Профілактика конфліктів за допомогою стратегії управління персоналом

Підвищення залежності роботи організації від ефективності роботи кожного із сегментів зажадало зміни ставлення до персоналу, як найважливішого ресурсу організації. Подібний підхід вимагав розробки цілої стратегії управління персоналом (СУП), що кардинально змінила всю кадрову політику в організаціях.

Кадрова політика - це сукупність положень, принципів і методів роботи з кадрами по формуванню виробничого колективу. Цей управлінський вплив базується на цілому ряді вимог, при якому не можна виділити будь-яку групу факторів окремо.

Стратегія управління персоналом організації являє собою тривалу за часом кампанію по роботі з персоналом, ціллю якої має стати створення таких умов усередині організації, що дозволили б їй цілком реалізувати свою мету. Стратегія являє собою цілісний процес різноманітних форм кадрової роботи в організації. Серед цього виду діяльності можна виділити найбільш значимі, як наприклад, пошук і підбір кадрів, що включає не тільки пошук працівника на наявну вакансію, але і вивчення характеристики кандидатів з метою виявлення їхньої відповідності щодо вимог певної посади. Оцінювання роботи кадрів усе більше набуває форми не стільки дисциплінарного контролю, скільки форми оцінювання ефективності діяльності конкретного працівника в цілісній системі організації. Серйозною роботою стає процес навчання і підвищення кваліфікації кадрів, створення необхідного резерву для повноцінного заміщення або реорганізації, створенню умов для творчого розвитку потенціалу якомога більшої кількості працівників організації.

Повноцінна реалізація стратегії управління персоналом дозволяє керівникам організацій цілком успішно протидіяти цілому ряду горизонтальних і вертикальних конфліктів: це насамперед - можливість переходу відкритих протистоянь у конструктивне співробітництво, що має всі передумови бути реалізованим самими учасниками протистояння; можливість розведення учасників конфліктного протистояння, насамперед, через ліквідацію їхніх прямих взаємин; можливість чіткого розмежування посадових обов'язків кожного співробітника і визначення їх граничних повноважень.

Перехід до ринкових відносин у виробничій сфері, до нових умов і функцій державних установ може в сучасних умовах України навіть стимулювати рівень конфліктності в колективі з початком впровадження СУП. Це становище цілком прогнозоване й пояснюється реакцією на все нове, котре може, у свою чергу, торкнутися або змінити усталені системи відносин між співробітниками. Використання принципів стратегії управління персоналом передбачає використання різного інструментарію впливу на конфліктну ситуацію: це можуть бути й адміністративні рішення, провокування і стимулювання конструктивних конфліктних ситуацій, соціально-психологічні заходи і т.ін. У цілому можна говорити, що повноцінна раціоналізація процесу управління може і повинна сприяти мінімізації економічних, соціальних і моральних втрат в організації.

 

Матеріали для самопідготовки студентів

1..Конфлікт в організаціях і його специфіка.

2. Сутність, підходи і напрямки профілактики конфліктів в організаціях.

3. Профілактика конфліктів через стратегію управління персоналом.

4. Управлінські методи з метою запобігання конфліктів.

5. Керівник у конфліктній ситуації.

Питання для самоаналізу

1. Сформулюйте необхідні і достатні умови виникнення конфлікту.

2. Чим характеризується протиборство суб'єктів соціальної взаємодії?

3. Зобразіть графічно структуру конфлікту.

4. Дайте визначення основних структурних елементів конфлікту: «сторони конфлікту», «предмет конфлікту», «образ конфліктної ситуації», «мотиви конфлікту», «позиції конфліктуючих сторін».

5. Наведіть класифікацію конфліктів.

6. Дайте визначення причин конфлікту.

7. Наведіть класифікацію причин конфлікту.

Ліература

Основна література

1. Вершинин М. С. Конфликтология: конспект лекций. - СПб.,2000.

2. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. – СПб., 2010.

3. Ємельяненко Л. М., Петюх В.М., Торгова Л.В., Гриненко А.М. Конфліктологія: навч. посібник / За заг. Ред. В. М. Петюха, Л.В. Торгової. – К.: КНЕУ, 2003.

4. Козырев Г. И. Введение в конфликтологию.-М., 2000.

Додаткова література

1. Конфликтология. – Ростов-на-Дону., 2000.

2. Гришина Н. В. Психология конфликта. — СПб.: Питер, 2000.

3. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. – М., 2003.

4. Ворожейкин И.Е., Кибанов А.Я., Захаров Д.К. Конфликтология: Учеб. - М., 2002.

5. Гірник А., БоброА. Конфлікти. - К., "Основи", 2003.

 

 

Лекцію склала ст. викл., к.психол.н. Кокоріна Ю.Є.