Законодавчі вимоги щодо охорони водних об’єктів природно-заповідного фонду та лікувальних водних джерел.

Правова охорона вод від забруднення, засмічення та вичер­пання. Усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від за­бруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які мо­жуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здо­ров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування ди­ких тварин, зниження родючості земель та інші несприят­ливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, пору­шення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Основні напрямки забезпечення охорони вод обумовлені наступними факторами. По-перше, на стан водних об'єктів безпосередньо впливає їх експлуатація, різні види водоко­ристування. По-друге, необхідність охорони водних об'єктів виникає внаслідок господарської експлуатації інших об'єктів природи: земель, надр, лісів. Негативний вплив на стан вод здійснює вирубка лісів, насамперед в прибережних районах річок, озер, морів, водосховищ. Найбільш негативний вплив має видобування корисних копалин, особливо відкритим способом, при якому знижується рівень ґрунтових вод, ве­ликі об'єми стічних вод скидаються в водні об'єкти. В зв'язку з цим для вирішення проблеми охорони вод необхідно рег­ламентувати процес водовикористання і експлуатації суміжних природних ресурсів шляхом встановлення різного роду обмежень.
Основні негативні наслідки антропогенного впливу на стан вод полягають в забрудненні, засміченні та вичерпанні вод­них об'єктів. Забруднення водних об'єктів полягає в скиданні або попаданні іншим способом в водні об'єкти, а також ут­воренні в них шкідливих речовин, які погіршують якість по­верхневих та підземних вод, обмежують використання або негативно впливають на стан дна та берегів водних об'єктів. Засмічення водних об'єктів — скидання або попадання іншим способом в водні об'єкти предметів, які погіршують та уск­ладнюють використання водних об'єктів. Вичерпання вод — стійке скорочення запасів та погіршення якості поверхневих та підземних вод.
При використанні водних об'єктів водокористувачі зобо­в'язані здійснювати виробничо-технологічні, меліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи, шо за­безпечують охорону водних об'єктів. Використовуватись водні об'єкти повинні з мінімально можливими негативними для них наслідками.
Підтримання поверхневих та підземних вод в стані, шо відповідає екологічним вимогам, забезпечується встановлен­ням та дотриманням нормативів гранично допустимих шкідливих впливів на водні об'єкти.

У галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів встановлюються такі нормативи:
нормативи екологічної безпеки водокористування;
екологічний норматив якості води водних об'єктів;
нормативи гранично допустимого скидання забрудню­ючих речовин;
галузеві технологічні нормативи утворення речовин, шо скидаються у водні об'єкти;
технологічні нормативи використання води.

Законодавством України можуть бути встановлені й інші нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворен­ня водних ресурсів.
Водоохоронні зони. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.
Водоохоронна зона є природоохоронною територією регу­льованої господарської діяльності.

На території водоохоронних зон забороняється:
1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;
2) розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;
3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозво­лено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з державними органами охорони навколишнього природно­го середовища, водного господарства та геології.
Зовнішні межі водохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.
Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлю­ються Кабінетом Міністрів України.
Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів зобо­в'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибе­режних захисних смуг, а також про водоохоронний режим, який діє на цих територіях.
Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використан­ня їх територій здійснюється виконавчими комітетами місце­вих Рад народних депутатів і державними органами охорони навколишнього природного середовища.
Прибережні захисні смуги. З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва бе­реги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у межен­ний період) шириною:
для малих річок, струмків і потічків, а також станкін плошею менше 3 гектарів — 25 метрів;
для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а та­ кож ставків плошею понад 3 гектари — 50 метрів;
для великих річок, водосховищ на них та озер — 100 метрів.

Якшо крутизна схилів становить понад три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюєть­ся.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів прибе­режна захисна смуга виділяється шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною терито­рією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо во­дойм та на островах забороняється:
розорювання земель (крім підготовки грунту для залу­ження і залісення), а також садівництво та городництво;
зберігання та застосування пестицидів і добрив;
влаштування літніх таборів для худоби;
будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку,дач, гаражів та стоянок автомобілів;
миття і обслуговування транспортних засобів та техні­ки;
влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомо­гильників, полів фільтрації тощо.

Об'єкти, що є в прибережній захисній смузі, можуть екс­плуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим.
Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підля­гають винесенню з прибережних захисних смуг.
Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може ви­користовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізо-ваним водопостачанням і каналізацією. У прибережних захисних, смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:
1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;
3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу;
4) аіаштування полів фільтрації та створення інших спо­руд для приймання і знезаражування рідких відходів.

Смуги відведення. Для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осу­шувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних спо­руд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування.
Розміри смуг відведення га режим користування ними вста-ноаіюються за проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.
Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються орга­нам водного господарства та іншим організаціям для спеці­альних потреб і можуть використовуватися ними для ство­рення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплюючнх га протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень.
На судноплавних водних шляхах за межами міських посе­лень для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, встаноаіюються берегові смуги.
Розміри берегових смуг водних шляхів та господарська діяльність на них визначаються законодавством України.

Порядок встановлення берегових смуг водних шляхів та користування ними визначається Кабінетом Міністрів Ук­раїни.

Зони санітарної охорони. З метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особли­вого режиму.
Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлю­ються місцевими Радами народних депутатів на їх території за погодженням з державними органами санітарного нагля­ду, охорони навколишнього природного середовища, вод­ного господарства та геології.
Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встанов­люється Кабінетом Міністрів України.