Гуманістична природа педагогічної діяльності

Виховання як процес. Специфіка процесу виховання. Структура процесу виховання. Суспільна роль процесу виховання. Внутрішні та зовнішні суперечності процесу виховання.

 

Виховання – це:

· Соціально і педагогічно організований процес формування людини як особистості;

· Процес, що веде до якісних змін у духовному, фізичному станах особистості;

· Управління розвитком особистості;

· Пед. Взаємодія всіх суб’єктів і об’єктів пед. Процесу

· Розвивальна діяльність.

 

Специфіка виховного процесу.

Виховання є цілеспрямованим процесом. Наявність конкретної мети надає йому систематичності й послідовності, не допускає випадковості, епізодичності й хаотичності виховних заходів. Виховання формує внутрішній світ молодої людини, проникнути в який дуже важко. Тому воно вимагає таких методик, які давали б змогу не тільки виявляти погляди переконання і почуття вихованців, а й збагачувати їх духовність, за потреби коригувати якості психіки. Процесу виховання властиве і розмаїття завдань та напрямів. їх кількість невпинно зростає, що зумовлено динамічністю суспільно-економічного життя. Тому для процесу виховання характерна також неперервність.

 

Структура процесу виховання

1. Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки

2. Формування почуттів

3. Формування переконань

4. Формування умінь і навичок поведінки

 

Суспільна роль. Суспільство як соц. об’єднання людей може функціонувати і розвиватися лише за цілеспрямованої систематичної та організованої роботи з виховання кожної особистості. Зупинення цього процесу – катастрофа для суспільства, внаслідок якої людина не змогла б піднятися до рівня особистості. Тому виховання з погляду суспільного розвитку є провідною сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти.

Внутрішні суперечності:

1. Між необмеженими можливостями розвитку людини і обмеженими умовами соц. життя

2. Між зростаючими соц. значущими завданнями, які потрібно вирішувати дитині і можливостями, що обмежують її дії

3. Між зовнішніми впливами і завданнями виховання

 

Зовнішні суперечності:

1. Невідповідність між виховним впливом школи і сім’ї

2. Зіткнення організаційного впливу школи зі стихійним впливом оточенням

3. Між окремими впливами вчителів, які працюють в одному класі

4. Між набутим негативним досвідом поведінки і новими умовами життєдіяльності

 

Гуманістична природа педагогічної діяльності. Творчий характер праці вчителя. Рівні педагогічної творчості. Соціальна місія педагога.

 

Гуманістична природа педагогічної діяльності

Зміст і цілі педагогічної діяльності спрямовані на вирощування кращого в людині, розкриття його потенціалу, що надає їй гуманістичного характеру (людинотвірного). Однак гуманна ціль обертається в реальній педагогічній практиці протилежністю, коли вчитель, орієнтуючись на майбутнє дитини, забуває про сьогодення.

Актуальні (базові) потреби людини:

§ потреба в безпеці;

§ потреба в приналежності й любові;

§ потреба у визнанні;

§ потреба в самоактуалізації та самореалізації (визнання свого особистісного потенціалу; реалізація цього потенціалу не лише в майбутньому, але й у теперішньому.

Гуманістична природа праці вчителя вимагає створення умов, за яких дитина не лише готується до життя, але й жила повноцінно, розв’язуючи свої проблеми й задовольняючи свої актуальні потреби.

Гуманістична природа педагогічної діяльності виявляється лише в гуманній праці самого вчителя, у його педагогічній позиції, у тих засобах і методах, які він обирає для здійснення своєї діяльності.

Гуманістичний потенціал педагогічної діяльності полягає ще й у тому, що вона створює можливості для розвитку й особистісного зростання самого вчителя, задоволення його власних базових потреб.

Основні характеристики професійної діяльності, що впливають на вибір професії:

§ зміст професійної діяльності та обумовлені ним можливості самореалізації особистості (відповідність інтересам і здібностям, творчість у праці, можливість самовдосконалення);

§ суспільна значущість праці, що визначається її результатами та наслідками (корисність для людей і суспільства);

§ суспільна оцінка трудової діяльності людини, соціальний статус професії (повага оточуючих, суспільне визнання);

§ режим та умови праці: соціально-економічні (характер праці, оплата, інші види винагороди за працю); морально-психологічні (можливості міжособистісного спілкування, досягнення успіхів, професійне зростання) тощо.