Особливості пристрілювання цілей під час

Мортирної стрільби та стрільби на рикошетах

До ст. 113

При стрільбі з гармат із збільшенням кута підвищення до 45° дальність стрільби також збільшується. Подальше збільшення кута підвищення призводить до зменшення дальності польоту снарядів.

Через те, що мортирна стрільба ведеться при кутах підвищення більше 45°, то для збільшення дальності установку прицілу за шкалою тисячних необхідно зменшити, а для зменшення дальності – збільшити. З цієї ж причини поправки на перевищення цілі над ВП при мортирній стрільбі мають знак, протилежний знаку перевищення.

Оцифрування червоної шкали прицілів гармат для мортирної стрільби дозволяє вводити коректури дальності за загальними правилами, тобто для збільшення дальності установку прицілу необхідно збільшувати, а для зменшення дальності – зменшувати.

При мортирній стрільбі на різних зарядах при одній і тій же дальності різниця поправок на деривацію може досягати значної величини, тому її необхідно враховувати при переході до стрільби на іншому заряді.

До ст. 114

При стрільбі осколково-фугасними снарядами з ударним підривником можуть бути отримані повітряні розриви після рикошету снарядів, якщо призначена установка підривника на сповільнену дію та кут падіння снарядів не перевищує 20° (10° при стрільбі по цілях на воді). При цьому найбільша кількість повітряних розривів отримуємо при стрільбі на найбільшому заряді. Внаслідок цього для стрільби на рикошетах вибирають такий заряд, при якому кут падіння не перевищує 20° при стрільбі по наземних цілях та 10° – при стрільбі по надводних цілях. Якщо цій умові відповідає декілька зарядів, то заряд призначають найбільший.

 

 

Особливості пристрілювання цілей при стрільбі снарядами з радіопідривником, дистанційним підривником або трубкою і стрільби касетними снарядами

До ст. 116-121

1. Уражаюча дія снарядів з дистанційним підривником може бути різною залежно від перевищення повітряних розривів відносно цілі. Найбільша уражаюча дія досягається при отриманні розривів на найвигіднішому перевищенні, значення якого залежить головним чином від характеру цілі, і тому може бути прийнято однаковим для усіх калібрів снарядів.

Найвигідніші перевищення розривів визначені теоретично та експериментально для кожного характеру цілі з урахуванням різниці у положенні та ступені захищеності живої сили (наприклад, жива сила в ріст, жива сила, що залягла поза укриттями, а також розташована у відкритих окопах різної глибини або легко броньованих машинах). Рекомендовані значення найвигідніших перевищень є середніми та несуттєво відрізняються від тих, що вимагаються у конкретних умовах.

Уражаюча дія снарядів з дистанційним підривником суттєво знижується при отриманні перевищення розривів над ціллю, що відрізняється від найвигіднішого; наприклад, при дуже високих розривах ураження цілі може бути незначним внаслідок втрати вбивчої сили більшою частиною осколків. При отриманні ж усіх або більшості наземних розривів ураження цілі може бути недостатнім, бо при заряді, вибраному для стрільби з дистанційним підривником, не забезпечується, як правило, отримання достатньо великого кута падіння, вигідного для ураження цілі осколками. Тому установки для стрільби на ураження снарядами з дистанційним підривником призначають з розрахунком отримати середнє перевищення повітряних розривів, що дорівнює найвигіднішому перевищенню.

2. При стрільбі снарядами з дистанційним підривником внаслідок розсіювання за висотою розриви можуть бути на різному перевищенні відносно цілі, хоча середнє перевищення повітряних розривів дорівнює найвигіднішому.

На рис. 26 показані можливі перевищення розривів Δh _i та відповідні їм ймовірності при найвигіднішому перевищенні розривів Δh_н, що дорівнює 20 м; серединне відхилення, що характеризує розсіювання повітряних розривів за висотою, – Врв = 10м.

Кожному перевищенню розривів відповідає конкретне значення наведеної зони ураження , імовірність отримання якої дорівнює імовірності отримання розриву на цьому перевищенні.

Як характеристику уражаючої дії снарядів з дистанційним підривником беруть середнє значення наведеної зони ураження при даній величині В рв:

 

,

 

де n_і – кількість можливих значень перевищень розривів над ціллю.

 

Рис. 26. Можливі перевищення розривів та відповідні їм імовірності

 

У табл. 27 показані серединні значення наведеної зони ураження при стрільбі снарядами з дистанційним підривником, розраховані при різній величині В рв та виражені у відсотках до приведеної зони ураження при стрільбі осколково-фугасними снарядами з ударним підривником при установці на осколково-фугасну дію на найвигіднішому заряді.

Таблиця 27

Наведена зона ураження при стрільбі снарядами з дистанційним підривником (у % до приведеної зони ураження ОФ снарядами)

 

Характер цілі та найвигідніше перевищення розривів	В рв, м
Відкрито розташовані неброньовані та легко броньовані цілі, Δhн = 10 м   Неброньовані цілі, розташовані у відкритих окопах (траншеях), Δhн = 20 м						–

 

З табл. 27 видно, що коли величина В рв не перевищує 20 м при ураженні відкрито розташованих неброньованих та легкоброньованих цілей та 25 м при ураженні неброньованих цілей, розташованих у відкритих окопах (траншеях), ефективність стрільби снарядами з дистанційним підривником значно вище, ніж при стрільбі осколково-фугасними снарядами з ударним підривником при установці на осколкову дію та найвигіднішому заряді.

При значеннях В рв більше 20 м ефективність стрільби снарядами з дистанційним підривником різко знижується. Це пояснюється тим, що в таких умовах лише найменша частина розривів може бути отримана на найвигіднішому перевищенні або поблизу нього, а більшість розривів можуть бути наземними або отримані на такому перевищенні, при якому ціль практично не уражається. У таких умовах доцільніше уражати цілі осколково-фугасними снарядами з ударним підривником. Тому Правила стрільби рекомендують для стрільбі снарядами з дистанційним підривником вибирати заряд з таким розрахунком, щоб В рв не перевищувало 20 м, що відповідає умовам ураження відкрито розташованої живої сили. З метою спрощення Правил стрільби ця рекомендація поширюється і на усі випадки стрільби по цілях іншого характеру.

3. На вирахуваних установках для стрільби снарядами з дистанційним підривником (трубкою), коли установка рівня відповідає перевищенню цілі над вогневою позицією, імовірніше отримати центр розсіювання снарядів на горизонті цілі. Внаслідок цього при стрільбі в середньому може бути отримана тільки половина повітряних розривів.

При пристрілюванні цілі на повітряних розривах необхідно отримання усіх повітряних розривів. Це може бути забезпечено при знаходженні центру розсіювання снарядів на перевищенні, що дорівнює 5-6 В рв над ціллю. Для отримання центру розсіювання снарядів на такому перевищенні необхідно збільшувати вирахувану установку рівня на величину:

.

 

Розрахунки показують, що величина ΔРв_сум може набувати значення у межах від 0-08 до 0-22. Внаслідок цього рекомендується для пристрілювання цілі на повітряних розривах вирахувану установку рівня збільшувати на 10-20 поділок.

Якщо при установці рівня, збільшеної на 10-20 поділок, отримано наземний розрив, то для наступного пострілу рекомендується знову збільшувати установку рівня, але тільки на 5-10 поділок з розрахунком уникнути отримання дуже високих розривів.

4. При пристрілюванні цілі на повітряних розривах серединна помилка за дальністю (табл. 28) визначається:

при пристрілюванні за допомогою квантового далекоміра за формулою:

 

;

при пристрілюванні за допомогою спряженого спостереження за формулою:

 

,

 

де В рд – серединне відхилення, що характеризує розсіювання повітряних розривів за дальністю, м.

Таблиця 28