Права і обов'язки прнродокористувачів 7 страница

4) здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за додержанням законодавства з ведення лісового господарства (окрім державного контролю за шкідливими організмами та захистом рослин);

5) здійснює державне управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

6) організовує ведення лісовпорядкування та мисливського впорядкування;

7) веде державний лісовий кадастр та облік лісів;

8) здійснює моніторинг грунтів з метою вирощування продуктивних лісових насаджень, лісової рослинності, мисливських тварин;

9) приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії;

10) веде державний облік об'єктів постійної лісонасіннєвої бази;

11) здійснює в межах своєї компетенції атестацію суб'єктів насінництва та розсадництва на надання права виробництва та реалізації оригінального й елітного насіння;

12) розробляє та подає на затвердження нормативи витрат на здійснення заходів щодо ведення лісового та мисливського господарства, охорони і захисту лісів;

13) вносить пропозиції щодо віку стиглості деревостанів;

14) організовує видачу в установленому порядку спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів;

15) організовує виконання заходів із визначення рівнів радіоактивного забруднення лісів, радіаційний контроль лісової продукції, дозиметричний контроль робочих місць та доз опромінення працівників;

16) веде державний кадастр мисливських тварин, що перебувають на території України;

17) здійснює державний контроль за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання;

18) організовує роботу з укладання з користувачами мисливських угідь договорів про умови ведення мисливського господарства та здійснює контроль за виконанням цих договорів;

19) веде державний облік чисельності і добування мисливських тварин;

20) вносить пропозиції щодо вартості ліцензій на добування мисливських тварин, граничного рівня цін і тарифів на продукцію полювання, включаючи живу дичину;

21) вносить пропозиції щодо лімітів і норм використання мисливських тварин;

22) вносить пропозиції щодо розміру збору за видачу посвідчення мисливця, щорічної контрольної картки обліку добутої дичини, порушень правил полювання та їх дублікатів;

23) вносить пропозиції щодо такси для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства і полювання;

24) видає в установленому порядку дозволи на використання мисливських тварин, що перебувають у державній власності, за винятком тих, що знаходяться на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду;

25) видає паспорти на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів;

26) видає посвідчення мисливця та щорічну контрольну картку обліку добутої дичини та порушень правил полювання;

27) вносить пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають ці рішення;

28) забезпечує виконання функцій державної лісової охорони, координує діяльність лісової охорони всіх постійних лісокористувачів і власників лісів, бере участь у забезпеченні реалізації державної політики в сфері пожежної безпеки, забезпечує організацію та координацію заходів з охорони державного мисливського фонду і заходів з регулювання чисельності мисливських, хижих та шкідливих для мисливського господарства тварин;

 

29) забезпечує здійснення наземно-авіаційної охорони лісів від пожеж, незаконних рубок та інших лісопорушень, захист лісу від шкідників і хвороб та іншого шкідливого впливу на території лісового фонду підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

30) організовує виконання протипожежних, лісозахисних та інших лісоохоронних заходів на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;

31) вносить пропозиції щодо затвердження переліку посад працівників державної лісової охорони та порядку носіння ними форменого одягу і використання спеціальних засобів та зброї;

32) розглядає згідно із законодавством справи про адміністративні правопорушення і в межах своїх повноважень приймає відповідні рішення;

33) здійснює заходи щодо забезпечення споживачів деревиною, виробами з неї та іншою продукцією лісового та мисливського господарства;

34) здійснює у межах своїх повноважень заходи, спрямовані на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, на зовнішньому ринку, розвиток внутрішнього ринку продукції і послуг лісового та мисливського господарства, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо умов оподаткування і кредитування, особливостей приватизації таких підприємств, установ та організацій;

35) видає сертифікат про походження лісоматеріалів;

36) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства України, виконує інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Держлісагентства України;

37) готує пропозиції і в межах своєї компетенції здійснює заходи щодо забезпечення реалізації соціальної політики у сфері лісового та мисливського господарства, укладає в установленому порядку галузеву угоду з професійними спілками чи їх об'єднаннями, іншими представницькими організаціями працівників лісового і мисливського господарства, які мають відповідні повноваження;

38) забезпечує впровадження досягнень науки і техніки, а також нових технологій і передового досвіду, виступає в установленому порядку замовником науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, необхідних для реалізації програм розвитку лісового і мисливського господарства, організовує відповідно до законодавства діяльність метрологічної служби на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

39) координує роботу з ведення лісового господарства підпорядкованими йому науково-дослідними установами;

40) вживає заходів для залучення в установленому порядку громадськості для обговорення питань державної політики у сфері лісового та мисливського господарства;

41) забезпечує оприлюднення інформації про діяльність Держлісагентства України;

42) здійснює заходи щодо підготовки фахівців для лісового та мисливського господарства у вищих навчальних закладах, що належать до сфери його управління;

43) розглядає в установленому порядку скарги та звернення з питань лісового та мисливського господарства;

44) вирішує спори з питань охорони, захисту, використання й відтворення лісів, що перебувають у державній власності;

45) забезпечує представництво інтересів Держлісагентства України у судових та інших органах;

46) приймає в установленому порядку рішення про припинення полювання;

 

52. Законодавство про охорону рослинного світу та природних рослинних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення.

Відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", Лісовим кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.Рослинний світ як сукупність рослинних угруповань укриває більшу частину поверхні суші та знаходиться у водоймищах і є важливим компонентом біосфери Землі. Він безпосередньо пов'язаний із особливостями клімату, водного режиму, ґрунту, рельєфу, а також тваринним світом, разом із яким створює різні біогеоценози. Правове регулювання його використання та охорони має надзвичайно важливе значення для підтримання екологічної рівноваги, забезпечення екологічного збалансованого процесу експлуатації всіх природних ресурсів.Відповідно до Закону «Про рослинний світ», використання природних рослинних ресурсів здійснюється в порядку загального або спеціального використання.У порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях. Загальне використання здійснюється громадянами з додержанням правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, без надання їм відповідних дозволів та безоплатно.Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.Видами спеціального використання природних рослинних ресурсів, що передбачені діючим законодавством «Про рослинний світ», є: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів.

 

53. Правові вимоги щодо здійснення інтродукції, акліматизації та селекції рослин; правила створення і збереження ботанічних колекцій.

Як одну із форм охорони рослинного світу України слід визнати інтродукцію, акліматизацію, селекцію рослин та складення ботанічних колекцій.Закон України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 року Розділ V ІНТРОДУКЦІЯ, АКЛІМАТИЗАЦІЯ, СЕЛЕКЦІЯ РОСЛИН ТА БОТАНІЧНІ КОЛЕКЦІЇСтаття 33. Інтродукція та акліматизація рослинПереселення окремих видів рослин у місцевості, де вони раніше не росли (інтродукція), акліматизація нових для флори України видів рослин здійснюються юридичними або фізичними особами з дозволу спеціально уповноважених місцевих органів виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, що видається на підставі висновків наукових установ та організацій, а також державної служби з карантину рослин.Самовільне проведення інтродукції та акліматизації дикорослих рослин забороняється.Вимоги щодо проведення інтродукції та акліматизації дикорослих рослин визначаються Положенням про інтродукцію та акліматизацію рослин, яке розробляється і затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища за погодженням із Національною академією наук України та Головною державною інспекцією з карантину рослин України.Стаття 34. Селекція рослинПитання селекції дикорослих рослин регулюються спеціальним законодавством. Селекція дикорослих рослин у природних умовах та інтродукція рослин, до яких було вжито селекційні методи, здійснюються за дозволами спеціально уповноважених на це органів виконавчої влади.

Стаття 35. Ботанічні колекціїБотанічні колекції (колекції ботанічних садів, дендраріїв, дендропарків, оранжерей, а також гербарії, банки насіння та інші види ботанічних колекцій), що мають наукову, культурно-освітню, навчально-виховну та іншу державну цінність, підлягають державному обліку.Правила створення, поповнення, зберігання, державного обліку, а також використання, торгівлі, ввезення, пересилання і вивезення за межі України ботанічних колекцій та їх об'єктів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища за погодженням із Головною державною інспекцією із карантину рослин України, Державною митною службою України та іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, а також Національною академією наук України.

54. Основні характерні риси законодавства про охорону тваринного світу: структура та зміст Закону «Про тваринний світ».

Тваринний світ є невід'ємним компонентом навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.Правовою основою, на якій ґрунтується охорона, використання і відтворення тваринного світу, є Закони України від 13 грудня 2001 року «Про тваринний світ», від 16 травня 1995 року «Про виключну (морську) економічну зону України», від 22 лютого 2000 року «Про мисливське господарство і полювання», від 6 лютого 2003 року «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», інші нормативні акти національного законодавства, а також міжнародні угоди. Завданням законодавства про тваринний світ України є регулювання відносин у галузі охорони, раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища його перебування, забезпечення умов сталого існування їх видової і популяційної різноманітності.Структура та зміст Закону «Про тваринний світ»:Розділ I загальні положенняРозділ II державні органи, що здійснюють управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, та їх повноваження

Розділ III використання об'єктів тваринного світуСтаття 21. Мисливство Мисливством вважається вид спеціального використання тваринного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об'єктами полювання. Для організації та ведення мисливського господарства надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя. Користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.Стаття 22. Право на полювання

Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і одержали відповідні документи, що засвідчують право на полювання.Розділ IV охорона тваринного світуРозділ VI контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу

Розділ VII відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світуРозділ VIII міжнародні відносини україни в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу розділ ix прикінцеві положення

Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, використання та відтворення тваринного світу.

 

55. Правові заходи охорони тваринного світу: охорона середовищів існування, умов розмноження та шляхів міграції тварин.

Тваринний світ становить один з найбільш вразливих об'єктів природи, бо впливати на його стан можна як безпосередньо (на самих тварин), так і через вплив на середовище його перебування. Тому ст. 32 Закону України «Про тваринний світ» містить перелік правових, організаційних, матеріально-технічних та інших заходів, спрямованих на відтворення, раціональне використання і збереження тваринного світу у всьому його біологічному різноманітті. Підґрунттям такої діяльності є комплексний підхід до охорони та поліпшення всієї екологічної системи довкілля, в якій перебуває і складовою частиною якої є тваринний світ. Відповідно заходи щодо його охорони можна умовно поділити на дві великі групи: спрямовані на охорону самих тварин та ті, які забезпечують охорону середовища їх перебування, умов відтворення та шляхів міграції тварин.До першої групи передусім слід віднести встановлення науково обгрунтованих правил та норм охорони, використання тваринного світу, а також заборони та обмежень у користуванні деякими його об'єктами. Здійснення окремих видів використання тваринного світу і вилучення із природного середовища тварин може бути обмежено або повністю заборонено на певній території чи на певні строки.Інші заходи охорони тваринного світу спрямовані на охорону середовища перебування, умов відтворення та шляхів міграції тварин. Найбільш ефективними серед них є створення заповідників, інших територій, правовий режим яких визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд». Тваринний світ на таких територіях може охоронятись як у комплексі з іншими природними ресурсами (наприклад, у заповідниках, національних природних парках), так і в спецільно створених з метою охорони тваринного світу об'єктах (загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхітіологічні заказники, зоологічні пам'ятки природи, зоологічні парки, сади тощо).При проведенні екологічної експертизи об'єктів, впровадженні нової техніки, технологій, материалів і речовин обов'язково повинен враховуватися їх вплив на стан тваринного світу, середовище його перебування та шляхи міграції.

татья 39. Охрана среды существования, условий размножения, путей миграции животных.

Предприятия, учреждения, организация и граждане, при осуществлении любой деятельности, которая влияет или может повлиять на состояние животного мира, обязанные обеспечивать охрану среды существования, условий размножения и путей миграции животных.

Во время размещения, проектирования и застройки населенных пунктов, предприятий, сооружений и других объектов, усовершенствования существующих и внедрения новых технологических процессов, введения, в хозяйственное обращение целинной земли, заболоченной, прибрежной и занятой кустарниками территории, мелиорация земли, осуществления лесных пользований и лесохозяйственных мероприятий, проведения геологоразведочной работы, добычи полезных ископаемых, определения мест выпасания и прогонки домашних животных, разрабатывания туристических маршрутов и организации мест отдыха населения, должна предусматриваться и осуществляться мероприятия по сохранению среды существования и условий размножения животных, обеспечения неприкосновенности участков, которые составляют особенную ценность для сохранения животного мира.

Во время размещения, проектирования и строительства железнодорожных, шоссейных, трубопроводных и другой транспортной магистрали, линии электропередачи и связи, а также каналов, дамбы и других гидротехнических сооружений, должны разрабатываться и осуществляться мероприятия, которые обеспечивали бы сохранение путей миграции животных.

Введение в эксплуатацию объектов и применения технологии без обеспечения их средствами защиты животных и среды их существования запрещаются.

Проведения взрывной и другой работы, которые являются источником повышенного шума, в местах размножение животных ограничивается законодательством.

Выжигание сухой растительности или ее остатков допускается лишь в случае хозяйственной необходимости за соответствующим разрешением территориальных органов специально уполномоченного центрального органа исполнительной власти по вопросам экологии и природных ресурсов.

С целью сохранения и улучшения экологического состояния отдельной территории, определенной в установленном законом порядке такими, которые имеют особенную ценность как среду существования редких и таких, которые находятся под угрозой исчезновения, и ценных видов животных, специально уполномочен центральный орган исполнительной власти по вопросам экологии и природных ресурсов может разрабатывать и внедрять для этой территории более суровые экологические нормативы, чем те, которые установлены для всей территории Украины.

Эксплуатация гидротехнических и других сооружений на водных объектах, установление гидрологического режима и режима водопотребления и другая деятельность, которая влияет или может повлиять на состояние среды существования диких животных, должны осуществляться с учетом требований охраны животного мира, интересов рыбного и охотничьего хозяйства.

Гидромелиоративная работа и промышленное рыболовство в местах, которые по решению специально уполномоченных органов исполнительной власти, которые осуществляют управление и регуляцию в отрасли охраны, использование и воссоздания животного мира, определенные как такие, которые имеют особенное значение для пребывания водноболотних птицы и полуводных млекопитающих (бобры, выхухоли и тому подобное), осуществляются по согласованию со специально уполномоченными органами исполнительной власти по вопросам охотничьего хозяйства и охоты и рыбного хозяйства.

56. Особливості охорони тваринного світу на територіях і об'єктів природно-заповідного фонду: «Червона книга України» та значення її ведення.

57. Правові вимоги щодо переселення й акліматизація тварин: правила ввозу та вивозу об'єктів тваринного світу в Україну та створений біологічних колекцій тварин.

Охорона тваринного світу на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду України забезпечується відповідно до цього Закону, Закону України "Про природно-заповідний фонд України"Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Тваринний світ на таких територіях може охоронятись як у комплексі з іншими природними ресурсами (наприклад, у заповідниках, національних природних парках), так і в спецільно створених з метою охорони тваринного світу об'єктах (загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхітіологічні заказники, зоологічні пам'ятки природи, зоологічні парки, сади тощо).Червона книга є основним державним документом, який містить узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення. На сьогодні це 382 види тварин і 531 вид рослин. Залежно від стану та ступеня загрози для популяції вони поділяються на такі категорії: зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, неоцінені, недостатньо відомі. Незалежно від категорії всі тварини і рослини підлягають особливій охороні на всій території республіки. Рішення про занесення об'єктів тваринного і рослинного світу до Червоної книги і її ведення здійснює Міністерство екології та природних ресурсів України за поданням Національної комісії з питань Червоної книги України.Правове значення Червоної книги полягає в тому, що занесені до неї тварини набувають особливого правового статусу, який виявляється в такому:

1. Не можуть передаватись у недержавну власність тварини, занесені до Червоної книги України (крім випадків, коли ці тварини одержані шляхом розведення в неволі чи придбані у власність за межами України). У свою чергу розведення в неволі таких тварин потребує спеціального дозволу Міністерство екології та природних ресурсів України України.2. Перебування на певній території тварин, занесених до Червоної книги, є підставою для проголошення цієї території об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.3. Добування таких тварин здійснюється лише у виняткових випадках тільки для наукових і селекційних цілей. Його можуть здійснювати лише наукові установи за іменними дозволами Мінекоресурсів на підставі рішень означеної Національної комисії.

4. Законодавством установлена підвищена кримінальна, адміністративні та майнова відповідальність за знищення чи пошкодження видів тварин, занесених до Червоної книги України.

Стаття 50. Переселення, акліматизація і схрещування диких тварин

Переселення тварин у нові місця перебування, акліматизація нових для фауни України видів диких тварин, а також заходи щодо схрещування диких тварин допускаються в науково-дослідних і господарських цілях з урахуванням науково обгрунтованих експертних висновків з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства.

Самовільне переселення, акліматизація і схрещування диких тварин забороняються. Підприємства, установи, організації та громадяни, які утримують або розводять у напіввільних умовах чи в неволі диких тварин, а також свійських тварин, які можуть схрещуватися з дикими тваринами або заподіяти їм шкоду, зобов'язані вживати заходів до запобігання виходу цих тварин у природне середовище.

Ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу здійснюються за правилами, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

93.Загальна характеристика законодавства про природно-заповідний фонд України: поняття і класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду, Згідно зі ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 7 Закону «Про природно-заповідний фонд України» природно-заповідний фонд України — це ділянки суші та водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і у встановленому законодавством порядку оголошуються територією чи об'єктом ПЗФ України.Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До кладу ПЗФ України входять території та об'єкти одинадцяти категорій:

1) природні заповідники;

2) біосферні заповідники;

3) національні природні парки;

4) регіональні ландшафтні парки;

5) заказники;

6) пам'ятки природи;

7) заповідні урочища;

8) ботанічні сади;

9) дендрологічні парки,

10) зоологічні парки;

11) парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Категорії територій та об'єктів ПЗФ розрізняються за природним походженням, порядком створення, юридичним статусом, правовим режимом охорони та використання, функціональним зонуванням території та іншими ознаками. Крім того, Автономній Республіці Крим надано право встановлювати додаткові категорії територій та об'єктів ПЗФ.І снує кілька класифікацій територій та об'єктів ПЗФ, що залежать від класифікаційних ознак, що виділяються.Залежно від походження розрізняються природні території та об'єкти (перші сім з наведених вище категорій) і штучно створені об'єкти (останні чотири категорії).Рівень охоронного режиму, що у свою чергу визначається екологічною, науковою, історико-культурною цінністю об'єктів, є ознакою, що розмежовує території ПЗФ загальнодержавного та місцевого значення. При цьому ряд категорій ПЗФ можуть бути як загальнодержавного, так і місцевого значення (це стосується заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків — пам'яток садово-паркового мистецтва). Регіональні ландшафтні парки і заповідні урочища — це категорії ПЗФ місцевого значення. Природні заповідники та національні природні парки створюються лише на загальнодержавному рівні. Що стосується біосферних заповідників, то це є єдиною категорією ПЗФ міжнародного значення, оскільки створення і функціонування всіх територій цього типу вимагає дотримання не лише національних, а й міжнародних процедур, при цьому всі біосферні заповідники є елементами відповідної глобальної мережі, загальний реєстр якої ведеться Програмою «Людина і біосфера» ЮНЕСКО і нараховує сьогодні близько 400 об'єктів у всьому світі.Категорії ПЗФ можна також класифікувати за юридичним статусом. Ряд з них завжди є юридичними особами, інші створюються (оголошуються) без такого статусу. Так, статус юридичної особи завжди мають природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, а також ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки загальнодержавного значення. Заказниками, пам'ятками природи чи заповідними урочищами оголошуються об'єкти без надання їм статусу юридичної особи. Ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки місцевого значення та парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть бути визнані юридичними особами або оголошуватися територією ПЗФ без такого статусу.Законодавство регламентує і вид юридичної особи, який закріплюється при реєстрації території та об'єктів ПЗФ. Для територій, що мають найвищий ступінь охоронного режиму (природні заповідники, біосферні заповідники, ботанічні сади та дендрологічні парки загальнодержавного значення), передбачений статус науково-дослідної установи. Такий самий статус, але в альтернативному порядку, може надаватись ботанічним садам і дендропаркам місцевого значення.

58. Загальна характеристика законодавства про природно-заповідний фонд України: поняття і класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду.