Межі дії нормативно-правових актів

Найважливішими характеристиками нормативно-правового акту є параметри або межі, виміри його дії. Ці межі визначають можливості нормативного втручання держави у суспільні відносини з огляду на їх часові, просторові та суб'єктивні характеристики.

Нормативно-правові акти діють у часі, просторі та за колом осіб.

Дія у часі обмежує період дії, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу.

Дія у просторі визначає територію, на яку поширюється дія нормативно-правового акту.

Дія за колом осіб визначає суб'єктів, у яких на основі нормативно-правового акту виникають суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Дія нормативно-правового акту у часі включає такі моменти:

а) набрання чинності;

б) втрата чинності.

Вони є головними часовими характеристиками дії нормативно-правового акту. Це початковий та кінцевий моменти його дії.

Набрання чинності нормативно-правовим актом – це момент його вступу у законну силу. Цей момент необхідно відрізняти від моменту прийняття нормативно-правового акту. У момент прийняття нормативно-правовий акт набирає чинності лише у тому разі, якщо це прямо у ньому вказано. Але, як правило, вступ нормативно-правового акту в дію є віддаленим від його прийняття. Нормативно-правові акти можуть починати діяти:

- з моменту прийняття (якщо це вказано у нормативно-правовому акті);

- з моменту офіційного оприлюднення;

- з часу, визначеного самим актом, або з часу, визначеного постановою про введення закону в дію. Цей час може бути визначений як конкретною датою (з 1 вересня 2014 року), так і настанням певної події (наприклад, чергові вибори до Верховної Ради України).

Поширеною практикою є зазначення в нормативно-правовому акті моменту, з якого він набирає чинності. Але винятків з цього правила дуже багато. Так, закони України, в яких не вказано час набрання чинності або також цей час не визначений постановою про введення закону у дію, набирають чинності на всій території України через 10 днів з дня їх офіційного опублікування (закони мають бути опубліковані не пізніше 15-денного терміну після їх підписання Президентом України). Закони (рішення), прийняті в результаті референдуму, набирають чинності з моменту їх опублікування, якщо термін набрання чинності не визначений самим рішенням, наприклад з дати прийняття рішення (датою прийняття закону є день проведення референдуму).

Припинення дії нормативно-правового акту (втрата ним чинності) – це момент втрати ним законної сили.

Припинення дії нормативно-правового акту настає:

- у разі прямої відміни;

- у разі фактичної заміни нормативно-правового акту іншим, який регулює те ж коло питань;

- у разі закінчення терміну, на який було прийнято нормативно-правовий акт;

- у разі зміни обставин, на врегулювання яких було розраховано нормативно-правовий акт.

Дуже важливими, принциповими часовими характеристиками нормативно-правових актів є зворотна дія (сила) та переживання закону. Вони напряму пов’язані з набранням нормативно-правовим актом юридичної сили. Так, виділяють три принципи дії нормативно-правових актів після набрання ними чинності: пряма дія, зворотна дія, переживання нормативно-правового акту.

Найпоширенішим принципом дії є принцип прямої дії, коли нормативно-правовий акт поширює свій регулятивний вплив лише на події майбутнього, що сталися після моменту набрання ним чинності.

Зворотна дія – часова характеристика нормативно-правового акту, його властивість, що виявляється у поширенні ним свого регулятивного впливу на випадки і минулого, і майбутнього (і вперед, і назад), що підпадають під формальні ознаки закріпленої в акті моделі поведінки. Тобто нові нормативно-правові акти можуть застосовуватися для прийняття юридичного рішення стосовно подій минулого (до моменту прийняття нового акту).

Зворотна дія закону є винятком із загального правила прямої дії. Загальним правилом є те, що закон зворотної сили не має. Нові закони не поширюють дії на старі життєві випадки. Винятком з цього правила є застосування норм нового закону до старої юридичної ситуації у разі, якщо нові норми поліпшують правове становище учасників правовідносин (зменшують обсяг юридичної відповідальності). Це правило засноване на нормах міжнародного права (Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року) і знайшло своє відображення у законодавстві багатьох держав. Так, ст. 58 Конституції України зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Переживання нормативно-правового акту – продовження дії нормативно правового акту, який втратив чинність. Дія таких актів або їх частин регламентована положеннями нового нормативно-правового акту. Так, 12 вересня 1991 року Верховною Радою України було прийнято Постанову «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», якщо відповідні питання не врегульовані законодавством України, за умови, якщо ці акти не суперечать Конституції та законам України.

Дія нормативно-правового акту у просторі може бути територіальною та екстериторіальною.

Територіальна дія обмежена суверенітетом держави, тобто її територією. Залежно від юридичної сили нормативно-правові акти можуть поширювати свою дію як на територію всієї держави (закони України), так і на певну її частину (рішення Верховної Ради АРК).

До території держави відносять:

- землю та її надра – земельний або сухопутний простір;

- річки, озера, штучні водосховища, морські внутрішні (в межах державних земельних кордонів) і територіальні води (у межах 12 морських миль від лінії найбільшого відливу) – водний простір;

- атмосфера, або повітряний простір над територією держави на висоті до 35 км;

- континентальний шельф;

- морські (у відкритому морі) та повітряні (в польоті за межами України) цивільні судна, морські кораблі (завжди), космічні кораблі та станції під прапором держави;

- території закордонних дипломатичних представництв, консульств;

- трубопроводи, підводні кабелі та нафтові морські вежі.

Екстериторіальна дія нормативно-правового акту регулюється міждержавними договорами та передбачає поширення дії законодавства певної держави за її межами. Правом екстериторіальності користуються військові кораблі та літаки, що знаходяться на території іншої держави, посольства, консульства, дипломатичні представництва.

Дія нормативно-правового акту за колом осіб визначає коло суб’єктів – адресатів тих нормативних приписів (норм), які сформульовані у нормативно-правових актах.

За загальним правилом нормативно-правові акти діють відносно всіх осіб, що перебувають на території його дії (дія у просторі) та є суб’єктами відносин, на які він поширюється (предмет правового регулювання).

До кола тих, на кого поширюється це загальне правило, відносять:

- громадян держави;

- іноземців;

- осіб без громадянства (апатридів);

- осіб із подвійним громадянством (біпатридів);

- усі спільні, іноземні, міжнародні організації (юридичні особи), що знаходяться на території держави та не користуються правом екстериторіальності.

Відмінності у правовому статусі осіб, що перебувають на державній території, дозволяють констатувати ряд винятків із загального правила. Так, реалізовувати активне та пасивне виборче право (право обирати та бути обраним) можуть лише громадяни держави. Також на іноземців та осіб без громадянства не поширюється вимога виконання військового обов’язку.

Іншим винятком із загального правила є поширення дії нормативно-правового акту на осіб, що перебувають поза територією держави. Так, дія кримінального закону поширюється на громадян держави незалежно від території їх перебування.

Окремим рядком слід згадати про статус дипломатичних працівників, які мають дипломатичні привілеї та імунітет. Це виражається у тому, що на них поширюється дія лише нормативно-правових актів тієї держави, яку вони представляють. Принципи та норми правового статусу дипломатів закріплені у низці міжнародних актів.

Отже, нормативно-правові акти за дією за колом осіб поділяються на такі види, як загальні, спеціальні та виключні.

Загальні – розраховані на все населення, частина з цих актів поширює свою дію навіть на тих громадян, які перебувають поза межами території держави (Кримінальний кодекс).

Спеціальні – розраховані на обмежене коло осіб, конкретну їх категорію (міліція, військовослужбовці, студенти, матері).

Виключні – розраховані на суб'єктів, що не підпадають під дію ані звичайних, ані спеціальних законів. Усі ці суб'єкти мають спеціальний (виключний) правовий статус (глави держав, урядів, працівники дипломатичних місій, деякі інші категорії іноземців, що наділені імунітетом та недоторканістю на території держави перебування).

Контрольні запитання для самоперевірки знань

1. Яким чином розуміють категорії «форма права» та «джерело права» у юриспруденції?

2. Перелічіть види форм (джерел) права.

3. Дайте визначення нормативно-правового акту, назвіть його ознаки.

4. Перелічіть структурні елементи нормативного акту.

5. Що таке юридична сила нормативно-правового акту?

6. Що таке закон? Назвіть його характеристики.

7. З яких питань приймаються конституційні закони?

8. Перелічіть види законів.

9. З якими моментами закон пов'язує дію нормативно-правового акту у часі?

10. Темпоральна дія законів.