Соматичні м'язи очного яблука, їх іннервація

Спинномозковий нерв, корінці які його утворюють і розгалуження нерва.Спинномозкових нервів майже як і сегментів за винятком осьового відділу. Шийних 8 Грудних відповідно хребців: У коня 17-19 ВРХ-13 Свиней - 14 - 15 Собак - 13 Поперекових: У коня, ВРХ - 6 Свині і собак — 7 Крижових: Коні і ВРХ-5 Свиней - 4 Собак – З Хвостових: 2-4 пари Кожний з нервів має два корені дорсальний або чутливий вентральний або руховий. В першому інформація притікає до мозку по іншому відходить. В межах спинномозкового каналу об'єднуються в один стовбур, що й формує спинномозковий нерв. До вентрального приєднуються до вузлові волокна симпатичної нервової автономної системи. Нерв виходить з канала через міжхрящевий отвір і поділяється на дорсальні і вентральні гілки, кожна з них поділяється на медіальну і латеральну.

Довгастомозковий відділ парасимпатичної частини нервової системи. Утворює шляхи: сльозовидільний, слиновидільні, а також рухові й секреторні для внутрішніх органів(блукаючий нерв). 1. Сльозовидільний шлях починається від ядер, розміщених поряд з ядром лицевого нерва(VII пара). Довузлові нервові волокна спочатку йдуть у складі лицевого нерва, а потім входять до складу більшого кам’янистого нерва і досягають клинопіднебінного вузла, який лежить на однойменному нерві. Від цього ганглія волокна послідовно прямують у верхньощелепний і виличний нерви і через сполучну гілку у слізний нерв, а через нього— в слізну залозу. 2. Слиновидільні шляхи починаються від двох ядер— краніального і каудального. Краніальне слиновидільне ядро розміщене поблизу ядра лицевого нерва. Довузлові нервові волокна його йдуть спочатку в лицевий нерв, а потім у складі барабанної струни входять в язиковий нерв(V пара), у складі якого і досягають нижньощелепного або під’язикового вузла. Каудальне слиновидільне ядро лежить поблизу ядра ІХ пари нервів. Його довузлові волокна входять у язикоглотковий нерв і потім у складі барабанного нерва досягають вушного вузла— gánglion óticum. 3. Блукаючий нерв(Х пара) — n. vágus — складається з трьох груп нер-вових волокон— аферентних(соматичних), еферентних парасимпатичних і еферентних симпатичних. На ньому знаходяться два вузли— проксимальний і дистальний. Блукаючий нерв прямує в грудну порожнину і утворює з шийною частиною симпатичного стовбура загальний стовбур— вагосимпатикус— trúncus vagosympáticus.

 

Лицевий нерв. n. faciális — руховий для всіх лицевих м’язів. В його складі проходять також чутливі й парасимпатичні секреторні волокна. Виходить від мозку в ділянці трапецієподібного тіла і залишає черепну порожнину крізь зовнішній отвір лицевого каналу, в якому на лицевому нерві розміщений колінчастий вузол— gánglion genículi, що належить барабанній струні. У каналі від лицевого нерва відгалужується3 нерви: 1. Кам’янистий більший нерв— n. petrósus májor — прямує в крилоподібну ямку крізь криловий канал, через що називається нервом крилового каналу— n. pterygoídeus який входить у крилопіднебінний ганглій. Він утворений сльозовидільними парасимпатичними провідними шляхами. 2. Стремінний нерв— n. stapédius — прямує в стремінний м’яз(у середньому вусі). 3. Барабанна струна— chórda tympáni — виходить зкам’янисто-барабанної щілини і з’єднується з язиковим нервом. Вона проводить волокна від грибоподібних смакових сосочків у колінчастий вузол і парасимпатичні секреторні волокна в нижньощелепну та під’язикову слинні залози. Віддає шість гілок: 1. Каудальний вушний нерв. 2. Внутрішня вушна гілка 3. Гілка двочеревцевого м’яза 4. Вушно-повіковий нерв 5. Шийна гілка 6. Щічні гілки. Плечове сплетіння. Плечове сплетення— pléxus brachiális —утворене внутрішніми гілками 6,7,8 шийних, 1,2 грудних внутрішніх гілок спинномозкових нервів. Від сплетення відходять нерви: дорсальний лопатковий, перед лопатковий, підлопатковий, грудоспиний, пахвовий, мязово-шкірний, променевий, ліктьовий, середній, довгий грудний, латеральний грудний, краніальний грудний і каудальний грудний нерви.

Симпатична нервова система. Центри симпатичної іннервації всього організму лежать у латеральних рогах сірої речовини грудопоперекового відділу спинного мозку. Крім того, до симпатичної нервової системи належать: 1) правий і лівий симпатичні стовбури; 2) біляхребцеві(паравертебральні) вузли, які є частиною симпати-чних стовбурів; 3) дохребцеві(превертебральні) вузли; 4) м’якушеві довуз-лові нервові волокна і5) безм’якушеві завузлові(постгангліонарні) нервові волокна. Парний симпатичний стовбур— trúncus sympáticus — розміщений на вентральній поверхні тіл грудних, поперекових, крижових і частково хвосто-вих хребців. До шийної частини симпати-куса належать три вузли:краніальний шийний вузол, середній шийний вузол, каудальний шийний вузол. Симпатичний стовбур складається з довузлових нервових волокон, які є відростками нейронів, розміщених у латеральних стовпах грудо поперекової частини спинного мозку від І грудного до ІІ–IV поперекового сегментів. Значною частиною грудного відділу симпатичного стовбура є більший черевний нерв— n. splánchnicus májor який утворюється довузловими волокнамиVI–IX грудних сегментів, і менший черевний нерв— n. splánchnicus mínor — утворюється довузловими волокнамиVIII–XII грудних сегментів. Більший черевний нерв від грудного відділу симпатичного стовбура між ніжкою діафрагми і більшим поперековим м’язом прямує в черевну порожнину і закінчується в півмісяцевому вузлі, який є центром сонячного сплетення. Грудопоперековий відділ. Довузлові м’якушеві волокна відVIII грудного

доII–IV поперекового сегмента проходять через черевне аортальне сплетення в каудальний брижовий вузол— gnl. mesentéricum caudále. Вони відходять відIII–IV поперекового сегмента і утворюють міжвузлові сплетення між сонячним і каудальним брижовими сплетеннями. Попереково-крижовохвостова частина симпатичного стовбура утворена довузловими м’якушевими волокнами від Х грудного доII–IV поперекового

сегмента спинного мозку.

Проміжний мозок, його розвиток. Проміжний мозок— diencéphalon — розміщений позаду від смугастих тіл кінцевого мозку і спереду від середнього мозку.Відмежований від ромбоподібного поперечної щілини. Він поділяється на середній, проміжний мозок поділяється на епіталаму, таламус і гіпоталамус.Середній побудований із покрівлі на якій розрізняють чотири горби ніжок великого мозку і покриву ніжок. Півкулі мозку зовні мають борозни і щілини. Які відмежовують закрутки.По периферії півкуль розташовується мозкова речовина, вона являється скупченням нейронів. Біла речовина сформована відростками нейронів, які формують провідні шляхи (асоціативні) які з'єднують сіру речовину в межах однієї півкулі. Спайкові або комісуральні волокна з'єднують півкулі між собою. Найбільшою спайкою в мозку є мозолисте тіло.Проекційні волокна з'єднують кору з іншим відділи мозку і спинним мозком.

Сідничний нерв, початок, розгалуження і органи, які іннервує. Сідничний нерв— n. ischiádicus найтовщий і найдовший у крижовому сплетенні. Він іннервує всю кінцівку, починаючи від кульшового суглоба і закінчуючи пальцями. Позаду кульшового суглоба він поділяється на великогомілковий і малогомілковий нерви. В ділянці таза сідничний нерв віддає гілки для глибокого сідничного і внутрішнього затульного м’язів, подвійного і квадратного м’язів стегна. Краніальний сідничний нерв— n. glutéus craniális разом з однойменною артерією йде через більшу сідничну вирізку в сідничні м’язи і напружувач широкої фасції стегна. Каудальний сідничний нерв— n. glutéus caudális - разом з однойменною артерією йде в двоголовий м’яз стегна і віддає окремі гілки в середній і глибокий сідничні м’язи.

Будова органу смаку, його нерви. Язик— língua - рухливий м’язовий орган, що лежить на дні ротової порожнини. Його функції надзвичайно різноманітні: він захоплює, утримує та переміщує корм, приймає воду, на ньому розміщений орган смаку. На язику розрізняють верхівку, тіло й корінь. Верхівка язика— має різну форму: приплюснуто-розширену або звужено-загострену, ввігнуту або, навпаки, злегка вигнуту. Верхівка язика у свійських тварин рухлива.Тіло язика становить основну частину язика і лежить на дні ротової порожнини, між кутніми зубами. На тілі розрізняють виступаючу частину язика— спинку язика— і дві бічні поверхні. Корінь язика— найбільш слабко виражена задня частина язика, що прилягає до надгортанника. Місце переходу кореня язика до надгортанника у вигляді складки слизової оболонки називається язиконад-гортанною складкою. Слизова оболонка на дорсальній поверхні язика вкрита сосочками. Серед сосочків язика розрізняють механічні(ниткоподібні, конічні) і смакові(грибоподібні, валикоподібні, листкоподібні). Грибоподібні сосочки розміщенісосочки поодинці на верхівці й тілі язика, особливо по краях. Валикоподібні - на тілі язика біля кореня, симетрично, по одному або по кілька. Листкоподібні - лежать на корені язика. Вся дорсальна поверхня тіла й верхівки язика вкрита численними дрібними механічними ниткоподібними сосочками. Конічні - слизова оболонка кореня і країв язика всіяна сосочками. Нерви: Руховим нервом для м'язів язика є під'язиковий нерв (XII пара), чутливим нервом, який сприймає біль, температуру та тактильні відчуття, є язиковий нерв - гілка нижньощелепного нерва (III гілка трійчастого нерва). Язикові гілки язико-глоткового нерва іннервують слизову оболонку кореня язика.

Будова повіки. Повіки— pálpebra — Це м'язово-шкірні складки, в основі яких знаходиться коловий м'яз ока, зовні вкритий шкірою, а зсередини сполучною оболонкою або кон'юктивою. Розрізняють верхню повіку,нижню і третю. Третя повіка в основі має хрящ, який вкритий з обох боків кон'юктивою.На кожній повіці розрізняють два ребра: зовнішній і внутрішній. На зовнішній поверхні росте довге волосся - вії, на внутрішній отвори парних сальних залоз. Повіки змикаються між собою, формують гострий латеральний і більший круглий медіальний кут. Повіки захисні пристосування ока. При русі відбувається змащення поверхні ока секретом залоз, а також знімається сльоза і механічні частки. Зганяється в медіальний кут ока.

Молоточок: місце розташування, походження і будова. Молоточок— málleus складається з голівки і ручки, між якими знаходиться голівки і ручки, між якими знаходиться шийка. Ручка з’єднується з барабанною перетинкою, а голівка прилягає до коваделка. З щелепової дуги з меккелевого хряща розвивається молоточок. Будова внутрішнього вуха. Онто- і філогенез органу рівноваги і слуху ссавців. Внутрішнє вухо— áuris intérna — лежить у кам’янистій частині вискової кістки. Воно складається з кісткового і перетинчастого лабіринтів. Перетинчастий лабіринт міститься в кістковому лабіринті. Між їхніми стінками є простір, заповнений перилімфою. Всередині перетинчастого лабіринту міститься ендолімфа. Кістковий лабіринт— labyrínthus ósseus — складається з трьох частин: присінка, півколових кісткових каналів і кісткової завитки. Перетинчастий лабіринт— labyrínthus membranáceus — побудований з волокнистої сполучної тканини і так само, як і кістковий, складається з трьох частин: маточки(еліптичного мішечка) з трьома перетинчастими півколовими протоками, мішечка(круглого) з перетинчастою протокою завитки і ендолімфатичної протоки.Органи рівноваги складаються з отолітів.У ссавців стовпчик перетворюється на стремінце, а з щелепової дуги розвивається ще дві слухових кісточки – коваделко і молоточок. Між коваделком і стремінцем лежить сочевице подібна кісточка Орган зору, розвиток і будова. Очне яблуко— búlbus óculi складається з оболонок, світлозаломлювальних середовищ, кровоносних судин і нервів. Очне яблуко має три оболонки: волокнисту, судинну і сітківку. Волокниста оболонка— зовнішня оболонка очного яблука. Вона поділяється на дві частини: білкову оболонку і рогівку. Судинна оболонка - середня оболонка очного яблука. Вона складається з райдужної оболонки, війкового тіла і власне судинної оболонки. Сітківка— внутрішня оболонка очного яблука.Вона поділяється на дві частини: зорову і сліпу. Світлозаломлювальні середо-вища. До них належать рогівка, внутрішньоочна рідина, кришталик і склисте тіло. Склисте тіло — заповнює порожнину очного яблука. До захисних і допоміжних органів ока належать повіки, слізний апарат, м’язи, окістя очної ямки(періорбіта) і фасції. Слізний апарат— apparátus lacrimális — складається із слізних залоз верхньої і третьої по-вік, слізного озера, слізних канальців, слізного мішка та носослізної протоки. Органи зору розвиваються із стінки переднього мозкового міхура. Середня оболонкака(судинна) розвивається з м’якої мозкової оболонки. Зовнішня оболонка ока(волокниста) розвивається з мезенхіми, яка оточує очний міхурець. У ділянці рогівки вона зростається з ектодермою. Порожнину ока заповнює склисте тіло. Воно є похідним кровоносних судин, мезенхіми, які проникають у середину ока на ранній стадії його розвитку. Смаковий аналізатор, будова органа смаку. Язик— língua - рухливий м’язовий орган, що лежить на дні ротової порожнини. Його функції надзвичайно різноманітні: він захоплює, утримує та переміщує корм, приймає воду, на ньому розміщений орган смаку. Слизова оболонка на дорсальній поверхні язика вкрита сосочками. Серед сосочків язика розрізняють механічні(ниткоподібні, конічні) і смакові(грибоподібні, валикоподібні, листкоподібні). Грибоподібні сосочки розміщенісосочки поодинці на верхівці й тілі язика, особливо по краях. Валикоподібні - на тілі язика біля кореня, симетрично, по одному або по кілька. Листкоподібні - лежать на корені язика. Вся дорсальна поверхня тіла й верхівки язика вкрита численними дрібними механічними ниткоподібними сосочками. Конічні - слизова оболонка кореня і країв язика всіяна сосочками. Смаковий аналізатор відноситься до контактних. Завдяки його наявності тварина досліджує хімічні речовини, розчинені в рідинах, їжі або слині і тим самим відрізняє їстівне від неїстівного. Орган дотику. Однією з багатьох функцій шкіри є її участь у сприйнятті зовнішніх подразників. У ній є рецептори, подразнення яких викликає тактильні (дотик, тиск), температурні (тепло, холод) та больові відчуття. Тактильна чутливість виникає при натиску на шкіру, що спричиняє незначну деформацію. Це почуття виникає також у процесі дотику до волосків шкіри, коли подразнюються нервові сплетення волосяних цибулин. Особливою чутливістю у тварин володіє синуозне волосся, розміщене біля носових отворів, очей, рота. У зовнішню стінку фолікула волосини впинаються волока скелетних мязів чим пояснюються рухливість волосся. Розміщення тактильних рецепторів нерівномірне. У тварин най більше їх на морді, м’якушах. Судинна оболонка ока корови, її будова, функціональне значення і іннервація. Судинна оболонка — середня оболонка очного яблука. Вона складається з райдужної оболонки, війкового тіла і власне судинної оболонки. Райдужна оболонка— íris розміщена позаду рогівки і спереду від війкового тіла й кришталика. Спереду від райдужки розміщена передня камера ока, а позаду— задня. Обидві камери заповнені внутрішньоочною рідиною. Райдужка містить пігмент, який зумовлює колір очей. На поверхнях райдужки розміщені ніжні складки. Райдужка має два краї: зовнішній— війковий і внутрішній— зіничний. війковим краєм райдужка з’єднується з рогівкою і війковим тілом. Між райдужкою й рогівкою є гребінчаста зв’язка райдужнорогівкового кута Вона утворена перекладками, між якими є лімфатичні щілини. Зіничний край облямовує отвір у центрі райдужки— зіницю. Війкове тіло— розміщене між райдужкою і власне судинною оболонкою.У війковому тілі лежить війковий м’яз який разом з кришталиком утворює акомодаційний апарат ока. Власне судинна оболонка— choroídea — розміщена на внутрішній поверхні білкової оболонки. На ній розрізняють внутрішню й зовнішню поверхні. Зовнішньою поверхнею вона з’єднується з білковою оболонкою, внутрішньою— з пігментним шаром сітківки. Додаткові органи апарату зору домашніх ссавців, кровопостачання і іннервація До захисних і допоміжних органів ока належать повіки, слізний апарат, м’язи, окістя очної ямки(періорбіта) і фасції. Повіки— pálpebra — виконують захисну функцію. Вони закривають очне яблуко, а під час змикання рівномірно розподіляють сльози по його поверхні. Повік три: верхня, нижня і третя. У коня на нижній повіці росте чутливе волосся, а у собаки дорсомедіально від верхньої повіки— пучок довгого волосся. Слізний апарат— apparátus lacrimális — складається із слізних залоз верхньої і третьої по-вік, слізного озера, слізних канальців, слізного мішка та носослізної протоки. У ВРХ і коня носослізна протока відкривається в складці дна присінка носової порожнини. У свині залоза виділяє слизовий секрет. Слізного мішка немає. Носослізна протока відкривається у складці дна присінка носової порожнини або у вентральний носовий хід. Періорбіта— pеríorbita— це окістя очної ямки. Воно побудоване з щільної волокнистої сполучної тканини і має конусоподібну форму. Своєю верхівкою періорбіта починається навколо зорового отвору і закінчується по краях очної ямки.Нерви:окоруховий,слізний. Сітківка ока: її будова і розвиток в онтогенезі Сітківка— rétina — внутрішня оболонка очного яблука Вона поділяється на дві частини: зорову і сліпу. Зорова частина сітківки — складається з двох шарів: зовнішнього— пігментного і внутрішнього— нервового. У нервовому шарі сітківки містяться світлочутливі клітини(палички й колбочки). Крім них у цьому шарі є й інші нервові клітини, нейрити яких формують зоровий нерв. Його початок називають диском зорового нерва. У центрі диска є випин— рудимент артерії склистого тіла. У ділянці диска світлочутливих клітин у сітківці немає, тому цю ділянку називають сліпою плямою. На початку оптичної осі ока, в центрі сітківки, розміщена жовта пляма ділянка найкращої світлочутливості. Ділянка стінки очного міхурця, яка розміщена позаду ектодерми, випинається в порожнину міхура. Внаслідок цього утворюється очний бокальчик з подвійними стінками. Ніжка очного бокальчика перетворюється на зоровий нерв Із стінок очного бокальчика розвивається внутрішня оболонка ока— сітківка. Пігментний шар сітківки формується із зовнішньої, нервовий— з внутрішньої стінки. Коваделко: місце розташування, будова, історія розвитку Коваделко –incus складається з тіла і двох ніжок:короткої і довгої. Тіло коваделка зєднується з головкою молоточка. Коротка ніжка сполучається з стінкою барабанної порожнини. Довга ніжка переходить у сочевице подібну відросток, який з’єднується зі стремінцем. Між ними є маленька сочевице подібна кісточка. З щелепової дуги розвиваються дві слухових кісточки коваделко і молоточок. Розвиток і будова мозочка і внутрішнього вуха. Внутрішнє вухо— áuris intérna — лежить у кам’янистій частині вискової кістки. Воно складається з кісткового і перетинчастого лабіринтів. Перетинчастий лабіринт міститься в кістковому лабіринті. Між їхніми стінками є простір, заповнений перилімфою. Всередині перетинчастого лабіринту міститься ендолімфа. Кістковий лабіринт— labyrínthus ósseus — складається з трьох частин: присінка, півколових кісткових каналів і кісткової завитки. Перетинчастий лабіринт— labyrínthus membranáceus — побудований з волокнистої сполучної тканини і так само, як і кістковий, складається з трьох частин: маточки(еліптичного мішечка) з трьома перетинчастими півколовими протоками, мішечка(круглого) з перетинчастою протокою завитки і ендолімфатичної ротоки.Органи рівноваги складаються з отолітів.У ссавців стовпчик перетворюється на стремінце, а з щелепової дуги розвивається ще дві слухових кісточки – коваделко і молоточок. Між коваделком і стремінцем лежить сочевице подібна кісточка. Мозочок— cerebéllum – орган рівноваги. Каудальні ніжки мозочка у вигляді двох валиків виступають на дорсаль-ній поверхні довгастого мозку. В них проходять провідні шляхи із спинного мозку, ядер слухових нервів, каудальних олив і з ядерV, Х і ХІІ пар черепномозкових нервів. Ростральні ніжки мозочка йдутьпід каудальними горбками пласти-нки середнього мозку в ніжки ве-ликого мозку. В них проходять про-відні шляхи із спинного мозку вчерв’як, із зубчастих ядер півкульмозочка в червоне ядро та ядра зорових горбів. Оболонки очного яблука Очне яблуко має три оболонки: волокнисту, судинну і сітківку. Волокниста оболонка— túnica fibrósa búlbi óculi — зовнішня оболонка очного яблука. Вона поділяється на дві частини: білкову оболонку і рогівку. Білкова оболонка— scléra вона щільна, непрозора, бідна на кровоносні судини. Рогівка— córnea — знаходиться в ділянці переднього полюса. Вона прозора, без кровоносних судин, багата на нервові волокна. Зовнішня поверхня рогівки вкрита БПНЕ, внутрішня— ОПЕ. Рогівка не переходить безпосередньо в білкову оболонку. Судинна оболонка— túnica vasculósa búlbi óculi — середня оболонка очного яблука. Вона складається з райдужної оболонки, війкового тіла і власне судинної оболонки.Райдужна оболонка(райдужка)— íris 14— розміщена позаду рогівки і спереду від війкового тіла й кришталика. Спереду від райдужки розміщена передня камера ока, а позаду— задня. Обидві камери заповнені внутрішньоочною рідиною. Райдужка містить пігмент, який зумовлює колірочей. Отвір у центрі райдужки— зіниця— pupílla. Війкове тіло— córpus ciliáre — розміщене між райдужкою і власне судинною оболонкою, маєвигляд смужки завширшки. Власне судинна оболонка— choroídea — розміщена на внутрішній поверхні білкової оболонки. Сітківка— rétina — внутрішня оболонка очного яблука Вона поділяється на дві частини: зорову і сліпу. На початку оптичної осі ока, в центрі сітківки, розміщена жовта пляма— mácula — ділянка найкращої світлочутливості. Орган нюху і нюховий відділ головного мозку у носовій порожнині знаходиться орган нюху, завдяки якому повітря обстежується на запах. Органами смаку хребетних є смакові бруньки – скупчення чутливих і опорних клітин. Нюховий мозок— rhinencéphalon — розміщений у вентромедіальному відділі кожної півкулі великого мозку. На базальній поверхні півкуль є ню-хові цибулини(спереду), нюхові шляхи і закрутки, нюхові трикутники й грушоподібні частки. На медіальних поверхнях півкуль видно підмозолисте поле, закрутки гіпокампа, поясні закрутки і поверхню розрізу назальної спайки, а на дні бічних шлуночків мозку розміщені хвостаті ядра, гіпокамп і склепіння. Поясна закрутка, гіпокамп, склепіння та мигдалеподібне ядро становлять лімбічну систему мозку. 1. Нюхова цибулина— búlbus olfactórius — парний утвір у вигляді плоского і загнутого дорсально мозкового відростка, що виходить за передній край півкуль мозку в нюхову ямку решітчастої кістки. 2. Від нервових клітин нюхової цибулини беруть початок нюхові провідні шляхи. Вони утворюють білу мозкову речовину власне цибулини і нюхові шляхи— нюхову ніжку, медіальний та латеральний. 3. Грушоподібна частка— lóbus pirifórmis — розміщена медіально від латерального нюхового шляху і каудально від нюхового трикутника, медіально вона межує з ніжками великого мозку. 4. Морський коник(гіпокамп)— hippocámpus — своїм дорсальним відділом утворює дно бічного шлуночка, розміщуючись у порожнині шлуночка позаду від хвостатого ядра. 5. Склепіння— fórnix — складається з провідних шляхів, які з’єднують гіпокамп із сосочковим тілом проміжного мозку. Окремі ділянки цього пучка волокон утворюють жолоб і торочку гіпокампа, ніжки, стовпи, тіло й передню спайку мозку. Смугасте тіло— córpus striátum — складається з чотирьох ядер: хвостатого, сочевицеподібного, мигдалеподібного і огорожі. Розміщене попереду зорових горбів. Смугасті тіла сполучаються провідними шляхами: 1) з корою великого мозку; 2) із зоровими горбами й гіпоталамусом; 3) з ядрами сітчастого утвору середнього мозку(червоне ядро), з ядрами мозкового мосту і довгастого мозку(каудальні оливи); 4) з ядрами черепномозкових нервів.

Будова зовнішнього і середнього вуха. Зовнішнє вухо представлене вушною раковиною, її човном і завиткою, що закінчується барабаним кільцем. Вправлена барабанна перетинка, що відмежовує зовнішнє вухо від середнього. Звукові коливання визивають коливання барабанної перетинки, що передаються через слухові кісточки: молоточок, коваделко, сочевицеподібну, стремінце до середнього вуха.Ця передача відбувається в повітрі, порожнина середнього вуха заповнена повітрям.

Середнє вухо — áuris média — проводить звукові коливання від зовнішнього до внутрішнього вуха. Воно складається з барабанної порожнини таслухових кісточок з їхніми м’язами і зв’язкамиБарабанна порожнина— cávum týmpani — розміщена в барабанній частині кам’янистої кістки і заповнена повітрям. Слухових кісточок чотири: молоточок, коваделко, сочевицеподібна кісточка і стремінце. Молоточок— málleus складається з голівки і ручки, між якими знаходиться голівки і ручки, між якими знаходиться шийка. Ручка з’єднується з барабанною перетинкою, а голівка прилягає до коваделка. Тіло коваделка зєднується з головкою молоточка. Коротка ніжка сполучається з стінкою барабанної порожнини. Довга ніжка переходить у сочевице подібну відросток, який з’єднується зі стремінцем. Між ними є маленька сочевице подібна кісточка

Шіра її розвиток і похідні. Шкіра є загальним покривом, що ізолює внутрішній вміст організму від зовнішнього середовище через рецептори, що знаходяться в шкірі забезпечує зв'язок.З шари шкіри: зовнішній - надшкір'я або епідерміс розрізняють 5 шарів клітин: базальний або ростковий, що розташовується на базальній мембрані: зернистий, шипуватий, блискучий ізроговілий. Живими є клітини базальногошару,решта поступово відмирають. Роговий шар представлений відмерлими клітинами.Середній або основа - дерма, побудована з 2 шарів - сосочкового і сітчастого. Сосочковий має розгалужену сітку капілярних судин, через яків відбувається живлення базального шару епідермісу. В епідермісі судин немає. Сітчастий шар найтовща частина шкіри, в ньому розташовані залози шкіри і корені волосся, а також м'язи підіймачі волосся.Підшкірна основа представлена ПСТ і жировою клітковиною. Епідерміс розвивається із ектодерми, основа із мезодерми. Похідні: рогові, залозисті.Рогові - волосся, кігті, ратиці, копита, м'якуші, роги. Залозисті - потові, сальні, їх видозміни губні залози, молочна.

Молочна залоза. Молочна залоза glándulae lactíferae — властивассавцям і виникли у зв’язку з необхідністю годувати новонароджених, які самостійно не можуть вживати їжу дорослих. Секрет, що виділяється залозами, — молоко(lac) — має високі поживні властивості, необхідні для організму. Молочні залози розміщуються у вигляді однієї пари в ділянці грудної стінки(слон, примати) або в ділянці між стегнами(кобила, жуйні). В останньому випадку їх називають вим’ям— úber. Молочні залози, розміщені по нижній частині черевної і грудної стінок, утворюють множинне вим’я— úbera (свиня, хижаки, гризуни). Вим’я вкрите тонкою еластичною шкірою з ніжним волоссям. Складається з паренхіми і (строми). Вим’я прикріплене до черевної стінки й утримується підвішуючим апаратом: поверхневою і глибокою фасціями та підвішуючою зв’язкою вим’я— lig. suspensórium úberis. Паренхіма вим’я складається з окремих часточок— lóbuli, що мають особливу систему розгалуження Часточки складаються з альвеол і трубочок. Від альвеол відходять відвідні трубочки, які утворюють молочні канали— canális lactíferi. Останні об’єднуються в молочні протоки— dúctus lactíferi, що розширюються біля основи соска і відкриваються в молочну пазуху— що поділяється на залозисту та соскову частини Із соскової частини починається сосковий канал, який відкривається отвором на верхівці соска. На верхівці соска навколо соскового отвору знаходиться м’яз— стискач соска. Копито його будова, іннервація і кровопостачання. Копито— úngula —разом з пальцевим м’якушем, який входить до його складу, копито забезпечує опору на землю та амортизацію. На копиті розрізняють анатомічно добре виражені чотири ділянки: облямівку, вінець, стінку та підошву. Кожна ділянка складається з епідермісу і власне шкіри. Підшкірна основа є лише в ділянці облямівки й вінця. Копитова облямівка — у вигляді вузької безволосої смужки шкіри міститься на межі шкіри і рогової капсули копита. Копитовий вінець — у вигляді широкого валика розміщений дистальніше від облямівки, обмежуючи на півкільцем передню й бічні стінки пальця. Копитова стінка — найбільша частина копита, утворює передню й бічні поверхні копита і, продовжуючись на підошву формує зворотну стінку. Дистальний край рогу на підошві виділяється у вигляді білої лінії. Копитова підошва— не має підшкірної основи, і власне шкіра підошви зростається з окістям копитової кістки. Власне шкіра підошви має форму тонких сосочків. Ростковий шар епідермісу продукує м’який трубчастий ріг.

 

С оматичні м'язи ока: розвиток, кровопостачання ііннервація

М’язів ока сім: відтягувач, чотири прямих і два косих.

Выдтягувач починається навколо зорового отвору клиноподібної кістки і за-кінчується на білковій оболонці

навколо решітчастої пластинки. По боках від відтягувача ока лежать дорсальний, вентральний, латера-льний і медіальний прямі м’язи ока. Усі вони почина-ються навколо зорового отвору і закінчуються на відповідних їх назвам поверхнях білкової оболо-нки поблизу рогівки. Дорсальний косий м’яз ока починається біля решітчастогоотвору, прямує до медіального

кута ока й закінчується на білковій оболонці. Вентральний косий м’яз ока по-чинається у спеціальній ямці слізної кістки.

 

Соматичні м'язи очного яблука, їх іннервація

Дорсальний косий м’яз ока починається біля решітчастого

отвору, прямує до медіального кута ока, переходить через хря-щовий блок періорбіти і під дор-сальним прямим м’язом перехо-дить на латеральну поверхню ока, де й закінчується на білковій

оболонці. Вентральний косий м’яз ока по-чинається у спеціальній ямці слізної кістки. Розміщений вентрально від оч-ного яблука, переходить на його латеральну поверхню, де й закінчується.

Прямі м’язи ока під час скорочення повертають очне яблуко у свій бік. Косі м’язи повертають очне яблуко навколо оптичної осі. Відтягувач разом з прямими м’язами втягує очне яблуко в очну ямку.