Трудові ситуації, які пред’являють різні вимоги до темпераменту працівника

Шість типів особистості, описані Шпрангером, не були пов’язані ні з анатомічною будовою, ні з життєвими складнощами людини, ні з її професійними перевагами, а швидше виражали ставлення до світу в цілому. Кожний може самоактуалізуватися у будь-якій сфері, стати творцем власного життя, якщо знайде для себе нішу, в якій і реалізує свої основні потреби [2; 3; 10].

Для теоретичної людини такою потребою є пізнання закономірностей життя. Чим би вона не займалася – створенням генетичної зброї чи вирощуванням хліба, вона прагне побачити внутрішній зв’язок явищ, і її основна нагорода – встановлення цих зв’язків.

Економічна людина, на відміну від теоретичної, хоче домогтися користі від пізнання, хоче поставити знання на службу людині.

Естетична людина пізнає світ через самовираження, в будь-якій діяльності вона прагне залишити частину себе, і найбільше покарання для неї – це умови, за яких вона повинна дотримуватись жорстких вимог життя, що не залишають свободи для творчості.

Соціальна людина шукає себе в інших, визнання і можливість зробити щось для світу – близьких або дальніх – для неї основна життєва потреба.

Політична людина не може обійтися без того, щоб не володарювати над оточуючими, – чи є ними виборці, учні, колеги, чи просто власна сім’я.

І, нарешті, релігійна людина (яка, до речі, може бути і атеїстом) почувається добре, тільки коли відчуває наповненість свого життя значенням.

Шпрангер у своїй класифікації вказав не зони вразливості, а, навпаки, напрями для зростання і розвитку особистості, її самоактуалізації. Серед виділених ним типів немає поганих і хороших, здорових і хворих, проте підкреслюється той факт, що і ці якості можуть бути привнесені неправильним вихованням без розуміння основних потреб людини.

У вітчизняній психології спрямованість особистості вивчалася з дещо інших позицій: підкреслюючи здатність і бажання суб’єкта виділяти власну персону як фігуру на фоні соціального буття, виділяють три типи орієнтації людини [8].

Орієнтація на себе, як зазначає Неймарк, пов’язана з вираженою центрацією на собі, своїх думках, почуттях, переживаннях. Вона характеризується такими показниками, як тривожність, турбота про фізичне благополуччя, висока недовірливість, егоцентризм, детермінована поведінка своїм самопочуттям і настроєм. Переважаючими мотивами при цьому є особисті досягнення, прагнення до самоствердження.

Наступний вид орієнтації – на предметну діяльність (на справу, на об’єкт) – характеризується вираженими потребами в пізнанні, освоєнні предметного і комунікативного середовища.

Нарешті, орієнтація на інших (на групу) виявляється впозитивному ставленні до спілкування, а переважаючі мотиви визначаються в основному мотивами та інтересами інших людей. Очевидно, що зміст орієнтації може бути допустимим для даної професії або протипоказаним їй.

Орієнтації, належачи до рівня духовно-світоглядних характеристик, піддаються зміні стихійно або в процесі психотерапевтичної і коректувальної роботи, наприклад, завдяки участі у тренінгу професійного самовизначення.