Поновлення установок для стрільби на ураження

До ст. 159 та 160

З часом метеорологічні умови стрільби змінюються. Тому Правила стрільби рекомендують проводити оновлення установок для стрільби на ураження, коли після пристрілювання (створення) репера пройшло більше 3 годин, тобто після закінчення встановленого терміну придатності пристріляних поправок. Щоб не вносити додаткових помилок, повторне пристрілювання (створення) репера здійснюють тією ж пристрілювальною гарматою.

Порядок обновлення установок за результатами повторного пристрілювання (створення) репера показаний на прикладі.

Приклад. Під час стрільби з 122-мм самохідної гаубиці 2С1 на заряді зменшеному створений репер. Снаряд ОФ-462Ж, приціл 372 тис., рівень 30-03, доворот від основного напрямку = +1-52. Після обробки результатів були отримані пристріляна поправка дальності = +215 м і поправка напрямку = +0-05.

Після обробки результатів повторного створення репера вказані поправки набули значення: = +325 м, = +0-07. Перевищення репера над вогневою позицією залишилося тим самим.

Обновити вирахувані установки по цілі: приціл 447 тис., рівень
30-05, доворот від основного напрямку правіше 2-20.

Рішення.

1. Знаходять різницю між пристріляними поправками дальності та напрямку:

= +325 – (+215) = +110 м;

= +0-07 – (+0-05) = +0-02.

2. За значенням прицілу знаходять в Таблицях стрільби величину DХ _тис = 12м і визначають поправку в установку прицілу:

DП = +110: 12» +9 тис.

3. Визначають обновлені установки по цілі:

П = 447 + 9 = 456; Р_в= 30-05; = +2-20 + 0-02 = +2-22.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

СТРІЛЬБА НА УРАЖЕННЯ

 

До глави VI

УРАЖЕННЯ НЕРУХОМИХ

НЕСПОСТЕРЕЖНИХ НАЗЕМНИХ ЦІЛЕЙ

До ст. 162

До неспостережених цілей відносять такі цілі, які візуально не можуть спостерігатися з наземних пунктів в процесі всієї стрільби на ураження. При веденні вогню по цих цілях обмежена можливість пристрілювання і коректування вогню під час стрільби на ураження, як правило, не можливо встановити ступінь їх укритості та характер дій в період обстрілу, в більшості випадків неможливо визначити момент ураження цілі.

Основу більшості сучасних неспостережених цілей складають броньовані вогневі засоби. Подальше збільшення дальності ефективного вогню, скорострільності та уражаючої дії істотно підвищило роль цих засобів в бою, а їх вогнева потужність значною мірою зумовила силу удару підрозділів в наступі, активність і стійкість в обороні. Наявність броньового захисту суттєво зменшила уразливість обслуги вогневих засобів на полі бою від куль і осколків. Це в більшості випадків виключає можливість подавлення таких цілей за рахунок безпосереднього впливу на живу силу об'єкту.

Досягти подавлення броньованих вогневих засобів можливо за рахунок ураження їх зовнішнього, перш за все, електронного устаткування, а також якщо змусити ці засоби змінити своє положення, що може бути досягнуте під час створення реальної загрози їх ураження на займаних позиціях. Проте внаслідок високої маневреності вони здатні швидко змінити вогневі позиції і продовжити виконання вогневих завдань, що сильно знижує ефективність подавлення таких цілей, роблячи завдання їх знищення основним. Це, по-перше, виключить їх вплив на наші підрозділи (принаймні протягом всього бою) і, отже, дозволить істотно зменшити наші втрати, а по-друге, позбавить від необхідності додатково витрачати сили і засоби на повторне виявлення і ураження таких цілей.

Таким чином, в сучасних умовах головним завданням вогневого ураження стає знищення цілей, основу яких складають броньовані вогневі засоби, що визначається як їх оперативно-тактичною значущістю, так і збільшеними можливостями артилерійських підрозділів щодо ураження броньованих об'єктів.

Знищення броньованих вогневих засобів може бути досягнуте високоточними боєприпасами за наявності технічних засобів розвідки, що забезпечують наведення цих боєприпасів на ціль, а за їх відсутності – осколково-фугасними боєприпасами.

Проте за умовами обстановки завдання знищення цілі може бути виконане не завжди (в основному через відсутність засобів або їх достатньої кількості). Тому з'явилася необхідність розділити всі цілі на дві групи, в першу з яких включити ті цілі, основним завданням ураження яких є знищення, а в другу – цілі, основним завданням ураження яких є подавлення. Проте це не означає, що у всіх випадках цілі першої групи повинні тільки знищуватися, а другої групи – тільки подавлятися. За умовами обстановки не виключається подавлення цілей першої групи і знищення цілей другої групи.

До ст. 163-166

Цілі поділяються на окремі і групові. Ефективність стрільби по окремій цілі характеризується імовірністю її ураження, яка зазвичай позначається Р; по груповій цілі – математичним очікуванням відносного кількості (або відсотка) уражених окремих цілей у складі даної групової цілі, яке, зазвичай, позначається М[а]. Імовірність ураження Р і математичне очікування М[а] називають показниками ефективності стрільби, а їх чисельні значення – рівнями показників ефективності стрільби.

Якщо до стрільби залучається декілька гармат або батарей, то при виборі найвигіднішого способу обстрілу цілі і визначенні норм витрати снарядів використовують характеристики помилок, що супроводжують стрільбу на ураження, зведених в дві групи (зведені серединні помилки).

Фізична суть зведення помилок в дві групи полягає в тому, що стрільба батареєю (дивізіоном) мов би зводиться до стрільби однією умовною гарматою; ефективність стрільби цією гарматою приблизно дорівнює ефективності стрільби батареєю (дивізіоном) при одній і тій же витраті снарядів.

Результати досліджень показують, що помилки в розрахунку значень показників ефективності стрільби, які є наслідком зведення системи помилок, що супроводжують стрільбу на ураження батареєю (дивізіоном), до двох груп помилок, не перевищують 1 % під час визначення математичного очікування і 2 % під час визначення імовірності ураження окремої цілі для самих різних умов стрільби.

Отримані в результаті зведення помилки однієї групи розглядаються як помилки визначення установок при веденні вогню взводом (батареєю, дивізіоном) і характеризуються зведеними серединними помилками за дальністю Ед₀ і за напрямком Ен₀,а помилки іншої групи – як помилки розсіювання при веденні вогню взводом (батареєю, дивізіоном) і характеризуються зведеними серединними помилками за дальністю Вд₀ і за напрямком Вб₀.

Зведені серединні помилки Ед₀ і Ен₀ використовуються при оцінці ефективності стрільби, виборі способу обстрілу цілі і визначенні витрати снарядів тільки під час стрільби по окремій цілі. Під час стрільби по груповій цілі, що має розміри за глибиною Г_Ц і фронтом Ф_Ц, приймають, що в її межах окремі цілі розташовуються рівномірно. Тому можна вважати, що положення будь-якої окремої цілі відносно центру групової цілі характеризується законом рівної імовірності. В той же час розподіл центру розсіювання снарядів відносно центру групової цілі (якщо точка прицілювання співпадає з центром цілі) підлягає нормальному закону. Отже положення центру розсіювання снарядів відносно будь-якої з окремих цілей, розташованих в межах цієї групової цілі, визначається сумарним законом, який виходить в результаті складання (композиції) цих двох законів.

Отриманий сумарний закон в переважній більшості випадків (при Г_Ц ≤ 20 Ед₀, Ф_Ц ≤ 20 Ен₀) виявляється близьким до нормального закону і тому для полегшення подальших розрахунків береться за нормальний закон, що характеризується параметрами:

 

; (3)

 

. (4)

 

Найбільша ефективність стрільби по окремій цілі досягається при параболічній (ідеальній) щільності обстрілу цілі, для забезпечення якої необхідно вести стрільбу на великій кількості установок прицілу і кутоміра з різною витратою снарядів на кожній з них. Проте реалізація цього способу обстрілу практично неможлива. Тому виникає завдання про заміну його іншим, простішим способом, який можна легко здійснити на практиці і при цьому не призведе до істотного зниження ефективності ураження цілі, яка відповідає параболічній щільності обстрілу. Найбільш простим в практичному здійсненні є спосіб, що реалізує рівномірну щільність обстрілу.

Задаючись витратою снарядів, при якій досягається та або інша ефективність стрільби при параболічній щільності обстрілу, і ввівши коефіцієнт y, який характеризує відношення глибини (фронту) зони рівномірної щільності обстрілу до глибини (фронту) зони параболічної щільності обстрілу, визначимо ефективність стрільби при рівномірній щільності обстрілу для різних розмірів зони обстрілу. Результати розрахунків приведені в табл. 36.

 

Таблиця 36