Інфляція, її суть, причини, види і соціально-економічні наслідки

Проблема інфляції є складовою частиною теорії грошей.

Інфляція – зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується стійким зростанням цін на товари та послуги.

Проте це лише форма прояву, а не глибинна сутності і причина інфляції. Насправді є інфляція зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причини.

Найважливішими з внутрішніх причин інфляції є:

порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом і пропозицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін;

значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами;

надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовиробництва товарів народного споживання, створює їх дефіцит;

недосконалість податкової системи, збільшення податкового тягаря на товаровиробників;

кризові явища у фінансово-кредитній системі;

монополізація виробництва;

зовнішньоекономічні фактори.

Зовнішні фактори інфляції пов'язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв'язків між держава ми що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних валютно-кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною, продовольчого, фінансовою та ін.)

Узагальнюючи сказане, можна дати таке визначена інфляції.

Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари та послуги.

Залежно від критерію класифікації розрізняють декілька видів інфляції (рис. 4.6).

Рис. 4.6.Типи інфляції

 

Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується.

Прихована інфляція – це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги.

Повзуча інфляція – інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою, але неухильно (до 10 % на рік).

Помірна інфляція (3-5% на рік) у розвинутих країнах Заходу не розглядається к негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток економіки, надає їй необхідного динамізму.

Галопуюча інфляції – інфляція, коли ціни зростають швидко від 10 до 100% щорічно. В умовах такої інфляції при укладанні контрактів їх прив'язують до індексу цін або оцінюють у вільно конвертованій валюті.

Гіперінфляція – це швидко зростаюча інфляція, за якої ціни зростають астрономічно – на 1-2 % щодня або протягом року на 100 і більше відсотків. Такою була інфляція в Україні у 1993 р., коли споживчі ціни зросли протягом року майже у 104 рази, тобто в середньому за місяць підвищувались на 47%.

Збалансована інфляція – інфляція, коли співвідношення цін на різні гру­пи товарів залишаються відносно сталими. Така ситуація для бізнесу не дуже страшна, бо темп підвищення цін рівномірний, і при укла­денні угод його можна врахувати.

Незбалансована інфляція – інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару. Така інф­ляція дуже небезпечна для підприємців.

Очікувана інфляція – зазвичай помірна інфляція, яку можна прогнозувати на будь-який період часу, а значить, є можливість розробити методи адаптації до неї.

Неочікувана, або непомітна, інфляція пов'язана із суттєвим переви­щенням фактичного темпу інфляції над прогнозованим.

Залежно від тривалості зростання цін виділяють почасову і перма­нентну інфляцію, а залежно від державної політики регулювання – відкриту та приглушену. Під приглушеною інфляцією розуміють ситу­ацію, за якої заморожування цін стримує їх зростання, але не впли­ває на приховані причини інфляції, що пов'язані із недостатньою пропозицією.

Інфляція попиту пояснюєтьсяпорушенням рівноваги між сукупним попитом (AD) і сукупною пропозицією (AS) зпогляду перевищеннясукупного попиту.

Інфляція пропозиції (витрат) спостерігаєтьсявтому випадку,коли ціни зростають внаслідокзбільшення витрат на одиницю продукції, що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції.

Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність підвищується. Вона трапляється дуже рідко.

Дезінфляція означає сповільнення темпів інфляції.

Стагфляція – це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

Показником інфляції є індекс цін, одним з яких є індекс спожив­них цін. Він покликаний відображати щомісячні та річні зміни цін і товарів на товари та послуги, які купуються населенням. Вони виз­начаються щомісяця за ціновими змінами так званого споживного кошика, який у сучасних умовах включає 296 найбільш значущих у грошових споживчих витратах населення товарів (їх 250) і послуг (46). В Україні цей індекс розраховується шляхом вибіркової реєст­рації цін і тарифів у 141 місті країни. Обчислення індексу відбуваєть­ся за такою схемою.

Вартість споживчого кошика визначається в поточних цінах для кожного періоду. Порівнюючи вартість такого кошика за різні періоди часу, встановлюють, як змінився рівень цін.

 

Н =

де Н – індекс зростання цін за рік; і – ціни однакових товарів, виражені відповідно в цінах базового і поточного років; – обсяг виробництва певного продукту в поточному році.

Інфляцію вимірюють і за допомогою показника, що називається темпом інфляції. Визначається він за такою формулою:

Темп інфляції (року t) = індекс цін (року t) – індекс цін (року t – 1) / індекс цін (року (t – 1)

Для підрахунку рівня інфляції можна застосовувати “правило 70”. Згідно з ним, поділивши число 70 на щорічний темп збільшення рівня цін, дізнаємося через скільки років ціна буде подвоєна.