Хімічно небезпечні об’єкти

 

Хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походження, які виготовляють в Україні чи отримують з-за кордону для використання у господарстві та побуті, що негативно впливають на життя та здоров’я людей, тварин і рослин, обов’язково вносяться до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.

За Міжнародним реєстром, у світі використовується понад 6 міліонів токсичних речовин в сільському господарстві, промисловості та побуті, 60 тисяч з яких виробляються у великих кількостях, у тому числі понад 500 речовин, які належать до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), токсичних для людей.

Особливо небезпечні аварії на підприємствах, які виробляють, використовують або зберігають СДОР, вибухо- і вогненебезпечні матеріали. До них належать заводи і комбінати хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості, підприємства, оснащені холодильними установками (молокозаводи, м’ясокомбінати, холодильники), котрі як холодоносії використовують аміак, підприємства з виробництва добрив і пластичних мас.

Об’єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це хімічно небезпечні об’єкти.

У 2004 – 2005 роках в Україні виникло 47 аварій з викидом (загрозою викиду) СДОР. Внаслідок цих подій 9 осіб загинуло та кілька десятків осіб постраждали.

У результаті аварії на об’єкті, на якому виробляють або використовують СДОР, обслуговуючий персонал і населення, яке проживає поблизу об’єкта, сільськогосподарські тварини, посіви та лісові насадження можуть бути уражені отруйними речовинами.

Викид (розлив) небезпечних речовин на хімічно небезпечному об’єкті, що може призвести до загибелі чи хімічного ураження людей, констатується як аварія на хімічно небезпечному об’єкті. У разі таких аварій можуть виникати масові ураження людей, тварин, сільськогосподарських та лісогосподарських рослин і насаджень.

До хімічно небезпечних об’єктів (підприємств) належать:

- заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки та агрегати, які виробляють або використовують СДОР;

- заводи (або їхні комплекси) з переробки нафтопродуктів;

- виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР;

- підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції й очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

- залізничні станції та порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали та склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР;

- транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові та морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

- склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;

- склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Основні причини аварій на хімічно небезпечних об’єктах такі:

- організаційні помилки людей;

- несправність в системі контролю і забезпечення безпеки виробництва;

- поломки вузлів, устаткування, трубопроводів, ємностей або окремих деталей;

- пошкодження у системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної обстановки;

- несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів;

- акти диверсій, обману або саботажу виробничого персоналу або сторонніх осіб;

- дія сил природи і техногенних систем на обладнання.

Значні аварії можуть виникнути при витіканні (викиданні) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може статися за таких обставин:

- при раптовому відключенні енергії, відмові в роботі машин і механізмів;

- при витіканні хімічно небезпечних речовин із труб;

- при використанні непридатних матеріалів;

- при виникненні екзотермічних реакцій через вихід з ладу системи безпеки й контролю;

- при розриві шлангових з’єднань у системі розвантажування;

- при полімеризації хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання.

Факторами ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах є хімічне ураження людей, сільськогосподарських тварин, зараження місцевості, ґрунту, води, урожаю, продуктів харчування, кормів і повітря.

В Україні функціонує 1810 об’єктів господарювання, на яких зберігаються або використовуються у виробничому процесі понад 283 тисяч тон сильнодіючих ядучих речовин, у тому числі – 9,8 тисяч тон хлору, 178,4 тисяч тон аміаку.

Ці об’єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

- перший ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження, в кожному з них мешкає більше 75 тисяч осіб) – 76 об’єктів;

- другий ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження, в кожному з них мешкає від 40 до 75 тисяч осіб) – 60 об’єктів;

- третій ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного ураження, в кожному з об’єктів мешкає 40 тисяч осіб) – 1134 одиниці;

- четвертий ступінь хімічної небезпеки (зони можливого хімічного зараження, кожна не виходить за межі об’єкта) – 540 одиниць.

У зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів проживає близько 20 міліонів осіб.

321 адміністративно-територіальна одиниця (АТО) віднесена до певного ступеня хімічної небезпеки: до першого ступеня віднесено 154 АТО (в зоні можливого хімічного ураження перебуває більше 50 % мешканців), до другого ступеня віднесено 47 АТО (де перебуває від 30 до 50 % населення), до третього ступеня – 108 АТО (від 10 до ЗО % населення).

Правилами техніки безпеки і контролю суворо регламентуються виробництво, транспортування і зберігання СДОР. Але аварії, катастрофи, пожежі й стихійні лиха можуть призводити до руйнування виробничих споруд, складів, місткостей, трубопроводів, технологічних ліній. Внаслідок цього СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище – на грунт, різноманітні об’єкти, в повітря і поширитися на населені пункти може призвести до масового отруєння людей і сільськогосподарських тварин. У 2005 році було 22 аварії з викидом (і загрозою викиду) небезпечних хімічних речовин, через що загинув 1 та постраждало 26 осіб.

Потенційно небезпечним є накопичення, зберігання і ліквідація хімічної зброї.