ГДК — це найменша концентрація хімічної сполуки, яка при щоденному впливі на організм протягом тривалого часу не викликає патологічних змін або захворювань.

Питання до підготовчого етапу з теми «Хімічна безпека».

1. Що таке токсичність?

2. Як поділяються речовини за ступенем токсичності?

3. Як поділяються небезпечні хімічні речовини за ступенем дії на організм людини?

4. Що таке СДОР?

5. Як поділяються хімічні речовини за характером дії на організм людини?І як вони діють?

6. Що таке сенсибілізатори?

7. Як поділяються отруйні речовини за вибірковою дією та тривалістю дії?

8. Що таке ГДК, од виміру?

9. Як поділяються Хімічно небезпечні об'єкти за ступенем небезпеки?

10. Загальна характеристика аміаку, хлору, ртуті, засоби захисту?

11. Що таке демеркуризація? Які способи існують?

Методичні вказівки до підготовчого етапу з теми «Хімічна безпека».

Хімічні елементи, речовини та сполуки можуть перебувати у твердому, газоподібному та рідкому агрегатних станах. Тому в організм людини хімічні речовини проникають через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіру та слизові оболонки.

Отруєння може бути гострим і хронічним. За будь-якої форми отруєння інтенсивність дії шкідливої речовини визначають ступенем її фізіологічної активності — токсичністю.

Токсичність (греч. toxikon — отрута) — властивість деяких хімічних елементів, сполук і біогенних речовин згубно впливати на живі організми (рослини, тварини, гриби, мікроорганізми) і здоров'я людей.

3а ступенем токсичності отруйні речовини поділяються на 5 груп:

- надзвичайно токсичні;

- високотоксичні (сполуки миш'яку, ртуті, кадмію, свинцю та ін.);

-значнотоксичні (кислоти, луги, аміак, натрій тощо);

- помірнотоксичні;

Малотоксичні.

Надзвичайно токсичні, високотоксичні і сильнотоксичні хімічні сполуки (речовини) належать до групи небезпечних хімічних речовин (НХР). Найбільш розповсюдженими НХР є: хлор, аміак, ціаністий водень (синильна кислота), фосген, окис вуглецю, етилен, сірковуглець, сірчаний цинк, окисли азоту і багато інших хімічних сполук не біологічного походження.

У системі стандартів безпеки праці за ступенем дії на організм людини НХР поділяються на чотири класи небезпеки:

I – надзвичайно небезпечні; II – високонебезпечні; III – помірно небезпечні; IV – малонебезпечні речовини.

Сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) називаються хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, надають шкідливий вплив на людей, сільськогосподарських тварин, рослини, викликаючи у них ураження різного ступеня.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяються на:

- токсичні,

-подразнюючі,

-мутагенні,

- канцерогенні,

-наркотичні,

-задушливі,

- сенсибілізатори.

- речовини, що впливають на репродуктивну функцію (функцію відтворення потомства), відносять бензол і його похідні, сірковуглець, хлоропрен, свинець, сурму, марганець, отрутохімікати, нікотин, етіленамін, сполуки ртуті.

Токсичні речовини - це речовина, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів (нирок, печінки). До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо. Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (пари кислот, лугів, аміак).Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини тощо). Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні, новоутворення - пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни,азбест, нікель, хром тощо). Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводи). Задушливі речовини викликають токсичний набряк легень (оксид вуглецю, оксиди азоту). Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжувальну) функцію, можуть бути радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо. Сенсибілізатори - це речовини, що діють як алергени, Їх існує дуже багато: рослинні, тваринні, харчові, хімічні, медикаментозні, побутові та ін.

За вибірковою дією отруйні речовини можна поділити на:

– серцеві – кардіотоксична дія: ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту, кадмію;

– нервові – порушення функцій нервової системи (чадний газ, аміак, вуглеводні, фосфорорганічні сполуки, алкогольні вироби, наркотичні засоби, снотворні ліки та ін.);

– печінкові – хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, фосфор, селен та ін.;

– ниркові – сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота та інші;

– кров’яні – похідні аніліну, анілін, нітрити;

– легеневі – оксиди азоту, озон, фосген.

За тривалістю дії отруйні речовини можна поділити на три групи:

– летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5 % випадків): термін дії до 10 діб;

– тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набрякання легенів, болі у грудях: термін дії від 2 до 5 діб;

– короткочасові – тривалість декілька годин. Призводять до подразнення у носі, ротовій порожнині, головного болю, задухи, загальної слабості, зниження температури.

ГДК — це найменша концентрація хімічної сполуки, яка при щоденному впливі на організм протягом тривалого часу не викликає патологічних змін або захворювань.

ГДК у повітрі вимірюється у мг/м3, у воді — мг/л.

Сильнодіючі отруйні речовини - СДОР (миш'як, синильна кислота, сулема, фосфорорганічні речовини та ін.), які використовують у лабораторії, зберігають у спеціально відведеному місці у шафі або стальному ящику під замком і пломбою.
СДОР можуть бути елементами технологічного процесу (аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти, фтористий водень) і можуть утворюватись при пожежах на об'єктах народного господарства (оксид вуглецю, оксид азоту, хлористий водень, сірчистий газ).

Симптомами отруєння ними в більшості випадків є головний біль, запаморочення, потемніння в очах, шум у вухах, наростаюча слабкість, задишка, нудота, блювота, а при сильних отруєннях-непритомність, судоми, втрата свідомості і навіть смерть.