Порядок атестації аспіранта

Глухівський національний педагогічний університет

Імені Олександра Довженка

ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ АСПІРАНТА І ЗДОБУВАЧА

Методичні рекомендації

 

 

Глухів - 2010

 

УДК 378.22(07)

 

Друкується за рішенням Вченої ради Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка ((протокол № 4 від 29.12. 2010 року)).

 

 

Організація підготовки аспіранта і здобувача: методичні рекомендації / О.І. Курок, В.П. Зінченко. – Глухів, 2010. – 63 с.

 

Рецензенти:

Міщик Л.І. - доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри загальної і соціальної педагогіки Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка;

Новиков А.О. - доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури і методики її викладання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка

 

Відповідальний за випуск – В.П. Зінченко

 

У посібнику вміщені практичні рекомендації молодим науковцям щодо підготовки аспірантів та здобувачів у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка. Подано методичні вказівки стосовно заповнення документації, необхідної для вступу на навчання, організації навчального процесу та підготовки до захисту кандидатської дисертації.

 

Ó ГНПУ, 2010

 

ЗМІСТ

 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ....................................................................................... 4

2. ПРИЙОМ ДО АСПІРАНТУРИ................................................................................ 5

СКЛАДАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПЛАНУ РОБОТИ АСПІРАНТА... 7

3.1. Обґрунтування вибору теми................................................................................ 7

3.2. Складання розгорнутого плану-проспекту дисертації........................... 12

3.3. Індивідуальний план та його складові......................................................... 13

3.4. Поради щодо складання індивідуального плану..................................... 14

4. КАНДИДАТСЬКІ ІСПИТИ.................................................................................... 20

5. ПОРЯДОК АТЕСТАЦІЇ АСПІРАНТА................................................................ 21

5.1. Призначення атестації та основні вимоги................................................... 21

5.2. Порядок проведення проміжного звітування............................................. 22

5.3. Порядок проведення атестації аспірантів................................................... 24

ЗДОБУВАЧІ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НАД ДИСЕРТАЦІЄЮ ПОЗА АСПІРАНТУРОЮ 25

7. ОФОРМЛЕННЯ КАНДИДАТСЬКОЇ ДИСЕРТАЦІЇ..................................... 26

7.1. Загальні вимоги..................................................................................................... 27

7.2. Структура дисертації............................................................................................ 29

7.3. Впровадження наукових результатів дисертаційної роботи................ 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ І РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ................ 33

ДОДАТКИ......................................................................................................................... 35

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1.1. Основним документом, що регламентує підготовку кандидатів і докторів наук є "Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 309 [10].

1.2. Аспірантура є основною формою підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації.

1.3. Прийом до аспірантури проводиться за конкурсом щорічно у терміни, встановлені університетом. До аспірантури на конкурсній основі приймаються особи, які маютьповнувищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра, а також досвід роботи і виявили здібності до наукової роботи.

1.4. Навчання у аспірантурі здійснюється з відривом від виробництва (очна форма) і без відриву від виробництва (заочна форма), за державним замовленням і за контрактом.

1.5. Підготовка аспірантів понад державне замовлення здійснюється на підставі контрактів, укладених між університетом та вступниками до аспірантури (установами, організаціями та підприємствами, що направили їх на навчання), якими передбачається повне відшкодування витрат на їх підготовку.

1.6. Приймальна комісія приймає рішення щодо кожного вступника до аспірантури. Про рішення приймальної комісії вступник повідомляється в п'ятиденний термін з дня прийняття рішення.

1.7. Аспіранти, підготовка яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, укладають типову та додаткову угоди з університетом.

1.8. Термін навчання в аспірантурі з відривом від виробництва не перевищує трьох років, а без відриву від виробництва – чотирьох років.

1.9. Кожному аспіранту, одночасно з його зарахуванням, наказом ректора університету призначається науковий керівник, зазвичай, доктор наук або за рішенням Ученої ради університету, як виняток, кандидат наук, який має вчене звання доцента.

1.10. Науковий керівник аспіранта здійснює керівництво роботою над дисертацією, контролює виконання затвердженого Вченою радою індивідуального плану та несе відповідальність за якісне написання аспірантом дисертації у визначені терміни.

1.11. Індивідуальний план роботи аспіранта є основним документом, який регламентує його наукову та навчальну діяльність.

1.12. Контроль за підготовкою аспірантів здійснюється на рівні кафедри, деканату, наукового відділу та Вченої ради університету.

1.13. Аспірант двічі на рік звітує про виконання індивідуального плану роботи на засіданні кафедри і щорічно проходить атестацію. Звіт аспірантів проводиться на засіданні кафедри у квітні – травні, а атестація – у жовтні. За результатами атестації наказом ректора університету аспірант переводиться на наступний рік або відраховується з аспірантури. Додатковий контроль та перевірка виконання індивідуальних планів аспірантів здійснюються щорічно Ученою радою.

1.14. Після закінчення терміну навчання аспірант звітує на засіданні Вченої ради університету.

 

ПРИЙОМ ДО АСПІРАНТУРИ

 

2.1. Прийом до аспірантури проводиться за конкурсом щорічно у терміни, встановлені університетом:

- прийняття заяв та інших документів для участі у конкурсі розпочинається з 1 вересня по 1 жовтня;

- конкурсне зарахування – до 1 листопада.

2.2. Вступники до аспірантури подають на ім'я ректора університету такі документи:

1) заяву з письмовою згодою майбутнього наукового керівника дисертації (додаток А);

2) особовий листок з обліку кадрів з фотокарткою (2 екз.);

3) характеристику-рекомендацію;

4) копію трудової книжки;

5) автобіографію;

6) список опублікованих наукових праць і винаходів, завірений у організації, де працює вступник та копії наукових праць;

7) реферат обсягом 25-30 аркушів друкованого тексту з обраної наукової спеціальності (у випадку відсутності наукових публікацій);

8) медичну довідку про стан здоров’я за формою № 088-У;

9) засвідчену копію диплома та додатку про закінчення вищого навчального закладу із зазначенням одержаної кваліфікації;

10) рекомендацію Вченої ради вищого навчального закладу (за наявності);

11) посвідчення про складання кандидатських іспитів (за наявності);

12) ідентифікаційний код;

13) дві фотокартки розміром 4х6 см;

14) довідку про заробітну плату з місця роботи.

Паспорт та диплом про повну вищу освіту подаються вступником особисто.

2.3. Для проведення прийому до аспірантури створюється приймальна комісія під керівництвом ректора або першого проректора університету. Члени приймальної комісії призначаються ректором з числа керівників інститутів, факультетів, кафедр, а також передбачуваних наукових керівників аспірантів.

2.4. Рішення про допуск до складання вступних іспитів до аспірантури виноситься приймальною комісією за результатами співбесіди, розгляду реферату та поданих наукових праць з урахуванням письмового висновку передбачуваного наукового керівника, про що вступник до аспірантури повідомляється у тижневий термін.

Приймальна комісія може відмовити вступнику у допуску до складання вступних іспитів до аспірантури у зв'язку з неподанням у встановлений термін усіх або окремих документів, або поданням їх після закінчення встановленого терміну.

2.5. Вступники до аспірантури складають вступні іспити зі спеціальності (в обсязі навчальної програми для спеціаліста або магістра, яка відповідає обраній ними науковій спеціальності), з філософії та однієї з іноземних мов на вибір (англійської, німецької, французької) в обсязі навчальних програм для вищих навчальних закладів ІV рівня акредитації, затверджених Міносвіти і науки України.

Результати вступних іспитів до аспірантури дійсні протягом календарного року.

Вступники, які на час вступу до аспірантури склали всі або декілька кандидатських іспитів, звільняються від відповідних вступних іспитів до аспірантури і їм зараховуються оцінки кандидатських іспитів.

2.6. Прийом вступних іспитів до аспірантури проводиться предметними комісіями, як правило, у кількості 3–5 осіб, які призначаються ректором, у складі яких повинні бути доктори та кандидати наук, а у складі предметної комісії з наукової спеціальності і передбачувані наукові керівники. У складі предметної комісії з іноземної мови можуть бути також висококваліфіковані викладачі, які не мають наукового ступеня і вченого звання.

2.7. Приймальна комісія приймає рішення щодо кожного вступника до аспірантури. У разі одержання однакових оцінок перевагу при зарахуванні до аспірантури мають вступники, які склали всі або декілька кандидатських іспитів та мають наукові праці за відповідною науковою спеціальністю. Також, перевагу мають призери університетських, усеукраїнських та міжнародних виставок, конкурсів, олімпіад.

2.8. Про рішення приймальної комісії вступник повідомляється у п'ятиденний термін з дня прийняття рішення.

2.9. Аспіранти, підготовка яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, укладають типову (додаток Б) та додаткову (додаток В) угоди з університетом. Текст додаткової угоди може змінюватись.

2.10. Аспіранти, підготовка яких здійснюється за рахунок коштів фізичних чи юридичних осіб, укладають угоду про підготовку аспіранта.

2.11. Після зарахування до аспірантури з відривом від виробництва аспірант повинен до 1 листопада звільнитись із попереднього місця роботи й прибути на навчання.

 

СКЛАДАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПЛАНУ РОБОТИ АСПІРАНТА

 

Обґрунтування вибору теми

 

Вибір теми дисертації є дуже важливим і непростим етапом у діяльності аспіранта чи здобувача. Від того, наскільки вдало визначена тема дослідження, залежить успішність підготовки і захисту дисертації.

Перед тим, як обрати тему, необхідно ретельно проаналізувати дисертації, захищені протягом останніх десяти років, та ознайомитись із темами, які закоординовані в Україні.

Неправильне формулювання теми веде до довільного тлумачення проблеми і нерідко до стихійного збирання фактів. Типовими помилками є формулювання "безпроблемних" тем.

Не менш популярним є й інший трафарет у формулюванні дослідницьких тем: "Удосконалення (чи підвищення ефективності) методики формулювання знань, умінь, навичок, самосвідомості, трудового, екологічного і т.д. виховання, підготовки майбутніх учителів до якихось видів педагогічної діяльності" і т.д. Такі розпливчаті формулювання, як "психолого-педагогічні умови" чи "вдосконалення методики", не спрямовують на дослідження конкретного аспекту педагогічної теорії чи практики і не ставлять чіткої проблеми. У назві теми часто не зазначається те, діяльність кого досліджуватиметься: учнів певного віку чи вчителів. Крім того, заявлені "умови" чи "шляхи вдосконалення" не вивчаються, навіть не формулюються як завдання дослідження.

Нерідко зустрічаються тривіальні формулювання, наприклад: "Вивчення народознавчого матеріалу як фактор патріотичного виховання дітей" або "Комплексна організація навчально-виховної роботи як засіб розвитку особистості підлітків" тощо. Загальновідомо, що вивчення чогось, у тому числі й народознавчого матеріалу, і є фактором виховання, а навчально-виховний процес – засобом розвитку особистості підлітків. Та й не розглядають автори дилему: чи певний вид педагогічної діяльності є чинником чи засобом навчання, виховання й розвитку дітей, а досліджують умови ефективного використання чи врахування певних факторів. Це веде до того, що тема дослідження не узгоджується з його об'єктом і предметом, а гіпотеза формулюється як істина.

Інколи теми формулюються так, що у них називаються кілька предметів дослідження, що теж неправомірно [9].

Обґрунтування вибору теми дисертації (Додаток М) повинно містити такі пункти:

1. Титульний лист.
2. Обґрунтування актуальності теми.
3. Стан розробки науковцями в Україні та за кордоном питань, які передбачається розглянути у дисертації;
4. Проблема дослідження.
5. Об'єкт дослідження.
6. Предмет дослідження.
7. Передбачувана наукова новизна.
8. Передбачувана практична і теоретична значущість.
9. Мета дослідження.
10. Завдання дослідження.
11. Методи досліджень.
12. Організація досліджень.
13. Шляхи впровадження результатів дослідження у практику.
14. План дисертації.

 

Кандидатська дисертація повинна містити результати проведених автором досліджень та отриманих нових науково обґрунтованих результатів, які у сукупності розв’язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки.

Тема дисертації має бути досить короткою (до 15 слів) і чіткою, відображати сутність наукової проблеми, що розглядається.

Кожна наукова спеціальність має шифр і паспорт, який затверджується постановою президії ВАК України. У паспорті спеціальності зазначаються: формула спеціальності, напрямки дослідження і галузі наук, з яких присуджується науковий ступінь. Назва дисертації обов’язково повинна відповідати за змістом одному з напрямків досліджень, визначених у паспорті спеціальності. Паспорти основних педагогічних спеціальностей подані у додатку Д.

Тема дисертації повинна бути пов’язана з напрямами основних науково-дослідних робіт університету та затверджена Вченою радою університету.

Під час опису стану проблеми за даною темою необхідно вказати актуальність теми, її практичне і теоретичне значення. Актуальність тематики дисертаційних досліджень залежить від її відповідності основним напрямкам розвитку науки.

Тема актуальна, якщо не було виконано праць, потрібних сучасному суспільству (державні стандарти освіти, оптимальне співвідношення гуманітарного і природничо-наукового компонентів освіти на різних ступенях навчання, національної і загальнолюдської культури у змісті освіти, інтеграція гуманітарних знань учнів у соціальну картину світу, нова система вивчення окремих предметів, закономірності виховання у правовій державі, методи й технології якісної і кількісної оцінок результатів навчально-виховного процесу, нові педагогічні технології навчання й виховання тощо).

Актуальність теми визначається також недостатністю тих чи інших знань, рівня вихованості дітей у нових соціально-економічних і політичних умовах (шляхи задоволення національно-культурних потреб у сфері освіти; проблеми забезпечення комп'ютерної грамотності молоді; системи вимірювання якості загальноосвітньої підготовки учнів та методик її оцінки тощо).

Безперечно, актуальність проблеми й теми дослідження визначається не лише практичними потребами системи освіти, а й науки, логікою розвитку педагогічної теорії. Однак при формулюванні актуальності дослідження мають бути обов'язково визначені психолого-педагогічні проблеми, які підтверджують необхідність проведення даного дослідження.

Завершується опис актуальності дослідження висновком про те, що, незважаючи на наявні праці, наукові знання у цій галузі недостатні, або вони застаріли, або відсутні. Тим самим готується перехід до формулювання суперечності і проблеми дослідження [9].

Визначення об'єкта і предмета дослідження є дуже важливим етапом дослідження. Необхідність розрізняти об'єкт і предмет дослідження зумовлюється тим, що педагогічна дійсність дуже різноманітна. Тому треба розрізняти, з одного боку, всю об'єктну сферу, яка цікавить дослідника, а з другого – те, стосовно чого він збирається одержати нове знання.

Неточності у визначенні об'єкта й предмета дослідження, їх змішування приводить до сумнівних загальних висновків, до підміни дослідження міркуваннями щодо давно встановлених наукою істин, замість аналізу конкретних результатів, і врешті дає мізерний практичний результат. Найчастіше об'єктом називають певну дослідницьку галузь, а предметом – її частину, що неправомірно.

Основними об'єктами педагогічних досліджень є діяльність учителів і вихователів, дітей і учнів, педагогічні стосунки (між суб'єктом і об'єктом навчання та виховання, особистістю і колективом, навчанням і самоосвітою, вихованням і самовихованням), організація чи управління пізнавальною діяльністю дітей, навчально-виховним процесом чи навчально-виховним закладом тощо.

Досить часто дослідники об'єктом чи предметом дослідження помилково називають учасників педагогічного процесу (учнів, студентів, учителів, батьків, дидактичні чи технічні засоби навчання, навчальне обладнання тощо). Тим часом об'єктом чи предметом педагогічного дослідження має бути процес навчання чи виховання. Визначаючи об'єкт, треба дати відповідь на запитання: що розглядається? А предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про спосіб розгляду об'єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об'єкта розкриваються. Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується, а предметом – те, що у цьому об'єкті дістає наукове пояснення. Якщо об'єктом є розумовий розвиток учнів у ході навчання, то предметом може бути дослідницький і евристичний методи навчання як засіб розумового розвитку учнів або дидактична чи методична система вправ для розумового розвитку дітей. Якщо об'єктом є процес навчання майбутніх учителів, то у ролі предмета можна виділити формування у студентів комунікативних умінь на основі аналізу й розв'язування проблемних педагогічних ситуацій. Для теми "Формування у підлітків потреби у самовихованні" об'єктом виступає процес самовиховання, а предметом – потреба у самовихованні, яка формується у процесі навчання й виховання.

Предметом досліджень можуть бути мета освіти чи виховання, прогнозування, зміст, форми й методи організації й проведення педагогічного процесу, характеристики діяльності учня і учителя, суперечності у навчально-виховному процесі, шляхи його вдосконалення, характер педагогічних вимог, впливів, педагогічні умови, особливості, тенденції розвитку навчально-виховних явищ і процесів, різні види педагогічних ситуацій.

Предметами дослідження можуть виступати також різні педагогічні відносини: між дітьми у групах і колективах, колективом і особистістю, між різними колективами, стосунки у педагогічних колективах, між сім'єю і школою, школою і виробництвом, громадськістю і школою, стосунки між дітьми різного віку в навчальних і трудових об'єднаннях тощо.

Діяльність і навчання дитини теж можуть бути предметом дослідження: її самопізнання, самовиховання, здатність до навчання й виховання, сприйнятливість до виховання, життєвий досвід, поведінка, особистісні якості, інтереси, мотиви, потреби тощо.

При вивченні предмета дослідження важливо конкретизувати, хто є суб'єктами того чи іншого дослідження. Навчання і виховання передбачають спільну діяльність учнів та педагогів, проте основним суб'єктом дослідження має бути щось одне: або діяльність дітей, їх особливості, можливості, інтереси, потреби, характер поведінки, внутрішні протиріччя становлення особистості учня, рівень його вихованості тощо, або діяльність учителя.

Тема дисертації формулюється у витягу з протоколу засідання кафедри і подається до відділу аспірантури для подальшого затвердження на Вченій раді університету (Додаток Е).

 

3.2. Складання розгорнутого плану-проспекту дисертації

План-проспект дисертації – це проект майбутньої дисертації, де кожен розділ та підрозділ супроводжується стислим описом очікуваних результатів, передбачуваних графічних і табличних ілюстрацій. Розгорнутий план складається та підписується аспірантом на окремому аркуші, перевіряється та підписується науковим керівником і додається до індивідуального плану як окремий додаток. У плані вказується прізвище, ім'я, по батькові аспіранта, його наукова спеціальність та тема дисертації.

Відповідно до вимог ВАК України кандидатська дисертація має такі основні структурні розділи:

- титульний аркуш;

- зміст;

- перелік умовних позначень та скорочень (за необхідністю);

- вступ;

- основну частину;

- висновки;

- додатки (за необхідністю).

- список використаних джерел;

Основна частина дисертації – це 2-4 розділи, які поділяються на підрозділи.

Зазвичай, розпочинаючи до роботи над дисертацією, дуже складно спрогнозувати її кінцевий зміст, тому розгорнутий план не є остаточним, з часом він може зазнавати певних змін, інколи, навіть кардинальних.

Складання розгорнутого плану дисертації дозволяє аспіранту уявити зміст та обсяг теоретичних та експериментальних досліджень, а також визначити загальний план роботи, скласти індивідуальний план роботи над дисертацією від формулювання завдань до оформлення кінцевих результатів.

 

 

3.3. Індивідуальний план та його складові

 

Аспіранту необхідно разом із науковим керівником скласти індивідуальний план роботи, а також календарний графік роботи.

Науковий керівник рекомендує необхідну літературу та інші джерела за темою; систематично проводить консультації; оцінює зміст підготовленої дисертації як частинами, так і в цілому; дає згоду на подання дисертації на захист та допомагає в організації її захисту.

Отже, науковий керівник надає наукову, методичну та організаційну допомогу, систематично контролює виконання роботи, вносить необхідні корективи, дає рекомендації щодо доцільності прийняття того чи іншого рішення, а також робить висновок про готовність роботи. Науковий керівник несе повну відповідальність за якість наукового дослідження та його результатів.

При плануванні етапів досліджень доцільно передбачити підготовку до друку публікацій.

Для педагогічних наук можна виділити такі етапи процесу отримання наукового результату із зазначенням характеру можливої публікації:

1. Огляд стану проблеми, визначення галузі і завдань дослідження. Постановка завдань дослідження, вибір підходів та методів її розв'язання. Визначення об’єкта і предмета дослідження. За результатами публікується оглядова стаття.

2. Розробка моделей об’єкта і предмета дослідження та впливу на них різних чинників. За результатами може бути опублікована одна або декілька статей.

3. Вивчення окремих питань об’єкта дослідження та загальної проблеми. За результатами може бути підготовлена одна або декілька публікацій.

4. Експеримент. Результати експерименту дають можливість підготувати статтю, в якій описуються умови та результати дослідно-експериментальної роботи. Окрема стаття може бути присвячена методиці формуючої дії на досліджуваний об'єкт.

5. Впровадження. Для цього розробляються методичні матеріали (рекомендації, розробки тощо), які можуть бути використані навчальними закладами, установами для поліпшення їх діяльності. Обов'язково оформляються акти (довідки) впровадження у навчальний процес або виробництво, які потім додаються до дисертації.

Результати кожного з етапів дослідження мають бути представлені на конференціях і семінарах з публікацією тез доповідей або матеріалів, що є свідченням апробації.

Підготовка статей і доповідей на конференціях – обов’язкова складова індивідуального плану роботи аспіранта.

 

3.4. Поради щодо складання індивідуального плану

 

Індивідуальний план повинен заповнюватись із дотриманням низки вимог до кожної з його складових та загального графіку роботи, поданого у додатку Н:

 

1. ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ

Містить:

- назву кафедри, факультету (інституту), де проходить підготовку аспірант;

- прізвище, ім’я, по батькові (у називному відмінку);

- спеціальність (у форматі: шифр – “назва спеціальності”);

- дату вступу та закінчення навчання.

 

2. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО ВИБОРУ ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

Містить:

- прізвище, ім’я, по батькові (у називному відмінку);

- спеціальність (у форматі: шифр – “назва спеціальності”);

- тему дисертації (повністю з мінімальним використанням скорочень слів та абревіатур);

- дата та № протоколу затвердження теми дисертації на Вченій раді університету (заповнюється після затвердження);

- науковий керівник (прізвище, ім’я, по батькові у називному відмінку, його науковий ступінь та вчене звання).

Текст пояснювальної записки (обґрунтування вибору теми) або пишеться безпосередньо в індивідуальному плані, або вклеюється у нього на окремому аркуші за підписом наукового керівника аспіранта.

 

3. РОЗГОРНУТИЙ ПЛАН РОБОТИ (ПЛАН-ПРОСПЕКТ ДИСЕРТАЦІЇ)

Розгорнутий план майбутньої дисертаційної роботи аспіранта додається до індивідуального плану.

 

4. ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН РОБОТИ

Загальний план роботи складається на всі роки навчання в аспірантурі і підписується аспірантом та науковим керівником із зазначенням дати підпису.

Загальний план має три розділи. Опис роботи згідно з розділами подається у вигляді таблиці з трьох колонок:

4.1.“Назва роботи” – це назви 3-х розділів.

4.2. “Обсяг і короткий зміст роботи”:

Розділ І. Зазначаються назви іспитів кандидатського мінімуму та назви дисциплін, з яких в аспірантурі складаються або вже складено іспити. Якщо іспит складено, то робиться запис стосовно того, який іспит і коли складено.

Розділ ІІ. Зазначається обсяг роботи, яка планується (у розділах). Може бути стисло вказано, що планується розробити у теоретичному плані та які експериментальні дослідження передбачаються.

Розділ ІІІ. Зазначаються, які види навчально-методичної роботи (написання навчальних посібників, методичних вказівок, підготовка нових дисциплін тощо) та які види занять планується проводити (лекційні, лабораторні, семінарські чи практичні) для студентів яких спеціальностей і по якій кафедрі.

4.3. “Термін виконання та форма звітності”:

Розділ І. Зазначаються дати складання (місяць та рік) вказаних у другій колонці таблиці іспитів. Слід враховувати, що сесія із складання іспитів кандидатського мінімуму проводиться двічі на рік – у травні–червні або в жовтні–листопаді. За перший рік навчання в аспірантурі бажано скласти іспити з філософії та з іноземної мови. Іспит зі спеціальності складається на останньому році навчання.

Розділ ІІ. Зазначається термін проведення теоретичних та експериментальних досліджень та форма звітності. Наприклад, для теоретичної роботи – розділи дисертації та фахові публікації, а для експериментальної – програма експерименту, діагностична методика, експериментальні дані. Також вказується термін безпосереднього оформлення дисертації за вимогами ВАК. Не допускається зазначення в якості термінів усього періоду навчання в аспірантурі або термінів, що перевищують час навчання в аспірантурі.

Зазначається дата (місяць та рік) попереднього захисту дисертації на кафедрі. Успішним вважається закінчення навчання у тому випадку, коли кандидатська дисертація аспіранта на момент закінчення ним аспірантури пройшла процедуру прийняття до захисту в спеціалізованій Вченій раді. При цьому бажано, щоб попередній захист дисертації відбувся до літніх відпусток, тобто не пізніше червня останнього року навчання в аспірантурі. Тоді аспірант матиме час і можливість виправити виявлені рецензентами недоліки, помилки, провести необхідні додаткові дослідження, здійснити остаточне оформлення дисертації, подати дисертацію на перше осіннє засідання спеціалізованої ученої ради.

Розділ ІІІ. Зазначається, коли планується займатись навчально-методичною та педагогічною роботою. Це можуть бути конкретні терміни або стандартна фраза “За планом кафедри”. Також зазначається форма звітності навчально-методичної роботи, наприклад, навчальні посібники, методичні вказівки, конспекти лекцій, підготовлені лабораторні роботи з нових дисциплін тощо.

 

5. РОБОЧІ ПЛАНИ ПІДГОТОВКИ

Робочий план складається на кожен рік навчання в аспірантурі й підписується аспірантом та науковим керівником із зазначенням дати підпису.

Зміст та терміни виконання етапів роботи в робочих планах повинні відповідати загальному плану роботи аспіранта. Відмінність полягає в тому, що однорічний робочий план є більш деталізованим і щороку супроводжується відмітками про якість та обсяг його виконання.

Загальний план має три розділи. Опис роботи згідно з розділами подається у вигляді таблиці з чотирьох колонок:

5.1.“Назва роботи” – це назви розділів.

5.2. “Обсяг і короткий зміст роботи”:

Розділ І. Зазначаються назви іспитів кандидатського мінімуму та загальноосвітніх іспитів, якщо вони передбачаються навчальним планом ("Українська мова за професійним спрямуванням", "Інформаційні технології", "Методи математичної обробки результатів досліджень" тощо). Додатково, разом із підготовкою до складання кожного іспиту кандидатського мінімуму (окрім іспиту зі спеціальності) планується написання відповідного реферату.

Розділ ІІ. Рекомендації щодо заповнення розділів “Теоретична робота” і “Експериментальна робота” подано у прикладі заповненого індивідуального плану в додатку Ж. Важливо зазначити, що на перший рік навчання, незалежно від типу підготовки, необхідно планувати не тільки огляд літературних джерел та аналіз стану проблеми, а й розробку програми експерименту, якщо він передбачається.

У підрозділі “Публікація статей” розділу ІІ індивідуального плану вказується кількість статей, яку планується опублікувати за матеріалами дисертаційних досліджень та кількість виступів на конференціях (семінарах, симпозіумах тощо). Під час планування кількості статей та конференцій слід враховувати такі рекомендації: 1) загальна кількість статей, опублікованих у наукових фахових виданнях з переліку ВАК України, протягом усього навчання в аспірантурі повинна бути не меншою п'яти; 2) усі наукові та практичні результати, які захищаються в дисертації, повинні бути висвітлені у фахових виданнях; 3) щороку слід планувати виступи на наукових конференціях та, починаючи хоча б з другого року навчання, підготовку наукової статті у провідному фаховому журналі з переліку ВАК України; 4) під час планування кількості статей та виступів на конференціях слід враховувати свої реальні можливості і той факт, що успішність підготовки аспіранта під час щорічної атестації на кафедрі залежить від виконання запланованого в індивідуальному плані обсягу робіт.

В останній рік навчання в аспірантурі у розділі ІІ індивідуального плану планують підрозділи:

- “Завершення роботи над дисертацією”, де подається перелік завершальних розділів дисертації, кількість запланованих публікацій у поточному році;

- “Підведення підсумків наукових досліджень” (висновки, акти впровадження результатів дисертації);

- “Оформлення дисертації та попередній захист на кафедрі” (остаточний варіант дисертації; визначення профілюючої кафедри);

- “Доопрацювання зауважень”.

Розділ ІІІ. Відповідно до загального плану роботи вказуються які види навчально-методичної роботи (написання навчальних посібників, методичних вказівок, підготовка нових дисциплін тощо) та які види занять планується проводити (лекційні, лабораторні, семінарські чи практичні) для студентів яких спеціальностей і по якій кафедрі. Додатково повинні бути вказані назви дисциплін, які будуть викладатись (обов’язково з кількістю годин) або дисципліни, за якими планується здійснювати навчально-методичну роботу.

5.3. “Термін виконання та форма звітності”:

Розділ І. Зазначаються дати складання (місяць та рік) запланованих іспитів відповідно до загального плану роботи. Як форма звітності вказуються реферати з філософії та іноземної мови.

Розділ ІІ. Зазначається: 1) термін завершення запланованих розділів (етапів) теоретичних та експериментальних досліджень; 2) форма звітності проведених теоретичних та експериментальних досліджень: розділ І дисертації, або підрозділи; модель процесу формування...; підрозділи з аналізом результатів експерименту, або отримання акту впровадження тощо; 3) місяці, у які планується подача до редакції наукових статей, виступи на конференціях (обов'язковою є участь у звітній університетській науковій конференції викладачів та студентів). Зазначення терміну завершення усіх етапів робіт місяця, коли завершується поточний рік навчання, свідчить про неякісне планування аспірантської підготовки як з боку аспіранта, так і з боку наукового керівника.

На останньому році навчання в аспірантурі визначається:

- термін представлення рукопису чорнового примірника дисертації;

- термін викладення отриманих загальних висновків наукових результатів дисертації та їх співвідношення із загальною метою і конкретними завданнями, поставленими і сформульованими у вступі; акт упровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес чи виробництво;

- термін (не пізніше травня останнього року навчання) представлення дисертації на засідання кафедри. Форма звітності – висновок, оформлений як витяг із протоколу засідання кафедри щодо дисертації аспіранта;

- термін оформлення остаточного варіанта дисертації, в разі висловлених при обговоренні дисертації зауважень.

Розділ ІІІ. Зазначається, коли планується займатись навчально-методичною та педагогічною роботою. Також зазначається форма звітності навчально-методичної роботи, наприклад, навчальні посібники, методичні вказівки, написані лекції та підготовлені лабораторні роботи з нових дисциплін тощо.

5.4. “Відмітки про виконання”.

Розділ І. Підтверджується факт складання запланованих іспитів відповідно до загального плану роботи. Вказуються отримані оцінки.

Розділ ІІ. Зазначаються: 1) назви, обсяг та стан завершеності запланованих розділів, підрозділів та етапів теоретичних досліджень; 2) факт проведення та результати експериментальних досліджень (програма експерименту, обробка та аналіз результатів експерименту, отримання актів впровадження тощо); 3) назви та стан готовності до публікування (подано чи прийнято до друку, опубліковано) наукових статей та назви доповідей, які були зроблені на наукових конференціях протягом поточного року навчання.

Для останнього року навчання в аспірантурі зазначається навчальний заклад, установа чи підприємство, де впроваджені результати дисертації, № протоколу, дата проведення “попереднього захисту” на кафедрі та ін.

Розділ ІІІ. Подаються назви дисциплін та види проведених навчальних занять, назви та стан готовності до публікації навчально-методичних видань та розробок тощо.

Під третьою та четвертою колонкою аписується атестаційний висновок наукового керівника щодо якості та обсягу проведеної аспірантом роботи з таких позицій:

- якість і обсяг проведених теоретичних та експериментальних досліджень та їх відповідність індивідуальному плану;

- сумлінність та працелюбність у проведенні досліджень;

- недоліки у підготовці аспіранта, які потребують корективів;

- інше, що дозволяє повніше оцінити становлення аспіранта як науковця та рівень підготовки ним кандидатської дисертації;

- позитивний чи негативний висновок щодо доцільності продовження аспірантської підготовки аспіранта.

Забороняється формулювати висновок типу “Індивідуальний план виконано в повному обсязі”. Також не можна використовувати словосполучення типу “недостатньо” чи “неповністю виконаний індивідуальний план”. Він повинен бути або виконаним, або ні.

Після щорічної атестації аспіранта на кафедрі та представлення і затвердження щорічного письмового звіту виконання робочого плану підготовки затверджується проректором з наукової роботи:

 

6. ОСТАННІЙ АРКУШ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПЛАНУ

Останній аркуш індивідуального плану заповнюється після представлення кандидатської дисертації в спеціалізованій Вченій раді. При цьому вказується прізвище, ім'я, по батькові аспіранта, тема дисертації, назва та шифр спецради.

Представлення дисертації до захисту в спецраді підтверджується підписами наукового керівника аспіранта та проректора з наукової роботи з зазначенням дати підписів.

Після заповнення останнього аркуша індивідуального плану вважається виконаним, а аспірант, який подав дисертацію в спеціалізовану Вчену раду, успішно завершив навчання в аспірантурі.

У додатку Ж подано приклади заповнення індивідуального плану аспіранта з відривом від виробництва.

 

 

КАНДИДАТСЬКІ ІСПИТИ

 

4.1. Здобувач наукового ступеня кандидата наук повинен скласти кандидатські іспити. Перелік кандидатських іспитів, їх програм відповідно до спеціальностей визначає Міністерство освіти і науки України та разом з ВАК здійснює контроль за їх організацією і проведенням.

4.2. Кандидатські іспити складають з філософії, іноземної мови та спеціальності.

4.3. Здобувач наукового ступеня кандидата наук, який не має повної вищої освіти в галузі науки, за профілем якої підготовлено дисертацію, на підставі рішення відповідної спеціалізованої Вченої ради складає додатковий кандидатський іспит із загальнонаукової дисципліни даної галузі науки.

4.4. Кандидатські іспити зі спеціальності складають у вищих навчальних закладах III або IV рівнів акредитації та наукових установах, у яких відкрита аспірантура або є спеціалізована Вчена рада з відповідної наукової спеціальності.

Кандидатські іспити зі спеціальності приймаються за програмами, що складаються з двох частин: типової програми, затвердженої Міносвіти і науки України, та додаткової програми, що розробляється відповідною кафедрою.

Додаткова програма кандидатського іспиту зі спеціальності повинна містити нові розділи відповідної наукової спеціальності та питання, пов’язані з напрямом досліджень здобувача, а також враховувати останні досягнення у відповідній галузі науки та найновішу наукову літературу.

Приклад додаткової програми аспіранта для складання іспиту кандидатського мінімуму зі спеціальності подано у додатку З.

4.5. Кандидатські іспити з філософії складають у вищих навчальних закладах III або IV рівнів акредитації, які мають самостійні кафедри філософії чи суспільних наук (за наявності у штаті не менше одного доктора філософських наук).

Кандидатські іспити з філософії приймаються за типовими програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України.

4.6. Кандидатські іспити з іноземної мови (англійської, німецької, французької) складають у вищих навчальних закладах III або IV рівнів акредитації, які мають самостійну кафедру іноземних мов.

Кандидатські іспити з іноземної мови приймаються за типовими програмами, затвердженими Міносвіти і науки України.

4.7. Кандидатські іспити приймаються організовано, два рази на рік у формі сесій: травень–червень та жовтень–листопад.

У разі подання здобувачем до спеціалізованої Вченої ради дисертації до захисту кандидатський іспит зі спеціальності, як виняток, може бути прийнятий поза сесією.

4.8. Після складання кожного кандидатського іспиту аспіранту чи здобувачу видається посвідчення встановленої форми, а за місцем складання останнього кандидатського іспиту ці посвідчення замінюються на єдине посвідчення.

ПОРЯДОК АТЕСТАЦІЇ АСПІРАНТА