З'ясування отриманого завдання командиром взводу. Розкрити зміст.

Під час з’ясування завдання командир взводу повинен зрозуміти мету майбутніх дій і завдання роти (замисел старшого начальника); завдання, місце в бойовому порядку та роль взводу у бою; об’єкти (цілі) на напрямку дії взводу, які уражаються засобами старших командирів; завдання сусідів і порядок взаємодії з ними; час готовності до виконання завдання, доповіді рішення і роботи на місцевості. У результаті з’ясування завдання командир взводу робить висновки, в яких визначає зміст бойового завдання: на знищенні яких об’єктів і цілей зосередити зусилля взводу і доданих засобів; бойовий порядок; час на підготовку.

3. Що вказує КВ під час організації забезпечення РХБЗ. Під час організації радіаційного, хімічного і біологічного захисту командир взводу вказує: завдання з радіаційної, хімічної розвідки і спостереження; порядок організації радіаційного контролю і розподілу дозиметрів; сигнали оповіщення про РХБ зараження і порядок дій за ними; порядок використання засобів індивідуального і колективного захисту, захисних властивостей місцевості та інших об’єктів; порядок проведення спеціальної обробки і використання засобів аерозольної протидії, забезпечення озброєнням і засобами радіаційного, хімічного і біологічного захисту; місце і час технічної перевірки протигазів.

4. В ролі командира взводу, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із похідного порядку в передбойовий. «Взвод в напрямку заводської труби, в лінію відділень – РУШ!»

Варіант №

1. В чому полягає блокування угруповань незаконних збройних формувань? Застосування військ у внутрішніх збройних конфліктах є крайнім заходом. Механізовані й танкові підрозділи спільно з іншими підрозділами родів військ і спеціальних військ, а також підрозділами інших військових формувань і правоохоронних органів можуть застосовуватися у складі тактичної групи для надання допомоги органам правопорядку щодо нормалізації обстановки в регіоні. Вони можуть залучатися для вирішення завдань щодо припинення (локалізації) збройних конфліктів, сепаратистських, терористичних і диверсійних дій або іншого протиправного збройного насилля в межах території країни у разі загрози її безпеці, територіальній цілісності та життю громадян, відповідно до офіційно прийнятих урядом законів і правових актів. В рамках спеціальної операції механізовані підрозділи залучаються до блокування району та ізоляції угруповань незаконних збройних формувань. В умовах відсутності суцільного фронту (в ході вирішення спеціальних завдань щодо боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника, іррегулярними збройними формуваннями, а також підрозділами, які опинилися (залишилися) у тилу наших військ, з метою обмеження маневру противника і уникнення ним бою застосовується блокування займаного їм району (ділянки) місцевості, наступне його прочісування, виявлення противника, його оточення, примушення до здачі зброї, а у разі чинення опору – знищення веденням активних наступальних дій. Блокування угруповань незаконних збройних формувань полягає у зайнятті вигідних рубежів місцевості, перекритті доріг та інших шляхів можливого виходу й просочування дрібних групп бойовиків із районів їх зосередження, повній їх ізоляції і позбавленні доступу до джерел постачання, забороні притоку поповнення, постачання боєприпасів і зброї з метою наступного роззброєння або ліквідації. Блокування здійснюється зайняттям визначеними підрозділами рубежів по можливості по периметру району вірогідного знаходження антидержавних збройних формувань. Дії з блокування плануються в тісній взаємодії з підрозділами інших силових структур. Дії щодо блокування плануються та проводяться у тісній взаємодії з підрозділами спецпризначення внутрішніх військ МВС, СБУ. Як правило, у внутрішньому (прикордонному) збройному конфлікті загальновійськові підрозділи беруть участь у блокуванні району (ділянки) місцевості, об’єкта, а підрозділи Міністерства внутрішніх справ (Державної прикордонної служби) проводять пошук противника в блокованому районі. При нестачі сил і засобів механізовані підрозділи можуть залучатися до прочісування разом із підрозділами інших силових структур. Район блокування розподіляється на ділянки відповідальності рот, які, в свою чергу, розподіляються на сектори для взводів. Район вважається блокованим, якщо між сусідніми підрозділами, розташованими по внутрішньому кільцю блокування є вогневий і тактичний зв’язок та забезпечується суцільне спостереження місцевості. З метою виключення просочування незаконних збройних формувань через цеп підрозділів, що проводять прочісування, рекомендується здійснювати блокування окремих об’єктів всередині району (населені пункти, виноградники, сади тощо). Мех. роті для блокування призначаються рубежі: на закритій місцевості – до 2 км; на відкритій місцевості – до 5 км. Залежно від обстановки протяжність рубежу може бути меншою. На рубежі блокування підрозділи переходять до оборони та організовують суцільний фронт або з проміжками між підрозділами. У цьому випадку проміжки між підрозділами мінуються, встановлюються загородження та технічні засоби виявлення противника, які прикриваються вогнем, а також створюються мобільні резерви для їх закриття. Для підсилення того або іншого напрямку на рубежі блокування, а також переслідування противника, який прорвався через рубіж блокування, в ротах створюються резерви силою до 1-2 відділень, які розташовуються позаду рубежу блокування на найбільш загрозливих напрямках. У залежності від умов місцевості перед рубежем блокування виставляються пости спостереження, секрети, засідки. У випадку, якщо не вистачає сил і засобів для суцільного блокування району знаходження антидержавного збройного формування, блокуються тільки окремі напрямки, по яких вихід (прорив) противника найбільш вірогідний. Блокування напрямків на рубежі блокування здійснюються заслонами (силою до механізованого взводу), кожний заслін блокує ділянку місцевості. Довжина позиції може бути: на закритій місцевості: відділенню – до 250 м, взводу – до 750м; на відкритій місцевості: відділенню – до 500м, взводу – до 1500м. Інтервали між солдатами виходячи з умов місцевості, можуть досягати 100 м, а при діях вночі скорочуватись.

2. Порядок роботи КВ щодо організації бою з одержанням бойового завдання. Робота командира щодо організації дій починається з одержанням завдання і здійснюється, як правило, на місцевості, а якщо це неможливо – у вихідному районі на карті (схемі, макеті місцевості). У цьому випадку бойові завдання відділенням (екіпажам танків) і доданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період зайняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Ком. взводу, одержавши бойове завдання, організує заходи, які включають: з’ясування завдання і надання першочергових вказівок щодо найшвидшої підготовки взводу до його виконання, оцінює обстановку, приймає рішення та оформлює його на карті, проводить рекогносцировку, ставить завдання підлеглим підрозділам (особовому складу, вогневим засобам), організовує взаємодію та управління, бойове забезпечення, виконання заходів морально-психологічного, тилового і технічного забезпечення. Після цього організовує та особисто керує підготовкою особового складу, ОВТ до дій, здійснює контроль (практична робота в підрозділах) і в установлений час доповідає командиру роти.

3. Мета радіаційної та хімічної розвідки, чим досягається своєчасне та вміле використання засобів індивідуального і колективного захисту. Бойове забезпечення підрозділів включає розвідку, охорону, захист від зброї масового ураження, радіоелектронну боротьбу, тактичне маскування, інженерне забезпечення і забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту. У взводі ведеться військова, радіаційна і хімічна розвідка. Радіаційна і хімічна розвідка ведеться відділеннями (екіпажами танків) за допомогою приладів радіаційної і хімічної розвідки, встановлених на БМП (БТР, танках). Радіаційний, хімічний, біологічний захист організовується і здійснюється з метою недопущення або максимального зменшення втрат особового складу підрозділу і забезпечення необхідних умов для виконання поставлених завдань під час дій в обстановці радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, підвищення їх захисту від високоточної та інших видів зброї, а також маскування своїх дій димами (аерозолями). Основними завданнями РХБ захисту є: виявлення та оцінювання РХБ обстановки; підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження; ліквідація РХБ зараження; маскування дій військ (сил) та об’єктів із застосуванням аерозолів.

4. В ролі ком взводу, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із передбойового порядку в цеп. «Взвод у напрямку окремої сральні, до бою – ВПЕРЕД!»

Варіант №

1. Способи переходу підрозділів у наступ і їх коротка характеристика. В залежності від умов, перехід у наступ на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу. Наступ на противника, який обороняється, з ходу може здійснюватися з вихідного району, району зосередження, місць постійної дислокації, навчальних центрів, районів навчань та в ході розвитку бойових дій у глибині наступу. Сутність цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації та вогню артилерії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з похідного у передбойовий та бойовий порядок і без зупинок переходять в атаку. Для забезпечення своєчасного і організованого висування, розгортання і переходу в атаку роті призначаються маршрути висування, вихідний пункт (рубіж), пункти (рубежі) розгортання у батальйонні, ротні, взводні колони, рубіж переходу в атаку і рубіж безпечного віддалення, а при здійсненні атаки у пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування. Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним підрозділи починають у завчасно створеному згідно з рішенням командира бойовому порядку (вихідному положенні). Вихідне положення для наступу займається підрозділами після необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються. Сутність цього способу наступу полягає в тому, що підрозділи заздалегідь та приховано займають вихідне положення та після інтенсивної вогневої підготовки і ударів авіації переходять в атаку.