Правила прийняття інвестиційних рішень щодо реальних інвестицій

ЛЕКЦІЯ 6

 

План лекції:

1. Оцінка реальних інвестиційних проектів

2. Методи вибору ставки дисконтування в інвестиційних розрахунках

3. Обґрунтування рішення про купівлю або оренду активів

 

1. Правила прийняття інвестиційних рішень:

1. Інвестувати грошові кошти у виробництво та цінні папери слід лише тоді, якщо можна отримати чистий прибуток вищий, ніж від зберігання грошей в банку.

2. Інвестувати кошти доцільно, лише якщо рентабельність інвестиції перевищує темпи зростання інфляції.

3. Інвестувати доцільно тільки у найбільш рентабельні з врахуванням дисконтування проекти.

Методи визначення ефективності реальних інвестицій:

Динамічні (враховують фактор вартості грошей в часі):

1. Чистий приведений дохід (ефект)

CFn – дохід за n-й період часу;

IC – сума інвестицій, інвестиційні витрати;

r – показник вартості капіталу.

˃ 0 – прийняття проекту є доцільним;

˂ 0 – прийняття проекту є недоцільним;

= 0 – проект ні прибутковий ні збитковий.

 

2. Індекс (коефіцієнт) доходності

Показує рівень доходів на одиницю витрат, тобто дозволяє визначити ефективність вкладу. Чим більше значення цього показника, тим більша віддача кожної грошової одиниці інвестованої в даний проект.

РІ ˃1 – доцільно інвестувати;

РІ ˂1 – недоцільно інвестувати.

 

3. Внутрішня норма доходності

r₁ – показник вартості капіталу, ставка НБУ;

r₂ – будь-яке.

IRR˃WACC – доцільно інвестувати.

 

Статичні (не враховують фактор вартості грошей в часі):

1. Період окупності.

Цей метод не враховує часову вартість грошей. Якщо доходи розподілені по роках рівномірно, то період окупності визначається як відношення суми інвестицій до суми річного доходу.

 

2. Коефіцієнт ефективності інвестицій

PN – середньорічний дохід.

 

2. Ставка дисконту – це щорічна ставка доходності, яка могла б бути отримана на сьогодні від аналогічних інвестицій. На ставку дисконту впливають два основні фактори: рівень прибутку та ризик.

Основні методи визначення ставки дисконтування:

1. Перший метод ґрунтується на моделі оцінки доходності активів (САРМ). Згідно цієї моделі ставка дисконту для будь-якого виду інвестицій залежить від ризику, пов’язаного з цими вкладеннями, і визначається за формулою:

Rf – доходність без ризикових активів;

Rm – середньоринкова норма прибутку;

B – коефіцієнт (вимірник ризику вкладень).

Таким чином, відповідно до цієї моделі норма доходності дорівнює доходності альтернативних без ризикових вкладень для інвестицій з нульовим рівнем ризику, середньо ринковій нормі прибутку, якщо ризик вкладень дорівнює середньо ринковому, а також може бути більше або менше Rm.

 

2. Другий метод пов’язаний з розрахунком поточної вартості так званого безборгового грошового потоку. Для його розрахунку застосовують величину вартості капіталу WACC, яку доцільно використовувати в якості ставки дисконту.

k_i – вартість і-того джерела фінансування;

d_i – питома вага і-того джерела фінансування в загальній сумі фінансування.

3. Третій метод передбачає визначення величини альтернативних витрат так званим методом кумулятивної побудови. Відповідно до цього підходу до величини без ризикової ставки доходи додаються премії за різні види ризику, пов’язані з конкретним інвестуванням. Зазвичай конкретна величина премії за кожен вид ризику визначається експертним шляхом в інтервалі від 0 до 5%.

 

3. У процесі управління необоротними активами одним з найбільш складних завдань є вибір варіанта придбання або оренди окремих їхніх видів.Об’єктом оренди в цьому випадку можуть виступати:а) цілісні майнові комплекси;б) нерухоме майно, що входить до складу основних засобів;в) рухоме майно, що входить до складу основних засобів, крім того, первісна вартість якого погашається протягом одного виробничо-комерційного циклу;г) окремі види нематеріальних активів.Перші три групи об’єктів орендуються шляхом оперативної або фінансової оренди (лізингу), а четверта - шляхом селенга.Оперативна оренда (лізинг) являє собою господарську операцію суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу орендареві права користування матеріальними цінностями, що належать орендодавцеві, на термін, що не перевищує їхньої повної амортизації з обов’язковим поверненням цих матеріальних цінностей орендодавцеві. При цьому право власності на орендоване майно залишається в орендодавця протягом усього терміну оренди.Фінансова оренда (лізинг) являє собою господарську операцію суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання орендодавцем матеріальних цінностей за замовленням орендаря з наступною передачею орендареві права користування такими матеріальними цінностями на термін, не менший терміну їхньої повної амортизації з обов’язковою наступною передачею права власності на такі матеріальні цінності орендареві. При цьому ризики раптової загибелі й ушкодження об’єкта оренди, усі види цивільної відповідальності, що можуть виникнути в зв’язку з використанням орендованого майна, а також витрати на поточний і капітальний ремонт цього майна несе орендар.Селенг являє собою господарську операцію суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу йому у використання і розпорядження за визначену плату майнових прав юридичних і фізичних осіб. В якості такого майна, поряд з матеріальними цінностями, що входять до складу основних засобів, входять майнові права на окремі види нематеріальних активів, а також грошові кошти (переважно фізичних осіб). За своєю економічною сутністю селенг являє собою більш розширений по об’єктах оренди варіант оперативного лізингу.Вирішуючи дилему оренди або придбання окремих видів матеріальних і нематеріальних цінностей, що входять до складу необоротних активів підприємства, варто виходити з переваг і недоліків орендних операцій.Розглянемо основні фінансові аспекти цих операцій. Основними перевагами оренди є: а) збільшення ринкової вартості підприємства за рахунок одержання додаткового прибутку без придбання необоротних активів у власність;б) збільшення обсягу і розширення диверсифікованості господарської діяльності підприємства без істотного розширення обсягу фінансування його необоротних активів;в) істотна економія фінансових ресурсів на первісному етапі використання орендованих необоротних активів;г) зниження ризику фінансової стійкості, тому що оренда не веде до росту фінансових зобов’язань (пасивів), а являє собою так зване позабалансове фінансування необоротних активів;д) зниження потреби в активах підприємства на одиницю виробленої (реалізованої) продукції, тому що орендовані види необоротних активів перебувають на балансі орендодавця. В умовах оподатковування майна це дозволяє знизити податкові платежі;е) зниження бази оподаткування прибутку підприємства. Відповідно до діючого законодавства орендна плата включається до складу собівартості продукції (витрат), що знижує розмір балансового прибутку підприємства. В умовах високого оподаткування прибутку це дозволяє одержати істотний ефект;ж) звільнення орендаря від тривалого використання капіталу в незавершених формах необоротних активів при самостійному їхньому формуванні (проектно-конструкторських робіт, фінансування наукових розробок, будівельно-монтажних робіт, освоєння нового виробництва і т.ін.);з) зниження фінансових ризиків, зв’язаних з моральним старінням і необхідністю прискореного відновлення окремих видів необоротних активів (при оперативному лізингу і селензі);и) більш проста процедура одержання й оформлення в порівнянні з одержанням і оформленням довгострокового кредиту. Основними недоліками оренди є: а) подорожчання собівартості продукції у зв’язку з тим, що розмір орендної плати звичайно набагато вище, ніж розмір амортизаційних відрахувань. Це може послабити позиції підприємства в ціновій конкуренції або знизити рівень рентабельності поточних витрат;б) здійснення прискореної амортизації може бути зроблено лише за згодою орендодавця, що обмежує можливості підприємства в проведенні необхідної амортизаційної політики;в) неможливість істотної модернізації використовуваного майна без згоди орендодавця, що обмежує швидкість його відновлення з метою збільшення рентабельності використання;г) більш висока вартість в окремих випадках у порівнянні з банківським кредитом (особливо фінансового лізингу);д) неотримання доходу у формі ліквідаційної вартості майна при оперативному лізингу або селензі, якщо термін оренди збігається з терміном повної амортизації цього майна;е) ризик непродовження оренди при оперативному лізингу або селензі в період високої господарської кон’юнктури, коли орендовані види необоротних активів використовуються найбільше ефективно (це пов’язано з терміновим характером орендних відносин при цих формах).Критерієм прийняття управлінських рішень про придбання або оренду окремих видів необоротних активів, поряд з оцінкою вищевикладених переваг і недоліків оренди і їхньою значимістю для даного підприємства з позицій фінансового менеджменту, є порівняння ефективності грошових потоків.Порівняння грошових потоків здійснюється шляхом їх приведення до теперішньої вартості. При цьому дисконтний множник, у відповідності з яким майбутня вартість платежів приводиться до теперішньої їхньої вартості, повинен бути встановлений однаковим (незалежно від розміру конкретної депозитної чи кредитної ставки, за якою будуть формуватися платежі підприємства).Результати порівняння підсумкових (кінцевих) показників грошових потоків та значимості для підприємства окремих переваг та недоліків різних способів формування необоротних активів дозволяють прийняти остаточне рішення про більш сприятливий спосіб їх формування.

Варіанти фінансування оновлення необоротних активів:

1) придбання необоротних активів за рахунок власних фінансових активів. У даному випадку витрати на придбання складатимуть теперішню вартість грошового потоку;

2) придбання необоротних активів за рахунок довгострокового банківського кредиту:

ГПКт – теперішня вартість грошового потоку по довгостроковому банківському кредиту;

ВК – сума відсотків за кредит у відповідністю з річною ставкою;

СК – основна сума кредиту;

Пп – ставка податку на прибуток;

r – відсоткова ставка банку;

n – кількість років

3) оренда необоротних активів

ГПЛт – теперішня вартість грошового потоку по лізингу;

АПл – авансовий лізинговий платіж;

ЛП – регулярні лізингові платежі.

 

Приклад

Вартість активу – 35000 грн. Строк експлуатації активу 4 роки. Авансовий лізинговий платіж передбачений у розмірі 4%. Регулярний лізинговий платіж за використання активу 10000 грн. Ставка податку на прибуток – 30%. Середня ставка відсотку за довгостроковим банківським кредитом складає 17% річних. Визначте найбільш ефективну форму фінансування оновлення даного активу.

1) за рахунок власних коштів – 35000 грн.

2) за рахунок довгострокового кредиту:

3) за рахунок оренди:

Висновок: найкраще взяти обладнання в оренду.