Нормативно-правова база функціонування позабюджетних фондів місцевого самоврядування в Україні та її розвиток.

Правові основи місцевого самоврядуванняв Україні становлять, в першу чергу, норми-принципи Конституції України, що закріплюють найважливіші відносини, які виникають в процесі організації і функціонування місцевого самоврядування в України, зокрема, територіальну організацію місцевого самоврядування, порядок та форми його здійснення, порядок формування та використання комунальної власності, гарантії самоврядних прав територіальних громад.

Ці норми містяться більш як в 30 статтях Конституції України і їх можна систематизувати у наступні групи:

1. Норми, в яких закріплюються засади конституційного ладу, народовладдя, рівність всіх форм власності, гарантується місцеве самоврядування. До них відносяться:

• визнання і гарантування місцевого самоврядування (стаття 7);
• здійснення народом влади безпосередньо і через органи місцевого самоврядування (стаття 5);
• самостійність місцевого самоврядування, його органи не входять до системи органів державної влади (статті 5, 140);
• визнання і рівний захист всіх форм власності, включаючи і комунальну власність (стаття 13)
• зобов’язаність органів місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).

2. Норми, в яких регламентується діяльність місцевого самоврядування по забезпеченню прав і свобод людини і громадянина, зокрема:

• право громадян знайомитися в органах місцевого самоврядування з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (стаття 32);
• право громадян брати участь в місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування (стаття 38);
• право громадян на рівний доступ до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38);
• право громадян проводити збори, мітинги походи і демонстрації, про які завчасно сповіщаються органи місцевого самоврядування (стаття 39);
• право громадян на індивідуальні чи колективні звернення (петиції) до органів місцевого самоврядування (стаття 40);
• право громадян користуватися для задоволення своїх потреб об’єктами права комунальної власності (стаття 41);
• обов’язку органів місцевого самоврядування надавати житло громадянам, які потребують соціального захисту (стаття 47);
• безоплатного надання медичної допомоги в комунальних закладах охорони здоров’я (стаття 49);
• право громадян на освіту, яке забезпечується доступністю і безоплатністю освіти (крім вищої) в комунальних навчальних закладах (стаття 43);
• право громадян на відшкодування за рахунок місцевого бюджету матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56).

3. Норми, що закріплюють правові, організаційні, матеріальні та фінансові основи місцевого самоврядування, вони, зокрема, стосуються:

• порядку призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування (стаття 85);
• підзвітності і підконтрольності місцевих державних адміністрацій радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами (стаття 118);
• обов’язку місцевих державних адміністрацій забезпечувати взаємодію з органами місцевого самоврядування та реалізацію повноважень, делегованих відповідними радами (стаття 119);
• складу представницьких органів місцевого самоврядування та принципів їх формування (стаття 141);
• матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142);
• державної підтримки місцевого самоврядування (стаття 142);
• предметів відання та повноважень місцевого самоврядування (стаття 143);
• можливості делегування органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади (стаття 143);
• права органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймати рішення, які є обов’язковими на відповідній території (стаття 144);
• необхідності законодавчого врегулювання питань організації місцевого самоврядування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування (стаття 146).

4. Норми, в яких закріплені правові гарантії місцевого самоврядування. Ці норми стосуються:

• підстав і порядку зупинення рішень органів місцевого самоврядування та звернення до суду з метою їх оскарження (стаття 144);
• судового захисту прав місцевого самоврядування (стаття 145).

Поряд з Конституцією України правову основу місцевого самоврядування становить система нормативно-правових актів, що регламентують його організацію і функціонування, зокрема, закони України, відповідні акти Президента України і Кабінету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування та акти, прийняті на місцевих референдумах.

Ця система нормативно-правових актів будується на принципах жорсткої ієрархії, що передбачає:

• по-перше, верховенство норм Конституції України – норми всіх інших актів не можуть суперечити конституційним нормам, вони мають бути спрямовані на деталізацію і конкретизацію положень конституційних норм;
• по-друге, вищу юридичну силу норм законів України, в першу чергу Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”[1], по відношенню до підзаконних актів – указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, рішень органів місцевого самоврядування;
• по-третє, відповідність актів місцевого самоврядування – актів місцевих референдумів та актів органів місцевого самоврядування положенням всіх нормативно-правових актів органів державної влади, що прийняті в межах їх компетенції.

Серед законів України, що містять норми, які регламентують питання організації та функціонування місцевого самоврядування, особливе місце займає Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року, який по-суті є “базовим” законом з цих питань. Саме на підставі цього Закону були розроблені законопроекти та прийняті закони, в яких регламентуються окремі питання функціонування місцевого самоврядування, наприклад: “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про органи самоорганізації населення” тощо. Необхідність прийняття зазначених законів прямо передбачена в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” або випливає з його положень.

Виключно важливе значення для формування правової основи місцевого самоврядування в Україні відіграла Європейська хартія місцевого самоврядування, яка сьогодні є основним міжнародно-правовим документом для країн-членів Ради Європи з питань організації місцевої влади на засадах місцевого самоврядування. В ньому викладені стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування, які є обов’язкові для держав – членів Ради Європи.

Поряд з Конституцією і законами України, відповідними міжнародно-правовими документами, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України важливим і необхідним елементом правової основи місцевого самоврядування виступають нормативні акти місцевого самоврядування – рішення органів місцевого самоврядування та місцевих референдумів.

Ці акти виступають своєрідним засобом саморегуляції територіальної громади, системи місцевого самоврядування, а можливість їх прийняття прямо передбачена Конституцією України, стаття 144 якої визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими для виконання на відповідній території. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 26) деталізує нормотворчі повноваження представницьких органів місцевого самоврядування, відносячи до них, зокрема:

• затвердження статуту територіальної громади;
• прийняття регламенту ради;
• встановлення чисельного складу ради та її органів;
• наділення органів самоорганізації населення власними повноваженнями;
• затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку території;
• регулювання земельних відносин на відповідній території;
• затвердження місцевого бюджету;
• утворення позабюджетних фондів та затвердження положень про них;
• встановлення місцевих податків та зборів;
• затвердження правил з благоустрою території;
• затвердження символіки тощо.

Цей Закон (ст. 7) також закріплює право територіальної громади приймати обов’язкові для виконання рішення на місцевих референдумах.

За допомогою актів місцевого самоврядування встановлюються норми права, які є обов’язкові для населення, органів, установ та організацій, що здійснюють діяльність в межах відповідної території. Предметом цих актів можуть бути окремі питання статусу органів та посадових осіб місцевого самоврядування, організації їх діяльності, управління комунальною власністю, участі громадян, їх об’єднань у реалізації повноважень місцевого самоврядування тощо.