Фуросемід (лазикс) Furosemidum

Ф.В.: таб 0,04; амп. 1% - 2мл

М.Д.: еф. після в./в. введ. настає через 2 - 3хв, триває близько 2 год; при прийомі всередину - через 30хв, триває протягом 4 - 8 год. Один з найсильніших діуретиків, діє у випадках, коли інші засоби неефективні. Зменшує реабсорбцію натрію, хлору, калію в ниркових канальцях, викликає гіпокаліємію. Посилює виведення іонів кальцію, виявляє гіпотензивну дію.

Застосовують як препарат невідкладної допомоги при гострій та хронічній недостатності нирок, набряку легенів, мозку, отруєнні, для форсованого діурезу - вводять в./в. по 1мл 1 - 3 рази на день, при інших набряках, гіпертонії, застосовують по 1таб. 3 рази на день.

П.еф.: млявість, запаморочення, судоми, спрага, блювота, диспепсія, висипи на шкірі, артеріальна гіпотензія, порушення психіки.

П./п.: гостра печінкова недостатність, подагра, гіпокаліємія.

Діакарб Diacarbum

Ф.В.: таб 0,25

М.Д.: підвищує виділення з сечею іонів натрію, гідрокарбонатів, води, значно менше виводить калію, підвищує діурез, знижує внутрішньоочний та внутрішньочерепний тиск, зменшує лужний резерв крові, викликає ацидоз, пригнічує активність ферменту карбоангідрази, зменшує утворення вугільної кислоти, протиепілептична дія.

Заст. по 1 таб 1 - 3 рази на день після їжі при набряках серцевого походження, нефрозах, цирозі печінки, глаукомі, епілепсії.

П. еф.: сонливість, анорексія, порушення функції травного каналу, гіпокаліємія.

П./п.: гострі захворювання печінки, нирок, подагра, цукровий діабет.

1.2. Похідні птеридину.

Тріамтерен Triamterenum

ФВ пор. в капс. 0,05.

М.Д.: діє у ділянці дистальних канальців, пригнічує реабсорбцію іонів натрію і секрецію іонів калію, тому посилює виділення з організму іонів натрію та затримує в організмі іони калію, чим відрізняється від інших салуретиків. Тому його відносять до групи калійзберігаючих діуретиків, діуретик середн. акт., діє понад 8год, знімає явища гіпокаліємії, викликані іншими діуретиками, комб. з дихлортіазидом, СГ.

Заст. по 2 капс. вранці та ввечері при набряках при недостатності кровообігу, нирок, печінки.

П. еф.: нудота, блювота, головний біль, гіпотензія, гіпонатріємія.

2. Антагоністи альдостерону.

Альдостерон – гормон кіркової речовини надниркових залоз, регулює реабсорбцію іонів натрію та секрецію іонів калію у канальцях нирок. Його антагоністи перешкоджають цій дії.

Спіронолактон (верошпірон, альдоктон) Spironolactonum

Ф.В.: таб, др. 0,025, призн. по 1 таб., др 4 рази на день після їжі.

М.Д.: блокує реабсорбцію іонів натрію і секрецію іонів калію, тому посилює виведення з організму іонів натрію, і зменшує виділення іонів калію, відноситься до калійзберігаючих, діуретиків, усуває кислотність сечі в напрямі до лужного середовища, зменшує виділення з організму сечовини, виявляє гіпотензивну дію. Заст.: набряки серцевого походження, нефроз, гіпертонічна хвороба, асцит при цирозі печінки, міастенія у комбінуванні з іншими препаратами.

П. еф.: запоморочення, нудота, висипи на шкірі, порушення психіки, атаксія.

П./п.: гостра недостатність нирок.

3. Осмотичні діуретики.

Виділяясь нирками, не подвергаються реабсорбції. В просвіті ниркових канальців препарати створюють високий осмотичний тиск, завдяки чому знижується реабсорбція води та іонів натрію, підвищується діурез. Володіють дегідратаційними властивостями (зневоднює клітини).

Маніт Mannitum

Ф.В.: фл з пор 30,0; фл 15% розчин по 200 - 400мл.

М.Д.: дивись загальний, не впливає на кислотно - лужний стан і виведення іонів калію, призначають в./в. 0,5 - 1,5г./кг. маси тіла у вигляді 10 - 20% р.-ну у ізотонічн р.-ні.

Заст.: як сечогінний та дегідратаційний засіб при набряку легенів, мозку, гострій нирковій недостатності.

П. еф.: пронос, блювота

П./п.: порушення видільної функції нирок.

Сечовина Urea pura

Ф.В.: фл пор 30, 45, 60, 90г об’ємом 250 - 450мл

М.Д.: дивись загальний, в./в. еф. через 15 - 30хв, триває до 14год. Знижує внутрішньоочний та внутрішньочерепний тиск. Призначають 30% р.-н на 10% р.-ні глюкози в./в. крап., 0,5 - 1,5 г./кг маси тіла.

Заст. переважно як засіб дегідратації при набряках мозку, легенів, підвищеному внутрішньоочному тиску (приступ глаукоми).

П. еф.: спрага, сухість у роті, печія, нудота, блювота, анорексія, тромбоз вен.

П./п.: виражена ниркова, печінкова, серцева недостатність, внутрішньочерепна кровотеча.

Крім того в медицині широко застосовують збори, що містять рослини сечогінної дії:

листя мучниці (ведмежі вушка);

листя брусниці виявляють сечогінну та протимікробну дію та застосовувати у вигляді настою (10-20г на 180 - 200мл води) при запальних захворюваннях сечового міхура та сечовиведних шляхів;

бруньки березові виявляють сечогінну, жовчогінну, протимікробну дію і застосовують у вигляді настою (20г на 200мл води) при набряках при порушенні функцій нирок та СН, бронхітах, холециститах;

При набряках при СН застосовується трава хвоща, волошки синьої.