Побудова тренувального процесу. 1. Відбір на етапі спеціалізованої базової підготовки

ОСОБЛИВОСТІ ВІДБОРУ І ПІДГОТОВКИ НА ТРЕТЬОМУ

ЕТАПІ БАГАТОРІЧНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

ПЛАН

1. Відбір на етапі спеціалізованої базової підготовки

2. Загальна характеристика етапу: тренувальне та змагальне навантаження

3. Побудова тренувального процесу

4. Зміст сторін підготовки

 

Відбір на етапі спеціалізованої базової підготовки

Ефективність оцінки перспективності на етапі спеціалізованої базової підготовки визначається, в основному, тими ж факторами, що і на попередньому. Як і раніше велика увага приділяється аналізу попереднього тренування. Перспективними вважаються спортсмени, які тренувалися за різноманітною програмою, обмежували кількість занять з великими навантаженнями, участь у відповідальних змаганнях, але при цьому швидко прогресували.

На третьому етапі багаторічного відбору зростаючу роль набуває оцінка особистісних і психічних якостей спортсмена. Основними критеріями стають стійкість в змагальних ситуаціях, здатність налаштовуватися на змагальну боротьбу, вміння мобілізувати сили на фініші і в умовах гострої конкуренції на дистанції, досягати найвищих результатів у найвідповідальніших стартах, в оточенні найсильніших суперників.

Багато досвідчених тренерів та організаторів спорту одним з найважливіших критеріїв комплектування команд для участі у відповідальних змаганнях використовують показник індивідуальної результативності в попередніх або фінальних стартах. І це дуже правильно, оскільки видатні спортсмени, як правило, вміють вести активну боротьбу в найбільш напружених ситуаціях. Саме ця якість забезпечувала перемоги і унікальні досягнення плавцям В. Сальнікову і Л. Качюшіте, легкоатлетам В. Борзову і В. Санееву, гимнастам Б. Шахліну і Л. Турищевій, борцям А. Медведю та І. Яригіну.

Специфічні вимоги до особистісно-психологічних якостей пред'являють при комплектуванні команд в спортивних іграх, а також у командних дисциплінах циклічних видів спорту, де особливо важливо підібрати психологічно сумісних спортсменів.

Одним з основних показників, що свідчать про здатність спортсмена до подальшого вдосконалення є різнобічна технічна підготовленість. Основний критерій тут — вміння правильно виконувати велику кількість найрізноманітніших спеціально-підготовчих вправ, тонко варіювати просторовими, часовими і динамічними параметрами рухів у самому різному функціональному стані — від стану бадьорості до стану прогресуючого стомлення.

Важливий критерій оцінки перспективності на розглянутому етапі багаторічної підготовки — результат співставлення індивідуального ходу становлення спортивної майстерності конкретного спортсмена із загальними закономірностями формування вищої спортивної майстерності, характерними для найсильніших в тому чи іншому виді спорту або окремій його дисципліні.

У міру наближення спортсмена до закінчення цього етапу, все більшого значення для високоякісної оцінки перспективності набуває критерій психологічної та біологічної надійності в умовах підвищення напруженості тренувального процесу та змагальної практики.

 

Загальна характеристика етапу: тренувальне

Та змагальне навантаження

Головне завдання тренування на етапі спеціалізованої базової підготовки — створити у юнаків і дівчат передумови для виключно напруженого тренування по досягненню дорослого віку, тобто на етапі підготовки до вищих досягнень. Це вимагає насамперед цілеспрямованої роботи з формування міцного фундаменту спеціальної підготовленості і стійкої мотивації досягнення високих результатів.

У табл. 1 наведені вікові межі цього етапу в найбільш популярних видах спорту.

Таблиця 1.

Вікові межі етапу спеціалізованої базової

підготовки в найбільш популярних видах спорту

 

 

На початку етапу підготовка в основному продовжує бути загальною та допоміжною, широко застосовуються елементи різних видів спорту, а під кінець — стає набагато спеціалізованою. Примірне процентне співвідношення обсягу загальної, допоміжної та спеціальної підготовки складає на етапі — 20: 40: 40 (у більш ранніх джерелах (В.Н. Платонов, К.П. Сахновский, 1988) пропонувалося 30: 40: 30). Зазвичай на третьому етапі багаторічного удосконалення остаточно визначається предмет майбутньої спеціалізації, при цьому спортсмени часто приходять до неї через тренування в суміжних дисциплінах. Наприклад, майбутні велосипедисти-спринтери спочатку часто спеціалізуються в шосейних гонках; майбутні марафонці — в бігу на середні дистанції; майбутні стрибуни потрійним — у спринтерському бігу або стрибках у довжину; п'ятиборці — у плаванні і т. п.

На цьому етапі дуже важливо активно застосовувати засоби, що дозволяють розвивати функціональний потенціал спортсмена без великого обсягу, максимально наближеного за характером до змагальної діяльності; слід вибрати таку міру тренувальних і змагальних навантажень, щоб, з одного боку, створити передумови для успішного витримування виключно напруженого тренування на етапі підготовки до вищих досягнень, а з іншого — залишити значні резерви ускладнення тренувального процесу та змагальної практики, в основному, завдяки підвищенню ефективності. Так, якщо кількісні характеристики тренувального процесу на розглянутому етапі вже можуть досягати 80-90 % від тих, які притаманні етапу підготовки до вищих досягнень, то показники інтенсивності не повинні перевищувати 60-70 %.

Наводимо рекомендовані параметри тренувальної роботи та змагальної практики на третьому етапі багаторічного удосконалення (табл. 2).

 

Побудова тренувального процесу

Характеризуючи особливості побудови різних структурних ланок тренувального процесу, відзначимо насамперед значне збільшення числа занять вибіркової спрямованості. Заняття комплексної спрямованості на третьому етапі багаторічного удосконалення широко застосовуються лише на загальнопідготовчому етапі підготовчого періоду, а середнє процентне співвідношення занять комплексної і вибіркової спрямованості на цьому етапі — приблизно 40: 60. Значно зростає і навантаження в окремих заняттях. Частка занять з великими і значними навантаженнями досягає 50-60 % від їх загальної кількості. Заняття часто організовуються в стаціонарній індивідуальній формі.

При стаціонарному тренуванні спортсмени виконують вправи на спеціально обладнаних «станціях», що сприяють поєднанню розвитку рухових якостей і вдосконаленню основних компонентів техніко-тактичної майстерності. Станції можуть бути оснащені різним спеціальним обладнанням, тренажерами і приладами, діагностичними та управляючими комплексами, призначеними для вирішення різноманітних завдань, що виникають у процесі спортивного тренування. Це дозволяє індивідуально підібрати обсяг і характер тренувальних впливів, оптимізувати контроль за якістю виконання завдань, оперативно вносити корективи в програми занять.

Таблиця 2.

Основні параметри тренувальної роботи та змагальної

практики за рік в різних видах спорту

 

При індивідуальній формі занять спортсмени виконують завдання самостійно. Перевагою цієї форми є хороші умови для дозування і корекції навантаження, виховання самостійності та творчого підходу при вирішенні поставлених завдань, наполегливості та впевненості у своїх силах; проведення заняття в умовах дефіциту часу і у відповідності зі складними обставинами.

На третьому етапі багаторічного удосконалення плануються вже всі типи мікроциклів. Однак ударні, що характеризуються найбільшим навантаженням, застосовують значно рідше. Збільшуючи в мікроциклі кількість занять з великими навантаженнями, потрібно обов'язково при плануванні кожного чергового заняття враховувати особливості післядії попереднього. Знання особливостей стомлення в результаті конкретної виконуваної роботи, характеру та тривалості процесів відновлення забезпечує таке поєднання занять у мікроциклах, при якому найбільш ефективно використовуються функціональні можливості організму, джерела і засоби працездатності, тобто створюються оптимальні умови для вдосконалення підготовленості спортсмена.

Спрямованість занять значною мірою обумовлює особливості стомлення спортсменів і тривалістю відновних процесів. Одні заняття надають локальної дії на організм спортсмена, висуваючи високі вимоги до окремих функціональних систем, інші — досить широкої, активізуючи роботу ряду функціональних систем організму.

Процеси втоми і відновлення після занять з великими навантаженнями різної спрямованості мають багато спільного: у всіх випадках відновлення характеризується хвилеподібною зміною можливостей функціональних систем, які переважно визначають ефективність виконуваної роботи. Чітко простежуються фази зниження працездатності, її відновлення та суперкомпенсації.

Тривалість відновних процесів багато в чому залежить від спрямованості окремих занять. Найбільш швидко відновлюються функціональні можливості спортсменів після занять швидкісний спрямованості і занять, які сприяють підвищенню координаційних і швидкісно-силових якостей. Період відновлення після відповідних великих навантажень за 2-4 дні зазвичай завершується. Заняття, що сприяють розвитку різних видів витривалості, характеризуються більшою тривалістю відновних процесів. Наприклад, після виконання напружених програм, спрямованих на підвищення аеробних можливостей, і які вимагають глибокого вичерпання вуглеводних ресурсів організму, період відновлення може затягнутися до 5-7 днів.

Структура річного тренування на розглянутому етапі найбільшою мірою наближається до класичної схеми, докладно викладеної в багатьох великих роботах з теорії спорту, і тому не вимагає окремого розгляду.

Охарактеризуємо лише основні вимоги до складання річного плану тренування юних кваліфікованих спортсменів. Він обов'язково повинен відображати мету, завдання періоду або етапу підготовки, форми обліку змісту тренувальної роботи та терміни проведення відповідальних змагань. План повинен відображати специфіку виду спорту, вік і кваліфікацію спортсмена. Технологія складання плану передбачає аналіз підготовки в попередньому році, включаючи дані про спортсмена, змісті тренувальної роботи, перелік сильних і слабких сторін підготовленості. Потім у план вноситься календар змагань з основними завданнями, визначається циклічність підготовки відповідно з вимогою динаміки спортивної форми в майбутньому сезоні і зміст тренувального процесу за видами підготовки (загальної і спеціальної фізичної, технічної, тактичної) та основні параметри тренувальної роботи та змагальної практики.

 

Зміст сторін підготовки

Характеризуючи особливості підготовки відзначимо, що головне завдання фізичної підготовки на черговому етапі — створити фундамент для досягнення на наступному етапі більш оптимального індивідуального рівня спеціальної фізичної підготовленості.

Значно збільшується частка допоміжних, спеціально-підготовчих і змагальних вправ, а загальнопідготовчих — навпаки, істотно скорочується. Фізична підготовка спортсменів, схильних до короткочасної і тривалої змагальної діяльності, на розглянутому етапі повинна бути спеціалізована ще більшою мірою, ніж на попередньому. Ні в якому разі не можна забувати, що при підготовці спринтерів основний упор слід зробити на вдосконалення швидкісно-силових якостей і анаеробного компонента енергозабезпечення, а при підготовці стаєрів — на розвиток силової витривалості, вдосконалення аеробних можливостей, економічності роботи і ефективності використання функціонального потенціалу.

Основа процесу силової підготовки — спеціально-підготовчі та змагальні вправи. У них вже досить широко і обов'язково комплексно використовуються різні технічні засоби. Слід пам'ятати, що надмірне використання якого-небудь окремого з них на шкоду решти не тільки знижує ефективність підготовки і, зокрема, сприяє формуванню небажаного рухового стереотипу, але нерідко і пригнічує психіку юного спортсмена.

З метою вдосконалення швидкісних якостей у циклічних видах спорту широко застосовують подолання коротких відрізків дистанції, а також старти і повороти з максимальною інтенсивністю і великими паузами для відпочинку, в спортивному єдиноборстві — атаки спуртом, кидки партнера (манекена).

Процес розвитку гнучкості також значно спеціалізується, і чільну роль відіграють вправи на підвищення рухливості в тих суглобах, які найбільшою мірою беруть участь у змагальній вправі. Наприклад, при розвитку гнучкості плавця, що спеціалізується в брасі, основна увага приділяється збільшенню рухливості в тазостегновому, колінному і гомілковостопному суглобах; при розвитку гнучкості батерфляіста — рухливості шийного, грудного і поперекового відділів хребта. На цьому етапі зростає частка вправ, спрямованих одночасно на розвиток гнучкості та силових якостей.

Розвиток витривалості, особливо на другій половині етапу спеціалізованої базової підготовки, спрямований переважно на вдосконалення її спеціального компонента, що визначає рівень результату в обраній дисципліні. При розвитку загальної витривалості також повинна враховуватися специфіка виду спорту. Так, наприклад, при підготовці плавця скорочується частка бігу і веслування і т. д., загальна витривалість веслувальника підвищується переважно за допомогою веслування і т. п. Одночасно враховується спринтерська або стаєрська схильність спортсмена. У першому випадку домінують вправи швидкісного, швидкісно-силового і силового характеру, у другому — тривалі вправи помірної інтенсивності.

Для процесу вдосконалення координаційних можливостей істотне значення набуває фактор різноманітності вправ, а також цілеспрямованого розвитку спеціалізованих сприйнять. Особлива увага приділяється здатності вибрати оптимальний варіант рухових дій, залежно від ситуації та функціонального стану спортсмена в конкретний момент змагальної діяльності — на різних ділянках дистанції, на початку, середині або наприкінці сутички, бою, ігри і т. п.

Технічна підготовка на третьому етапі багаторічного удосконалення, підпорядкована, в основному, детальному вивченню рухової дії, стабілізації її окремих елементів. Формується раціональна часова, просторова й динамічна структура рухів. Важливу роль відіграє в цьому доцільний ритм рухових дій. Використовуються традиційні засоби і методи створення цілісної картини рухової дії, інтеграції його окремих частин. Застосовують також різні нетрадиційні (технічні) засоби, що забезпечують примусове виконання рухових дій в заданому діапазоні: міостимуляцію, оптимізують активність м'язових груп, різні тренажери для засвоєння деталей техніки в полегшених умовах, примусове лідирування з метою формування швидкісної техніки і т. п.

Тактична підготовка на цьому етапі полягає у вдосконаленні основних тактичних варіантів змагальної діяльності, наприклад, варіантів подолання дистанцій в циклічних видах спорту. Для цього на тренувальних заняттях і в контрольних змаганнях відпрацьовується тактика «лідирування» у забігах, заїздах або запливах з рівними по силам суперниками, «вичікуюча» тактика з бурхливим фінішуванні в кінці дистанції та ін. У спортивних іграх (крім волейболу та тенісу) відпрацьовується тактика ведення гри в рамках суворої ігрової дисципліни, творчий характер ігрової діяльності, заснований на індивідуалізації і максимальному використанні сильних сторін гравця, а також варіант, що передбачає жорстку силову боротьбу. У спортивних єдиноборствах зазвичай відпрацьовують тактику «вимотування» суперника (у першій половині сутички або бою) умілими захисними діями з подальшими (у другій половині бою або сутички) інтенсивними атакуючими діями або ж, навпаки, — тактичний варіант, що передбачає інтенсивний початок сутички або бою з свідомо більш сильним суперником із завданням — у час, що залишився втримати перевагу.

Широко застосовуються методичні прийоми, що забезпечують полегшені умови для засвоєння досліджуваної тактичної схеми. Так, наприклад, у спортивних іграх і єдиноборствах спрощуються умови протидії суперника за рахунок обмеження ступеня різноманітності атакуючих або захисних дій, регламентуються вихідні положення, межі переміщення та інші прийоми з тим, щоб створити полегшені умови для однієї з протиборчих сторін. У циклічних видах спорту широко використовуються способи лідирування з інформуванням спортсменів про швидкість пересування, техніку рухів і т. п. Джерела тактичних знань спортсмена самі різні — від пояснень тренера до перегляду та аналізу відеозаписів провідних змагань і безпосереднього спостереження за виступами найсильніших спортсменів світу.

Інтелектуальна підготовка на розглянутому етапі зводиться переважно до ознайомлення спортсмена з закономірностями становлення спортивної форми, особливостями підготовки до змагань, грамотним веденням обліку виконаної роботи, з правилами використання засобів відновлення.

У психічної підготовці зростаючу роль відіграє метод введення додаткових труднощів у тренувальний процес і змагальний метод. Використання останнього і забезпечення в процесі тренування атмосфери високої конкуренції пов'язано з застосуванням комплексу організаційних і методичних прийомів, спрямованих на створення змагального мікроклімату.

Істотне значення має і формування правильного ставлення до великих навантажень, здатності доводити себе до значної мірі стомлення. Цьому сприяють спеціальні бесіди, вправи з розвитку спеціальної витривалості, що мобілізують фізичні та психічні можливості спортсменів.