Аналіз психометричних досліджень міжстатевих відмінностей у когнітивних процесах та інтелектуальних здібностях

Даний параграф підготовлений автором на основі короткого аналізу досить ґрунтовної праці з проблематики міжстатевих відмінностей російського професора Є.П. Ільїна (Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – С.-Пб.: Питер, 2002. – 544 с.) [6], тому детальнішу інформацію про наведені дослідження (як і посилання на них) зацікавлені читачі можуть знайти там.

Обстеження дітей різного віку показало, що на ранніх етапах онтогенезу (приблизно до 7 років) дівчатка в своєму інтелектуальному розвитку випереджають хлопчиків. Надалі ці відмінності згладжуються, і дорослі чоловіки і жінки за усередненими показниками інтелектуального розвитку не відрізняються. В той же час, за даними психометричних досліджень, кількість чоловіків на обох кінцях кривої нормального розподілу, побудованої за результатами вимірювання коефіцієнтів інтелектуальності (IQ), помітно перевершує кількість жінок. Це означає, що серед чоловіків більше розумово відсталих індивідів, але й більше високообдарованих. Серед найталановитіших людей, що отримали визнання суспільства, як відомо, переважають чоловіки. Масові психометричні дослідження також показують, що виняткова обдарованість частіше зустрічається серед хлопчиків; хлопчики ж переважають серед переможців різних олімпіад. Дж. Стенлі із співробітниками, узагальнивши результати великої кількості тестів здібностей і тестів досягнень, проведених у США, також прийшли до висновку, що “хоча в середньому відмінності між статями невеликі, вони супроводжуються вираженими диспропорціями на верхніх рівнях умовної шкали здібностей”. Так, перевага чоловіків у просторово-зорових здібностях виражається співвідношенням 2:1 серед тих 10% вибірки, хто набрав найвищі показники у відповідних тестах. Те ж стосується і європейської вибірки: в середньому відмінності незначні, але серед тих, хто мав максимальні показники, співвідношення чоловіків і жінок було 10:1. На основі подібних досліджень був зроблений висновок, що діапазон розкиду розумових здібностей чоловіків значно ширший, ніж у жінок.

Чоловіки і жінки відрізняються не тільки діапазоном розкиду розумових здібностей; результати психометричних досліджень показують, що у жінок більш розвинений вербальний інтелект, а у чоловіків – просторово-зоровий. Прийнято вважати, що перевага жінок у розвитку мовних функцій виявляється, починаючи з 10–11 років. Але є відомості і про більш ранні терміни: у 18 місяців дівчатка знають приблизно 50 слів, хлопчики ж набувають такий словниковий запас лише до 22 місяців. І надалі мова дівчаток, як правило, багатша й за словниковим запасом, і за граматичною будовою; навички читання дівчатка також опановують раніше хлопчиків. Дівчатка виявляють більше цікавості до людей, ніж до предметів, до соціальних ситуацій, ніж до рішення механічних задач, і в більш пізньому віці вони краще володіють мовою і краще сприймають зовнішню інформацію.

На відміну від цього просторово-зорові здібності – це та сфера, де з дитинства лідирують чоловіки. Т.Л. Хілтон у 1985 р. підсумовував результати виконання тестів на розуміння просторових відносин великої вибірки американських школярів старших класів (загаль­на кількість випробовуваних більше 23 тис.) і виявив, що хлопці справлялися з ними значно краще за дівчат. Цікаве порівняння з даними аналогічного дослідження, виконаного 20 років тому: відмінності між чоловіками і жінками за цей період скоротилися.

За даними ряду досліджень, статеві відмінності в просторових здібностях виникають у підлітковому віці, на основі чого деякі автори висувають гіпотезу про їх гормональну зумовленість. Проте є дані про те, що хлопчики вже у 8–9 років значно краще за дівчаток використовують зорові опори для орієнтації в просторі. І навіть у молодших дітей були виявлені відмінності в розумінні просторових відношень. Коли в експерименті шестирічних дітей просили сконструювати тривимірну модель їх шкільної кімнати, то виявилося, що хлопчики набагато точніше справляються із завданням.

Найгостріші дискусії серед фахівців викликає питання про математичні здібності. У сучасному суспільстві знання математики виступає як своєрідний фільтр на ринку праці, оскільки адекватна математична підготовка стала необхідною умовою для роботи в найсучасніших і престижних галузях. Математика завжди вважалася чоловічою сферою діяльності, й у тестах математичних здібностей чоловіки, як правило, перевершують жінок. Серед учнів початкової школи, за даними психометричних досліджень, відмінності у рівні математичних здібностей не проявляються, ці відмінності починають виявлятися у підлітковому віці й стосуються в основному складних форм математичного мислення; з роками відмінності в рівні математичної обдарованості зростають. Ці дані були піддані різкій критиці з боку Е. Феннем, на думку якої жінки під впливом певних соціальних і психологічних чинників рідко вибирають математику та суміжні з нею дисципліни як курси, яким віддається перевага, й тому “висновок про те, що чоловіки наділені більш вираженими математичними здібностями, був зроблений на основі досліджень, де фактично зіставлялися не чоловіки й жінки, а люди з більш високою і більш низькою математичною підготовкою”.

Позиція Е. Феннем отримала достатньо широку підтримку та часткове експериментальне підтвердження. Проте в літературі наводяться дані, які не дозволяють віднести спостережувані відмінності тільки на рахунок різниці в математичній підготовці. Обстеження підлітків, що навчаються за однією програмою, виявило “виражені статеві відмінності в математичній обдарованості на користь хлопчиків”. Причому чим вище оцінювалася математична обдарованість, тим більш вираженим ставало переважання осіб чоловічої статі: серед тих, хто набрав у відповідних тестах 500 балів, співвідношення хлопчиків і дівчаток було 2:1, серед тих, хто набрав 600 балів, – 4:1, а серед тих, хто набрав максимальну кількість балів (700 і більше), на 13 хлопчиків припадала лише одна дівчинка. Автори цього дослідження, а також деякі інші, пов’язують високі досягнення чоловіків у математиці з їх вродженою здатністю вирішувати просторово-зорові задачі краще за жінок.

Але якої б позиції дотримувалися дослідники, ніхто з них не стане заперечувати величезного значення соціально-психологічних чинників у формуванні математичних здібностей і ставлення до математики. Обстеживши велику вибірку американських учнів випускного класу,
Ш. Ралліс і його колеги виявили, що дівчатка, навіть успішно пройшовши необхідні курси з математики та природничих наук, у три рази рідше висловлюють бажання в майбутньому працювати в цих галузях. К. Бенбоу отримала аналогічні результати. Вона повідомляє, що з 2 тисяч математично обдарованих учнів 63% хлопчиків і 30% дівчаток обирають спеціалізацію в математичних дисциплінах, крім того, хлопчики в два рази частіше за дівчаток обирають кар’єру вченого-дослідника.

А причина цього, мабуть, у тому, що з раннього віку жінки звикають до думки, що математика – не їх сфера діяльності й навряд чи їм вдасться добитися тут серйозних успіхів. Навіть при однакових показниках у тестах математичних здібностей, починаючи з підліткового віку, при вирішенні математичних задач жінки проявляють більш високий рівень тривожності й меншу впевненість у своїх силах, ніж чоловіки. Як показали експерименти з каузальної атрибуції, при рішенні задач чоловіки причини успіху схильні приписувати своїм здібностям, тоді як жінки пояснюють свої успіхи частіше випадковими чинниками, наприклад везінням. І навпаки, у разі невдачі чоловіка частіше посилаються на незалежні від них обставини – на відміну від жінок, які схильні відносити свої невдачі на рахунок нестачі здібностей або складності завдання. Все це робить математику малопривабливою галуззю для жінок, оскільки “людина вважає за краще займатися тим, у чому вона відчуває себе впевнено, й уникає тих видів діяльності, в яких її може чекати невдача”. Причиною відставання жінок у математиці служать також і засвоєні стереотипні статеві ролі. Якщо успіх у тій або іншій галузі не відповідає стандартам жіночої статевої ролі (як це має місце у разі занять математикою), то в жінок може актуалізуватися так званий мотив уникнення невдачі.

Ще одна проблема, яка достатньо широко обговорюється в літературі, торкається творчих здібностей. У всіх видах творчої діяльності кількість чоловіків, що добилися визнання, очевидно перевершує кількість жінок. Проте спроби порівняти творчий потенціал чоловіків і жінок за допомогою психологічного тестування успіху не принесли. Узагальнюючи результати досліджень, що проводилися, Н. Коган зробив висновок: “При виконанні завдань на дивергентне мислення, легкість генерації ідей, продуктивність асоціацій, оригінальність, спонтанність, гнучкість мислення... відмінностей між статями виявлено не було”.

Більш плідним виявився підхід, який пов’язував творчі здібності не безпосередньо зі статтю індивіда, а з тією статевою роллю, яку він виконує. У дослідженні П. Селкоу була виявлена кореляція між статевою роллю і математичними досягненнями: випробовувані з маскулінізованим типом поведінки справлялися із завданнями краще, ніж особи з фемінізованим типом поведінки. Ці дані узгоджуються з результатами інших досліджень, які виявили, що жінки з чоловічими рисами вдачі добиваються більш високих результатів у науці, ніж жінки з традиційно жіночими рисами. Таким чином, ці та інші дослідження демонструють виразний зв’язок креативності не стільки з біологічною статтю, скільки з тими особистісними властивостями людини, які зумовлені її статеворольовою орієнтацією.

Якщо нашвидку поглянути на перелік імен у біографічних довідниках, то легко можна помітити, що лише небагато жінок потрапило в розряд видатних діячів. У дослідженні Г. Елліса в групу з 1030 обдарованих людей Британії входило тільки 55 жінок. К. Кастл виділив 868 видатних жінок з 42 країн, що жили з VII до XX ст. З них тільки 38% здобули популярність завдяки інтелектуальним заняттям (у літературі). В пізніший час у довідник американських учених були включені лише 50 жінок з 2607 вчених, що заслужили популярність між 1903 р. і 1943 р.

Той факт, що видатними діячами частіше стають особи чоловічої статі, а не жіночої, К. Хорні пояснює тим, що чоловік, маючи обмежену причетність до створення нового життя (під обмеженістю автор розуміє нездатність чоловіків виношувати та народжувати дітей), сублімує свою енергію, створюючи щось нове в різних сферах суспільного життя (державі, релігії, мистецтві, науці). Припущення оригінальне, але недоказове, оскільки дотепер чоловіки наро­джувати не навчилися.

Треба сказати, що говорити про більшу талановитість чоловіків або жінок “взагалі” некоректно. Пригадаємо, наприклад, творчі професії: скільки талановитих артистів, педагогів, поетів, письменників серед жінок, і скільки безталанних чоловіків у тих же професіях. Тому слід диференційовано підходити до оцінки здібностей чоловіків і жінок, враховуючи те, які здібності більше розвинені в одних, і які – в інших.

Увага. За даними І.А. Сергєєвої, у дівчаток старшого дошкільного віку довільна увага розвинена краще, ніж у хлопчиків. Проте цей висновок виглядає дуже загальним і не враховує ні те, що увага характеризується різними властивостями, ні те, що є різні показники, за якими судять про ефективність управління увагою: час виконання завдання, що вимагає прояву уваги (швидкість), і кількість помилок, що припускається (точність).
У зв’язку з цим одні досліджуванні орієнтуються при виконанні завдань більше на швидкість роботи, а інші – на її точність. При врахуванні цих моментів виявляються закономірності, що стосуються статевих відмінностей в увазі, виглядають набагато складніше.

М.С. Єгорова і Н.Ф. Шляхта показали, що при виконанні завдань на визначення об’єму уваги швидкість роботи виявилась у дівчаток 14–15 років нижчою, ніж у хлопчиків того ж віку. Показники точності роботи у тих і інших не розрізнялися. Всі показники, що відображають продуктивну сторону стійкості уваги, у дівчаток перевищують за величиною аналогічні показники у хлопчиків. Відмінності з розподілу уваги аналогічні відмінностям за стійкістю уваги: характеристики швидкості роботи вищі у дівчаток. Показники точності виконання завдання приблизно однакові у хлопчиків і дівчаток.

Ступінь інтегрованості властивостей уваги також має виражені статеві відмінності. У хлопчиків тісніші зв’язки між швидкісними характеристиками об’єму уваги, з одного боку, та стійкістю і розподілом уваги – з іншого. Точність виконання завдання у пробах на визначення об’єму уваги не пов’язана у хлопчиків з точністю виконання інших завдань, а у дівчаток ці зв’язки значущі. Зв’язки швидкісних і точних показників у хлопчиків майже відсутні, у дівчаток виявлені зв’язки між цими характеристиками. Автори роблять висновок, що при виконанні завдань на увагу дівчатка орієнтуються на швидкість, а хлопчики – на точність роботи.

Цей висновок одержав підтвердження і при вивченні уваги у дорослих. М.К. Босой із співавторами дослідили, що кількість знаків, викреслених за 1 хвилину в коректурній пробі Анфімова, більша у жінок, ніж у чоловіків. За даними Л.Н. Фоменко, жінки 18–19 років виконують тест коректурної проби дещо швидше, але менш точно, ніж чоловіки того ж віку. Більшість жінок може збільшувати темп роботи з коректурними таблицями без зміни точності. Збільшення ж темпу у чоловіків викликає зниження точності. У віці від 22 до 33 років істотних відмінностей між чоловіками і жінками в концентрації та стійкості уваги не виявлено.

У завданнях, де потрібно швидко сприймати деталі й часто переключати увагу, жінки показують більшу ефективність, ніж чоловіки. Це підтвердило і дослідження студентів, проведене петербурзькими психологами. Крім того, у студенток вищими були й інші характеристики уваги: вибірковість, стійкість, об’єм.

Сенсорно-перцептивні здібності чоловіків і жінок. Про статеві відмінності в чутливості є лише уривчасті відомості. Показано, що до 8 років гострота слуху в хлопчиків у середньому вища, ніж у дівчаток, але дівчатка більш чутливі до шуму. В молодших класах у дівчаток вища шкірна чутливість, отже, їх більше дратує тілесний дискомфорт і вони більш чуйні на дотик, погладжування. Р.І. Акінщикова та Н.І. Макарова вивчили, що вібраційна чутливість у жінок вища при низьких частотах (32, 63 і 125 Гц), але чоловіки володіють більшою чутливістю до високих частот (250 і 500 Гц). Правда, у них вища чутливість (нижчий поріг) і при найнижчій частоті (16 Гц).