Стратегічні напрямки формування ОП

Сучасна державна освітня політика повинна стати гармонійним поєднанням стратегічних, оперативних та трансформаційних напрямів.

Стратегічні напрями орієнтовані на довготривалу перспективу, їх реалізація має прискорити інтеграцію вітчизняної освіти в міжнародний освітній простір, забезпечити формування віртуально-дистанційної парадигми освіти, розробку науково обґрунтованих освітніх стандартів, підвищення рівня зайнятості випускників навчальних закладів.

Оперативні напрями спрямовані на вирішення нагальних проблем у короткостроковому періоді, їх практичне втілення сприятиме розвитку безперервної ступеневої системи освіти, покращенню фінансового забезпечення освітньої галузі, розширенню вільного доступу до освітніх послуг всіх верств населення.

Якісне оновлення освіти покликана забезпечити реалізація таких трансформаційних напрямків державної освітньої політики, як

· підвищення якості учбового процесу через його модернізацію та інтенсифікацію,

· гуманізація та гуманітаризація навчання,

· трансформація парадигми освіти від традиційної до особистісно-орієнтованої.

Стратегічні напрями державної освітньої політики визначають її загальні пріоритети та завдання, спрямовані на досягнення довгострокових цілей та крупномасштабних завдань у довгостроковому періоді. До таких напрямів доцільно віднести:

1. Забезпечення інтеграції вітчизняної освіти в міжнародний освітній простір. Ізоляція вітчизняного освітнього простору від зовнішніх позитивних впливів загрожує відставанням від міжнародних освітніх норм і стандартів, неспроможністю вітчизняних освітніх закладів конкурувати на світовому ринку освітніх послуг.

Даний напрям передбачає розвиток багатосторонніх міжнародних контактів в освітній сфері з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної системи освіти.

Нині відбувається інтеграція вітчизняної освіти в Європейський освітній простір, про що свідчить приєднання України до Болонського процесу. Подальший розвиток інтеграційних процесів у галузі освіти сприятиме впровадженню єдиних педагогічних та інформаційних технологій, а відповідно забезпечуватиме еквівалентність документів про освіту, міжнародне визнання вітчизняних дипломів.

2. Трансформація традиційної парадигми освіти до віртуально-дистанційної. Реалізація такої трансформації вимагає

- проведення дослідження потреби в дистанційному навчанні в Україні, його стану та перспектив розвитку;

- розробки Державної програми розвитку дистанційного навчання на перспективний період на підставі ретельного аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду з цього питання;

- розробки інноваційних проектів дистанційного навчання, його навчально-методичного та програмно-технічного забезпечення;

- створення умов для підготовки викладачів для дистанційного навчання.

Крім того, на порядку денному – створення міжвузівської багатопрофільної інформаційної системи – територіально зосередженої, децентралізованої, модульної структури, яка повинна сприяти створенню єдиного освітнього простору, в якому всі учасники навчально-виховних процесів зможуть вільно користуватися електронною бібліотекою, будувати індивідуальну траєкторію навчання та підвищення кваліфікації. Однією з функцій такої інформаційної системи є співпраця із західними центрами дистанційної освіти та використання зарубіжного досвіду щодо організації дистанційної форми навчання та визначення змісту навчальних програм відкритого навчання. Реалізація переходу до віртуально-дистанційного навчання підвищуватиме його якість та розширюватиме можливості населення щодо здобуття певних освітньо-кваліфікаційних рівнів (це особливо зручно для осіб з обмеженими часовими та фізичними можливостями).