Світогляд, його специфіка, основні функції

Філософія, її предмет і функції

Ф-я – особлива форма пізнання світу, що розробляє систему знань про фундаментальні принципи та основи людського буття, про найб. загальні сутнісні характеристики людського відношення до природи, суспільства та духовного життя. Ф-я намагається за допомогою раціональних засобів створити узагальнену картину світу і визначити місце людини в ньому.

Вічні проблеми, що розглядає філософія – Що таке людина? Що таке природа, або ширше Всесвіт? Який між ними зв’язок, залежність? Чи може людина пізнати природу, себе, суспільство? Які форми, методи, засоби пізнання.

Досвід філософської думки висунув такі основні функції філософії, які дають ключ до розуміння основних вимірів філософського пізнання, до осягнення природи, суспільства й людини. Базовими функціями є світоглядна (вчення про Буття, його сутність, форми, фундаментальні принципи та категорії) і методологічна ( Метод–спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності). Методологія - шлях дослідження, пізнання та вчення, тобто вчення про метод. (Становлення методології у філософії Нового часу в 17-18 ст. в зв’язку з бурхливим розвитком науки. Бекон обгрунтував метод індукції. Декарт, Спіноза та Лейбніц метод дедукції ).

Похідні від світоглядно: гуманістична (людина як вища цінність), соціально-аксіологічна (вчення про цінності), культурно-виховна, відображувально-інформативна (пов’язана з функцією експлікації, т.о. із культури ми виділяємо загальне).

Похідні від метрологічної функції: евристична (процес приросту нових знань), координуюча (ф-я об’єднує науки), інтегруюча, логіко-гносеологічна.

Питання про функції філософії тісно пов’язане з питанням про предмет філософії. Предмет будь-якої науки – це сукупність явищ дійсності, яка досліджується цією наукою. Фізика досліджує властивості макро- і мікротіл. І т.д. Тобто кожна наука досліджує певну сукупність явищ дійсності, певний спектр явищ природи. На відміну від окремих наук філософія вивчає не окремі сфери буття, а світ як цілісність.

 

Світогляд, його специфіка, основні функції

Кореневими філософськими питаннями завжди були питання світогляду. Світогляд це – сукупність поглядів, оцінок, норм і установок, які визначають відношення людини до світу в цілому і виступають в якості орієнтирів і регуляторів її поведінки. Світогляд – це одна з форм свідомості людини, невід’ємний атрибут життєдіяльності людей. Це досить складне утворення людської свідомості, яке складається зі знань, вірувань, оцінок, ідеалів, переконань, уявлень, почуттів, в яких виражається відношення людини до світу. Знання – це певний узагальнений образ світу..Рівні знань: світоглядний – (навіщо?), теоретичний – (чому?), емпіричний – (що?), технологічний – (як?).Світогляд не є лише сукупністю знань і уявлень про світ, це своєрідний синтез видів знань і уявлень про світ, це внутрішня робота і самоздобуття.Термін „світогляд" запровадив Кант. Він стверджував що світогляд - інтегральне духовне утворення, яке спонукає до практичної дії, до певного способу життя та думки.За способом існування світогляд поділяється на груповий та індивідуальний. Структура світогляду за Фроловим: за ступенем самосвідомості та характером формування поділяється на (рівні) життєво-практичний (буденний-базується на досвіді, включає навики, традиції, досвід кожної людини) і теоретичний (різновидом якого є ф-фія).

Виділяють 2 сторони світогляду: 1) інтелектуально-пізнавальна, 2)емоційно-психологічна.

Елементи С.: 1)світорозуміння (буденне і теоретичне), 2)світовідчуття, світосприйняття.

Життєво-практичний рівень включає лише буденне світорозуміння. Щоб вийти на теоретичний рівень світорозуміння, необхідно знати ф-ю. Ф-я - це теоретично сформульований С., вона вивчає не частину дійсності, а весь світ в цілому. Будь-який світогляд об’єднує наявність переконань. Це ядро, смисл світогляду, оскільки переконання втілюють ідею в практичну діяльність. Ф-фія є способом теоретичного вирішення світоглядної проблематики.

 

Історичні типи світогляду

На протязі історії людської цивілізації сформувалися три типи світогляду: міфологія, релігія і філософія.

Міфологія (від гр «міф» — переказ, оповідь і «логос» — вчення) — це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні і персоніфікації цих явищ, наділенні їх людськими за характером, але фантастично розвиненими і спотвореними властивостями. Міфологія є універсальним типом світогляду первісних суспільств; всі етноси своїм першим світоглядом мають міфологію. Для філософського осмислення міфологічного світогляду важливо звернути увагу на: 1) тематику міфів, яка охоплює світоглядні проблеми; 2) на ідентичність цієї тематики у різних народів.

Релігія (від. лат. геlіgiо — набожність, святиня) — така форма світогляду, в якій присвоєння людиною світу здійснюється через його подвоєння на земний і небесний, потойбічний і поцейбічний, грішний і сакральний. Принципово важливо уяснити, що найважливішою ознакою релігії є існування надприродної істоти — Бога. Тому суттю релігійного світогляду є віра в Бога.

Філософія є таким історичним типом осмислення світу, який вирішує всі світоглядні питання виключно раціональним, логічним шляхом, відкидаючи міфи, емоції, віру і т.п. феномени людини. Основна відмінність філософського світогляду від міфологічного і релігійного полягає в тому, що він складає лише ядро світогляду, тоді як релігія і міфологія повністю співпадають з відповідним світоглядом.