Господарсько-правова відповідальність підприємств

 

Більшість учасників господарських правовідносин зацікавлена в правомірній поведінці – як власній, так і своїх контрагентів. Це відповідає і моральним засадам суспільства, і прагматичному ставленню до будь-якої справи, адже застосування будь-якої юридичної (у т. ч. господарсько-правової) відповідальності має для правопорушника негативні наслідки. Проте відсутність правопорушень – це ідеальний, а не реальний стан суспільного (у т. ч. економічного) життя. Причини різні:

- низька правосвідомість частини учасників господарського життя, зумовлена нерідко відсутністю правових знань і навичок захисту власних інтересів;

- наявність недоліків у чинному законодавстві (прогалин, застарілих норм, нестабільності), що, як наслідок, не забезпечує адекватного сучасного стану економічних відносин правового регулювання;

- прийняття необґрунтованих нормативно-правових актів без відповідного прогнозування результатів їх застосування та збалансованого врахування найбільш типових інтересів основних учасників господарського життя;

- неправомірна поведінка (у т. ч. зловживання своїм становищем) посадових осіб уповноважених державних органів (податкових, контролюючих тощо) та органів місцевого самоврядування щодо учасників господарського життя, які змушені застосовувати самозахист, нерідко при цьому порушуючи його межі;

- нестабільність господарського життя, особливо поява в ньому непередбачуваних явищ, у т. ч. різкі зміни в правовому регулюванні;

- безпечність, некомпетентність частини учасників господарського життя, у результаті чого приймаються рішення (зобов’язання), укладаються договори, заздалегідь приречені на невдачу;

- інші чинники[13].

Відповідно до ст. 216 ГК України відповідальність за правопорушення, здійснене у сфері господарювання, полягає в застосуванні до правопорушників правового впливу (санкцій) на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами чи договором. Застосування господарських санкцій має гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, підприємств і держави.

Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (родові, характерні для будь-якої юридичної відповідальності), так і специфічні (видові) риси.

До родових ознак слід віднести:

- юридичну підставу – закон;

- фактичну підставу застосування господарсько-правової відповідальності – правопорушення;

- зміст – негативні наслідки, яких зазнає порушник (застосовуються до порушника);

- можливість застосування державного примусу для покладення на порушника господарсько-правової відповідальності.

Водночас зазначені риси юридичної відповідальності в господарських правовідносинах виявляються специфічно. Так, юридичною підставою господарсько-правової відповідальності може бути не лише закон (нормативно-правовий акт уповноважених органів держави), але й укладений з дотриманням вимог закону договір (ч. 1 ст. 216 ГК України), у якому конкретизуються передбачені законом штрафні санкції (якщо закон установлює межу – мінімальну чи максимальну – або не забороняє сторонам самостійно визначати розмір чи різновид певних санкцій) або встановлюються не передбачені законом санкції за конкретні порушення договірних зобов’язань (за відсутності відповідних заборон у законі).

Правопорушення як фактична підстава юридичної відповідальності в господарському праві також має свої особливості. Відомо, що класичним складом правопорушення є сукупність чотирьох елементів: протиправної поведінки; негативних наслідків такої поведінки; причинного зв’язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків; вина правопорушника. Проте в господарському праві наявність усіх чотирьох елементів є необхідною для застосування, як правило, однієї форми відповідальності – відшкодування збитків. У інших випадках достатньо наявності лише протиправної поведінки, а в разі застосування штрафних санкцій – ще й вини. Частиною 2 статті 218 ГК України закріплюється принцип презумпції вини: учасник господарських відносин повинен нести відповідальність за порушення встановлених законом або договором зобов’язань, якщо не доведе, що ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення або належне виконання договірних зобов’язань виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили (надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності).

Сама протиправна поведінка як основний елемент складу господарського правопорушення може виражатися в конкретному факті (нестача поставленої продукції) або в такому загальному результаті господарської діяльності, що визначається законом як негативний (порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування).

Господарсько-правова відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, забезпечується державним примусом.Однак цей примус може виявлятися в різний спосіб: явно(винесення господарським судом рішення про стягнення з порушника договірних зобов’язань штрафних санкцій) та/або приховано(відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналежного асортименту; відмова від пролонгації договору на новий термін з огляду на порушення іншою стороною договірних зобов’язань впродовж строку дії договору).

Характерними ознаками господарсько-правової відповідальності є:

- сфера застосування – господарські правовідносини (господарсько-майнові та/або господарсько-організаційні);

- юридична підстава – акти господарського законодавства та господарські договори;

- фактичні підстави – господарське правопорушення, склад якого залежить від виду господарсько-правової відповідальності;

- презумпція вини порушника та особливість визначення вини (про що мова йтиме далі);

- суб’єктами господарсько-правової відповідальності є учасники господарських правовідносин (суб’єкти господарювання, суб’єкти господарсько-організаційних повноважень, засновники та учасники господарських організацій, власники майна суб’єктів господарювання; контрагенти суб’єктів господарювання за господарськими договорами);

- спрямованість господарсько-правової відповідальності переважно на майно порушника й лише в окремих випадках – на особу порушника (примусова реорганізація та примусова ліквідація);

- змістом господарсько-правової відповідальності є заходи впливу (санкції) – майнової (відшкодування збитків, штрафні санкції, конфіскація) та/або організаційної (призупинення дії або анулювання ліцензій, скасування відомостей державної реєстрації, примусова реорганізація та ін.) спрямованості, що позначаються на економічних інтересах порушника;

- порядок застосування – залежно від виду та форми господарсько-правової відповідальності:

а) судовий або претензійно-позовний (ст. 222–223 ГК України);

б) безпосередньо кредитором в оперативному порядку

(ст. 235–237 ГК України);

в) спеціальний – уповноваженими органами (ст. 238 ГК України).

Господарсько-правова відповідальність – це майново-організаційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення.