Обставини та причини побутових травм.

Виділяють наступні обставини та причини побутових травм:

- під час прямування на навчання або із занять пішки, громадським, приватним або іншим транспортним засобом, не дотримуючись правил дорожнього руху;

- при виконанні робіт у домашнім господарстві, використанні побутової техніки, при незнанні правил експлуатації і недотримуючись правил техніки безпеки;

- при проведенні робіт у стані алкогольного сп’яніння;

- у випадку стихійного лиха та ін.

Лікувально-профілактичні установи, в які зверталися або були доставлені потерпілі, ведуть реєстрацію нещасних випадків в окремому журналі вста-новленої форми.

 

7. Правила безпечної поведінки на воді влітку.

Можливі небезпеки під час купання та розваг на воді.

7.1. Судома: причини виникнення, методи упередження та способи її позбутися.

 

Досвід і спостереження свідчать, що нещасні випадки на воді трапляються при порушенні заходів безпеки. Щоб не було біди для себе і для всіх, хто нас любить, давайте поводитись на водоймах так, як вимагають заходи безпеки життя: обачно і обережно.
Купатися краще вранці або ввечері, коли сонце гріє, але немає небезпеки перегрівання. Температура води повинна бути не нижче 17-19^О С, у більш холодній – перебувати небезпечно.
Плавати у воді не більше 20 хвилин, при цьому цей час повинен збільшуватись поступово, починаючи з 3-5 хвилин.
Не слід доводити себе до ознобу. При переохолодженні можуть виникнути судоми, припинення дихання, втрата свідомості. Краще купатися декілька ра-зів по 15-29 хвилин.
Не можна входити та пірнати у воду після тривалого перебування на сон-ці. Периферичні судини сильно розширені для тепловіддачі. При охолоджен-ні у воді настає різке рефлекторне скорочення м'язів, що введе за собою при-пинення дихання. Якщо немає поблизу обладнаного пляжу, безпечне місце для купання необхідно вибирати з поступовим схилом та твердим чистим дном. У воду слід заходити обережно.
Не влаштовуйте грубі ігри на воді, підпливаючи під тих, хто купається, не можна хапати їх за ноги, "топити", подавати помилкові сигнали про допомо-гу.
Дуже обережно плавайте на надувних матрацах, автомобільних камерах і

надувних іграшках! Вітром або плином їх може віднести дуже далеко від

берега, а хвилею – захлеснути, із них може вийти повітря і вони втратять плавучість.
Ніколи не пірнайте в незнайомих місцях, спеціально необладнаних.
Навіть якщо напередодні це місце було безпечним для стрибків, то за ніч могли щось кинути у воду або пливом могло принести корчі.
Не запливайте далеко, тому що можна не розрахувати своїх сил.
Купання з маскою, трубкою і ластами, потребує обережності. Не плавайте з трубкою при сильному хвилюванні води у морі. Плавати треба тільки уздовж берега та обов'язково під постійним наглядом, щоб вчасно могла прийти допомога. Не наближайтеся до суден, човнів і катерів, які пропливають поблизу. Порушення цих правил залишаються головною

причиною загибелі людей на воді. Особливо багато тоне людей влітку під час

спеки. Друга головна причина загибелі на воді: спочатку самовпевненість, а

потім страх.
Коли у воді судома зводить м'язи, це лякає людину. На якусь мить

розладнується дихання, втрачається координація рухів, голосову щілину зводить спазм. Цього часом буває цілком достатньо, аби захлинутися.
Судоми самі по собі не можуть утопити. Належить лише уміло їм протидіяти.
Коли звело литку (а це, до речі, буває найчастіше), слід захопити рукою пальці ноги, сильно притягти їх до себе і тримати так, незважаючи на біль. Допомагає й енергійний масаж у воді напружених м'язів. Та, як правило, через 3-5 хвилин судоми минають без стороннього впливу. Отже, треба просто протриматися цей час на плаву, не панікувати.
Багаторічні спостереження свідчать, що переважно тонуть ті, хто вміє плавати. Підвищення рівня свободи веде до зниження рівня безпеки.

8. Підготовка та правила поведінки під час мандрівки до лісу.

Ми пропонуємо Вам рекомендації, які включають основні запобіжні захо-ди, що, можливо, допоможуть вам захистити себе під час відпочинку у лісі, а також позбутися деяких неприємностей.

8.1. Підготовка до мандрівки у ліс.

Повідомте про те, куди ви збираєтесь. Якщо поблизу нікого немає – залиште записку з повідомленням (дата, час відбуття, кількість людей, що йдуть разом з вами, напрямок подорожі і приблизний час повернення).
Візьміть собі за правило перед мандрівкою чи походом до лісу подивитися карту або хоча б намальований від руки план місцевості та запам'ятати орієнтири.
Підберіть зручний одяг та взуття. Вони повинні підходити для місцевості та погодних умов. Запам'ятайте, погодні умови можуть змінитися дуже

швидко.
Одягніть дітей в яскравий кольоровий одяг – він більш помітний у разі їх розшуку.
Переконайтеся, що все ваше спорядження – у доброму робочому стані. Якщо ви сумніваєтесь, брати ту чи іншу річ, пам'ятайте – зайва вага буде вам заважати.

8.2. Поведінка у лісі.

Домовтеся між собою про сигнали, щоб не загубити одне одного у лісі,
особливо на випадок несподіванок, – свистом або голосом.
Запам'ятовуйте орієнтири під час руху у лісі. Щоб не заблукати – лишайте мітки. Без зорових орієнтирів людина в лісі починає кружляти.
Виберіть місце для вогнища подалі від кущів та обкопайте його. Ніколи не

залишайте вогнище без догляду та не розводьте його у вітряну погоду.

Непогашене вогнище може стати причиною лісової пожежі. Не кидайте не-погашені сірники на лісову підстилку. Покидаючи місце відпочинку, залийте вогнище водою або засипте піском.
Ніколи не пийте воду з річок та озер. Найбільш надійні джерела води – струмки. Поблизу місць, де ви побачите мертвих рибу та тварин, взагалі не можна навіть руки мити.
Будьте обережні, у лісі може бути болотиста місцевість – обходьте її. Бо-лотною водою також не можна користуватися. Поблизу болота, як правило, водиться багато гадюк.
Пам'ятайте, збирати можна тільки ті гриби та ягоди, які ви добре знаєте. Щоб уникнути отруєння ними, ніколи не куштуйте сирих грибів; ніколи не збирайте гриби та ягоди поблизу транспортних магістралей, навіть їстівні гриби в тих місцях – отруйні.
Уникайте диких тварин. Пам'ятайте, що небезпечними можуть бути і лось, і олень, і лисиця – у людей і тварин близько 150 спільних хвороб. Тварини нападають на людину, якщо вони поранені, перелякані несподіванкою або захищають своє потомство. При явно агресивному поводженні тварин можна використовувати як засіб захисту вогонь або стукати палицею об дерево.
Уникайте додаткових неприємностей з тваринами, особливо у нічний час, ніколи не залишайте їжу у вашому наметі або поряд з місцем вашого від-починку, краще покладіть її на дерево; недоїдки закопайте подалі від місця відпочинку.
Будьте обережні у випадку зі зміями. У випадку зміїного укусу терміново видушіть з ранки краплі крові з отрутою та висмоктуйте впродовж півгодини, весь час спльовуючи. Цього не слід робити при наявності ранок на губах та у роті. Потім необхідно накласти щільну пов'язку вище місця укусу та негайно дістатися до лікарні.
Навесні в лісі багато кліщів, які можуть причепитися до тіла. Якщо Вас укусив кліщ, треба не пробувати виколупати його, а якнайшвидше дістатися

до лікарні.
Якщо ви опинилися біля поламаних дерев – не затримуйтесь. Вони спира-ються одне на одне і можуть впасти особливо під час вітру.
Не ховайтеся під високими деревами та не залишайтеся на відкритій галя-вині під час зливи з блискавкою, бо блискавка може вдарити у найвище міс-це.
Ніколи не пірнайте у незнайомому місці водойму. Спочатку обстежте і пе-реконайтеся у відсутності схованих під водою перешкод (каміння, залізяки, корчі, гострі гілки або мілководдя). Уникайте води зі швидкою течією.Ніколи не плавайте на самоті.
Будьте обережні. Взимку водойма вкривається кригою – ходити по ній не-безпечно. Навесні, коли крига темна, на неї ступати не можна – вона дуже

ламка.

 

8.3. Якщо Ви заблукали у лісі.

Зберігайте спокій та уникайте паніки. Якщо ви панікуєте – думати логіч-но неможливо.
Негайно зупиніться і присядьте, і більше не робіть жодного кроку, не по-міркувавши. Думати можна тільки про одне – як дістатися того місця, звідки починається знайомий шлях.
Пригадайте останню прикмету на знайомій частині шляху і постарайтеся подумки простежити до неї дорогу. Якщо це не вдається, пригадайте знайомі орієнтири, найкраще – залізницю, судноплавну ріку, шосе, прислухайтеся. При відсутності знайомих звукових орієнтирів, стежок і доріг, виходьте "на воду" – униз за течією. Струмок виведе до річки, річка – до людей. Якщо орі-єнтирів немає, залізьте на найвище дерево – погляд з висоти допомагає краще зорієнтуватися.
Існує багато способів визначення сторін горизонту:
- за допомогою компаса: стрілка компаса завжди показує напрям на північ;

- за положенням Сонця; в основі приблизного визначення лежить врахування часу визначення. При цьому виходять з того, що у північній півкулі Сонце приблизно перебуває: о 7 годині – на сході, напрям тіні показує на захід; о 13 годині – на півдні, тіні від предметів найкоротші, їх напрям завжди показує на північ, о 19 годині – на заході;

- за Сонцем та годинником – тримайте годинник в горизонтальному положенні, поверніть його так, щоб годинникова стрілка була спрямована на Сонце. Пряма, що ділить кут навпіл між годинниковою стрілкою та напрямом від центра годинника на цифру "1" циферблата, покаже напрямок на південь;

- за Полярною зіркою – напрямок на Полярну зірку завжди відповідає напрямку на північ. Знайдіть сузір'я Великої Ведмедиці, яке має вигляд ковша із семи яскравих зірок, а потім подумки проведіть пряму лінію через дві крайні зірки "ковша" і відкладіть на ній приблизно п'ять відрізків, що

дорівнюють відстані між двома зірками, наприкінці лінії і буде зірка, що майже нерухомо "висить" цілий рік над Північним полюсом та показує напрямок на північ;

- за Місяцем – опівночі у своїй першій чверті ")" Місяць перебуває на заході, повний Місяць – на півдні, в останній чверті "(" – на сході;

- існують і менш точні прикмети, що дозволяють вибрати правильний напрямок. Мурашники завжди розташовуються з південного боку дерева, пенька або куща. Кора більшості дерев з північної сторони грубіша, іноді покрита мохом; якщо мох росте по всьому стволу, його найбільше з північної сторони, особливо поблизу коріння. Річні кільця на пні спиляного дерева

розташовані нерівномірно – із південної сторони вони звичайно товщі.
Просіки у великих лісових масивах завжди зорієнтовані у напрямку північ – південь або схід – захід.

Правильно користуйтесь вогнем. Він є одним з основних засобів вижи-вання в лісі. За допомогою вогню ви можете зберегти тепло, висушити одяг і подавати сигнали. Завжди тримайте сірники у водонепроникному пакеті.
Уникайте переохолодження. Воно трапляється, коли людина не звертає уваги на холод та не має відповідного одягу і захисту.
Використовуйте навички та вміння будування схованок. Це допоможе виживанню у лісі, забезпечить вам захист і тепло.
Бережіть та економно використовуйте воду. Вона важливіша для вашого виживання, а ніж їжа. Необхідно вибрати велике дерево (або якийсь іншій об'єкт) біля примітного місця і перебувати там. Не лякайтеся сторонніх зву-ків, необхідно кричати на шуми, бо якщо це звірі, вони злякаються і підуть геть. Це також допоможе тим, хто шукатиме заблукалих.
Пам'ятайте! Куди б ви не пішли і де б не перебували, ви можете опинитись у екстремальних умовах, тому:
- знайте приблизно свій шлях мандрівки;
- майте при собі засоби визначення сторін горизонту;
- майте одяг, придатний для будь-яких погодних умов;
- майте достатньо їжі, води, сірників, речей та засобів для захисту свого життя.

 

8.4. Пожежна безпека у лісах і на торфовищах.

Там де великі залежі торфу майже кожен рік виникають пожежі. Досить низька температура самоспалахування торфу обумовлює його підвищену пожежну небезпеку. Ця небезпека підвищується завдяки наявності на поверхні торфовища сухого торф’яного пилу, який в результаті взаємодії з поривами вітру горить полум'ям. Горіння торфу проходить на поверхні з поступовим вигорянням у глибину пласту. При невеликому вітрі торф горить дуже повільно. При затяжних пожежах на великих площах під час сильного вітру підіймаються великі маси сухого торфу, та його пилу, які горять полум'ям, створюючи вогняні смерчі, які в свою чергу можуть призвести до

загибелі людей, а також знищенню поблизу розташованих будівель і навіть селищ. Також небезпеку в результаті горіння торфу створюють прогари, які виникають при затяжних пожежах, коли торф прогорає в середину пласту на декілька метрів. В такі прогари можуть попасти люди або техніка. Небезпеч-ний і болотяний газ, який звільняється з під залежів торфу в результаті його прогоряння, і в одночас (так як є джерело запалювання) вибухає. Від пожеж на торфовищах можуть загорітися також ліса, які розташовані поруч.
Причини загорянь лісових масивівможуть бути самі найрізноманітніші. До 90% лісових пожеж виникають від недотримання правил пожежної без-пеки при поводженні з вогнем в місцях праці та відпочинку. При сильному вітрі, такі пожежі розповсюджуються на велику площу, розлітаються іскри і це може стати причиною виникнення пожеж в житлових будинках та спо-рудах, які знаходяться неподалік. Швидкість розповсюдження пожежі може досягати 15-20 кілометрів на годину. В суху та спекотну погоду причиною загоряння може стати незагашений недопалок, сірник, або вогнище.
В лісі необхідно дотримуватися елементарних правил пожежної безпеки.Вогнища можна розпалювати тільки в тих місцях де немає хвойного молод-няку та у безвітряну погоду. Місце розведення вогнища необхідно обкопати навколо, а коли ви вже збираєтесь піти, вогонь треба ретельно загасити за допомогою піску або води. Потрібно слідкувати, щоб не було розлітання іскор від вогнища. Забороняється кидати незагашеними недопалки чи сірники.
Якщо в лісі виникла пожежа, негайно повідомте про це дорослих та пожежно-рятувальну службу 101. Найпоширеніший засіб гасіння вогню – захльостування полум'я віником з гілок листяних дерев. Потрібно рухатись по вогнищу і наносити скользящі удари, начебто замітаючи полум'я в сторону, на вигорівшу площу. Збивши основне вогнище, при наступному ударі по цьому місцю, віник затримують, прижимають до палаючої кромки і повертають, що дає охолонути горючим матеріалам. Група з 3-5 чоловік за 40-50 хв. може загасити захльостуванням кромку пожежі довжиною 100 метрів. Також, для гасіння лісових пожеж використовують спосіб закидування кромки пожежі рихлим грунтом, яке виконують штиковими лопатами. Для цього грунт, який забирається лопатою поблизу кромки пожежі, кидають вподовж неї. Грунт, який попадає на горючі матеріали, охолоджує їх та ізолює від повітря. При гасінні спочатку збивають полум'я, а потім, зупинивши пожежу, насипають на кромку шар ґрунту товщиною

6-8 см. Також, якщо поблизу є водоймище - вогонь заливають водою. При цьому починають наступ на вогонь з того боку, куди він рухається, і нама-гаються оточити район пожежі з усіх боків.

9. Небезпека отруєнь неїстівними грибами.

Останніми роками реєструється значна кількість нещасних випадків,

пов'язаних із вживанням грибів.
Гриби – це дарунок лісу але водночас вони є небезпечним продуктом
харчування, який може привести до отруєння, а іноді й смерті. Отруєння ор-ганізму викликають токсини, алколоїди та сполучення важких металів, які

містяться в грибах, прикро, що багато людей висновки роблять лише на осно-ві свого гіркого досвіду.
Основні причини отруєнь:
- вживання отруйних грибів;

- неправильне приготування умовно їстівних грибів;
- вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;

- вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації

(навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).

Симптоми отруєння: нудота, блювання, біль у животі, посилене

потовиділеньня, знижується артеріальний тиск, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиваються симптоми серцево-судинної недостатності.
Щоб запобігти отруєнню грибами, ми рекомендуємо вам заходи та правила, які необхідні для виконання кожній людині, дотримуйтесь їх.
Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте купівлі на стихійних ринках. Збирайте і купуйте тільки ті гриби, про які вам добре відомо, що вони їстівні. Не збирайте гриби, якщо не впевнені, що знаєте їх, – якими б апетитними вони не здавалися.

Не збирайте гриби поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно-небезпечних зонах. Перевірте, при можливості, гриби на радіоактивність. Не збирайте невідомих грибів, особливо з циліндричною ніжкою, у основі якої є потовщення "бульба", обрамлене оболонкою.

Не збирайте грибів з ушкодженою ніжкою, старих, в'ялих, червивих або ослизлих. Ніколи не збирайте пластинчаті гриби. Отруйні гриби маскуються під них. Не збирайте "шампіньйони" та "печериці", у яких пластинки нижньої поверхні капелюха гриба білого кольору.

Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках – вони не завжди відповідають дійсності. Не куштуйте сирі гриби на смак.

Ще раз перевірте вдома принесені гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумніви сміливо викидайте. Нижню частину ніжки гриба, що забруднена грунтом, – викидайте. Гриби ретельно промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку.

Гриби підлягають кулінарній обробці в день збирання, інакше в них утворюється трупна отрута.

При обробці кип'ятіть гриби 7 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити.

Обов'язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, – грузді, вовнянки та інші, котрі містять

молочний сік, тим самим позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку.

Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок. Гриби (зеленушка, синяк-дубовик та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії із алкоголем отрута розчиняється та викликає бурхливе отруєння.

Значна кількість грибів, які досі вважались їстівними, містять мікродози

отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька днів підряд - також може

статись отруєння.

Суворо дотримуйтеся правил консервування грибів. Неправильно приготовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання - ботулізм. Гриби, які довго зберігалися, обов'язково

прокип'ятіть 10-15 хвилин.

Увага! Ні в якому разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:

- усі їстівні гриби мають приємний смак;

- отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні – приємний;

- усі гриби в молодому віці їстівні;

- личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів;

- опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби;

- цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні;

- отрута з грибів видаляється після кип'ятіння протягом кількох годин; сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах.

Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос) – з'являються через 1-4 години після вживання грибів, залежно від виду гриба, віку та стану здоров'я потерпілого, кількості з'їдених грибів.

Біль та напади нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

9.1. Перша допомога при отруєнні грибами.

 

- викличте Швидку медичну допомогу;

- одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок: випийте 5-6 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки;

- натисніть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту;

- вживіть активоване вугілля 4-5 пігулок), коли промивні води стануть чистими;

- після надання первинної допомоги; дайте випити потерпілому міцний чай, каву або злегка підсолену воду, відновіть тим самим водно-сольовий баланс; покладіть на живіт і до ніг потерпілому грілки для полегшення його стану.

З’ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, проведіть профілактичні заходи.

Забороняється:

- вживати будь-які ліки та їжу, а надто ж алкогольні напої, молоко, –

це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику;
- займатися будь-якими іншими видами самолікування.

Запам’ятайте!

Отруєння грибами дуже важко піддається лікуванню. Врятування життя потерпілого залежить від своєчасного надання йому допомоги. Краще

недорахувати кількох грибів у кошику, ніж поставити під загрозу здоров'я, а інколи життя своєї родини та своє власне життя.

10. Отруєння рослинами.

Гострі отруєння рослинами зустрічаються звичайно в теплу пору року серед туристів, які вживають незнайомі рослини в їжу, або серед дітей, що відпочивають в літніх таборах, на дачах.

Інколи гострі отруєння рослинами можуть виникати під час само-лікування, коли люди вживають екстракти, відвари трав. Деякі отруйні рослини спричиняють сильні опіки шкіри, слизові оболонки та алергічні реакції при контакті з ними.

В Україні зустрічаються такі отруйні рослини: беладона, блекота, дурман, паслін, цикута, болиголов, чемериця, вороняче око, вовчі ягоди та інші.

Профілактика отруєнь рослинами:

 

- обходити стороною невідомі рослини;

- не вживати невідомі рослини в їжу;

- не дозволяти дітям самостійно збирати ягоди;

- не вживати екстракти трав, що виготовлені без погодження з лікарем;

- не збільшувати самостійно дозу екстрактів та відварів, призначених лікарем;

- якщо ви відправляєтесь в подорож, не забудьте захопити з собою аптечку першої допомоги.

 

Ознаки та симптоми отруєння рослинами:

- отрути рослинного походження сильно пошкоджують органи

травлення;

- симптоми отруєння появляються через 1-2 години;

- виникають нудота, блювота, пронос;

- сильне зневоднення організму викликає загальну слабкість;

- при отруєнні ягодами блекоти з’являються запаморочення та галюцинації.

 

10.1. Перша допомога при отруєнні рослинами:

 

- додержуйтесь принципів надання допомоги при пероральних

отруєннях;

- постраждалому дайте активоване вугілля, сорбенти;
- покладіть постраждалого у ліжко;
- викличте „Швидку медичну допомогу”.

11. Запобігання ураженню блискавкою.

Блискавка – це гігантський електричний розряд, що виникає внаслідок електризації атмосфери під час грози.

Проходження заряду блискавки через людину найчастіше закінчується миттєвою смертю у зв’язку з термічним ураженням внутрішніх органів. У деяких випадках можливе короткочасне припинення дихання.
Щоб уникнути ураження блискавкою, під час грози необхідно дотримуватись таких правил:

- заховайтесь у приміщенні;

- в приміщенні вимкніть всі електроприлади, за винятком екстрених випадків намагайтеся не користуватися телефоном;

- не приймайте під час грози душ або ванну.
У сучасних міських будинках природний електричний розряд практично не може уразити людину. Громовідвід – надійна система, яка приймає на себе удар блискавки і спрямовує його в землю, тобто повністю нейтралізує силу гігантського електричного розряду.

Якщо гроза застала Вас у дорозі, не виходьте з транспортного засобу, по-вністю закрийте вікна.
Якщо ніде сховатись (скажімо в полі):

- треба лягти прямо на землю;

- уникати відкритої місцевості намагайтеся не знаходитись на вершинах пагорбів;

- не наближайтесь до телеграфних стовпів або високих дерев;

- не стійте поряд з залізною огорожею, стальними трубами та рейками, опорами електропередач та мостів, а також поблизу інших провідників електрики;

- якщо ви не один, тримайтесь на відстані один від одного та намагайтесь не стояти, а лягти на землю;
- намагайтеся сховатися в невеликих заглибленнях, біля підніжжя

високих схилів, у лісі;

- не ховайтеся під окремо стоячими деревами, під навісами, біля металевих конструкцій;
Якщо ви плаваєте або знаходитесь у човні, найшвидше намагайтеся виб-ратися на берег. Вода є провідником електрики.
При ураженні блискавкою людини необхідно:

- розстебнути на потерпілому одяг, укласти на спину, підкласти валик із одягу під шию, щоб створити кращу прохідність шляхів дихання;

- очистити порожнину рота від крові, слини, блювотних мас за допомогою бинта або носової хустки, обгорнутої на вказівний палець;

- у разі відсутності дихання розпочати штучне дихання способом "рот у рот" або "рот у ніс";

- у разі зупинки серця негайно почати одночасно робити закритий масаж серця та штучне дихання;

- не можна закопувати постраждалого в землю;

- в будь-якому випадку негайно звернутись за допомогою лікаря.

12. Дикі та свійські тварини.

Поява диких тварин у населених пунктах, особливо вдень, а також страх свійських тварин перед людиною – одна з характерних ознак захворювання їх на сказ. Забороняється брати хворих тварин у руки, бо на шерсті може бути збудник вірусу сказу.

Людина заражається від хворих тварин через укуси, подряпини або при потраплянні на слизові оболонки і шкіру, якщо на ній є пошкодження, непомітні навіть для ока. Зараження передається і через предмети, змочені слиною хворих тварин. Місце укусу чи обслинення необхідно негайно промити мильною водою, навколо рани змазати йодом. Після цього треба по можливості швидше звернутися в найближчу медичну установу за допомогою. Коли рана кровоточить і кровотеча не загрожує життю, не слід відразу зупиняти кров, так як разом з нею може бути частково усунутий і збудник сказу. Ні в якому разі не можна висмоктувати кров із рани: вірус сказу може потрапити в організм через слизову оболонку рота. Був такий випадок: хвора на сказ собака порвала пальто на молодому чоловікові, але не вкусила його. Мати зашила дірку, обірвала нитку зубами. На слизовій оболонці губи у неї була невелика тріщина. Через два місяці жінка захворіла на сказ і померла. Зіпсований одяг слід обережно взяти, провітрити, відразу висушити надворі, а потім випрасувати гарячою праскою або прокип'ятити. Варто пам'ятати, що вірус сказу виділяється із слиною тварин за 10 днів до появи зовнішніх ознак захворювання. Тому можна заразитися і від нібито зовсім здорової тварини. Отже, якщо людину покусала, подряпала чи обслинила навіть здорова на вигляд тварина, треба негайно звернутися до лікаря, а такутварину слід ізолювати і спостерігати за нею протягом 10 днів. Повний курс щеплень проводиться від 7 до 21 доби. Найнебезпечніші укуси у голову, шию, кисті та пальці рук. Період від моменту зараження до виникнення захворювання у людини триває від 2 тижнів до 6 місяців, а деколи й до року. Чим коротший цей період, тим менше залишається у лікаря часу для проведення щеплення проти сказу. Тому звертатися в лікувальний заклад треба якомога раніше.

 

Обережно - ртуть.

Ртуть – рідкий метал сріблястого кольору. використовується в побутових приладах (термометри, апарати вимірювання артеріального тиску, лампах денного освітлення та інших.), хімічній, фармацевтичній, золотодобувній промисловості.
Найбільшу небезпеку для людини становлять пари ртуті (вона може випаровуватись навіть при кімнатній температурі). Пари мають здатність накопичуватись в стінах і стелях будинків, можуть про­никати в бетон на глибину до 1 см.

Ртуть і її сполуки здатні потрапляти в організм людини через органи ди-хання і травлення, через шкіру і слизові оболонки. З попаданням до організ-му людини, ртуть акумулюється та залишається там на все життя.
Ознаки отруєння виявляються лише через 8 годин. Ртуть вра­жає слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, нирки, кров, центральну нервову си-стему. при невеликих дозах ознаки отруєння практично не виявляються.
При сильному отруєнні виникає токсичний шок, болі в животі, металевий присмак у роті, блювання з кров'ю та гостра ниркова недостатність, підви-щена збудженість, порушення зору ("двоїння" предметів), втрачається орієн-тація, інколи виникає тремтіння кінцівок.

13.1. Дії при розливі ртуті у приміщенні:

- виведіть з приміщення всіх людей, у першу чергу дітей, інвалідів, лю-дей похилого віку;
- відчиніть настіж усі вікна в приміщенні;
- максимально ізолюйте від людей забруднене приміщення, щільно за-чиніть всі двері;
- захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;
- якщо ви наступили на ртуть – вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття;
Про факт виявлення ртуті негайно сповістіть пожежно-рятувальну службу 101, вчителів та батьків.
Після вилучення ртуті фахівцями, вимийте забруднені місця приміщення мильно-содовим розчином (400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (20 грамів на 10 літрів води). Зачиніть приміщення так, щоб не було сполучення з іншими примі-щеннями і провітрюйте протягом трьох діб;
Пам'ятайте, що при попаданні навіть невеликої кількості ртуті чи її спо-лук в шлунок відразу необхідно негайно промити його розчином – 20 грамів активованого вугілля на стакан води і негайно звернутись за кваліфікованою медичною допомогою. Після перебування в зоні, яка забруднена парами ртуті необхід­но змінити одяг, прийняти душ, почистити зуби, прополоскати рот 0,25% розчином марганцю.

 

14. Перша (долікарська) медична допомога (ПМД) у випадку нещасних та надзвичайних подій і т.п.

Уміння правильно надати першу медичну допомогу потерпілому у разі нещасного випадку дає можливість кожному виконати свій громадянський обов’язок – урятувати людинні життя.

Перша медична допомога (ПМД) – заходи, що мають за мету порятунок життя травмованого або попередження появи важких наслідків ураження і виникнення ускладнень. Надається безпосередньо на місці події, як

самодопомога або свідком випадку. Долікарська допомога доповнює дії, що

 

надавалися при ПМД і має своїм основним призначенням боротьбу з ним. Надається фельдшером.

Загальна схема надання ПМД на місці виникнення нещасного випадку наступна:

- усунути вплив дії факторів, що загрожують здоров’ю і життю людини;

- оцінити стан потерпілого;

- надати допомогу на місці;

- постійно контролювати стан потерпілого, продовжуючи підтримувати життєві функції його організму;

- організувати доставку потерпілого в медичний заклад.

Травма – пошкодження в організмі людини, яке виникає в результаті дії зовнішніх факторів. В залежності від травмуючого фактору розрізняють травми: механічні, термічні, хімічні, радіаційні, електротравми та комбіновані.

 

14.1. ПМД при механічних травмах.

До механічних травм відносять забиті місця, розтягнення і розриви зв’язок, стискання, вивих, ушкодження черепа і мозку, переломи, кровотечі.

14.1.1. Забите місце – закрите ушкодження тканин і органів без істотного порушення, їхньої структури. Звичайно виникає в результаті удару тупим предметом або при падінні. Найчастіше пошкоджуються відкриті частини тіла (ноги, руки, голова).

Ознаки. На пошкодженому місці з’являється кровопідтікання, біль при дотику.

Перша допомога. Пошкоджене місце охолоджують міхуром чи грілкою з льодом або роблять холодні примочки. Оскільки холод звужує кровоносні судини, то зменшується прилив крові до пошкодженої ділянки та біль. Охолоджують 40-60 хвилин, а потім накладають стискаючу пов’язку.

14.1.2. Розтягнення і розриви зв’язок. Виникає при ударах, падінні.

Характерною ознакою розриву або розтягання є порушення рухової функції суглоба.

Ознаки – біль, припухлість, з’являється гематома.

Перша допомога. Забезпечити спокій, накласти тугу пов’язку і для зменшення болю прикладати холодний компрес протягом 2-х годин, потім перейти на тепло і зігрівальні компреси 12-24 год.

14.1.3. Стискання. Виникає від тиску великої ваги.

Ознаки – роздавлювання м’язів, підшкірної жирової клітковини, судин, шоковий стан.

Перша допомога. Звільняють потерпілого від впливу діючого фактора. Накладають джгут на ушкоджену частину кінцівки, щоб запобігти гангрені та охолодити. Виводять з шоку, дають випити чаю, кави, вина або горілки.

14.1.4. Вивих – стійкий зсув суглобних кінців кісток, що викликає порушення функції суглоба.

Ознаки – різкий біль, деформація суглоба, неможливість рухів або їх обмеження.

Перша допомога. Забезпечити спокій ушкодженому суглобові шляхом його іммобілізації, прикласти холод (міхур з льодом або холодною водою). При відкритому вивихові на рану попередньо накладають стерильну пов’язку.

Не можна застосовувати зігрівальні компреси, намагатися вправляти вивих, тому що це часто викликає додаткову травму. Вправити вивих повинен лікар.

14.1.5. Ушкодження черепа і мозку. Призводить до струсу мозку, набряку.

Ознаки – запаморочення, блювання, втрата пам’яті, порушення міміки і мови.

Перша допомога. Забезпечити стан спокою в горизонтальному положенні, накласти лід на голову.

14.1.6. Переломи – порушення цілісності кісток, яке одночасно може супроводжуватися ушкодженням кісток, порушуванням цілісності навколишніх м’яких тканин, травмуванням м’язів, судин, нервів й ін. Підрозділяються на закриті – без порушення цілісності шкіряного покрову та відкриті – з порушенням цілісності епідермісу та м’яких тканин, кровоносних судин (на тілі виникає рана).

14.1.6.1. Перелом кінцівок.

Ознаки – різкий біль, деформація суглоба, неможливість рухів або їх обмеження, набряк, кровотеча (відкритий перелом), крововилив (закритий перелом).

Перша допомога. При відкритому переломі накласти на рану стерильну пов’язку. У випадку сильної кровотечі необхідно прийняти заходи для її зупинки, наприклад за допомогою джгута, а потім провести іммобілізацію.

Не слід намагатися усунути зміну форми кінцівки (скривлення) при закритому переломі або скласти уламки кісток, вправляти кістки, що вийшли назовні при відкритому переломі.

14.1.6.2. Перелом хребта.

Ознаки – різкий біль, неможливо поворухнутись, зігнутися.

Перша допомога. Потерпілого кладуть обережно на ноші з твердим покриттям або на широку дошку, стулку дверей та фіксують за допомогою перев’язки. Важливо утримувати тулуб і кінцівки в горизонтальній площині. 14.1.6.3. Перелом ребер.

Ознаки – біль в місці перелому під час дихання (частіше на вдиху), при рухах грудної клітини чути хруст.

Перша допомога. Грудну клітину під час видиху туго стягують бинтами,

рушником, простирадлом та ін.

14.1.7. Іммобілізація – забезпечення нерухомості (спокою) кінцівки або іншої частини тіла при ушкодженнях. Для іммобілізації найчастіше приходиться користуватися спеціальними шинами або підручними засобами (дошками, гілками, ціпками, лижами). Якщо цього немає, спокій ушкодженої руки

можна забезпечити, притягнувши та прив’язавши її до тулуба, а при травмі ноги – прибинтувати одну ногу до другої.

Шини (підручні засоби) повинні обов’язково захватити два сусідніх здорових суглоби (вище і нижче пошкодження). Їх прив’язують до зламаної кінцівки бинтом, мотузкою, ременем, не дуже туго перетягнути зав’язки, але створити нерухомість. При цьому бажано накласти їх поверх одягу, обернувши ватою або якою-небудь м’якою тканиною, особливо в ділянці кісткових виступів.

Умови накладання шин:

- при сильній кровотечі з рани потрібно накласти кровозупиняючий джгут, обробити рану, а потім накласти шини;

- при переломі передпліччя шину накладають від основ пальців до ліктя, потім руку підвішують на хустині, ремені;

- при переломі плечової кістки її тільки прив’язують до тулуба;

- при переломі гомілки накладають дві шини від середини стегна до п’ятки із зовнішньої та внутрішньої поверхонь;

- при переломі стегна накладають дві шини, одну від паху до п’ятки, другу – від пахви до п’ятки.

При необхідності роздягнути постраждалого: спочатку знімають одяг зі здорової сторони, а потім з ушкодженої, одягають у зворотній послідовності (це можна робити тільки в тих випадках, коли немає небезпеки змістити уламки).

14.1.8. Кровотечі. Виникають при ушкодженні тканин, викликані механічним впливом, що супроводжується порушенням цілісності шкіри або слизових оболонок та кровотечею. За видом кровотечі розрізняються на: капілярні, венозні, артеріальні, змішані, паренхіматозні.

14.1.8.1. Капілярна кровотеча виникає при пошкодженні дрібних кровоносних судин.

Ознаки. Кров сочиться у вигляді маленьких крапель, які зливаються і поступово стікають з поверні рани.

Перша допомога. Накладають асептичну пов’язку. Рану промивають розчином перекису водню або обробляють навкруги 2-процентним розчином брильянтового зеленого або 5-процентним спиртовим розчином йоду.

14.1.8.2. Венозна кровотеча виникає при глибоких ранах (колотих, різаних), при пошкодженні вен.

Ознаки. Кров темно-червоного кольору (тому що збагачена вуглекислим газом), витікає безперервним струменем.

Перша допомога. Накладаютьстискаючу повязку в місці пошкодження або

кровоспинний джгут (закрутку) нижче рани.

14.1.8.3. Артеріальна кровотеча виникає при глибоких різаних, рублених, колотих ранах, при пошкодженні артерії.

Ознаки. Кров виштовхується пульсуючим струменем яскраво-червоного кольору (насичена киснем).

 

Перша допомога:

- максимальне згинання кінцівки в суглобі;

- пальцьове притискання артерії до кістки, вище рани на тулубі і кінцівках та нижче рани, якщо вона знаходиться на голові;

- накладання стискуючої пов’язки;

- накладання кровоспинного джгута (закрутки).

Початок джгута розташовують з внутрішньої сторони пошкодженої ділянки. Потім сильно розтягують його та обертають навколо кінцівки, притиснувши під кутом направлений кінець з гачком (кнопками). Поступово зменшуючи натяг джгута, накладають спіральні оберти (половина ширини джгута закривається наступним його обертом). Під останній оберт джгута підкладають записку із вказівкою часу накладання в годинах, хвилинах та підписом, хто надав допомогу. Для зупинки кровотечі при травмі голові джгут накладається на шию. Для запобігання здавлювання шиї необхідно протилежний від пошкодження бік захистити шиною. Джгут затягують навколо шиї та шини. При відсутності шини можна використати руку потерпілого. З цією метою руку здорової сторони тіла, зігнуту в лікті і промінезап’ястних суглобах, кладуть на голову потерпілого, якби її обхвачуючи. При цьому її необхідно змістити трохи вперед. Правильно накладений джгут зупиняє кровотечу. Поверхня тіла нижче джгута стає блідою, пульс відсутній. Синя поверхня і посилювання кровотечі свідчить про те, що джгут затягнутий слабо. Надмірне затягування джгута роздавлює м’які тканини і розвиває сильний біль.

При відсутності стандартного джгута зупинку кровотечі здійснюють за допомогою закрутки. Вимоги такі самі, як і при накладанні джгута.

14.1.8.4. Змішана кровотеча виникає при глибоких ранах з одночасним пошкодженням артерій та вен.

14.1.8.5. Паренхіматозна кровотеча спостерігається при пошкодженні внутрішніх органів (легень, печінки, нирок, селезінки). Кров виділяється з всієї поверхні рани.

Ознаки. Різко блідне обличчя, запаморочення, слабкість та спрага.

Перша допомога. Потерпілому забезпечують напівсидяче положення із зігнутими в колінах ногами. Давати пити суворо заборонено.

При будь-якій кровотечі ушкодженій частині тіла забезпечують трохи підняте положення і спокій (транспортна іммобілізація). Остаточна зупинка кровотечі проводиться в лікувальному закладі, у який негайно повинен бути доставлений потерпілий. Обережно! При інтенсивній крововтраті розвивається анемія.

 

14.2. ПМД при опіках.

Опіками називають ушкодження тканин, що виникає під дією високої температури, електричного струму, кислот, лугів, або іонізуючого випромінювання. Відповідно розрізняють термічні (електричні), хімічні і

променеві опіки, котрі підрозділяються на 4 ступені. Тяжкість опіку залежить від площі ураження тіла людини (виняток площа очей), котра визначається за правилами «дев’яток» або «долоні». При визначенні загальної площі ураження за правилом «дев’яток» приймається, що площа голови та шиї складає 9% всієї площі тіла, руки – 9%, передньої поверхні тулуба і ноги – по 18%, задньої поверхні тулуба і ноги – по 18%. За правилом «долоні» площа складає приблизно 1% площі поверхні шкіри. Правило «дев’яток» застосовується при великих по площі опіках, а правило «долоні» при невеликих опіках.

14.2.1. Термічні опіки зустрічаються найчастіше, на них приходиться 90-95% всіх опіків. Вони бувають І-ІV ступенів.

Ознаки І ступеня. Гіперемія і набряк шкіри, який супроводжується пекучою біллю. Опік розвивається при короткочасній дії і невисокій температурі теплового чинника.

Перша допомога. Місце опіку охолоджують холодною водою, протирають спиртом або оцтом.

Ознаки ІІ ступеня. Гіперемія і набряк шкіри з відшаруванням епідермісу і утворення пухирів, виникають при тривалій або різкій дії високої температури.

Перша допомога. Накладають суху, стерильну пов’язку. При ураженнях більше 30% тіла місце накривають пропрасованою тканиною. Для знеболювання рекомендовано випити 1-2 пігулки анальгіну, баралгіну. Якщо немає блювоти, постраждалому дають пити розчин води з добавкою кухонної солі і кухонної соди (по одній чайній ложці на 1 літр води). Проколювати пухирі заборонено.

Ознаки ІІІ ступеня. Струпи, результат місцевого некрозу (відмирання епідермісу, всіх шарів шкіри, м’язів, тканин), які супроводжуються кровотечею.

Ознаки ІV ступеня. Обвуглювання тканин, кісток.

Перша допомога при ІІІ-ІV ступенях. На місце ураження накладається суха стерильна пов’язка і проводиться швидка госпіталізація.

Опіки гарячим бітумом, смолою, негашеним вапном.

Перша допомога. Змити бітум або смолу тампоном, змоченим гасом або бензином, вапно змити олією або тваринним маслом. Потім дають знеболююче (анальгін), а на обпалені поверхні після обробки накладають асептичні пов’язки.

14.2.2. Хімічні опіки виникають при необережній поведінці з кислотами або лугами. Ступінь опіку залежить від їхньої концентрації.

Ознаки І ступеня. Чітко виражене почервоніння шкіри, набряк, відчуття

болю; ІІ – утворення пухирів, набряк; ІІІ – потемніння тканини, шкіра припухає, виникає посилений біль; ІV – омертвіння шкіри, жирової клітковини, м’язів, суглобів.

Особливості ознак ІІІ та ІV ступенів. Під впливом кислоти на шкірі виникають сухі гостро обмежені струпи жовто-коричневого або чорного кольору. Під впливом лугу – утворення необмежених сіруватих мажучих струпів.

Перша допомога. Обмити уражену ділянку струменем проточної води протягом 10-15хв. якнайшвидше і на уражену поверхню накласти пов’язку з розчином кухонної соди (чайна ложка на склянку води) при опіку кислотою, а при опіках лугом – пов’язку, змочену столовим оцтом, наполовину розведеним водою, борною або лимонною кислотою (0,5 чайної ложки порошку на склянку води).

14.2.3. Тепловий (сонячний) удар – перегрівання організму, яке приводить до порушення терморегуляції. Розрізняють теплові удари, викликані переважним впливом високої температури навколишнього середовища, а також теплові удари, що виникають внаслідок інтенсивної фізичної роботи (навіть у комфортних умовах).

Ознаки. В’ялість, головний біль, спрага, підвищується пульс до 140 ударів за хвилину, шкіра червоніє, зростає температура тіла до 40 °С, можлива непритомність.

Перша допомога. Постраждалого переводять в затінок або в прохолодне приміщення, розслабляють пояс і одяг, кладуть на спину, піднімають голову, бризкають холодною водою, тіло обтирають спиртом, дають нюхати нашатирний спирт і пити прохолодні напої.

 

14.3. ПМД при отруєннях.

Отруєння виникають при проникненні в організм людини отруйних речовин. Їх можна умовно поділити на: харчові продукти – вживання несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів тваринного походження; хімічні речовини – отрутохімікати, кислоти, луги, оцет, нашатирний спирт, каустична сода тощо; гази різного походження, чадний газ; технічні рідини – бензин, розчинники, спирт, нікотин, лікарські засоби; гриби – бліда поганка, червоний мухомор тощо; отрути диких тварин – отруйних змій, комах, тарганів тощо. Ознаки отруєння від кожної з речовини різні.

Найбільш характерні ознаки: загальна слабкість; нудота, блювота (неодноразова), переймоподібний біль у животі, блідність, підвищення температури тіла до 38-40°С, частий слабкий пульс, судоми і ін.

14.3.1. Отруєння харчовими продуктами проявляється, як правило, через 2-3 години після вживання заражених продуктів, інколи через 20-26 год.

Перша допомога. Потерпілому негайно кілька разів промивають шлунок (примушують випити до 3л. води, а потім викликають блювоту подразненням

кореня язика) до появи чистих промивних вод, дають випити активоване

вугілля або обволікаючі речовини (крохмаль, сире яйце). Потім дають багато

чаю, соків, але не їжу. В перший час необхідний постійний нагляд за хворим, щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу.

14.3.2. При отруєнні хімічними речовинами потерпілого треба негайно винести з зараженої зони, звільнити від забрудненого і тісного одягу.

Перша допомога. Дати випити кілька склянок води чи слаборожевого розчину марганцю. Після блювання дати випити півсклянки води з 2-3 ложками активованого вугілля. Такі ж дії необхідні при отруєннях лікарськими препаратами. У випадку отруєння кислотою потерпілого потрібно напоїти розчином питної соди, молоком або водою. При отруєнні лугом – оцтовою водою, лимонним соком, молоком.

14.3.3. При отруєнні газами різного походження потерпілого необхідно винести з зони зараження.

Перша допомога. Ліквідувати все, що затрудняє дихання, забезпечити тілу зручний стан. При непритомності дати вдихнути нашатирний спирт, намочити груди і обличчя холодною водою і розтерти, протерти скроні. При появі раптової блювоти – голову постраждалого різко повертають набік. Блювота – перша сприятлива ознака в поліпшенні стану потерпілого.

Коли дихання не порушене, необхідно негайно зробити інгаляцію киснем; при зупинці дихання інгаляцію киснем вводити разом з штучним диханням.

14.3.4. Алкогольне отруєння (смертельна доза 8 грамів спирту на один кілограм маси тіла).

Ознаки отруєння. Блювання, самовиділення сечі, неритмічне дихання.

Перша допомога. Постраждалого потрібно покласти на живіт або на бік, подати свіже повітря, викликати блювання, дати гарячий чай, міцну каву.

14.3.5. Отруєння грибами.

Ознаки. Посилене слиновиділення, нудота, слабкий пульс.

Перша допомога: промити шлунок водою в кількості 10-12 л. кімнатної температури, дати проносне. Після промивання шлунку необхідно вжити активоване вугілля (2 столові ложки) або обволікаючі речовини (крохмаль, сире яйце).

14.3.6. Отруєння при укусах ядовитих змій.

Ознаки. Почервоніння шкіри, набряк, подряпини.

Перша допомога. Негайно відсмоктати отруту з рани на протязі 15-20хв. (при умові, що у особи, яка надає допомогу, відсутні рани в роті та на губах). Потім рану протирають розчином йоду, спирту та накладають антисептичну пов’язку. Не дозволяється накладати джгут, розрізати місця укусів, припалювати.

14.3.7. Отруєння при укусах ядовитих комах.

Ознаки: почервоніння, набряк, больова реакція.

Перша допомога. Видалити жало з ранки, накласти холодні примочки.

Всі заходи першої допомоги проводити до установлення нормального

дихання і кровообігу.

 

ПМД при обмороженнях.

Обмороження – ушкодження тканин у результаті впливу низької температури. Причини обмороження різні: тривалий вплив холоду, вітру; підвищеної вологості; тісне або мокре взуття; нерухоме положення; поганий загальний стан потерпілого – хвороба; виснаження; алкогольне сп’яніння; крововтрата і т.д. Обмороження може наступити навіть при температурі плюс 3-7°С. Більше піддані обмороженню відкриті частини тіла: обличчя, руки, ноги. При обмороженнях спочатку відчувається холод, потім оніміння, при якому зникає спочатку біль, а потім усяка чутливість. Відомо, що дія низьких температур не приводить до загибелі тканин, а лише викликає пригнічення життєвих процесів. Тому потерпілого необхідно помістити у помірно тепле приміщення та поступово відігріти.

Увага! Швидке зігрівання небезпечне! При швидкому зігріванні тканини прогріваються нерівномірно. Поверхневі шари – швидко, і в них відновлюються обмінні процеси; глибокі шари – повільно. Тому порушується кровообіг (постачання кисню), що може привести до некрозу тканини.

Розрізнюють чотири ступені обмороження.

Ознаки І ступеня. Шкіра бліда, а після зігрівання стає багрово-червона або синюшна, набрякає, холодна на дотик.

Перша допомога. Обережно розтерти побілілі ділянки шкіри м’якою рукавицею або шарфом, обробити спиртом або холодною водою. Не можна розтирати шкіру снігом, бо вона травмується шматочками льоду, що веде до нагноєння. При загальному переохолодженні рекомендується робити ванни з водою кімнатної температури.

Ознаки ІІ ступеня. З’являються пухирі з прозорою рідиною, біль, лихоманка. Появляється прожога та свербіння.

Ознаки ІІІ ступеня. Утворюються пухирі з рідиною кров’янистого кольору, з’являється біль та потовиділення.

Перша допомога при обмороженні ІІ і ІІІ ступенів. На обморожені ділянки тіла необхідно накласти теплоізолюючі пов’язки, які залишають доти, поки не з’явиться відчуття жару і не відновиться чутливість. У такому випадку зігрівання тканин буде відбуватися за рахунок тепла, принесеного течією крові, і життєдіяльність тканин ураженої ділянки буде відновлюватися одночасно з відновленням у ньому кровообігу. Дуже важливо забезпечити нерухомість переохолоджених пальців кистей і стоп, тому що їхні судини дуже тендітні і тому можливі крововиливи після відновлення кровообігу.

Ознаки ІV ступеня. Тіло холодне і нечутливе, пухирі з чорною рідиною, розвивається некроз кісток. Може початися суха або волога гангрена, що приводить до ампутації кінцівок.

Перша допомога. Потерпілого поступово відігрівають у ванні з температурою води від 20 до 40°С. Коли з’являється рожевий колір шкіри і щезає одубіння, проводять масаж тіла, дають пити гарячий чай, каву і

транспортують в лікарський заклад.

 

ПМД при травмах очей.

Травми очей розподіляються на механічні – рани очей або вік, забитість, попадання чужорідних тіл, та опіки – термічні, хімічні.

Ознаки. Різкий біль, світлобоязнь і сльозотеча.

Перша допомога при колотих та різаних ранах очей і повік.

Надається в положенні «лежачи». Око накривають чистою серветкою (носовою хустинкою). Фіксують її пов’язкою обов’язково прикриваючи при цьому і друге око, для припинення руху очних яблук. Промивати водою око заборонено.

Перша допомога при забитості ока. Накладають холод на 15-20 хв. (наприклад, вату, тканину, змочену холодною водою).

Перша допомога при попаданні гострих сторонніх тіл. Видаляти повинен тільки медичний працівник. Звертатися по допомогу необхідно якомога швидше, попередньо накладаючи на ушкоджене око чисту пов’язку. Дрібні негострі предмети виймають ватним тампоном, змоченим борною кислотою. Терти очі не можна, це дратує кон’юктиву (слизисту оболонку).

Перша допомога при термічних опіках, коли травма ока викликана полум’ям, парою, гарячим жиром, окропом. Треба негайно вимити обличчя з закритими очима, а потім ретельно промити очі під струменем чистої води (пов’язка при цьому не накладається) і звернутися до лікаря.

Перша допомога при хімічних опіках. Потрібно око негайно промити чистою водою під струменем протягом 15-20 хв., розкривши віки. Не накладаючи пов’язки, звернутися до лікаря.

Перша допомога при опіках під впливом ультрафіолетових променів, які виникають при наявності електричної дуги (наприклад, зварювальні роботи), які викликають електрофтальмію, протягом 2-6 годин після опромінення і продовжується кілька днів. Постраждалого виводять з небезпечної зони. Накладають пов’язку на очі та чоло. Необхідно зняти набряк з вік, в разі загострення провести до лікарні.