Банківський рахунок у системі організації розрахунків

Для забезпечення виконання однієї зі своїх найважливіших функцій - розрахунково-платіжної - банки здійсню­ють різноманітні посередницькі операції, пов'язані з обслуговуванням руху грошових коштів клієнтів в різних їх формах.

Основною передумовою проведення цих операцій є необхідність відкриття банками рахунків клієнтам у національній та іноземній валютах.

Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ 12.11.2003 року, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

1) рахунки за спеціальними режимами їх використання;

2) поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

3) поточні рахунки типу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

4) поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів;

5) інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам - інвесторам в уповноважених банках України.

Поточний рахунок типу «Н» у національній валюті відкривається уповноваженим банком таким іноземним представництвам:

•офіційним представництвам. Офіційні представництва –

іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями;

•представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не

займаються на території України підприємницькою діяльністю. Постійні представництва – представництва юридичних осіб-нерезидентів (іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, що представляють інтереси юридичних осіб-нерезидентів в Україні), через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України;

•представництвам іноземних банків;

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту.

До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до ЗУ "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Суб'єкти господарювання, нерезиденти-інвестори, іноземні
представництва і фізичні особи мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору.Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис.Для відкриття поточного рахунку в банку юридична особа повинна подати такі документи:· заяву про відкриття поточного рахунку; · копію належно зареєстрованого установчого документа; · копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України;· копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби;· картку зі зразками підписів і відбитка печатки.Для відкриття поточного рахунку фізична особа – підприємець повинна подати до банку такі документи:· заяву про відкриття поточного рахунку; · копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи-підприємця на облік в органі державної податкової служби;· копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи-підприємця на облік в органі Пенсійного фонду України;· картку зі зразками підписів. Фізична особа, яка відкриває поточний рахунок для
провадження незалежної професійної діяльності, зобов'язана подати банку такі документи:· заяву про відкриття поточного рахунку;· копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності (свідоцтво про реєстрацію/дозвіл/ сертифікат тощо);· копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи на облік в органі державної податкової служби;· копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи на облік в органі Пенсійного фонду України;· картку зі зразками підписів.При відкритті рахунків у банках важливою є ідентифікація клієнтів. Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов’язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їхнього імені, у порядку, встановленому законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України.За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків суб’єктам господарювання та використання коштів за цими рахунками. Якщо вкладний (депозитний) рахунок відкривається суб’єкту господарювання, який уже має в цьому банку поточний рахунок (тобто коли банком здійснено ідентифікацію клієнта і сформовано справу з юридичного оформлення рахунка), то вкладний (депозитний) рахунок відкривається на підставі договору банківського вкладу.

Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам і використання коштів за цими рахунками. Якщо фізична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунка здійснюється в такому порядку:

•фізична особа повинна пред’явити паспорт або документ, що його

замінює. Фізична особа-резидент додатково повинна пред’явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків;

•уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка

відкриває рахунок, і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів;

•між банком і фізичною особою укладається у письмовій формі

договір банківського вкладу;

• фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок;

•на підтвердження укладення договору банківського вкладу і

внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, який її замінює і видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Поточні рахунки клієнтів банків закриваються: · на підставі заяви клієнта;· на підставі рішення відповідного органу (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії,
управителя майна тощо); · у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи-підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); · на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ

Вітчизняні банки здійснюють безготівкові розрахунки в гос­подарському обороті України між підприємствами, фізичними особами шляхом перерахування грошових коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів.

Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються шляхом запису за рахунками у банку, коли грошові кошти

списуються з рахунка платника і зараховуються на рахунок отримувача.

Організаційно безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські, що обслуговують відносини між банками, та міжгосподарські, що обслуговують відносини між банківськими клієнтами.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, установами,

організаціями (міжгосподарські) можуть класифікуватися за рядом ознак

 

 

 

За об’єктом розрахунків або залежно від призначення платежу (сфери застосування)

розрахунки за товарними операціями

 

 

розрахунки за нетоварними операціями

 

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків (або характеру економічних зв’язків)

внутрішньодержавні

(міські і міжміські)

 

 

міждержавні

 

 

гарантовані

 

Залежно від гарантії платежу

 

 

негарантовані

Безготівкові розрахунки організовують за такими принципами:

1. Всі підприємства, незалежно від їхньої організаційно-правової форми, зобов’язані зберігати грошові кошти (як власні, так і залучені) у банку на поточних та інших рахунках.

2. Грошові розрахунки між підприємствами проводяться, як правило, шляхом безготівкових розрахунків через банки.

3. Платежі (розрахунки) здійснюються банком відповідно до

отриманих від підприємств грошово-розрахункових документів.

4. Платежі з покупцями за товарно-матеріальні цінності та послуги проводяться після відвантаження товарів або надання послуг, одночасно з ними або ж у порядку попередньої оплати.

5. Розрахунки за товари і послуги проводяться, як правило, за згодою (розпорядженням, акцептом) платника після перевірки виконання постачальником договірних умов. Акцепт – згода на оплату або гарантування оплати документів. При порушенні умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що він повідомляє безпосередньо постачальнику в порядку і терміни, передбачені договором.

6. Черговість платежів з рахунка визначається клієнтом за його розсудом (якщо інше не передбачено законодавством).

7. Платежі здійснюються лише за наявності достатніх коштів на рахунку платника. У необхідних випадках банк може надати кредит на оплату рахунків постачальників або взяти на себе функцію платника-гаранта (поручителя) на комерційній основі (на прохання кредитоспроможного господарського органу).

8. Зарахування коштів на рахунок отримувача здійснюється, як правило, після списання відповідних сум з рахунка платника.

9. Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають форми розрахунків і зазначають їх під час укладення договорів.

Суб’єкти господарської діяльності мають право самі обирати банк та відкривати в ньому рахунки для розрахунково-касового обслуговування, яке здійснюється на договірних засадах між банківською установою і клієнтом.

Розрахунково-касове обслуговування – це послуги, що надаються комерційним банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані з переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

10. Взаємні претензії за рахунками між платником та отримувачем коштів вирішуються сторонами в установленому порядку без участі банку.

11. Передбачена відповідальність банків за порушення при виконанні розрахункових операцій.

Організація безготівкових розрахунків має відповідати таким вимогам:

•забезпечувати своєчасність платежу за реалізовані товари і послуги;

 

• створювати умови для взаємного контролю платників і одержувачів коштів за додержанням розрахункової й договірної дисципліни, попередження неплатежів, а також для банківського контролю за учасниками розрахунків – перевірки дотримання встановлених правил розрахунків в інтересах їхніх учасників, законності розрахункових операцій;

•сприяти зближенню моментів отримання та оплати відвантаження

товарів, виконання робіт, надання послуг;

• безготівкові розрахунки мають здійснюватись таким чином, щоб платежі проводилися в максимально короткі терміни, які дають змогу забезпечувати неперервність і прискорення відтворювального процесу, кругообороту капіталу, оборотності коштів.

Основою здійснюваних банками безготівкових розрахунків є певним чином організований документообіг.

Документообіг – це рух, тобто переміщення, розрахункових документів між підприємствами, організаціями та установами, між ними і банком, а також між різними установами банків.

Розрахунковий документ – документ на паперовому носії, що містить доручення або вимогу до перерахування коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Електронний розрахунковий документ – це документ, інформація в якому подана у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, що може бути сформований, переданий, збережений і перетворений на візуальну форму подання електронними засобами.

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають вміщувати, залежно від їхньої форми, необхідні реквізити.Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках, якщо інше не передбачено договором. Платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платників (інкасові доручення (розпорядження)) банки приймають незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконують їх у межах залишку коштів.

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись
розрахункові документи на паперових носіях і в електронному
вигляді. При здійсненні розрахункових операцій банки можуть застосовувати такі види платіжних інструментів:

1) меморіальний ордер;

2) платіжне доручення;

3) платіжна вимога-доручення;

4) платіжна вимога;

5) розрахунковий чек;

6) акредитив;

7) інкасове доручення (розпорядження);

8) вексель;

9) спеціальні платіжні засоби (зокрема платіжні картки)

10) взаємні розрахунки.

Найбільш поширена в сучасних умовах форма безготівкових розрахунків банківський переказ. Ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням, платіжною вимогою-дорученням, розрахунковим чеком, платіжною вимогою або меморіальним ордером.

Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа, окрім платіжної вимоги. Платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач або, при договірному списанні, - отримувач.

Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій.

Платіжне доручення — це письмове розпорядження клієнта банку, який його обслуговує, на перерахування відповідної суми грошових коштів зі свого ра­хунка. Цей документ містить такі основні реквізити:

• назву документа;
• номер документа і дату його виписки;
• назву платника грошових коштів;
• назву одержувача грошових коштів;
• назву, місцезнаходження та коди банків платника й одер­жувача;
• суму платежу цифрами та прописом;
• призначення платежу.

Значно рідше в банківській практиці використовуються платіжні вимоги-доручення. Це — комбінований розрахун­ковий документ, який складається з двох частин:

— верхня — вимога постачальника безпосередньо до покуп­ця оплатити вартість відвантаженої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

— нижня— доручення покупця своєму банку перерахувати з його рахунка відповідну суму на користь постачальника.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником - одержувачем коштів і надсилається безпосередньо на адресу по-купця-платника. Якщо покупець згоден оплатити вимогу-доручення, він має заповнити нижню частину документа і подати його у свій банк для виконання.

Для вдосконалення розрахунків між юридичними особами в безготівковій формі, а також з метою скорочення розрахунків між фізичними та юридичними особами в готівковій формі за това­ри, роботи та послуги використовуються розрахункові чеки. Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове роз­порядження власника рахунка (чекодавця) банківській установі (банку-емітенту), що обслуговує його рахунок, оплатити чеко-тримачу суму грошових коштів, указану в чеку.

Розрахункові чеки виготовляються на спеціальному папері та брошуруються у книжки по 10, 20 і 25 чеків. Термін дії чекової книжки — один рік. Чеки із чекової книжки виписуються чекодавцем і видають­ся чекотримачу в оплату за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.

Наступною формою розрахункового документа є акредитив. Акредитив — це форма розрахунків, за якою банк, що відкри­ває акредитив (банк-емітент), за дорученням свого клієнта (заяв­ника акредитива) зобов'язаний здійснити платіж на користь тре­тьої особи (бенефіціара) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги або надати повноваження іншому (виконую­чому) банку здійснити цей платіж. Банк-емітент може відкрива­ти акредитиви таких видів:

— покритий, за яким для виконання платежів завчасно акумулюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку;

— непокритий, оплата за яким гарантується банком-емітентом та здійснюється за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні.

Відкличний акредитив— це документ, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром.

Безвідкличний акредитив — це документ, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара.

Як було вказано, списання коштів з рахунків клієнтів банків допускається тільки за розпорядженням власників рахунків. Вод­ночас в окремих випадках, установлених чинним законодавством, а також за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса доз­воляється беззаперечне та безакцентне списання, яке здійснюєть­ся у формі платіжної вимоги.

Платіжна вимога — це документ, що містить письмове розпо­рядження стягувача коштів обслуговуючій його банківській установі на списання грошей з рахунка відповідної юридичної або фізичної особи. Банк стягувача відсилає одержану платіжну вимогу (2 при­мірники) спецзв'язком на адресу банку платника для здійснення безакцентного списання коштів з рахунка платника на користь стягу­вача. Платіжні вимоги приймаються банками протягом 10 календар­них днів з дня виписки. Обов'язковою умовою виконання платіжної вимоги є внесення в рядок платіжної вимоги «Призначення пла­тежу» назви та відповідної статті закону, якою передбачено безза­перечне списання коштів, або додання до платіжної вимоги відповід­ного виконавчого документа, на підставі якого здійснюється без­акцентне стягування грошових коштів. Суми недоїмки за податками та іншими податковими платежами, штрафи, нараховані податко­вими органами, стягуються у беззаперечному порядку за допомо­гою інкасових доручень (розпоряджень). За формою, призначенням і порядком використання інкасові доручення подібні до платіжних вимог.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселе-держателю). Порядок використання векселів у господар­ському обороті України врегульовано Положенням про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженим постановою Правління НБУ №508 16.12.2002 року. Особливості здійснення банками операцій з векселями деталь­ніше розглядатимуться в НЕ 1.6.

Спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) -платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластико-вої чи іншого виду картки, що використовується для ініціюван-ня переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Емісія платіжних карток у межах України проводиться винятково банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи й отримали її дозвіл на виконання цих операцій. При цьому під платіжною організацією розуміється юридична особа, яка є власником або одержала право на використання товарного та інших знаків, що ідентифікують належність платіжних карток та інших платіжних інструментів до платіжної системи, і яка визначає правила роботи платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності платіжної системи та несе відповідальність відповідно до закону та договору.Учасниками розрахунків з використанням платіжних карток є також емітент - юридична особа, що є членом платіжної системи та здійснює емісію спеціальних платіжних засобів, еквайр - юридична особа, яка здійснює еквайринг (діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням спеціальних платіжних засобів) та розрахунковий банк - уповноважений платіжною організацією відповідної платіжної системи банк, що відкриває рахунки членам платіжної системи та бере участь у проведенні взаєморозрахунків між ними.

У межах України переказ за операціями, які ініційовані
із застосуванням платіжних карток, виконується тільки у грошовій одиниці України. Видача готівки через банківські автомати в межах України здійснюється в національній валюті, а через банківські автомати уповноважених банків-емітентів - у валюті рахунка платіжної картки.

Дистанційне обслуговування – це комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта і здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта.

Дистанційне розпорядження – це розпорядження банку виконати певну операцію, яке передається клієнтом за погодженим каналом доступу, без відвідання клієнтом банку.

Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком і клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування може здійснюватися за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-інтернет-банк», «телефонний банкінг» та ін.

МІЖБАНКІВСЬКІ РОЗРАХУНКИ

Здійснення розрахункових операцій за рахунками клієнтів забезпечується за допомогою системи міжбанківських розрахунків і регламентується Положенням про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ № 414 08.10.1998 року.

Головну роль в організації міжбанківських розрахунків відіграє система кореспондентських відносин.

Кореспондентські відносини – це договірні відносини між банківськими установами, мета яких полягає у здійсненні платежів за дорученням один одного.

Предметом цих відносин є переважно два види операцій: з обслуговування клієнтів і власне міжбанківські операції. Існує три основних види систем кореспондентських відносини, які встановлюються:

1) безпосередньо між банківськими установами (прямі кореспондентські відносини);

2) між банківськими установами і центральним банком;

3) через клірингові установи.

Міжбанківські розрахунки — це система безготівкових розрахункових операцій зі списання та зарахування коштів на банківські рахунки за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між банківськими установами чи їхніми клієнта­ми в процесі діяльності.

Необхідною умовою для проведення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів Національного банку є встановлення банківськими установами кореспондентських відносин з Національним банком на підставі угоди. Кореспондентські відносини між банками та НБУ встановлюються на основі укладеного між ними договору на розрахунково-касове обслуговування з відкриттям кореспондентського рахунку. Кореспондентський рахунок - рахунок, який відкривається
банківській установі для здійснення розрахунків, що їх
виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного договору. Банківські установи здійснюють активні операції за кореспондентськими рахунками в межах наявних коштів на цих рахунках, за винятком випадків, передбачених договорами. Розрізняють кореспондентські рахунки «Лоро» та «Ностро». Рахунки «Лоро» відкривають інші банки в «нашому» банку, а рахунки «Ностро» відкриває «наш» банк в інших банках.

Основні записи робляться за рахунком «Лоро». Ці записи є вирішальними для забезпечення своєчасності платежу і нарахування процентів. Операції за рахунком «Ностро» проводяться за методом дзеркальної бухгалтерії.

При встановленні кореспондентських відносин міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через:· систему електронних платежів (СЕП) Національного банку;· внутрішню платіжну систему (ВПС) банку;· банки-кореспонденти.

Система електронних платежів (СЕП) НБУ — це державна платіжна система, що забезпечує здійснення міжбанків­ських розрахунків у електронній формі між установами банків на території України.

Національний банк України відіграє визначальну роль у впровадженні та функціонуванні системи електронних міжбанківських розрахунків. Усі такі розрахунки здійснюються за участю установ НБУ. Нацбанк забезпечує функціонування СЕП шляхом надання всім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕП, захисту інформації, гарантує надійність, безпеку СЕП, відповідає за нагляд за платіжною системою. Система електронних платежів є власністю Національного банку України.

Технічно функціонування СЕП забезпечується діяльністю підрозділів Національного банку України - регіональними розрахунковими палатами (РРП) та Центральною розрахунковою палатою (ЦРП).

Центральна розрахункова палата (ЦРП) - установа Національного банку, яка забезпечує функціонування СЕП у цілому, а також виконує функції РРП для банківських установ м. Києва та Київської області й обслуговує інші віртуальні банківські регіони. Регіональна розрахункова палата (РРП) - підрозділ регіонального управління Національного банку, який обслуговує в СЕП банки відповідного банківського (віртуального банківського) регіону.Внутрішньобанківські платежі можуть здійснюватися через внутрішньобанківські платіжні системи. Внутрішньобанківська платіжна система (ВПС) - програмно-технічний комплекс з власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком та його філіями або об'єднанням банків і використовується для здійснення розрахунків між учасниками цієї системи та, можливо, забезпечує взаємодію з іншими платіжними системами. Здійснення міжбанківських розрахунків можливе також через налагодження прямих кореспондентських відносин між банками. Прямі кореспондентські відносини являють собоюдоговірні відносини між банківськими установами, мета яких - здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного.

Міжбанківський переказ коштів – це переказ коштів між банками у безготівковій формі, обумовлений потребою виконання платежів клієнтів або власних зобов’язань банків.

Міжбанківський переказ у СЕП у файловому режимі – це міжбанківський переказ, що здійснюється з індивідуальним обробленням міжбанківського електронного розрахункового документа, за яким між списанням коштів з технічного рахунка учасника СЕП (платника) та зарахуванням коштів на технічний рахунок учасника СЕП (отримувача) є певний проміжок часу (15-20 хв).

Міжбанківський переказ у СЕП у режимі реального часу – це міжбанківський переказ, що здійснюється з індивідуальним обробленням міжбанківського електронного розрахункового документа, за яким списання коштів з технічного рахунку учасника СЕП (платника) і зарахування коштів на технічний рахунок учасника СЕП (отримувача) виконуються одночасно.

У кінці банківського дня ЦОСЕП надає учасникам СЕП інформацію про стан їхніх технічних рахунків на початок і кінець банківського дня, а також перелік усіх міжбанківських електронних розрахункових документів, що оброблялися ними протягом цього дня.