Перелік лабораторних та інших діагностичних процедур у пацієнтів із вторинною АГ

Найменування патології	Лабораторні та діагностичні процедури
Захворювання нирок	Загальний аналіз сечі, аналіз сечі за Нечипоренком, Аддіс-Каковським, Амбурже, проба Зимницького; рівень креатиніну в сироватці крові, кліренс креатиніну, рівень білку в добовій сечі, рівень реніну в сироватці крові; екскреторна урографія з обов’язковою рентгенограмою в ортоположенні, ниркова ангіографія; радіоізотопна ренографія; динамічна сцинтіграфія; ультразвукове дослідження нирок.
Захворювання серця та судин	ЕхоКГ з допплерівським дослідженням серця та судин, ангіографія
Захворювання щитоподібної залози	Рівень ТТГ, Т₃ (вільний), Т₄ (вільний) в сироватці крові; антитіла до тіреоглобуліну та мікросомальної фракції.
Синдром Іценко-Кушинга	Рівень АКТГ і кортизолу в сироватці крові, вільного кортизолу в добовій сечі; проба з дексаметазоном; МРТ головного мозку і наднирників.
Первинний гіперальдостеронізм	Рівень калію в сироватці крові, реніну та альдостерону в плазмі; роздільне дослідження реніну та альдостерону в крові з правої та лівої ниркової і надниркової вен; проба з дексаметазоном.
Гіперпаратиреоїдизм	Рівень кальцію і паратгормону в сироватці крові; рентгенографія кісток кисти.

Більш цінне значення має радіонуклідна діагностика. Найбільш інформативними методиками є НРАГ, ДРСГ (з клубочковим РФП - ^99mТс-ДТПО та канальцевим - ^99mТс-МАГ3). Для есенціальної артеріальної гіпертензії характерні симетричні ангіо- і ренограми з незначними відхиленнями від норми у вигляді уповільнення швидкості секреторно-екскреторних процесів. При реноваскулярній гіпертензії ренограма з ураженого боку має тривалішу секреторну фазу, пологий і знижений (порівняно з другою ниркою) пік, іноді - подовжену екскреторну фазу, визначається асиметрії і непрямої ангіограми.

При підозрі на реноваскулярну гіпертензію (клінічно, або за наявністю асиметрії при первинному сцинтиграфічному дослідженні) доцільне проведення ДРСГ з фармакологічним навантаженням (використовують каптоприл (25 мг) або аспірин (20 мг/кг) або НРАГ (з каптоприлом): протягом 7 діб до обстеження відміняються інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, за 3 доби – сечогінні препарати; дослідження виконується двічі - до прийому препарату та через 1 годину після. При повторній ДРСГ на боці стенозу ниркової артерії не менш ніж на 1 хв подовжується тривалість секреторної фази, більш ніж на 10% знижується висота ренографічної кривої, на 6-8 мл/хв і більше зменшується швидкість КФ, уповільнюється екскреція (більш ніж на 2 хв). Однобічне погіршення показників ренограми на 25% характерне для критичного стенозу ниркової артерії. При артеріальній гіпертензії, пов’язаній з ураженням мілких судин нирок, відповіддю на каптоприл є двостороннє збільшення секреторної ємності нирок при Тмах 7-8 хв. При есенціальної гіпертензії каптоприловий тест не змінює ренограму або призводить до її покращення. НРАГ з каптоприлом при стенозі ниркової артерії характеризується покращенням часових параметрів артеріальної фази.

Рентгенологічні дослідження. Артеріографія нирок досить інформативно дозволяє визначити ураження ниркової артерії – перегини, звуження, аневризму. Таке дослідження є обов¢язковим при плануванні хірургічного втручання.

Спіральна КТ. Дозволяє точно визначити місце звуження всіх відділов ниркової артерії, провести пошарову трьохмерну реконструкцію отриманого зображення, оцінити ступінь оклюзії.

МРТ-ангіографія. Дозволяє за допомогою парамагнетиків точно визначити місце звуження ниркової артерії, особливо проксимального відділу (перші 3см від устя), провести пошарову трьохмерну реконструкцію отриманого зображення, оцінити ступінь оклюзії. Недолік – важко оцінювати ступінь і наявність оклюзії дистальних відділов ниркової артерії.