Соціально-економічне значення та проблеми вимірювання продуктивності виробів.

Тема 7. Вимірювання обсягів виробництва та продуктивності.

7.1. Соціально-економічне значення та проблеми вимірювання продуктивності виробів.

7.2. Запровадження методів вимірювання продуктивності.

7.3. Вимірювання продуктивності на підприємствах та їх виробничих підрозділах.

7. 4.Вимірювання продуктивності з урахуванням якісних параметрів продукції.

7.5. Виробнича потужність підприємства, її розвиток та використання

Оцінка впливу факторів на виконання виробничої програми.

Соціально-економічне значення та проблеми вимірювання продуктивності виробів.

Під час складання плану соціально-економічного розвитку країни необхідно враховувати темпи зростання продуктивності в кожній галузі економіки. У цьому зв'язку корисно виокремити джерела, що впливають на динаміку продуктивності.

Найголовнішими елементами для аналізу й порівняння є: об­сяг та структура продукції, різноманітність виробів і ступінь ве­ртикальної інтеграції в процесах обробки; наявність сировини та її техніко-економічна характеристика, джерела її постачання; наявність і використання енергії; обсяг і структура витрат праці; стан технології, обсяги та структура капітальних вкладень, ма­сштаби виробництва; характер і розташування ринків, вплив та­рифів; оподаткування форм власності; стандарти та урядові нор­мативи.

Оптима­льне співвідношення між темпами зростання продуктивності та середньої заробітної плати, динамікою цін і прибутків немож­ливо забезпечити, абстрагуючись від аналітичних показників продуктивності.

Необхідно зауважити, що в процесі вимірювання продуктив­ності виникають певні проблеми, які можна поділити на дві гру­пи: технічні, пов'язані з технікою вимірювання, та організаційні, пов'язані з організацією процесу вимірювання.

Технічні проблеми вимірювання продуктивності. Оскільки в умовах ринку існують різні соціальні групи, як, наприклад, по­стачальники сировини й матеріалів, виробники, продавці, покуп­ці й споживачі, зі своїми специфічними цілями, то це унеможлив­лює застосування якоїсь єдиної методики для вимірюванні про­дуктивності.

Аналітики, формуючи системи вимірювання продуктивності, як правило, стикаються із такими проблемами, як визначення ал­горитмів із:

• зведення різних типів витрат ресурсів до одного прийнятно­го знаменника;

• урахування якісних параметрів витрат і продукції, що виго­товляється протягом певного терміну часу;

• вибору правильного показника для визначення витрат і ре­зультативності.

Наприклад, відомо, що підвищення якісних параметрів проду­кції позитивно впливає на динаміку зростання продуктивності. Отже, вимірюючи продуктивність необхідно враховувати дина­міку якості товарів і послуг. Але з багатьох причин вимірювання продуктивності на основі якісно-кількісних величин практично в жодній ланці економіки не здійснюється. Деякі керівники, особ­ливо державних організацій, нерідко плутають види діяльності із результатами. Наприклад, у разі підвищення кваліфікації праців­ників чи їх перепідготовки рівень продуктивності організації до­цільно було б визначити не на основі кількості тих, хто закінчив навчання, а на основі кількості тих, хто знайшов роботу за новою спеціальністю.

Додаткові труднощі під час вимірювання продуктивності ви­никають у зв'язку з тим, що динаміка обсягів продукції не зав­жди перебуває в прямій залежності з динамікою витрат. Інколи непрямі витрати плутають із зайвими витратами, зумовленими недбалим виконанням спеціалістами своїх функціональних обо­в'язків. Так, наприклад, непрямі витрати, пов'язані із плануван­ням, управлінням, розробленням виробу, обслуговуванням обла­днання, його ремонтом, обов'язково потрібно враховувати під час вимірювання продуктивності. У той же час витрати, пов'язані з помилковою системою обліку, неправильним розподілом не­прямих витрат, надурочними роботами, не можуть бути віднесені до необхідних та виправданих витрат.

Як правило, значні помилки вникають, коли під час вимірю­вання продуктивності враховуються обсяги незавершеного виро­бництва або обсяги нереалізованої на ринку продукції.

Аби домогтися достовірного вимірювання продуктивності до­цільно, на думку спеціалістів, здійснювати:

• постійний контроль за динамікою таких показників, як обся­ги реалізації товарів і послуг, прибутку і витрат;

• визначення віддачі кожного ресурсу, який використову­ється на виробництві (робоча сила, капітал, матеріали, енергія, земля);

• визначення розмірів прибутку, отриманого за рахунок під­вищення продуктивності та підвищення цін (інфляції).