Руська правда» – свідчення утвердження цілісного суспільства й держави.

«Руська правда» — політико-правовий документ, свідчення утвердження цілісного суспільства й держави Ярослава Мудрий. Київський князь Ярослав Мудрий, особливо в останні роки свого життя, всіляко намагався запобігти внутрішнім чварам і утверджував в давньоруській землі мир. Саме йому належать слова: «Якщо будете жити в любові, Бог буде при вас і дасть вам перемогу над ворогами; а як будете жити ненависно, в суперечках, то й самі загинете і стратите землю ваших батьків та дідів, яку вони здобули великим трудом».

З ім'ям Ярослава пов'язаний небачений доти розквіт давньоруської культури й наукових знань, його з повним правом називають фундатором книжності і вченості на Русі. Сам він, за свідченням літописця Нестора, зачитувався книгами «і вдень і вночі». Ярослав тримав біля себе багато перекладачів, книго писців, за його правління на Русі широко розповсюджувалися перекладені з грецької та інших мов на слов’янську трактати з історії, філософії, права, природничих наук. У Києві й інших містах (Новгород Великий, Чернігів, Полоцьк) були створені книжкові майстерні. На давньоруських землях виникли школи, де дітей навчали грамоти. За часів князювання Ярослава зміцнились держава й державне правління, владні відносини набували більш унормованого характеру. Князя прозвали в народі Мудрим за створення «Руської правди», де були зведені воєдино пануючі тоді звичаї і закони. З політичного погляду цей документ мав непересічне значення, оскільки утверджував Київську Русь як цілісне суспільство й державу.

Ярослав, щоб запобігти міжусобній боротьбі, яка після смерті Святослава стала хронічною політичною хворобою Київської Русі, запропонував принцип старшинства в розподілі влади між синами. Згідно з їхнім віком, вони отримували міста з більшим чи меншим політичним значенням. Найстаршим — Київ чи Новгород. Наймолодшому — Володимир-Волинський. Щойно в якомусь із цих князівств звільнявся престол, кожний брат, за задумом Ярослава, сходив на щабель вище, доки не досягав київського престолу. Щоправда, ця ідея суперечила іншому глибоко вкоріненому принципу — спадкоємності влади від батька до сина. Після смерті Ярослава це призвело до запеклої боротьби між племінниками і дядьками.

Зміст Руської Правди у частині карного права характеризується заміною норм кровної помсти — грошовими викупами. Відповідальність за невідомого вбивцю поширюється на всю громаду (верв), на території якої сталося вбивство (дика вира); за поранення, образу честі, поряд відшкодування покривдженому, треба було платити державну кару (продаж); за найважчі злочини (розбій, підпал загороди, конокрадство) була встановлена кара «поток і розграбленіє», яка торкалася не лише майна, але і дружини, дітей та самого злочинця. Руська Правда знає ряд чітких норм цивільного (позики, відсотки, ґрунтові спори, спадщинні приписи) і процесуального права (свідки: видоки і послухи, ордалії; проба заліза і води, «свод», леґальна самодопомога; злодія, зловленого на гарячому, «убиють во пса место»). Ці й інші норми Руської Правди дають багатий матеріал до всебічного дослідження соціально-економічних і побутових відносин середньовічної України.

Значення «Руської Правди»: Руська Правда є важливим історичним джерелом, яке допомагає дослідникам відтворювати діяльність адміністративного княжого апарату, виявляти нюанси суспільного розшарування, досліджувати вияви фінансових операцій. Руська Правда становить важливе джерело для пізнання найдавніших норм українського звичаєвого права, а згодом княжого законодавства і судових вироків, вона мала безпосередній вплив на всі пам'ятки литовсько-руської доби, а зокрема на Судебник Казіміра Яґеллончика і Литовський Статут.