Особи, які можуть бути представниками.

Представником у суді може бути адвокат або інша особа, икп досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну діє­здатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті А І ЦПК України (ч. 1 ст. 40 ЦПК України).

Наразі в юридичній літературі виділяють професійне та не­професійне добровільне представництво. В ч. 1 ст. 40 ЦПК України цей підхід знаходить своє безпосереднє вираження. Гак, відповідно до цієї норми представництво може здійсню­ватись або адвокатом (професійне), або будь-якою особою, ика задовольняє відповідним вимогам, викладеним у цій статті.

Адвокат - це особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверд­жену дипломом України або відповідно до міжнародних дого­ворів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала квалі­фікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право па зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адво­ката України (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та ад­вокатську діяльність»).

Непрофесійне представництво може здійснюватись будь- якою фізичною особою, яка задовольняє вимогам, викладе­ним у ч. 1 ст. 40 ЦПК України.

При вивченні другого питання (Повноваження представника у суді, документи, що їх засвідчують.) студентам слід звернути увагу на те, що

Цивільний процес, як і будь-яке процесуальне право, є достатньо жорстко формалізованим. З цієї причини надання процесуальних прав і покладання процесуальних обов'язків відбувається тільки за наявності складу юридичних фактів, чітко зазначених у процесуальному кодексі. Повноваження представників на ведення справи в суді повинні бути засвідчені відповідно до визначених вимог, викладених в законі. Такі повноваження можуть бути підтверджені тільки визначеними ст. 42 ЦПК документами.

Відповідно до ст. 42 ЦПК повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути засвідчені такими документами:

1) довіреністю фізичної особи;

2) довіреністю юридичної особи або документами, що засвідчують службове становище і повноваження її керівника;

3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Так, для вступу в процес представника, який діє на підставі договору доручення, він повинен пред'явити суду належним чином складену довіреність, що є документом, що уповноважує представника діяти від імені того, кого він представляє, і легітимує представника як такого перед судом.

Довіреність — це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Вимоги до довіреності:

1) вона може бути виконана лише у письмовій формі;

2) вона має містити необхідні реквізити: вказівку на суб'єкти, місце, дату видачі тощо;

3) якщо довіритель бажає, у довіреності можуть бути зазначені обмеження повноважень;

4) довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють, безпосередньо суду.

Якщо строк дії у довіреності не зазначений, вона зберігає силу до її припинення. Але довіреність, видана в порядку передоручення, не може діяти довше, ніж основна довіреність, на підставі якої вона видана. У кожному разі дата видачі довіреності є її обов'язковою умовою — в іншому разі вона є нікчемною (ч. З ст. 247 ЦК).

Щодо обсягу повноважень представника, які визначаються довіреністю, треба зазначити, що: по-перше, вона не може розширяти межі повноважень, що має особа, яку представляють; по-друге, вона може звужувати межі повноважень, визначених законом.

Оскільки закон встановлює обсяг, умови і початковий термін процесуального повноваження, обмеження повноважень на здійснення процесуальних дій можуть стосуватися тільки дій, право на здійснення яких у процесі може бути взагалі обмежене. Представник як особа, яка бере участь у справі, не може бути обмежена у правах, передбачених ст. 27 ЦПК.

У разі множинності представників їх діяльність від імені особи, яку представляють, можлива на підставі декількох довіреностей. Особа, яку представляють, може в довіреностях різним особам обмежити права, що зазначені у ст.ст. 27, 31 ЦПК.

В довіреності також може бути зазначено, що якась процесуальна дія може вчинятися тільки за умови спільних дій декількох представників. Така практика повинна реально захистити того, кого представляють, від несумлінних або некомпетентних дій представника. У випадку неузгодженості дій представників, коли вихід з подібної ситуації не зазначений у довіреності, суддя в цивільному процесі відповідно до п. З ч. 1 ст. 169 ЦПК може визнати обов'язковою участь відповідної сторони в судовому засіданні.

Повноваження керівника юридичної особи засвідчуються документами, що посвідчують його службове становище (посвідченням, копією наказу про призначення на посаду тощо).

Органи юридичної особи можуть бути одноосібними (директор, президент) і колективними (загальні збори, наглядова рада, правління тощо). Орган юридичної особи визначається або законом та іншим нормативно-правовим актом, або засновницькими документами. Якщо орган юридичної особи визначений у засновницьких документах, для підтвердження повноважень представника необхідне пред'явлення суду відповідних документів.

Таким чином, звертатися До суду з позовом від імені організації вправі її керівники без оформлення повноважень. Засновники (учасники) юридичної особи можуть наділити в статуті (положенні), крім керівників, їх заступників чи інших осіб, які належать до складу виконавчих органів юридичної особи (чинне законодавство із цього приводу не містить обмежень).

Звернення до суду осіб, які не є органом юридичної особи, з позовом від її імені допускається тільки за наявності довіреності. Підставою такого представництва є, як правило, трудовий договір, за яким в процесі діють працівники юридичної особи. Як правило, інтереси юридичних осіб у суді представляють юрисконсульти. Принципи, форми і методи організації юридичної служби на державних підприємствах визначаються положенням, що видається на кожному підприємстві на підставі Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1040.

Оскільки ч. 4 ст. 42 ЦПК передбачається, що повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором, то можна стверджувати, що повноваження адвоката можуть бути оформлені довіреністю фізичної особи, ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором доручення. До ордера адвоката обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору. Таким чином, пред'явлення тільки ордеру не буде належним уповноваженням адвоката, оскільки його зміст не дозволяє виявити повноваження, якими наділяється представник, а також не дає відповіді на питання, чи взагалі таке уповноваження існує.

На відміну від договірних представників для підтвердження законними представниками своїх повноважень батьки (усиновлювачі) пред'являють суду свідоцтво про народження дитини, опікуни і піклувальники — рішення про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Документи про повноваження представників або копії з них, засвідчені суддею, приєднуються до справи. Наявність у справі копій уповноважуючих документів допускається в тому разі, якщо доручення є постійним чи видане на термін, що перевищує час розгляду цієї справи. Довіреності за часом дії можуть бути разові, видані на певний строк і постійні.

Суддя при прийнятті документів, що підтверджують повноваження представників, повинен пересвідчитись у їх достовірності та правильності оформлення. Суддею не може бути прийнята на підтвердження повноважень представника прострочена або неналежним чином оформлена довіреність чи інший документ. Відсутність належних повноважень у представника позбавляє його процесуальні дії юридичної чинності.

За наявності відповідним чином оформлених повноважень на ведення справи в суді представник допускається до процесу і здобуває право на здійснення всіх тих процесуальних дій, що вправі здійснювати сама особа, яку представляють у суді.