, кредитуванні, гарантуванні ринку збуту тощо).

14. Правове регулювання ліцензування господарської діяльності.

ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»,

Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов (ст. 14 ГКУ).

Ліцензіат — юридична або фізична особа, що має виданий органом державної влади документ, який засвідчує її право на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, що пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня

15. Правове регулювання патентування підприємницької діяльності.

16. Загальні засади створення суб’єктів господарювання.

Утворення суб'єкта господарювання

1.Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

2.Суб'єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

3. Створення суб'єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

Господарська організація створюється двома способами — 1) шляхом засновництва і 2) шляхом реорганізації. Форми останньої можуть бути різними — перетворення, злиття, приєднання, поділ, виділення. Нові господарські організації створюються лише при злитті, поділі, виділенні. Створення непідприємницьких господарських організацій і порядок прийняття відповідного рішення регламентуються нормами спеціальних законів, які визначають особливості правосуб'єктності окремих їх видів.

Створення господарських організацій є певним процесом, що складається з низки юридичних і фактичних дій як самих інвесторів, так і уповноважених державних органів (наприклад державного реєстратора тощо). Ці дії умовно можна об'єднати в стадії (етапи):

1) ухвалення рішення про створення;

2) формування майнової бази;

3) організація і проведення установчих зборів;

4) державна реєстрація.

17. Порядок державної реєстрації суб’єктів господарювання.

Процедура ств.суб.госп.в ДО (незалежно чи це ф/о чи ю/о) умовно поділ на 2 нерівноцінні етапи реєстр. 1) реєстр.лише в 1 орг.-Держ.Реєстратор на рівні р-нів, міст, які мають р-ний поділ. НА РІВНІ СІЛ_НЕМА. За резул. 1етапу отрим.лише 1 докум.-виписка з держ.реєстру. 2) реєстр., тобто постановка на облік суб.госп-ня в ін..ДО і установах-н/д орг.статистики, ДПС..

Орг.Статистики: отрим.такі кведи, тобто кодуються.

Керуємось Полож.Про ЄДРПОУ.

Довідка про вкл..до ЄДРПОУ –протягом 5 днів після вкл..суб.госп-ня до ЄДР

Орг.ДПС—довідка 4ОПП (взяття на облік платника податку)

Держ.реєстр.по Фондах страх.: ПФ, ФССБ, ФССТН, ФССНВ.

Всі фонди є суб’єктами інф.обміну між собою.

ПФ-веде реєстр., розпор.інф., ставить на облік…

Потім-ВИГОТ.ПЕЧАТОК І ШТАМПІВ

Потім-ВІДКР.РАХУНКІВ В БАНКУ. ю/о-обовязково, ф/о-на аг.с-мі оподатк.-обовязково. ф/о на ін..с-мі-не обов’язково.

18. Загальні засади припинення діяльності суб’єктів господарювання.

Прип.вваж.юр.умови, за яких суб.госп-ня втрачають право провадити госп.д-сть, а відповідно втрач.госп.правосубєктність з моменту внес.відомостей до ЄДР.

2 способи припинення-1) РЕОРГАНІЗАЦІЯ. Для нього є х-ним правонаступництво (ЗЛИТТЯ-припин.2, а ств.1, ПРИЄДН-припин.1, ПЕРЕТВОР.-не припин., а просто міняє свою організац-пр.форму, ВИДІЛ-це не припинення, а спосіб ств.нової ю/о) 2) ЛІКВІДАЦІЯ-для нього є х-ним, що на майб.не можл.б-я д-сть і правонаступництво-відсутнє.

Види припинення-добров.і примусове.

В добро віл.порядку 1) за ріш.власника чи уповн.ним органу. 2) досягн.цілей 3) закінч.строку ств.

Сама процедура припинення: прийн.рішення про лік від.п-ства, яке прийм.вл-ком чи вищиморганом управління. Це ріш.оформл.протоколом чи розпорядж.вл-ка. Цим же ріш. Ств. Ліквідац.комісія.

Держ.Реєстратор –оголош.до ЗМІ і розміщує в ел.базі данних (держ.реєстрі) *прийн.ріш.розпочати ліквідацію*

Після цього моменту до моменту наступ.запису до реєстру про припин.ю/о має минути не менше 2 міс.щодо вн.питань.(в лекції -табличка)

В примусовому порядку-за рішенням суду (госп.суд) в таких випадках:

1. В разі визн.недійсн.запису про провед.держ.реєстр.через поруш.з-ну, які було допущено при ств.ю/о і які не можна усунути

2. Провадж.д-сті, яка супереч.устан.док.або забор.з-ном

3. Невідповідн. Мінімал.розміру стат.фонду ю/о вимогам з-ну

4. Наявн.в ЄДР запису про відсутн.ю/о за вказ.її місцезнаходженням

5. Визн.недійсним або таким, що супереч.зак-ву устан.док.ю/о

6. Визн.суб.госп-ня банкрутом.

7. Неподання протягом 1 календ.року до орг..ДПС податк.декларації та док.фін.звітності.

Щодо ф/о-смерть, безвісно-відсутня, оголош.померлою..

19. Поняття та ознаки суб’єктів господарського права.

Суб.госп-ня-вужче, ніж учасник.госп.відносин.

СУбЄКТ ГОСП.ПРАВА-майн-відокремл.орг-ція чи окремий гр.-ф/о, які легітимовані в організац-пр.форму, допущену з-ном до здійсн.ГД чи кер-цтва нею, наділ.необх.для цього пр..і обов.і такі, що несуть в-сть за резул.госп-ня.

Ознаки:

1. Безпосер.здійсн.ГД або управл.нею

2. Ств.у встановл.з-ном порядку (держ.реєстр.,. та ін..процедури)

3. Наявн.відокремл.майна, яке необх.для суб.госп-ня для здійсн.такої д-сті

4. Наявн.госп.проавосубєктності, тобто визнач.д-вою за пвним суб.госп-ня можлив.бути суб.прав. Правосубєктність вкл..-госп.компетенцію і правоздатність.

Комепетенція-сукупн.тих пр..і обов, які закрвпл.за конкр.госп.орг-цією актами зак-ва.

Правоздатність-здатн.госп.орг-ції мати пр..і оьов., які з-ном безпосер.не встановл., але неоюх.їй для викон.поклад.на неї ф-ції і завдань.

20. Поняття та ознаки підприємства як організаційної форми господарювання

ГК, ЦК, ЗУ *про пвдпр.* чинна тільки ст..4

Підприємство-єдиний майн.компоекс, який викор.для здійсн.підпр.д-сті (виняток-казенні п-ства, біржі, кредит.спілки) є сукупн.рух.і нерух.речей, майн.та ін..прав, а також може бути в цілому або в частиніобєктом К-П, застави, оренди або ін..угод.

ОЗНАКИ:

1) Належ.до низової або осн.ланки ек-ки

2) Безпосер.здійсн.ГД

3) Мож.ф-ти на базі б-я виду вл-сті

4) Устан.док.-це зазвичай статут. Для ПТ і КТ-засн.дог

5) Ф-ть на базі відокремл.майна

6) Наділ.госп.компетенцією

7) Інд-зуються в госп.обороті за назвою і індифік.№

8) Тип управл.залежить від типу п-ства, тобто належ.до уніт.чи корпорант.

ВИДИ:

1) Від наявн.іноз.інвест.

1. Нац.. (нема іноз.інвест)

2. Іноз. (100% іноз.

3. З іноз.(не менше 10% іноз)

2) Залеж.від к-сті прац-чих і обсягом валового дох.від реаліз.прод.за рік.

1. Вел.(250ос.і більше, більше 100 млн.грн.)

2. Сер.

3. Мал..(за рік-не більше50 ос., дох.-не більше 70млн.грн.)

21. Організаційна структура та управління підприємством.

Підпр-во може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

22. Види та організаційно-правові форми підприємств.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

У разі якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми.

У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

23. Правове становище державних комерційних підприємств.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить

Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визнано судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство).

Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом..

24. Правове становище казенних підприємств.

Регул. ГКУ ст. 76

Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:

- законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

- основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

- за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

- переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

- приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Казенне підприємство є юридичною особою,

Найменування казенного підприємства повинно містити слова "казенне підприємство".

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль. Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

25. Правове становище комунального унітарного підприємства.

ст. 78 Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Пит. про його створення виріш-ся виключно на пленарних засіданнях сі.л, сел, міської ради.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить

Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

26. Правовий статус громадянина-підприємця.

ст. 128 Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Підпр. д-сть гром-на може здійсн-ся:

безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

із залученням або без залучення найманої праці (гром-н може здійснювати управління заснованим приватним підприємством безпосередньо або через керівника);

самостійно або спільно з іншими особами В даному випадку громадянин має права та обов-ки: - засновника або уч-ка ГТ; члена кооперативу; пр. та обов. визначені договором про спільну д-сть.

27. Правове становище приватного підприємства.

Приватне П – це ю/о, яка діє на основі приват. власності одного чи кількох гром-н, іноземців, апатридів та їхньої праці або з використанням найманої праці або з викор-ням найманої праці чи на основі приват. вл-сті суб-та госп-ня, ю/о. ст. 113

ПП повинно мати статут. капітал з розміром визначеним за баж-м власника чи вл-ків. Тобто є унітарне підпр-во (засновник –ю/о) і корпоративне (кілька фо без ю/о).

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї)

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав. Для створення приватного підприємства його учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками Установчими документами приватного підприємства є рішення про його утворення або засновницький договір, а також статут (положення) підприємства.