Педагогічні елементи E-Learning.

Педагогічні елементи – це спроба виділити структуру або розділи навчального матеріалу. Наприклад, це може бути урок, завдання, складне питання вибору, вікторина, дискусійна група або кейс. Ці розділи повинні носити незалежний формат, хоча вони можуть виконуватися будь-яким з наступних методів, педагогічні структури не можуть включати текстові книги, веб-сторінки, відеоконференції і iPod відео.

На початку створення змісту курсу E-learning, необхідно оцінити педагогічні методики, які будуть використовуватися. Прості педагогічні методики полегшують створення інформаційного наповнення, але роблять його менш гнучким, багатим і функціональним. З іншого боку, комплексний педагогічний підхід може бути складним для втілення і повільно вдосконалюватися, хоча потенційно вони роблять навчання для студентів більш захоплюючим. Десь між цими крайніми точками знаходиться ідеальна педагогіка, яка дозволяє педагогу ефективно створювати навчальні матеріали і одночасно робити навчання захоплюючим.

Існує кілька педагогічних підходів в E-learning, в тому числі:

Навчальний проект – традиційна навчальна педагогіка, яка фокусується на курсі навчання і розробляється централізованої навчальною групою або одним учителем.

Соціал-конструктивістька педагогіка – педагогіка, яка приносить особливо хороший результат при використанні дискусійних форумів, блогів, інтерактивних енциклопедій і спільної роботи он-лайн. Це спільний підхід, який дає можливість для створення навчальної програми із залученням широкої групи людей, в тому числі і самих студентів.

Розмовна модель Laurillard – вона особливо підходить для використання в E-learning, а також Модель п'яти етапів Gilly Salmon, яка представляє собою педагогічний підхід до використання дискусійних груп.

Пізнавальна перспектива фокусується на пізнавальних процесах, що використовуються у навчанні та на принципах роботи мозку.

Емоційна перспектива фокусується на емоційних аспектах навчання, таких як мотивація, зайнятість, розвага і т.д.

Поведінкова перспектива фокусується на навичках і поведінкових результатах навчального процесу. Рольова гра і ставлення до навколишнього оточення.

Контекстуальна перспектива фокусується на аспектах навколишнього середовища і суспільства, які можуть стимулювати навчання. Взаємодія з іншими людьми, спільні відкриття і важливість підтримки з боку інших користувачів, а також тиск.

Безліч зусиль було спрямовано на розробку технічних можливостей для багаторазового використання електронних навчальних матеріалів і особливо на створення або повторне використання предметів навчання. Це замкнуті блоки, в яких необхідним чином розставлені теги – ключові слова або інші метадані – і які часто зберігаються у файловому форматі XML. Створення курсу вимагає поєднання ряду предметів навчання. Вони можуть бути захищеними правом власності і відкритими, комерційними та некомерційними, мати сховище предметів навчання для перегляду користувачами, як наприклад сховище Merlot.

Загальний стандартний формат для інформаційного наповнення E-learning – це SCORM, поки інші специфікації дозволяють переміщати «предмети навчання» (Schools Interoperability Framework) або розділяти на категорії метадані (LOM).

Самі по собі ці стандарти – старі за часом розробки, найстаршому з них 8 років. Вони також мають вертикальну специфіку: SIF використовується в першу чергу для pK-12, LOM переважно для корпоративного, військового та вищої освіти, а SCORM – переважно військового і корпоративного, а іноді вищої освіти. PESC (the Post-Secondary Education Standards Council – рада за стандартами освіти після середньої школи) – також робить успіхи у вдосконаленні стандартів і предметів навчання для вищої освіти. У той же час SIF починає серйозний поворот у напрямку розробки навчальних планів.

В американському просторі pK-12 існує сховище (хост) стандартів інформаційного наповнення, які дуже важливі, кращий приклад - це стандарт даних NCES. Стандарти інформаційного наповнення та критерії виконання кожного уряду – важливі метадані для зв'язку предметів E-learning в цьому просторі.

 

1.3 Комунікаційні технології, використовувані в E-learning. Комунікаційні технології звичайно підрозділяються на асинхронні і синхронні. Асинхронні використовують такі технології як блоги, інтерактивні енциклопедії та дискусійні майданчики. Основна ідея полягає в тому, що учасники можуть залучатися в обмін ідеями або інформацією незалежно від залученості інших учасників в цей же час. Електронна пошта також асинхронна, бо може відправляти і отримувати без залучення обох учасників в одне і теж час.

Синхронні включають в себе обмін ідеями та інформацією між кількома учасниками в один і той же період часу. Дискусія один на один – це приклад синхронна комунікація. Синхронна взаємодія може відбуватися як при одночасній зустрічі всіх учасників, так і під час он-лайн сесії в чаті або віртуальних класів або зустрічі.

Віртуальні класи або зустрічі часто використовують поєднання комунікаційних технологій.

 

Покоління E-Learning.

Три покоління E-Learning. Виникнення і швидке розповсюдження е-learning від концепцій е-learning 1, е-learning 1.3 до е-learning 2.0 обумовлено розвитком Інтернет і мультимедійних технологій.

Розглянемо еволюцію E-Learning,, що описує всі тенденції в сучасних технологіях електронного навчання. На найвищому рівні еволюцію можна відобразити в наступній таблиці:

Покоління	E-Learning 1.0	E-Learning 1.3	E-Learning 2.0
Основні компоненти	- Курси - LMS - Засоби розробки	- Зв’язані комплекти - LCMS - Засоби швидкої розробки	- Вікі - Соц.мережі і загальні закладкт - Блоги - Add-ins (компоненти, що надбудовуються) - Mash-ups (додатки, що надають доступ до кылькох БД)
Права	Зверху вниз, однонаправлено	Зверху вних, спыльна робота	Знизу вверх, ініціатива студентів, взаємне навчання
Час розробки	Довго	Швидко	Відсутній
Розмір контенту	60 хвилин	15 хвилин	1 хвилина
Час доступу	До роботи	На перервах	Під час роботи
Віртуальні зустрічі	Клас	За запрошенням, під час роботи	Між собою, експертами
Процес навчання	Все за один раз	За декілька підходів	Коли потрібно
Доступ до контенту	LMS	Пошта, Інтранет	Пошук, RSS
Ініціатор	Інструктор	Людина, що навчається	Колега
Розробник контенту	Дизайнер контенту	Експерт по тематиці	Будь-хто

 

E-Learning 1.0 – перше покоління навчання (насправді – тренінгу), проведеного через веб. Може бути охарактеризоване курсом в 60 і більше хвилин. Найбільш часто використовувалися синхронні курси, що поставляються через віртуальний навчальний клас або асинхронні курси, побудовані з використанням інструментів для авторинга, дизайн контенту звичайно слідував моделі традиційного навчання, розроблений дизайнером з навчання. Ну і звичайно курси управлялися через LMS.

E-Learning 1.3 – таке поняття використовують для покоління e-learning, існуючого останні кілька років, при якому розробка відбувається швидше, а процес навчання розбитий на більш дрібні шматки. Навчання доступне в контексті робочого місця і форма доставки набагато більш проста. З цієї причини навчання не завжди доступно через LMS, а доставляється через поштові повідомлення і посиланнями на доступ до корпоративного Інтранету. Контент в E-Learning 1.3 створюється звичайно експертами з тематики по шаблонах, з використанням засобів швидкої розробки і систем управління навчальним контентом (LCMS). Ну і додатково, віртуальні класи або обговорення можуть організовуватися в міру необхідності як частина загального навчального процесу.

Як бачимо, E-Learning 2.0 – це набагато більший крок, ніж при переході від E-Learning 1.0 на E-Learning 1.3. E-Learning 2.0 засноване на інструментах, в яких комбінується проста розробка контенту, поширення через веб і вбудовані засоби спільної роботи. Створювати контент може будь-який співробітник, навіть у процесі поточної роботи. По суті, вимоги й очікування від E-Learning 2.0, це органічне поєднання роботи і навчання в одному процесі, керованим самим співробітником. Навчання – це процес доступу до контенту, який створюється як експертами, так і колегами по роботі, а також і спілкування з колегами через модель соціального комп'ютингу.

Дуже важливо зауважити, що E-Learning 1.0, E-Learning 1.3, і E-Learning 2.0 представляють еволюцію методів, що використовують веб для підтримки навчання і збільшення продуктивності людини. Але, наприклад, в один і той же час існують одночасно AM / FM радіо, CD, і iPod, те саме можна сказати відносно E-Learning 1.0, E-Learning 1.3, і E-Learning 2.0. Іншими словами, хоча колонки в табличці відокремлені один від одного, практичні рішення зазвичай є комбінацією методик з декількох поколінь.

Озброївшись таким розумінням, спробуємо подивитися, коли можна використовувати кожен метод. E-Learning 1.0 рішення залишаться для використання в тих випадках, коли обсяг контенту великий, аудиторія досить велика, її потреби відомі, а знання знаходяться приблизно на одній відстані від рівня знань експерта. E-Learning 1.0 також може використовуватися у разі сертифікаційного навчання або навчання навичкам з високою значимістю помилки. E-Learning 1.3 може бути використано для швидкого цільового навчання або просто звичайної передачі інформації про нові продукти, процедурах, системах і т.д. E-Learning 2.0 може бути використаний для абсолютно різних навчальних завдань. E-Learning 2.0 також дуже придатний в тих випадках, коли контент не може бути ефективно формалізований без великих фінансових витрат на аналіз і розробку, оскільки інформації дуже багато і вона безперервно змінюється і відтворюється в процесі роботи.

E-Learning 2.0 – це відносно нова річ і буде потрібно достатньо часу, щоб вона почала працювати в більшості організацій. У той же час, деякі дуже важливі питання потребують обговорення спільнотою практиків, які націлені на використання даних технологій навчання.

Е-learning як метод навчання органічно походить від дистанційного навчання. Дистанційна освіта з часу свого виникнення була зручною і дешевою альтернативою традиційним формам освіти, тому мала боротися за визнання і виробила деякі особливості для завоювання ринку і демонстрації своєї якості. Конвергенція традиційних та комп'ютер-орієнтованих методів навчання розвивалася органічно завдяки паралельній еволюції примітивного online світу до так званого Web 2.0, надавши життя концепції електронної освіти – e-learning 2.0.

Термін Web 2.0 має багато визначень, але дуже важливо виділити два головні аспекти: можливість вільно читати і записувати інформацію у web, концепція «Read-Write Web». Тобто, Web 2.0 означає, що кожен може дуже просто створювати і поширювати інформацію в Інтернет. Це включає індивідуальний запис в блог, передача відео через YouТube, розміщення фотографій на Flickr, колективне створення кон- тенту в wikis, як в Wikipedia, а також участь у соціальних мережах типа Facebook, Twitter, Linkedin, My Space, ВКонтакте і т.п. Термін е- learning 2.0 був придуманий канадським дослідником Стефаном Доуном (Stephen Downes) у 2005 році, як похідний для всієї сукупності тенденцій в електронному навчанні, які виникли від комбінації із засобами Web 2.0 і соціалізації процесу отримання знань. Концепція е- learning 2.0 може включати як самостійну роботу з електронними матеріалами з використанням персонального комп'ютера, мобільного телефону, dvd-програвача, телевізора, так і отримання консультацій, порад у територіально віддаленого викладача, можливість тестування знань і дистанційної взаємодії співтовариства користувачів, які ведуть спільну віртуальну учбову діяльність і т.п.

Для ефективного навчання потрібно швидко і вдумливо нагромаджувати й відтворювати інформацію, вміло використовувати її для розв’язання проблем і створення нових ідей. Згідно з сучасними психологічними дослідженнями навчання відбувається швидше і краще, якщо поєднуються якомога більше здатностей мозку. Ми засвоюємо лише 10% того, що читаємо, однак 20% того, що чуємо і 30% того, що бачимо, але 50% того, що бачимо і чуємо і 90% того, що говоримо і робимо. Найефективніші методи навчання поєднують текст, рисунки або малюнки, музику, ритм, залучають почуття, емоції і дії. Все це досягається у найкращих зразках е-learning 2.0. Тому використання сучасних досягнень психології сприйняття і засвоєння знань і медіа-технологій робить е-learning 2.0 справжньою інновацією у навчанні 21 століття. Обмін файлами, відкрите та вільне програмне забезпечення, ліцензії Creative Commons вже розглядаються не тільки як необхідні, але й як невід'ємні умови для створення і розвитку існуючих та майбутніх освітніх мереж. Такі відомі навчальні заклади як Масачусетський Технологічний Інститут (MIT) зробили величезні кроки в цьому напрямку, надаючи з 2002 року доступ до навчальних матеріалів через "Відкритий Проект Навчальних Програм" (Open Course Ware Project (OCW), який використовує ліцензії Creative Commons). Цей проект являє собою мережеве сховище матеріалів чи не з кожного предмету з усіх факультетів MIT (>2100 предметів), відкриваючи шлях до відкритого обміну учбовими матеріалами з викладачами, студентами та самоуками з усього світу. Більше ніж 100 млн студентів зі всього світу вже скористалися e-learning 2.0 Open Course Ware Project Масачусетського Технологічного Інституту. Інші американські університети, світові освітянські лідери: Yale, Stanford, Carnegie Mellon, Berkeley, Princeton приєдналися до Масачусетського Технологічного Інституту, утворили альянс Academic Earth і запропонували свої безкоштовні лекційні курси і навчальні матеріали для отримання освіти найвищого ґатунку online.

Термін е-learning 2.0 використовується для визначення соціального програмного забезпечення, такого як блоги або інтерактивні енциклопедії.

У багатьох моделях, спільноти, об'єднання листуванням, або комунікаційні канали встановлюють зв'язок з спільнотами E-learning і M-learning. Обидва ці спільноти дають огляд основних навчальних моделей та інших дій, необхідних учасникам, щоб приєднатися до навчальної сесії через віртуальні класи або навіть через стандартний клас, оснащений необхідними технологіями. Багато дій, особливо для студентів (учнів) у цьому оточенні, вимагають частих сесій в чаті у формі віртуальних класів і / або зустрічей в блогах.

Для початку E-Learning 2.0 розглянемо ось такий приклад:

Невелика команда з п'яти практиків у департаменті корпоративного навчання впровадила інструменти e-learning 2.0 в свою повсякденну роботу. Їм потрібно визначити свою стратегію з використання «швидкого навчання» (rapid e-learning) і презентувати її керівництву для включення в щорічний бюджет. Ось деякі з шляхів, якими група може показати переваги інструментів E-Learning 2.0:

Пошук корисних веб-сторінок, додавання тегів, коментарів, і поширення їх, використання такі інструменти загальних закладок, як del.icio.us або Yahoo MyWeb. Використовуючи ці засоби, група створює копію кожної сторінки, сторінка доступна для повнотекстового пошуку, може бути відкрита з будь-якого комп'ютера, будь-який з команди має доступ до тих же самим посиланнях.

Створення публічних блогів (використовуючи засіб типу Blogger), які відображали б думки учасників групи про те, як швидке навчання вписується в стратегічні плани на майбутнє. Блог також підштовхує до зворотного зв'язку і питань до кожного з учасників групи, що сприяє розширенню спільноти причетних до швидкого навчання.

Записати або скопіювати замітки в wiki, які будуть розділяються ресурсом, який може редагувати кожен з групи.

Використовувати RSS-рідер (наприклад Bloglines) для відстеження змін в wiki, загальних закладках і блозі. Немає потреби використовувати повідомлення, оскільки цю сторінку кожен член групи відвідує постійно.

У даному прикладі команда використовує інструменти E-Learning 2.0 для того, щоб забезпечити підтримку дій групи зі спільного навчання, досліджень та поточним завданням. Ці інструменти спрощують багато завдань і збільшують ефективність. Наприклад, без цих інструментів, довелося б пересилати інформацію поштою, що зробило б скрутним відстеження процесів і обмін інформації всередині групи. Дуже важливо також те, що ці інструменти надають також персональні можливості для навчання. Запис у публічний блог підштовхує ваші думки з проблеми, яка стоїть перед вами. Розповівши про неї великій спільноти, ви можете отримати пораду, яка допоможе вам переосмислити завдання і вирішити його. Реальний вплив інструментів E-Learning 2.0 на щоденну роботу і персональне навчання дуже важкий для розуміння, якщо підходити до нього з мірками індивідуального досвіду.

Поряд з підтримкою персонального і групового неформального навчання, E-Learning 2.0 може надавати підтримку і формальному навчанню, і часто використовується для цього. Наприклад вікі можуть бути використані при груповому веденні проектів, блоги – для повідомлення про процес роботи і для зворотного зв'язку при проведенні групового навчання, загальні закладки – для спільної дослідницької роботи. Загалом, простота використання і коллаборативна природа цих інструментів роблять їх дуже придатними для навчання.