Основні види та особливості зміст екологічних правовідносин: співвідношення правових і технічних норм у врегулюванні екологічних правовідносин.

Екологічні правовідносини - це суспільні відно­сини, що врегульовані нормами екологічного права, які виникають, існують і припиняються відповідно до вимог і на підставах, передбачених законодавством.

Ці суспільні відносини включають в себе:

а) суспільні відносини, пов'язані з вилученням ре­човин і енергії з природного середовища. Так, надро-користування пов'язане з вилученням корисних копа­лин, мисливство - з відстрілом і виловом диких тва­рин, лісокористування - із рубкою лісу тощо; •

б) суспільні відносини, пов'язані з використанням корисних властивостей природного об'єкта. Наприк­лад, сільськогосподарське землекористування заснова­но на родючості ґрунтів;

в) суспільні відносини, пов'язані з внесенням у природне середовище речовин або енергії, які раніше не існували в природі або існували в незначних обся­гах. Так, використання надр здійснюється для захоронення речовин і відходів, атмосферного повітря - для викидів забруднюючих речовин, водойм - для розве­дення риб тощо;

г) суспільні відносини, що виникають у зв'язку з перетворенням природного об'єкта. Наприклад, з ме­тою створення парків, штучних водойм, будівництва шляхів тощо;

ґ) суспільні відносини, які пов'язані з охороною природних об'єктів, що використовуються, і довкілля у цілому. Щоб попередити негативні впливи господарської та іншої діяльності на довкілля, передбачається здійснення екологічної експертизи, екологічного моні­торингу, екологічного контролю, встановлюються лімі­ти використання природних ресурсів, екологічні вимо­ги щодо розташування будівництва, експлуатації ви­робничих та інших господарських об'єктів, відповіда­льність за порушення екологічних вимог тощо.

Відзначені суспільні відносини підпадають під дію спеціальних правових норм, які, ураховуючи специфі­ку сфери їх застосування, мають назву еколого-правових.

За галузевою спрямованістю правового регулю­вання виділяються природоресурсові відносини: на земельні, гірничі, водні, фауністичні, а також відноси­ни в галузі охорони атмосферного повітря та рослин­ного світу, включаючи ліси.

За спрямованістю на забезпечення екологічної без­пеки виділяються еколого-правові норми, присвячені сферам, де виникають і мають вирішуватися екологіч­ні проблеми - промисловість, сільське господарство, транспорт, енергетика, населенні пункти тощо. Ця група норм регулює відносини, що виникають у зв'язку із забезпеченням екологічної безпеки.

Залежно від об'єктів правового регулювання виді­ляються природоохоронні й антропоохоронні відно­шення, які, у свою чергу, поділяються на відповідні види залежно від характеру об'єктів, форм і джерел несприятливої екологічної дії.

Також залежно від характеру правових відносин виділяють матеріальні та процесуальні, а за колом суб'єктів цих відносин виділяються правовідносини, учасниками яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи й т.ін.

У спеціальній літературі виділяють й інші право­відносини - природоохоронні, природоресурсові, середо-охоронні тощо.

Підставою виникнення екологічних відносин є юридичні факти, що виступають як події (відбувають­ся поза волею людини), або дії (результат вольової по­ведінки людини). Дії виявляють себе як правомірні або як правопорушення. Прикладами подій є: аварії, ката­строфи, стихійне лихо (повінь, землетрус тощо). Діями, наприклад, є отримання дозволів на викиди (скиди) забруднюючих речовин, організація проведення обо­в'язкової екологічної експертизи тощо, а також право­порушення: недотримання умов спеціального природо­користування, що визначені у дозволах на його здійс­нення; ігнорування (невиконання) висновків обов'язкової екологічної експертизи; не дотримання умов надання органами державної влади іншим особам інформації про здійснення природоохоронних заходів, стан до­вкілля (утаювання такої інформації, її викривлення, перекручування тощо) та ін.

До підстав припинення екологічних правовідно­син відносяться відповідні адміністративні акти, при­пинення існування чи діяльності юридичної особи, відмова від природокористування, закінчення строку договору, ліцензії, судове рішення і т.ін.