Вибір виду адаптації для врахування тих чи інших потреб учнів

Адаптація та модифікація враховують конкретні потреби дитини та охоплюють такі аспекти розвитку ди ти ни:

• Поведінка — адаптація, спрямована на вирішення проб лем, пов’язаних з мотивацією та виконанням установлених правил і вимог до поведінки дитини.

Наприклад, учень з недостатньою увагою може потребувати більше можливостей для активного ру ху. Учитель ураховує ці потреби, часто даючи учню перепочити (пе рер ву). Іншим прикладом може бути те, що учень з пору шеннями розумового розвитку не оволодів установленим порядком переходу до ігор на сві жо му повітрі. Асистент учи теля ураховує цю потребу й готує заламіновану кар т ку з підказками, на якій за допомогою картинок по ка зу ють ся не обхідні дії дитини. Наприклад, картинки, де вона прибирає матеріали, одягає пальто й ру ка вич ки, бе ре м’яч або скакалку з ко роб ки то що.

Організацій ні на вич ки — адап та ція, яка допомагає дітям зосередитись на завданні, що ви ко ну єть ся. Наприклад, учень, читаючи вголос, губить місце, де він читає. Асистент учителя ураховує цю потребу, дозволяючи учню ко рис ту ва тись лінійкою. Лінійка кладеться під те речення, яке читає учень. Або ж дитині з порушен нями зору складно сконцентруватись на робочих ар ку шах, де міститься багато інформації. Пе да гог проводить адапта цію, ура хо ву ю чи цю потребу, зменшуючи обсяг інформації для цієї ди ти ни й, за необхідності, використовуючи виділення різноманітних розділів на сто рін ці.

• Сенсорні потреби — адаптація шляхом надання учню таких засобів, як слуховий апа рат, окуляри тощо, а також допомоги, щоб ком пен су ва ти сенсорні проблеми або втрату можливості використовувати органи чуття. Наприк лад, учня з утратою слуху садовлять у класі подалі від вентиляторів і шумних місць (ві кон, дверей то що). Або учня з церебральним па ра лі чем, якому важко розмовляти, учать користуватися спеціальним електронним пристроєм, який синтезує голос. Його однокласників та кож учать спілкувати ся з ди ти ною за допомогою цього допоміжного пристрою.

Асистенту вчителя необхідно докласти зусилля, щоб залучити також батьків/членів родини учня до пошуку ідей про можливу адаптацію. Родини, які мають дітей з порушеннями розвитку, часто мають значний досвід проведення адаптації вдома. Окрім участі у складанні ІПР вони можуть пропонувати свої ідеї про можливу адаптацію протягом усього навчального року. Доцільно з’ясувати у членів сім’ї про всі види адаптації, які вони викорис то ву ють удома. Окрім того, при плануванні відповідних адаптації у класі, важливо, щоби подібні види адаптації були заплановані і вдома.

Використання модифікацій

Навідміну від адаптації, мо ди фі ка ція може передбачати зміни у змісті навчання, що можуть здій с ню ва ти ся за допомогою таких форм:

• Скорочення змісту, який необхідно засвоїти. Від дитини вимагається брати участь лише в деяких частинах уроку та/або оволодіти лише частиною навчального змісту. Іноді вимоги уроку перевершують здібності учня, однак від цього учня все ж вимагається часткова участь в уроці. Наприклад, учня з порушеннями ро зу мо во го розвитку можна попросити прочитати спрощений виклад теми, тоді як його однокласникам необхідно повністю прочитати розділ під руч ни ка.

• Зниження вимог. Від учня можуть вимагати ви ко на ти лише частину уроку: засвоєння того самого ма те рі а лу або лише його частини. Наприклад, ди ти ну з фізичною ін ва лід ніс тю, що впливає на швидкість її письма, можна попросити ви ко на ти всього десять пунктів замість 20-ти, як це вимагається від решти дітей у класі. Або учню, який має суттєві проблеми в результаті дисграфії, можна дозволити продиктувати його іс то рію асистенту вчи те ля й таким чином обійти вимогу, пов’язану з охайністю письма.

Будь-які види модифікації необхідно обговорювати з родиною дитини, оскільки в більшості випадків мо ди фі ка ція змінить те, що дитина повинна знати й уміти робити.

Необхідно відзначити два основні ме то ди навчання, які успішно зареко мен дували себе під час представлення нового навчального матері а лу й навчання нових навичок учнів з різними потребами, у тому числі дітей з порушеннями роз вит ку.

Це ме то ди 1) експліцитного (сві до мо го) навчання та 2) навчальних стратегій. Обидва методи навчання за без пе чу ють учителю основу для диференційованого підходу у викладанні, і їх можна включити у звичайні уроки.