Психолого-педагогічна характеристика учня

З метою отримання достовірної інформації про особистість школяра студенти-практиканти можуть використовувати такі методи:

1. Педагогічне спостереження.

2. Бесіди з учнем, вчителями, батьками, класним керівником, друзями.

3. Вивчення шкільної документації.

4. Вивчення продуктів діяльності (контрольні роботи, твори).

5. Елементи природного експерименту.

6. Анкетування, тестування.

7. Експертні оцінки.

Орієнтована схема психолого-педагогічної характеристики школяра (за О.О. Колінко):

1. Загальні відомості про школяра містять інформацію соціально-демографічного змісту, в якій вказується його вік і місце проживання, стан здоров’я, склад сім’ї та її культурно-побутові умови, професійна зайнятість батьків, тривалість навчання у даному навчальному закладі (класі); наводиться соціально-психологічна характеристика взаємовідносин у сім’ї (стосунки учня з батьками, при наявності — з братами/сестрами), яка розкриває основні аспекти взаємодії школяра з іншими членами сім’ї та їх зацікавленість і сприяння шкільним справам учня.

2. Спрямованість особистості школяра розкривається через аналіз його провідних ціннісних орієнтацій у різних сферах активності (навчальній, громадській, суспільно-корисній, трудовій тощо). Враховується, які цілі учень вважає головними у своєму житті; до чого прагне в навчальній і трудовій діяльності, суспільній роботі, особистому житті; які проявляє інтереси і схильності, чим охоче займається у вільний час, чи носять його інтереси і схильності стійкий характер; наскільки активний у житті класу і школи. Вказується, наскільки переконання, ідеали і схильності школяра відповідають моральним нормам і практично втілюються в його поведінці, діяльності і реальних стосунках.

3. Характеристика навчальної діяльності учня подається відповідно до психологічної структури діяльності через аналіз особливостей розвитку у школяра її мотиваційно-цільового та операційно-дієвого компонентів та з урахуванням сформованості в учня позиції суб’єкта навчальної діяльності. Розкривається характер ставлення школяра до школи і навчання (усвідомленість, моральність, дієвість, орієнтація на перспективу продовження освіти тощо); аналізуються змістовні особливості навчальних мотивів (соціальні, пізнавальні, особисті) та переважаючі інтереси до вивчення окремих предметів.

Сформованість навчальних дій аналізується за рівнями оволодіння (навчання, відтворення, творчості) та переважаючими формами їх реалізації (моторна, перцептивна[1], мовно-розумова). Характеризується рівень самоконтролю та самоорганізації діяльності учня при підготовці домашніх завдань і на уроці, його вміння працювати з підручником, складати план, конспект, раціонально організовувати заучування, знаходити додаткову літературу тощо; інтенсивність (регулярність відвідування уроків, систематичність в навчальній роботі, дисципліна і активність під час уроку, старанність) та ефективність (час, затрачений на підготовку до занять, якість засвоєних знань і вміння оперувати ними, легкість сприйняття, засвоєння і відтворення навчального матеріалу, уважність, уміння раціонально планувати розумову діяльність тощо) навчальної діяльності. Аналіз успішності школяра і його ставлення до результатів навчання, переважаючий локус контролю при поясненні своїх успіхів і невдач у навчальній роботі, рівень навчальних домагань школяра, цілеспрямованість і наполегливість у роботі.

4. Особливості пізнавальної психічної діяльності. Характеристика уваги: стійкість, переключення, розподіл, сконцентрованість, розсіяність тощо. Особливості сприймання, спостережливість. Особливості пам’яті: швидкість запам’ятовування, точність і тривалість збереження матеріалу. Володіння прийомами запам’ятовування і відтворення. Ступінь розвитку образного і абстрактного мислення. Самостійність і критичність мислення. Рівень розвитку логічного мислення (послідовність і доказовість у викладенні своїх думок, уміння виділяти суттєве, логічно міркувати і робити узагальнення і висновки). Характеристика уяви. Ступінь розвитку усного і письмового мовлення: багатство словника, вміння висловлювати свої думки в усному і письмовому мовленні.

5. Характеристика спілкування і міжособистісної взаємодії підлітка передбачаєаналіз особливостей його комунікативної компетентності (мотивів спілкування, сформованість навичок продуктивної комунікативної взаємодії, розвиток соціально-перцептивних якостей, комунікативного самоконтролю, культури спілкування тощо). Відзначається статус школяра в учнівському колективі та його сприйняття учнями, авторитет і ставлення до стосунків у класі (задоволеність/незадоволеність; оцінка стосунків як конфліктних/ безконфліктних; класу як згуртованого/незгуртованого тощо), а також наявність референтних стосунків (у класі, у школі, але не з учнями свого класу, поза школою). Характеризується переважаюча орієнтація школяра у спілкуванні (на суперництво, співпрацю, компроміс, уникнення, пристосування), наявність комунікативних бар’єрів, відношення до критичних зауважень вчителів і однокласників.

6. Особливості емоційно-вольової сфери розкриваютьсячерез аналіз змісту, характеру протікання і змінюваності емоцій та їх впливу на діяльність. Відзначається їх зовнішня вираженість і уміння стримуватися; переважаючий настрій протягом дня (веселий, пригнічений, спокійний), його мінливість/стійкість, особливості емоційного реагування в ситуаціях успіху/неуспіху, пов’язаного з навчанням; прояв моральних, естетичних, інтелектуальних почуттів. Характеризуються особливості вольових проявів, навички самоконтролю і саморегуляції школяра, особливо в складних ситуаціях, розвиток цілеспрямованості, наполегливості і витримки.

7. Індивідуально-типологічні особливості особистості. Темпераментні особливості учнярозкриваються за тим, наскільки він працездатний в роботі, може тривалий час зосереджено працювати на уроці не знижуючи результативності; як впливають на його роботу шум в класі (інші сторонні і сильні подразники). Наскільки легко переходить від одного виду діяльності до іншого, чи швидко включається в запропоновану роботу, приймає рішення (наприклад у спортивних іграх); схильний працювати у рівному темпі чи „ривками”, як поводить себе при змушеному очікуванні: спокійно чи сильно роздратовується. Наводяться найяскравіші риси характеру, що проявляються у ставленні учня до праці, навчання, у ставленні до класу та школи, вчителів, товаришів та дорослих, до самого себе. Характеризується рівень розвитку загальних та спеціальних здібностей школяра (математичних, музичних, літературних, художніх, спортивних, організаторських тощо).

Висновки передбачаютьузагальненнязмісту характеристики з виокремленням сильних і слабких сторін розвитку особистості школяра і рекомендації щодо їх врахування у роботі вчителя, класного керівника, батьків, шкільного психолога; означення (за необхідності) напрямків і шляхів корекційної і профілактичної роботи з учнем та умов психологічної підтримки особистості школяра.