Ius suffragii Виборче право

Урізані громадянські права латинів (перегрінів) позначаються

терміном ius sine suffragio «право без голосування».

////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////

Ius (lex) talionis

Право (закон) на однакову помсту

Ius vitae necisque

Право життя і смерті

У Стародавньому Римі – право глави сім’ї (pater familias) розпоряджатися життям і смертю членів сім’ї (familia), до якої належали й раби.

Lege artis

За законами мистецтва

Lege necessitatis

За законом необхідності

Тобто в силу необхідності.

Magna charta libertatum

Велика хартія вільностей

Mare altum (apertum)

Відкрите море

Mare clausum

Букв.: ≪Закрите море≫

Море, всі береги якого перебувають у володінні однієї держави і для якого встановлено особливий правовий режим плавання – термін міжнародного права.

Nudum ius

≪Голе право≫

Спершу – право на позов у справі захисту свого порушеного права без його підтримки претором.

Зараз – норми цивільного права, що вже фактично перестали бути чинними, зберігаючи лише формальну силу.

Opinio iuris gentium

Букв.: ≪Думка права народів≫

Позначає міжнародні правові погляди, що становлять сукупність ідей, концепцій, думок, тлумачень, що існують в сучасному міжнародному праві і становлять його емпіричну сторону.

Parĭtas votorum

Рівність голосів

Pater patriae

≪Батько Вітчизни≫

Почесний титул, який отримав від римського сенату Цицерон після придушення ним змови Катіліни. Згодом цей титул було надано римським сенатом імператору Августу. У Росії титул «батька

вітчизни» було присуджено сенатом Петру І після перемоги над Швецією й укладення Ніштадтського миру (1721).

Per acclamationem

≪Через виголошення≫

Прийняття чи відхилення в міжнародних організаціях і на конференціях тієї чи іншої пропозиції без підрахунку голосів, на основі реакції учасників зборів, що виявляється у вигуках, оплесках,різних репліках тощо.

Plena probatio

Повний доказ

Доказ за допомогою двох свідків або документу, виданого державною установою.

Post delictum

Після здійснення злочину (правопорушення)

Застосовується в ситуаціях, які виникають після вчинення злочину, скажімо, в кримінальному праві його положення починають діяти лише після доведених фактів, передбачених кримінальним

законодавством.

Reductio ad absurdum

Зведення до абсурду

Цим терміном у логіці називається спосіб доведення, що полягає в умовному припущенні положення, яке суперечить тому, що потрібно довести, і в доведенні того, що це припущення призводить до неправильного висновку (так зване «доведення від супротивного»).

Regīna probationum

Королева доказів

Так розглядалося в середньовічній юриспруденції визнання своєї провини підсудним – як найпевніший доказ. Принцип на практиці застосовувався й у фашистській Німеччині.

Testes muti

Німі свідки

Так у римському кримінальному праві називалися речові докази здійсненого злочину.

Urbi et orbi

Місту (Риму) та світу [тобто всім повідомити щось]

Співставлення міста, тобто Риму, і світу наводиться вже в творах давньоримських письменників. Ці слова ввійшли в прийняту в XIII-XIV ст. формулу благословення знову обраного римського

папи як глави католицької церкви для міста Рима й усього світу і стали формулою благословення папи всьому католицькому світу в день поминання Таємної вечері й на свята Великодня та

Вознесіння.

Actio in personam

Особистий позов

Позов, спрямований на виконання зобов’язань певним боржником, наприклад, вимога повернення боргу. При цьому порушник відомий заздалегідь і відповідальність може бути покладена лише

на нього.

Actio in rem

Майновий позов

Термін римського приватного права (вчення про позови), спрямований на визнання права стосовно певної речі, наприклад, позов ласника щодо стягнення його речі з особи, в якої ця річ знахо-

диться. Майновий позов подавався проти будь-якої особи, яка порушила право власності, сервітутне, заставне та інші майнові права. Відповідачем міг бути кожний, у кого виявлялася дана річ, або

кожний, хто посягнув на цю річ.

Casus belli

≪Випадок війни≫

Casus foeděris

≪Договірний випадок≫

Випадок, за яким набувають сили зобов’язання за союзницьким договором – термін міжнародного права. Casus foeděris займає особливо важливе місце в договорах про військові союзи й вима-

гає виняткової точності його визначення, оскільки невизначеність його формулювання може призвести до порушення міжнародного миру.

Consensus gentium

Букв.: ≪Згода народів≫

Спільна думка всіх народів; настанови, спільні для всіх народів.

Fructus civīles

Цивільні (≪громадянські≫) плоди

У римському праві – постійний прибуток від речі на основі правовідносин, наприклад operae servorum (використання чужих рабів) чи usurae (виплата боржником процентів кредитору за дозвіл користування певним числом замінних речей, переважно грошей).

Fructus naturales

Природні плоди

У римському праві так позначалися культури, що відтворювалися природнім шляхом – плоди і продукція багаторічних дерев,

кущів і трав, молоко й приплід тварин (однак не їхні м’ясо, шкури і не викорчувані дерева, оскільки це не постійні відтворювання). Як виняток до fructus naturales увіходила також продукція, що змен-

шує вагу речі, наприклад, корисні копалини з рудників.

Lex in manĭbus

Закон у руках

Про закон, що розглядає взаємовідносини з права сили.

Pro domo mea (sua)

На захист мого (свого) дому [В обороні; На власний захист]

Традиційна назва виголошеної Цицероном промови після повернення з заслання, в якій він вимагав визнання незаконною постанови про конфіскацію його будинку. Таку назву має відомий сонет визначного українського письменника-неокласика Миколи Зерова (1890-1937), що містив естетичну програму розвитку української поезії на засадах класицизму. Тепер вислів уживається в значенні: у власних інтересах, на свій захист, про (для) себе, для домашнього вжитку.

Res communis

Спільна річ

Термін римського

Res mancipi

Манципні речі [відчужувані манципацією]

Такі речі, які в римському цивільному праві вимагали спеціального обряду [ mancipium ] при передачі права власності на них (обряд здійснювався з виконанням певних ритуальних дій у присут-

ності 5-и свідків). До них належали найважливіше майно, основні засоби виробництва в ранньому римському господарстві, тобто італійські земельні ділянки й будівлі, робоча худоба, раби й сіль-

ські сервітути. Усі інші речі вважалися res nec mancipi (неманципні речі). Цей поділ зберігався до початку Імперії. В основу поділуна манципні й неманципні речі покладено не номінальну вартість

речі (злиток золота був неманципною річчю, а немічний раб – манципною), а її економічна категорія засобів виробництва. Не потрапили до переліку манципних речей провінційні землі, дрібна

худоба (свині, вівці, кози), меблі, а також новонароджений приплід тяглової худоби.