Експертиза смерті тварини від асфіксії

Під асфіксією розуміють порушення процесів газообміну в організмі внаслідок затримки або припинення надходження кисню і затримки видалення вуглекислоти. Ці процеси затримують клітинне дихання, що веде до порушення функцій клітин з послідуючим їх некрозом.

Асфіксію розрізняють насильницьку і ненасильницьку. При судово-ветеринарній експертизі особливого значення набуває насильницька асфіксія (ненасильницька виникає у випадках різних захворювань, наприклад: при пороках серця, великих ураженнях легень, анемії мозку, метеоризмі, тимпанії, токсичній диспепсії, сепсисі...).

Клінічні ознаки асфіксії: розлади та зупинка дихання, порушення діяльності серцево-судинної системи, ослаблення м’язової роботи, розлади нервової системи.

На початку процесу зупинки дихання не відмічається, а відбувається тільки накопичення вуглекислоти – предасфіктичний період. Потім розвивається стадія короткочасної зупинки дихання, яка триває 30-50 сек., після чого у зв’язку з накопиченням вуглекислоти та подразненням нервової системи дихання посилюється, стає більш глибоким та частим, при цьому вдихи сильніші ніж видихи – інспіратора віддишка. Через хвилину видихи стають сильнішими, ніж вдихи – експіраторна віддишка. Стадія термінальних (кінцевих) дихальних рухів характеризуються короткими глибокими вдихами та паузами, кров’яний тиск максимально знижується. Ця стадія триває від 1 до 5 – 7 хвилин.

Потім настає безпосередньо стадія асфіксії, при якій дихання припиняється, а слабкі скорочення серця можуть бути ще декілька хвилин. Однак, якщо дихання не поновлюється, то робота серця припиняється – настає клінічна (внаслідок виснаження та паралічу центральної нервової системи), а через 5-6 хвилин і біологічна смерть.

Для судветекспертизи важливими є випадки, коли у працюючих тварин, особливо у коней, бугаїв, собак виникають асфіктичні явища в наслідок перенавантаження та відсутності адаптації організму до навантаження. Тварини без достатнього тренування доходять до запамороченого стану та деякий час знаходяться в повній прострації, а іноді можуть гинути.

Основні патоморфологічні ознаки асфіксії. Перш за все звертають увагу на цианотичність слизових оболонок ротової порожнини та носа, язика, губ, кон'юнктиви, зіниці розширені. Трупні плями добре виражені, обширні, темно-червоні з синюшним відтінком, особливо на передній частині тулуба, яремні вени дуже переповнені кров’ю, інколи з’являються крововиливи на кон'юнктиві та легеневій плеврі. Кров не зсілася, темно-червона, швидко червоніє на повітрі. Права половина серця розширена, переповнена кров’ю. Легені повнокровні, іноді з ознаками емфіземи, розширені, в деяких випадках набряклі. Супроводжується асфіксія дрібними крововиливами під епікардом та на поверхні легень.

Розрізняють механічну асфіксію, яка поділяється на странгуляційну та компресійну, та обтураційну.

При странгуляційній асфіксії (при задушенні тварин прив'язом) може виникати странгуляційна борозда (знекровлений жолоб в місці здавлювання), однак у тварин, у яких густа шерсть, цю борозду можна спостерігати тільки в підшкірній клітковині, де вона набуває синьо-червоного кольору. Інколи за ходом цієї борозди виступають дрібні густо розташовані крововиливи, вище странгуляційної борозди спостерігають венозний застій та набряк сполучної тканини (в області голови).

Компресійна асфіксія спостерігається від стискання грудної клітки та живота, при скупченому утриманню тварин та неспівпаданні їх за віком, при транспортуванні тварин. Після розтину у таких трупів спостерігають відбитки від здавлювання у вигляді смужки на шкірі грудей та живота, переломи ребер, розриви паренхіматозних органів, набряк легень, крововиливи в підшкірній клітковині та на слизових оболонках отворів голови, під плеврою, епікардом.

Обтураційна асфіксія виникає внаслідок закупорки дихальних шляхів великими сторонніми тілами, кормовими масами при блюванні, аспіраційною рідиною та ексудатом при ринітах, фарингітах, ларингітах, трахеїтах, бронхітах, бронхопневмонії. Етіологічні фактори (кормові маси, лікарські препарати та ін.) потрапляло в гортань, трахею і досягають розгалужень бронхів, в результаті чого розвивається септична бронхопневмонія.