Психолого-орієнтовані моделі соціальної роботи. Ці теорії отримують поширення у зв'язку з тим, що її сучасна стратегія орієнтує соціальних працівників на те

Ці теорії отримують поширення у зв'язку з тим, що її сучасна стратегія орієнтує соціальних працівників на те, щоб допомогти клієнтам оптимізувати власні зусилля по зміні ситуації, що виникла на особистісному чи соціальному рівнях

Екзистенціальна модель

В основу даної моделі соціальної роботи, що спирається на екзистенціальний і феноменологічний підходи, покладено принцип, який полягає в тому, що при аналізі поведінки клієнта необхідно брати до уваги те, як він сприймає та інтерпретує свої уявлення про навколишній його світі, як оцінює свій соціальний статус.

 

Гуманістична модель

Одним з основних принципів гуманістичної моделі соціальної роботи є прагнення соціальних працівників допомогти клієнтам на основі самопізнання і розуміння значимості своєї особистості зрозуміти самих себе і характер впливу на них навколишнього світу.

 

 

25. 25. групова соціальна робота

Социальная работа с группой – метод, который используется целью оказания человеку помощи через передачу группового опыта для развития его физических и духовных сил, формирования социального поведения. В настоящее время от 6 до 10% социальных работников используют его как основной. Однако, поскольку семью можно определить как «наиболее влиятельную группу», а организацию рассматривать как совокупность нескольких малых групп, то на практике любой социальный работник имеет дело в той или иной мере с группой.

В настоящее время теоретическая база социальной работы группами складывается из положений таких школ, как теория поля теория социального обмена, психоанализ. Основным для всех групповых теорий является положение о невозможности отделения человека от его окружения. С этой точки зрения человека можно рассматривать как обособленного индивида только в ограниченном физиологическом смысле. Люди живут, действуют, чувствуют, ищут смысл жизни и добиваются удовлетворения желаний только в ходе социального взаимодействия, лавным образом в группе.

Маслоу та Роджерс

Основне місце в його концепції займає питання про мотивацію. Маслоу говорив, що люди мотивовані для пошуку особистих цілей, і це робить їх життя мотивованим і осмисленим. Він описував людину, як "бажаючу істоту", яка рідко досягає стану повного задоволення. Повна відсутність бажань і потреб, якщо це можливо, у кращому випадку недовговічне. Якщо одна потреба задоволена, інша спливає на поверхню і спрямовує увагу і зусилля людини.
Маслоу припустив, що всі потреби вроджені і представив свою концепцію ієрархії потреб у мотивації людини в порядку їхньої черговості:
В основі цієї схеми лежить правило, що домінуючі потреби, розташовані внизу, повинні бути більш-менш задоволені до того, як людина усвідомити наявність і буде мотивована потребами, розташованими вгорі. Тобто задоволення потреб, розташованих внизу ієрархії, дає усвідомлення потреб, розташованих вище в ієрархії, і їхню участь у мотивації. По Маслоу, це є головним принципом, що лежить в основі організації мотивації людини, і чим вище людина може піднятися в цій ієрархії, тим більшу індивідуальність, людську якість і психічне здоров'я вона продемонструє.

Ключовим моментом у концепції ієрархії потреб Маслоу є те, що потреби ніколи не бувають, задоволені за принципом "все або нічого". Потреби частково збігаються, і людина одночасно може бути мотивована на двох або більше рівнях потреб. Маслоу зробив припущення, що середня людина задовольняє свої потреби приблизно так:

·
фізіологічні - 85%,

·
безпека і захист - 70%,

·
любов і приналежність - 50%,

·
самоповага - 40%,

самоактуалізація - 10%.

Одним з важливих положень теорії К. Роджерса (1902-1987) є судження про те, що індивід існує в постійно змінюючомуся світі, центром якого є він сам. Цей індивідуальний простір був названий феноменальним світом. Він не є світом об'єктів і предметів, а містить у собі усе, що почуває людина (організм) не залежно від того, усвідомлено чи не усвідомлено це почуття. Усвідомлення того чи іншого почуття було ним названо символізацією об'єкта.

Організм реагує на оточення так, як воно дано йому в досвіді і сприйнятті. Саме ця сфера - сприйняття подій є реальною. Іншими словами, людина реагує не на якусь абсолютну реальність, а на своє сприйняття цієї реальності. Це твердження є одним з основ феноменологічного напрямку, представником якого був Роджерс.

Воно розкривається через наступні три принципи:

1.
Поводження людини можна зрозуміти не з позицій об'єктивного спостерігача, а з позицій самої особистості, її суб'єктивного сприйняття і пізнання дійсності;

2.
Людина сама визначає свою долю, вільна у виборі й ухваленні рішення;

3.
Люди по природі добрі і прагнуть до досконалості.

Організм реагує на визначене феноменальне поле як організоване ціле. Це твердження Роджерса протиставляється функціоналізму, що розкладає особистість і пізнавальні процеси на окремі складові, котрі самі по собі цієї цілісності не ‑­

представляють.

Особистість має одну основну тенденцію і прагнення - актуалізувати, зберігати і зміцнювати організм як осередок досвіду, розвиватися в напрямку зрілості. Організм рухається убік більшої незалежності і відповідальності, убік самоврядування, саморегуляції й автономії.

Чим більше проявів досвіду доступно свідомості, тим більше в людини можливостей відбити загальну картину свого феноменального світу в поводженні; чим менше захисних, що спотворюють зміст досвіду представлень, тим адекватніше вони виражаються в спілкуванні.