Особливості розвитку психічних процесів у дошкільному віці

Дошкільний вік - особливо відповідальний період у вихованні, так як є віком первісного становлення особистості дитини. У цей час у спілкуванні дитини з однолітками виникають досить складні взаємини, що істотно впливають на розвиток його особистості.

У дошкільному віці світ дитини вже, як правило, нерозривно пов'язаний з іншими дітьми. І чим старшою стає дитина, тим більше значення для нього набувають контакти з однолітками.

Отже, дошкільне дитинство - надзвичайно важливий період розвитку людини. Його існування обумовлене суспільно-історичним еволюційно-біологічним розвитком суспільства і конкретного індивідуума, що визначає завдання і можливості розвитку дитини даного віку. Дошкільне дитинство має самостійної цінністю незалежно від майбутнього дитині шкільного навчання.

Дошкільний період дитинства сензитивний для формування у дитини основ колективістських якостей, а також гуманного ставлення до інших людей. Якщо основи цих якостей не будуть сформовані в дошкільному віці, то вся особистість дитини може стати збитковою, і згодом заповнити цю прогалину буде надзвичайно важко.

Дошкільний вік - це етап психічного розвитку дітей, що охоплює період від 3 до 6-7 років, характерний тим, що провідною діяльністю є гра, дуже важливий для формування особистості дитини. Виділяють три періоди:

1) молодший дошкільний вік - від 3 до 4 років;

2) середній дошкільний вік - від 4 до 5 років;

3) старший дошкільний вік - від 5 до 7 років.

У період дошкільного віку дитина відкриває для себе не без допомоги дорослого світ людських взаємин, різних видів діяльності.
Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є суперечності, які виникають у зв'язку з розвитком цілого ряду його потреб. Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якої засвоюється соціальний досвід, потреба у зовнішніх враженнях, в результаті чого відбувається розвиток пізнавальних здібностей, а також потреба в рухах, що приводить до оволодіння цілою системою різноманітних навичок і вмінь. Розвиток провідних соціальних потреб у дошкільному віці характеризується тим, що кожна з них набуває самостійного значення.
Потреба у спілкуванні з дорослими і однолітками визначає становлення особистості дитини. Спілкування з дорослими розгортається на основі дедалі більшого самостійності дошкільника, розширення його знайомства з навколишньою дійсністю. У цьому віці провідним засобом спілкування стає мова. Молодші дошкільники задають тисячі питань. Вислуховуючи відповіді, дитина вимагає, щоб дорослий всерйоз ставився до нього як до товариша, партнера. Така співпраця отримало назву пізнавального спілкування. Якщо дитина не зустрічає такого відношення, у нього виникають негативізм і впертість.
Істотну роль у формуванні особистості дитини відіграє потреба в спілкуванні з однолітками, в колі яких він перебуває з перших років життя. Між дітьми можуть виникати найрізноманітніші форми взаємин. Тому дуже важливо, щоб малюк з самого початку перебування в дошкільному закладі набував позитивний досвід співпраці, взаєморозуміння. На третьому році життя взаємини між дітьми виникають в основному на основі їхніх дій з предметами, іграшками. Ці дії набувають спільний, взаємозалежний характер. До старшого дошкільного віку у спільній діяльності діти вже освоюють такі форми співпраці: чергують і узгоджують дії; спільно виконують одну операцію; контролюють дії партнера, виправляють його помилки; допомагають партнерові, виконують частину його роботи; приймають зауваження партнера, виправляють свої помилки. У процесі спільної діяльності хлопці набувають досвід керівництва іншими дітьми, досвід підпорядкування. Прагнення до керівництва у дошкільника визначається емоційним ставленням до самої діяльності, а не до позиції керівника. У дошкільнят немає ще усвідомленої боротьби за керівництво. У дошкільному віці продовжують розвиватися способи спілкування. Генетично найбільш ранньою формою спілкування є наслідування. А.В. Запорожець відзначає, що довільне наслідування малюка - один з шляхів оволодіння суспільним досвідом.
Протягом дошкільного віку у дитини змінюється характер наслідування. Якщо в молодшому дошкільному віці він наслідує окремим формам поведінки дорослих і однолітків, то в середньому дошкільному віці дитина вже не сліпо наслідує, а свідомо засвоює зразки норм поведінки. Діяльність дошкільника різноманітна: гра, малювання, конструювання, елементи праці і навчання, в чому і проявляється активність дитини.
У дошкільному віці у діяльності дитини з'являються елементи праці. У праці формуються його моральні якості, почуття колективізму, поваги до людей. При цьому дуже важливо, щоб він відчував позитивні почуття, які стимулюють розвиток інтересу до праці. Через безпосередню участь у ньому і в процесі спостереження за працею дорослих дошкільник знайомиться з операціями, знаряддями, видами праці, набуває вміння і навички. Великий вплив на розумовий розвиток надає навчання. До початку дошкільного віку психічний розвиток дитини сягає такого рівня, при якому можна формувати рухові, мовні, сенсорні і ряд інтелектуальних навичок, з'являється можливість вводити елементи навчальної діяльності. У дошкільному віці під впливом навчання і виховання відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних психічних процесів. Це відноситься до сенсорного розвитку.
Сенсорний розвиток - це вдосконалення відчуттів, сприйнять, наочних уявлень. У дітей знижуються пороги відчуттів. Підвищуються гострота зору, розвивається фонематичний і звуковисотний слух, значно зростає точність оцінок ваги предметів. У результаті сенсорного розвитку дитина опановує перцептивними діями, основна функція яких полягає в обстеженні об'єктів і виокремлення в них найбільш характерних властивостей, а також у засвоєнні сенсорних еталонів, загальноприйнятих зразків чуттєвих властивостей і відносин предметів. Найбільш доступними для дошкільника сенсорними еталонами є геометричні форми (квадрат, трикутник, коло) і кольори спектру. Сенсорні еталони формуються в діяльності. Ліплення, малювання, конструювання найбільше сприяють прискоренню сенсорного розвитку.
Діти цього віку не вміють ще виділяти суттєві зв'язки в предметах і явищах і робити узагальнюючі висновки. Протягом дошкільного віку мислення дитини істотно змінюється. Це в першу чергу виражається в тому, що він опановує новими способами мислення і розумовими діями. Розвиток його відбувається поетапно, і кожен попередній рівень необхідний для наступного. Мислення розвивається від наочно-дієвого до образного. Потім на основі образного мислення починає розвиватися образно-схематичне, яке представляє проміжну ланку між образним та логічним мисленням. Образно-схематичне мислення дає можливість встановлювати зв'язки і відносини між предметами і їх властивостями. Розвиток його мислення тісно пов'язане з промовою. У молодшому дошкільному віці на третьому році життя мова супроводжує практичні дії малюка, але вона ще не виконує планувальної функції. В 4 роки діти здатні уявити хід практичної дії, але не вміють розповісти про дію, що потрібно зробити. У середньому дошкільному віці мова починає передувати виконання практичних дій, допомагає їх планувати. Однак на цьому етапі образи залишаються основою розумовими діями. Тільки на наступному етапі розвитку дитина виявляється здатним вирішувати практичні завдання, плануючи їх словесними міркуваннями. Протягом дошкільного віку відбувається подальший розвиток пам'яті, вона все більше виділяється в сприйняття. Уява дитини починає розвиватися в кінці другого - початку третього року життя. Про наявність образів як результаті уяви можна судити з того, що діти із задоволенням слухають розповіді, казки, співпереживаючи героям. Розвитку відтворює (репродуктивного) і творчого (продуктивного) уяви дошкільників сприяють різні види діяльності, такі як гра, конструювання, ліплення, малювання.
Дошкільний вік - початковий етап формування особистості. У дітей виникають такі особистісні утворення, як супідрядність мотивів, засвоєння моральних норм та формування довільності поведінки. Супідрядність мотивів полягає в тому, що діяльність і поведінку дітей починають здійснюватися на основі системи мотивів, серед яких все більшого значення набувають мотиви суспільного змісту, які підпорядковують інші мотиви. Вивчення мотивів дошкільників дало можливість встановити серед них дві великі групи: особисті і суспільно значущі. У дітей молодшого та середнього дошкільного віку переважають особисті мотиви. Вони найбільш яскраво виявляються в спілкуванні з дорослими. Дитина прагне отримати емоційну оцінку дорослого - схвалення, похвалу, ласку. Потреба в оцінці у нього настільки велика, що він часто приписує собі позитивні якості. Особисті мотиви виявляються в різних видах діяльності.
У дошкільному віці діти починають керуватися у своїй поведінці моральними нормами. Знайомство з моральними нормами і розуміння їх цінності у дитини формується в спілкуванні з дорослими, які дають оцінку протилежних дій (говорити правду - добре, обманювати - погано) і пред'являють вимоги (треба говорити правду). Приблизно з 4 років малюки вже знають, що слід говорити правду, а обманювати погано. Але знання, наявні практично у всіх дітей цього віку, не забезпечують самі по собі дотримання моральних норм..
Засвоєння дитиною норм і правил, вміння співвіднести свої вчинки з цими нормами поступово призводять до формування першого задатків довільної поведінки, тобто такої поведінки, для якого характерні стійкість, відповідність зовнішніх вчинків внутрішньої позиції.
. Д. Б. Ельконін підкреслює, що протягом дошкільного віку дитина проходить величезний шлях розвитку - від відділення себе від дорослого ("Я сам") до відкриття свого внутрішнього життя, самосвідомості. При цьому вирішальне значення має характер мотивів, що спонукають особистість до задоволення потреб у спілкуванні, діяльності, в певній формі поведінки.
У дошкільному дитинстві в основному завершується довгий і складний процес оволодіння мовою. До 7 років мова стає засобом спілкування і мислення дитини, а також предметом свідомого вивчення, оскільки при підготовці до школи починається навчання читанню і письму. Як вважають психологи, мова для дитини стає дійсно рідним.
Розвивається звукова сторона мови. Молодші дошкільники починають усвідомлювати особливості своєї вимови. Але у них ще зберігаються попередні способи сприйняття звуків, завдяки чому вони дізнаються неправильно вимовлені дитячі слова. Пізніше формуються тонкі і диференційовані звукові образи слів і окремих звуків, дитина перестає впізнавати невірно сказані слова, він і чує, і говорить правильно. До кінця дошкільного віку завершується процес фонематичного розвитку.
Інтенсивно зростає словниковий склад мови. Як і на попередньому віковому етапі, тут великі індивідуальні відмінності: у одних дітей словниковий запас виявляється більше, в інших - менше, що залежить від умов їх життя, від того, як і скільки з ними спілкуються близькі дорослі. Наведемо середні дані по В. Штерна: в 1,5 року дитина активно використовує приблизно 100 слів, в 3 роки - 1000-1100, в 6 років - 2500-3000 слів.
Розвивається граматичний лад мови. Дітьми засвоюються тонкі закономірності морфологічного порядку (будова слова) і синтаксичного (побудова фрази). Дитина 3-5 років не просто активно опановує мову-він творчо освоює мовну дійсність. Він вірно вловлює значення «дорослих» слів, хоча і застосовує їх іноді своєрідно, відчуває зв'язок між зміною слова, окремих його частин і зміною його сенсу. Слова, що створюються самою дитиною за законами граматики рідної мови, іноді дуже вдалі і неодмінно - оригінальні. Цю дитячу здатність до самостійного словотворення часто називають словотворенням.
Те, що дитина засвоює граматичні форми мови та набуває великого активний словник, дозволяє йому в кінці дошкільного віку перейти до контекстної мови. Він може переказати прочитаний розповідь чи казку, описати картину, зрозуміло для навколишніх передати свої враження про побачене. Це не означає, зрозуміло, що його ситуативна мова зовсім зникає. Вона зберігається, але в основному в розмовах на побутові теми і розповідях про події, що мають для дитини яскраве емоційне забарвлення. Щоб отримати уявлення про особливості ситуативної мовлення, досить послухати, як діти переказують один одному мультфільми або бойовики, пропускаючи слова, не закінчуюючи фрази, перескакуючи через цілі дії.
Взагалі в дошкільному віці дитина опановує всіма формами усного мовлення, властивими дорослим. У нього з'являються розгорнуті повідомлення - монологи, оповідання. У них він передає іншим не тільки те нове, що він дізнався, але і свої думки з цього приводу, свої задуми, враження, переживання.. Егоцентрична мова допомагає дитині планувати і регулювати його дії. У вимовних для самого себе монологах він констатує труднощі, з якими зіткнувся, створює план подальших дій, міркує про способи виконання завдання.
Використання нових форм мовлення, перехід до розгорнутих висловлювань обумовлені новими завданнями спілкування, що встають перед дитиною в цей віковий період. Повноцінне спілкування з іншими дітьми досягається саме в цей час, воно стає важливим чинником розвитку мови. Продовжує розвиватися, як відомо, і спілкування з дорослими, яких діти сприймають як ерудитів, здатних пояснити все, що завгодно, і розповісти про все на світі. Завдяки спілкуванню, збільшується словниковий запас, засвоюються правильні граматичні конструкції. Але справа не тільки в цьому. Ускладнюються, стають змістовними діалоги, дитина вчиться задавати питання на абстрактні теми, попутно міркувати - думати вголос.
Пам'ять. Дошкільне дитинство - вік, найбільш сприятливий для розвитку пам'яті. Як вказував Л.С. Виготський, пам'ять стає домінуючою функцією і проходить великий шлях у процесі свого становлення. Ні до, ні після цього періоду дитина не запам'ятовує з такою легкістю найрізноманітніший матеріал. Проте пам'ять дошкільника має ряд специфічних особливостей.
У молодших дошкільників пам'ять мимовільна. Дитина не ставить перед собою мети щось запам'ятати або згадати і не володіє спеціальними способами запам'ятовування. Цікаві для нього події, дії, образи легко запам'ятовуються, мимоволі запам'ятовується і словесний матеріал, якщо він викликає емоційний відгук. Дитина швидко запам'ятовує вірші, особливо вчинені за формою: у них важливі звучність, ритмічність і суміжні рими. Запам'ятовуються казки, розповіді, діалоги з фільмів, коли дитина співпереживає їх героям. Протягом дошкільного віку підвищується ефективність мимовільного запам'ятовування, причому чим більше осмислений матеріал запам'ятовує дитина, тим запам'ятовування краще. Смислова пам'ять розвивається поряд з механічною, тому не можна вважати, що у дошкільнят, з великою точністю повторюють чужий текст, переважає механічна пам'ять.
У дошкільному віці пам'ять включається в процес формування особистості. Третій і четвертий роки життя стають роками перших дитячих спогадів.
Інтенсивний розвиток та включення пам'яті в процес формування особистості визначає її позицію домінуючою в дошкільному віці функції. З розвитком пам'яті пов'язана поява стійких образних уявлень, які виводять на новий рівень мислення.
Крім того, сама з'являється в дошкільному віці здатність до міркування (асоціаціям, узагальнень і так далі, незалежно від їх правомірності) також пов'язана з розвитком пам'яті. Розвиток пам'яті обумовлює новий рівень розвитку сприйняття (докладніше про це буде сказано нижче) і інших психічних функцій.
Сприйняття в дошкільному віці завдяки появі опори на минулий досвід стає багатовимірним. Крім чисто перцептивної складової (цілісного образу, який визначається сумою сенсорних впливів) вона включає найрізноманітніші зв'язку сприйманого об'єкту з навколишніми предметами і явищами, з якими дитина знаком за своїм попереднім досвідом. Поступово починає розвиватися аперцепція - вплив на сприйняття власного досвіду. З віком роль апперцепції постійно підвищується. У зрілості різні люди в залежності від свого життєвого досвіду і пов'язаних з ним особистісних особливостей нерідко абсолютно по-різному сприймають одні й ті ж речі та явища.
У зв'язку з появою і розвитком в дошкільному віці апперцепції сприйняття стає осмисленим, цілеспрямованим, які аналізують. У ньому виділяються довільні дії - спостереження, розглядання, пошук.
Поява в дошкільному віці стійких образних уявлень призводить до диференціювання перцептивних і емоційних процесів. Емоції дитини стають пов'язаними головним чином з його уявленнями, внаслідок чого сприйняття втрачає свій спочатку афективний характер.
Значний вплив на розвиток сприйняття робить у цей час мова - те, що дитина починає активно використовувати назви якостей, ознак, станів різних об'єктів і відносин між ними. Називаючи ті чи інші властивості предметів і явищ, він тим самим і виділяє для себе ці властивості; називаючи предмети, він відокремлює їх від інших; визначаючи їх стану, зв'язку або дії з ними, бачить і розуміє реальні відносини між ними.
Мислення. Основна лінія розвитку мислення - перехід від наочно-дієвого до наочно-образному і в кінці періоду - до словесного мислення. Основним видом мислення тим не менш є наочно-образне, що відповідає репрезентативного інтелекту (мислення в уявленнях) в термінології Жана Піаже.
У дошкільному віці у зв'язку з інтенсивним розвитком мови освоюються поняття. Хоча вони залишаються на життєвому рівні, зміст поняття починає все більше відповідати тому, що в це поняття вкладає більшість дорослих.
До кінця дошкільного віку з'являється тенденція до узагальнення, встановленню зв'язків. Виникнення її важливо для подальшого розвитку інтелекту, незважаючи на те що діти часто виробляють неправомірні узагальнення, недостатньо враховуючи особливості предметів і явищ, орієнтуючись на яскраві зовнішні ознаки (маленький предмет - значить, легкий, великий - значить, важкий, якщо важкий, то у воді потоне і так далі.).
Розвиток особистості дітей дошкільного віку включає дві сторони:
-Дитина починає розуміти навколишній світ, усвідомлювати своє місце в ньому;
-Розвиток почуттів і волі забезпечує дію мотивів поведінки.
Зміни в особистісному розвитку дітей дошкільного віку призводить до появи наступних психічних новоутворень: довільність поведінки, самостійність,креативність, самосвідомість, дитяча компетентність.
Все ж таки основним особистісним утворенням дошкільного віку є розвиток самосвідомості дитини, що полягає в оцінці своїх умінь, фізичних можливостей, моральних якостей, усвідомлення себе в часі. Поступово дошкільник починає усвідомлювати свої переживання, емоційний стан.
Емоційна сфера допомагає внутрішньої регуляції поведінки дітей через переживання позитивних і негативних емоцій. Зміни у емоційному розвитку пов'язані з включенням мови в емоційні процеси. Емоційний комфорт активізує пізнавальну діяльність дитини, спонукає до креативності.
Таким чином, у дошкільному віці інтенсивно розвивається гра, мова, що сприяє формуванню словесно-логічного мислення, довільності психічних процесів, можливості формування оцінки власних дій і поведінки.