Умови правильного сімейного виховання

У Державній національній програмі «Освіта. Україна XXI століття» зазначається, що «на етапі раннього родинного виховання батьки як перші педагоги, покликані створити умови для повноцінного фізичного та психічного становлення особистості, забезпечити дитині почуття захищеності, рівноваги, довіри, сформувати активне, зацікавлене давления до навколишнього світу».

Сім'я несе повну відповідальність за розвиток, виховання і навчання своїх дітей. Звідси видно, яку важливу роль відіграє сімейне виховання.

Одна з особливостей виховання полягає в яскраво вираженій емоційній формі стосунків між батьками та дітьми, у стосунках любові. Але, як відомо, однієї любові для правильного виховання дітей недостатньо.

Необхідними є цілий ряд умов. Усвідомлення батьками відповідальності за виховання дітей перед суспільством. Щоб розкрити цю умову, слід звернутись до думки А.С.Макаренка про те, що «виховання дітей - найважливіша галузь нашого життя... Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною».

Батьки мають усвідомити те, що виховання своєї дитини слід розглядати не як особисту справу, а як виконання громадського обов'язку перед суспільством. Адже діти підростають, виходять з сім'ї, вони навчаються, починають самостійно працювати, вливаючись у колективи учнівські чи трудові. І людям, що знаходяться в цих колективах, зовсім не байдуже, хто вчиться чи працює поруч. Чи це людина, яка може прийти на допомогу, на яку можна покластись, довіритись, чи може зрадити, підвести у відповідальний момент, від якої одні неприємності.

Тому виховуючи дітей, батьки формують особистість майбутніх громадян України, майбутніх працівників, в успіху зацікавлені не тільки вони самі, а й суспільство, держава в цілому. У виняткових випадках, коли сім'я не має змоги створити необхідних умов для виховання дітей, їй допомагає держава.

Наступною умовою правильного виховання дітей у сім'ї є наявність у батьків педагогічних знань. Адже якщо батьки «перші педагоги», то їм необхідна психолого-педагогічна підготовка, оволодіння ними системою психолого-педагогічних, фізіологічних, гігієнічних і навіть правових знань, а також умінь і навиків виховання дітей.

Соціологічні дослідження показують, що значна частина батьків мас недостатню педагогічну підготовку: відсутній мінімум педагогічних знань; відсутні педагогічні вміння; треті не розуміють важливості специфічних методів виховання.

Щоб правильно виховувати дітей, батьки мають цікавитись відповідною психологічною літературою, читати педагогічну пресу, одержувати кваліфіковані консультації у вихователів, вчителів, логопедів з проблем, які їх цікавлять та хвилюють. Все це допоможе батькам правильно аналізувати поведінку дитини, вибирати правильні шляхи для її виховання.

Не слід обминати увагою і таку умову, як правильна організація сімейного життя. У сім'ї має панувати рівність подружжя, правильні _взаємини між її членами, загальний тон доброзичливості, взаємної поваги і турботи, любов до праці, загальний порядок та сімейні традиції.

у багатьох сім'ях розумно розподіляються обов'язки між подружжям з урахуванням їх компетентності та досвіду. Так, один з подружжя бере на себе ведення щоденних господарських витрат, закупівлю продуктів та інших дрібних речей і предметів побуту.

Інший, приділяє більше уваги вихованню дітей, догляду за ними. А що стосується прибирання житла, приготування їжі та виконання інших домашніх справ, то вони виконуються разом усіма членами сім'ї. У таких сім'ях, як правило, панує любов, взаєморозуміння, уважне і турботливе ставлення один до одного. Така атмосфера і сама організація сімейного життя сприятлива і для дітей. Діти мають гарні приклади для наслідування, поступово залучаються до виконання доступної їм роботи, обов'язків.

Життя сім'ї має бути організоване так, щоб якомога повніше задовольнялись і розвивались не тільки матеріальні потреби (в їжі, одязі, теплі), а й духовні. І щоб на задоволення духовних потреб теж знаходився час.

Авторитет батьків - теж важлива умова правильного сімейного виховання. Батьки повинні бути авторитетом для дітей. - без цього виховання неможливе. На чому ґрунтується авторитет батьків? У багатьох батьків з цього приводу трапляються хибні уявлення. А.С.Макаренко в «Лекціях для батьків» дає переконливу характеристику хибним уявленням про авторитет батьків.

Основою справжнього батьківського авторитету є громадське обличчя батьків, їхнє життя, робота, поведінка, почуття відповідальності за свою сім'ю перед суспільством. Найбільшим авторитетом користуються ті батьки, які поєднують трудову і громадську діяльність я сімейними обов'язками, цікавляться і виявляють увагу до життя своїх Дітей, переймаються їхніми проблемами, вміло і тактовно керують їхнім життям та розвитком.

Не можна обминути увагою і таку умову, як правильне ставлення батьків до дитини.

Цілком зрозуміло, що в основі ставлення батьків до дитини лежить природне почуття любові до неї.

Так малюка треба любити. Весь секрет у відчутті міри вияву любові, у поєднанні її з вимогливістю й повагою до особистості дитини. Що треба любити - знають всі, а що треба поважати, часто не здогадуються найніжніші батьки, умудряючись поєднати палку прихильність до дитини з приниженням її гідності, із ставленням до неї, як до іграшки. Ніякого зневажання з боку дорослих, ніякого пригнічення дитини не повинно бути. Під пригніченням маються на увазі постійні нагадування дитині про її залежне становище, зловживання своєю владою над нею, надмірні покарання та ін. Зрозуміло, дитина має слухатись старших, коритись родинній дисципліні, але не бути рабом.

Дитина не повинна відчувати якоїсь особливої винятковості свого становища серед дорослих ні з кращого, ні з гіршого боку, а бути членом сімейного колективу.

А.С. Макаренко вказував, що суворість і ласка - це найпроклятіше питання. Здебільшого люди не вміють нормувати ласку й суворість, а це вміння у вихованні вкрай необхідне... Люди розбираються в цих питаннях, але вважають: це правильно, суворість треба нормувати, ласку теж, але це потрібно тоді, коли дитині шість-сім років, а ось до шести років можна без норми. Насправді, основи виховання закладаються до п'яти років.

Але під суворістю А.Макаренко не вважав який-небудь гнів або істеричний крик. "Ні в якому разі, - попереджував він. Суворість доречна тільки тоді, коли вона немає ніяких ознак істерії ваша впевненість, ваше тверде рішення, якщо ви його висловите ласкаво, зробить ще більше враження".

Таким чином, правильне ставлення батьків до дітей полягає в умінні поєднувати ласку, м'якість і ніжність з суворою послідовною вимогливістю, з урахуванням можливостей дитини та особливостей віку.