Прогнозування фінансової діяльності

Система прогнозування фінансової діяльності є найскладнішою серед систем фінансового планування, і вимагає для своєї реалізації високої кваліфікації виконавців. На кожному конкретному підприємстві система фінансового прогнозування базується на певній фінансовій ідеології.

Фінансова ідеологія підприємства характеризує систему основних принципів здійснення фінансової діяльності конкретного підприємства, що визначаються його “місією” і фінансовим менталітетом його засновників та менеджерів.

Відправною точкою прогнозування фінансової діяльності є прогноз обсягу виробництва продукції і відповідних йому витрат; кінцевою точкою і метою – розрахунок потреби у зовнішньому фінансуванні.

Основними кроками прогнозування потреби фінансування є:

· складання прогнозу обсягу виробництва продукції;

· складання прогнозу змінних витрат виробництва;

· складання прогнозу інвестицій в основні та оборотні активи, які необхідні для досягнення необхідного обсягу виробництва продукції;

· розрахунок потреби у зовнішньому фінансуванні та пошук відповідних джерел з врахуванням принципу формування раціональної структури джерел коштів.

Перший крок здійснюють маркетологи. Другий, третій і четвертий – фінансисти.

Існують два основних методи фінансового прогнозування: бюджетний – базується на концепції грошових потоків і детально описаний у літературі з бізнес-планування. Другий метод, що є простий і лаконічний, має дві модифікації: І – метод відсотка від обсягу виробництва (реалізації) продукції на основі складання прогнозного балансу; ІІ – метод формули (аналітичний метод).

При здійсненні розрахунків, враховують такі три основні принципи:

· змінні витрати, поточні активи і поточні зобов’язання при збільшенні обсягу виробництва продукції на певний відсоток збільшуються в середньому на стільки ж відсотків. Це означає, що і поточні активи, і поточні пасиви складуть в плановому періоді попередній відсоток від обсягу виробництва;

· відсоток збільшення вартості основних засобів розраховується під заданий відсоток збільшення обсягу виробництва продукції у відповідності з технологічними умовами бізнесу і з врахуванням наявності недовантажених виробничих потужностей на початок прогнозного періоду, ступеня матеріального і морального зносу наявних засобів виробництва тощо;

· довгострокові зобов’язання і акціонерний капітал приймаються у прогноз незмінними. Нерозподілений прибуток прогнозується з врахуванням норми розподілу чистого прибутку на дивіденди і чистої рентабельності реалізованої продукції: до нерозподіленого прибутку базового періоду додається чистий прибуток, що прогнозується (добуток прогнозної виручки на чисту рентабельність реалізованої продукції) і вираховуються дивідендні виплати (прогнозний чистий прибуток, помножений на норму розподілу чистого прибутку на дивіденди).

Підрахувавши все це, виявляють, скільки не вистачає пасивів для покриття необхідних активів - це і є необхідна сума додаткового зовнішнього фінансування.

Розрахувати цю суму можна за такою формулою:

 

, (11.1)

ЧП_П

 

НП_п

де ПДЗФ – потреба в додатковому зовнішньому фінансуванні;

А_Ф – актив балансу звітного періоду;

ПЗ_Ф – поточні зобов’язання звітного періоду;

ТПВР – темп приросту виручки від реалізації продукції;

ЧП_Ф – чистий прибуток фактичний;

ЧП_П – чистий прибуток прогнозний;

ВР_Ф – виручка від реалізації продукції фактична;

ВР_П – виручка від реалізації продукції прогнозна;

Д_Ф – дивіденди фактичні;

ЧРРП – чиста рентабельність реалізованої продукції;

НРЧПД – норма розподілу чистого прибутку на дивіденди;

НП_П – нерозподілений прибуток прогнозний.

Формула свідчить, що потреба у додатковому зовнішньому фінансуванні тим більша, чим більші сьогоднішні активи, темп приросту виручки від реалізації продукції і норма розподілу чистого прибутку на дивіденди, і тим менша, чим більші сьогоднішні поточні зобов’язання і чиста рентабельність реалізованої продукції.

При необхідності можна брати у розрахунок майбутню чисту рентабельність реалізованої продукції, а також прогнозну норму розподілу чистого прибутку на дивіденди.

 

4. Склад і зміст поточних фінансових планів

Поточне фінансове планування полягає у розробці конкретних видів поточних фінансових планів, які дозволяють визначити на наступний період всі джерела фінансування розвитку виробництва, сформулювати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність підприємства, передбачити структуру його активів і капіталу на кінець планового періоду.

Поточні плани фінансової діяльності розробляються на наступний рік з поквартальною розбивкою.

Вихідними передумовами розробки поточних фінансових планів підприємства є:

· фінансова стратегія підприємства і цільові стратегічні нормативи з основних напрямів фінансової діяльності на наступний період;

· фінансова політика з окремих аспектів фінансової діяльності підприємства;

· планові обсяги виробництва і реалізації продукції та інші економічні показники операційної діяльності підприємства;

· система розроблених на підприємстві норм і нормативних витрат окремих ресурсів;

· діюча система ставок податкових платежів;

· діюча система норм амортизаційних відрахувань;

· середні ставки кредитного і депозитного відсотків на фінансовому ринку;

· результати фінансового аналізу за попередній період.

Основними видами поточних фінансових планів, що розробляються на підприємстві є:

· план доходів і витрат з операційної діяльності;

· план доходів і витрат з інвестиційної діяльності;

· план надходжень і видатків грошових коштів;

· балансовий план.

План доходів і витрат з операційної діяльності є одним із основних видів поточного фінансового плану підприємства, що складається на початковому етапі поточного планування фінансової діяльності (оскільки окремі його показники є вихідною базою розробки інших видів поточних фінансових планів).

Метою розробки цього плану є визначення суми чистого прибутку від операційної діяльності підприємства.

В процесі розробки цього плану повинен бути забезпечений чіткий взаємозв’язок планових показників доходів від реалізації (валового і чистого), витрат, податкових платежів, валового і чистого прибутків підприємства.

План доходів і витрат з інвестиційної діяльності відображає основні аспекти фінансового забезпечення цієї діяльності.

Метою розробки цього плану є визначення обсягу потреби у фінансових ресурсах для реалізації запланованих інвестиційних програм, а також можливих надходжень цих ресурсів в процесі здійснення інвестиційної діяльності (інвестиційний прибуток, доходи від реалізації майна, що вибуває тощо).

План надходжень і видатків грошових коштів відображає результати прогнозування грошових потоків підприємства.

Метою розробки цього плану є забезпечення постійної платоспроможності підприємства на всіх етапах планового періоду.

У цьому плані повинен бути забезпечений чіткий взаємозв’язок показників залишку грошових коштів на початок періоду, їх надходження і видатки у плановому періоді та залишку грошових коштів на кінець періоду.

Балансовий план відображає результати прогнозування складу активів і структури фінансових коштів, що використовуються підприємством на кінець планового періоду.

Метою розробки балансового плану є визначення необхідного приросту окремих видів активів із забезпеченням їх внутрішньої збалансованості, а також формування оптимальної структури капіталу, що забезпечує достатню фінансову стійкість підприємства у майбутньому.

При розробці балансового плану використовується укрупнена схема статей балансу підприємства, що відображає вимоги його будови стосовно до специфіки конкретної організаційно-правової форми діяльності (ТОВ, ПАТ, ПрАТ тощо).

 

5. Оперативне планування фінансової діяльності

Оперативне планування фінансової діяльності полягає у розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів фінансової діяльності підприємств. Основною формою такого планового фінансового завдання є бюджет.

Бюджет – це оперативний фінансовий план короткострокового періоду, розроблений в межах одного року (зазвичай в межах наступного кварталу, місяця), що відображає витрати і надходження фінансових коштів у процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності. Він деталізує показники поточних фінансових планів і є основним плановим документом, який доводиться до “центрів відповідальності” всіх типів.

Розробка планових бюджетів на підприємстві характеризується терміном “бюджетування” і спрямована на вирішення двох основних завдань:

· визначення обсягу і складу витрат, пов’язаних з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;

· забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами із різних джерел.

Процес бюджетування є безперервним. Виходячи із планових фінансових показників, що встановлені на рік у процесі поточного фінансового планування, заздалегідь розробляється система квартальних бюджетів, а в рамках квартальних бюджетів – система місячних бюджетів. Процес такого бюджетування гарантує безперервність функціонування системи оперативного планування фінансової діяльності підприємства і є основою для здійснення постійного контролю результатів цієї діяльності.

Бюджети, що використовуються у процесі оперативного фінансового планування, класифікуються за такими ознаками:

· за сферами діяльності підприємства виокремлюють бюджети операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Ці бюджети розробляються шляхом деталізації відповідних поточних фінансових планів по підприємству в цілому на наступний квартал або місяць;

· за видами затрат планові бюджети поділяються на поточний і капітальний.

Поточний бюджет конкретизує план доходів і витрат підприємства, який доводиться до центрів доходів, витрат і прибутків. Він складається з двох розділів:

§ поточні витрати;

§ доходи від поточної господарської діяльності, які формуються в основному за рахунок реалізації продукції, робіт і послуг.

Капітальний бюджет – це форма доведення до конкретних виконавців результатів поточного плану підприємства, розробленого на етапі здійснення нового будівництва, реконструкції та модернізації основних засобів, придбання нових видів обладнання і нематеріальних активів тощо. Він складається із двох розділів:

§ капітальні затрати (затрати на придбання необоротних активів);

§ джерела надходження коштів (інвестиційних ресурсів).

Ø за широтою номенклатури витрат бюджети поділяють на функціональний і комплексний.

§ Функціональний бюджет розробляється за однією або декількома статтями витрат – наприклад, бюджет оплати праці персоналу, бюджет рекламних заходів тощо.

§ Комплексний бюджет розробляється за широкою номенклатурою витрат – наприклад, бюджети виробничої дільниці, бюджети адміністративно-управлінських витрат тощо.

Ø за методами розробки розрізняють стабільний і гнучкий бюджети.

Стабільний бюджет не залежить від зміни обсягів діяльності підприємства - наприклад, бюджети витрат із забезпечення охорони підприємства.

Гнучкий бюджет передбачає встановлення планових поточних або капітальних витрат не у твердо фіксованих сумах, а у вигляді нормативу витрат, “прив’язаних” до відповідних показників діяльності.

Особливою формою бюджету є платіжний календар, який розробляється за окремими видами руху грошових коштів (податковий платіжний календар, платіжний календар за розрахунками з постачальниками, платіжний календар з боргу тощо) і по підприємству в цілому, де деталізується поточний фінансовий план надходження і видатків грошових коштів.

Дієвість бюджетування у практиці фінансового планування значною мірою залежить від організації цього процесу. Необхідно чітко визначитися з процедурою планових робіт, включаючи встановлення порядку формування бюджетів, відповідальних виконавців і їх повноважень, термінів початку й завершення робіт, форм надання інформації. Загальну структурно-логічну схему бюджетування представлено на рис. 11.1.

 

Рис. 11.1. Структурно-логічна схема бюджетування

Внутрішньофірмове фінансове планування базується на системі взаємопов'язаних бюджетів, що включає бюджети за окремими операціями (бюджет продаж, бюджет виробництва, бюджет витрат за видами, бюджет фінансових результатів), бюджети структурних підрозділів та зведений бюджет по підприємству.

За вибором підприємства бюджетування може здійснюватися за двома схемами. Перша передбачає, що робота зі складання бюджетів починається "зверху", а потім деталізовані показники доводяться до всіх підрозділів підприємства і включаються до складу їх бюджетів.

За другою схемою робота над складанням бюджетів починається "знизу" з наступним їх зведенням на рівні підприємства. Може бути змішаний варіант, який включає елементи двох попередніх схем.

Вибір схеми розробки бюджетів залежить від величини підприємства і його організаційної структури. На крупних підприємствах вище керівництво, як правило, визначає загальний напрямок його розвитку, а саме: обсяги виробництва і прибутку, напрямки і структуру капіталовкладень, а також встановлює обмеження у вигляді лімітів. Такий підхід до планування значно розширює самостійність підрозділів і має підтверджуватися відповідальністю і матеріальною зацікавленістю в результатах своєї діяльності.

Фактором якості розробки бюджету є наявність обґрунтованих норм і нормативів, наприклад, норм витрат матеріалів, трудових витрат, нормативів відрахувань до спеціальних фондів тощо. Затверджені бюджети є обґрунтуванням для скерування структурним підрозділам обсягів фінансування.

Таким чином, бюджетування доповнює загальну систему фінансового планування на підприємстві й дозволяє спрямовувати діяльність усіх підрозділів на досягнення запланованого рівня дохідності.